"25" квітня 2023 р.,
м. Київ
Справа № 911/2861/22
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Смоляк М.Д., розглянувши в порядку загального позовного провадження
позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом"» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, код ЄДРПОУ 24584661)
в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, код ЄДРПОУ 42041573)
до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49; код ЄДРПОУ 22927045)
про стягнення 1068095584,93 грн заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії від 16.02.2022 № 20/22-02-РДД/77-150-08-22-00547,
за участю представників:
позивача: Дігтяр Марія Максимівна;
відповідача: Ревенко Олексій Володимирович,
Історія справи
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом"» в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 1 068 095 584,93 грн заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії від 16.02.2022 № 20/22-02-РДД/77-150-08-22-00547. Позивач просив стягнути з відповідача 706968360,00 грн основного боргу за неповернення відповідачем сплачених позивачем сум після відмови у відпуску електричної енергії, 123315024,83 грн відсотків річних, 60056163,58 грн пені та 177756036,52 грн інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду від 12.01.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання у справі 13.02.2023. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.
До суду 27.01.2023 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов, який прийнятий судом та долучений до матеріалів справи.
У судове засідання 13.02.2023 з'явились представники позивача та відповідача. Судом встановлено строк для позивача для подання відповіді на відзив - до наступного судового засідання, яке вирішено провести 27.02.2023.
Позивачем 27.02.2023 подано до суду відповідь на відзив. Враховуючи це у судовому засіданні 27.02.2023 суд встановив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до судового засідання 13.03.2023.
Через систему "Електронний суд" відповідачем було подано заперечення на відповідь на відзив, від 13.03.2023, які прийняті судом та долучені до матеріалів справи.
Судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у засіданні 11.04.2023.
В судовому засіданні 11.04.2023 були присутні представники позивача та відповідача. Суд в порядку ст. 216 ГПК України оголосив перерву у судовому засіданні на стадії виступу відповідача в судових дебатах до 25.04.2023 о 14:00.
У судовому засіданні 25.04.2023 суд прийняв рішення у справі.
Зміст позовних вимог та узагальнені заперечення щодо позову
Звертаючись з позовом позивач вказав, що між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії. На виконання умов цього договору ДП «НАЕК «Енергоатом» у лютому 2022 року здійснив оплату за електричну енергію, обсяг якої складає 280543 МВт*год, вартістю 706 968 360,00 грн з ПДВ.
Однак, за словами позивача, відповідач у односторонньому порядку відмовився від відпуску електричної енергії посилаючись на умови пункту 2.1 договору. З огляду на це позивач направив відповідачу вимоги про необхідність повернення сплачених коштів за обсяги електричної енергії, що не були відпущені у відповідні періоди постачання та додатково вимагав сплатити 20% річних за користування коштами протягом 15 днів з моменту отримання вимоги.
Вимоги позивача про сплату коштів у визначені строки відповідач не виконав, а тому позивачем були заявлені претензії на загальну суму 832197311,71 грн, з яких 706968 360,00 грн основного боргу; 106889344,49 грн відсотків за користування коштами та 18339607,22 грн пені. Вказані претензії, за словами позивача, залишені без відповіді та задоволення, тож позивач був змушений звернутися до суду.
Відповідач не погодився з заявленими до нього вимогами та зазначив, що згідно п. 3.3 та додатку 1 договору період відпуску/відбору електричної енергії становить з 01.10.2022 по 31.12.2022 включно. Таким чином, у відповідача був строк до 31.12.2022 на відпуск електричної енергії.
Посилаючись на положення статті 693 ЦК України відповідач вказав "виходячи зі змісту даної норми та умови договору щодо кінцевого терміну виконання зобов'язання з передачі товару (31.12.2022) право вимоги у продавця про повернення попередньої оплати виникає саме після того, як продавець у встановлений строк не передав товар. Тобто, лише після закінчення періоду відпуску/відбору (31.12.2022) позивач у випадку не одержання електричної енергії мав право вимагати повернення попередньої оплати, оскільки до цього моменту існує зобов'язання відповідача передати електричну енергію.
ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» вважає, що лише з 01.01.2023 у випадку наявності факту невідпуску електричної енергії у позивача виникло б право вимоги попередньої оплати. До цього часу заявлені вимоги не є правомірними та по суті направлені на односторонню відмову від зобов'язання або його зміну, що забороняється ст. 525 ЦК України. Таким чином, вимоги про повернення коштів від 07.09.2022 № 50-12/2761, від 05.10.2022 № 50-12/3133, від 02.11.2022 № 50-12/3610 не створюють правові наслідки у вигляді виникнення обов'язку відповідача повернути кошти. Такий обов'язок у відповідача виникав не раніше 01.01.2023.
Як наслідок, оскільки вимоги не підлягали виконанню, то і прострочення повернення коштів не відбулось, що також підтверджує неправомірність нарахування штрафних санкцій, процентів та інфляційних втрат. Отже, звернення до суду з даним позовом є передчасним. Права позивача на час звернення з позовом не були порушені та не підлягали захисту, а отже дані обставини є підставою для відмови в позові. Оскільки позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій та відсотків є похідними, то вони також не підлягають задоволенню з цих же підстав.
Крім того, відповідач переконаний, що оскільки позивач з 07.09.2022 почав вимагати повернення коштів, по суті відмовляючись в односторонньому порядку від відбору електричної енергії, то відповідно відповідач мав всі підстави не виконувати своє зустрічне зобов'язання.
Відповідач зауважує, що згідно з пунктом 4.4 договору покупець має право частково або повністю відмовитись від договору у будь-який момент шляхом направлення продавцю письмового повідомлення. При цьому Договір вважається зміненим/ припиненим з моменту отримання продавцем такого повідомлення. В такому випадку продавець зобов'язується не пізніше 3 (трьох) банківських днів повернути грошові кошти за невідпущений обсяг електричної енергії.
При застосуванні п. 4.4 договору, на думку відповідача, не застосовуються проценти, та не передбачена пеня, на відміну від умов п. 4.2 Договору. З наведеного вбачається, що позивач по суті відмовився від договору, але не у спосіб, що передбачений п. 4.4 Договору.
Трактування умови п. 4.2 договору, на яку у позові спирається позивач, має тлумачитись таким чином, що у випадку не відпуску електричної енергії відповідачем у відповідному періоді (до 31.12.2022), фактично створюється ситуація, що відповідач користувався чужими грошовими коштами, та договір по суті є з елементами позики, тому в такому випадку виникає зобов'язання з оплати процентів.
Також ПАТ «Центренерго» просило суд при вирішенні справи застосувати положення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану». Відповідно до згаданої постанови на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано таку настанову: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Висновки господарського суду
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ст.ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 714 ЦК України закріплено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною другою цієї статті визначено: до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, як визначено ч.1 ст.66 Закону України «Про ринок електричної енергії», купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
Відповідно до ч.2 цієї статті учасники ринку мають право вільно обирати контрагентів за двосторонніми договорами, укладати ці договори у довільній формі та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін з урахуванням обмежень, визначених відповідною нормою.
Позивач та відповідач у даній справі є учасниками ринку електричної енергії, оскільки, як визначено п.96 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії», до учасників ринку електричної енергії належать, зокрема, електропостачальник та виробник, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.
Судом встановлено, що 16.02.2022 між Відокремленим підрозділом "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі по тексту - ВП "Енергоатом-Трейдинг") та ПАТ «Центренерго» було укладено двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії №20/22-02-РДД/77-150-08-22-00547, відповідно до преамбули якого ПАТ «Центренерго» діяло в ролі продавця, а ВП "Енергоатом-Трейдинг" в ролі покупця.
Предметом договору в силу пункту 1.1 є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі аукціонного свідоцтва № 03-ЕР-170122-15-1-2 від 17.01.2022 року та на умовах, що визначені у цьому договорі.
Пунктом 1.5 договору визначено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, однак стосуються договірних зобов'язань, сторони зобов'язуються керуватися законодавством України, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом систем розподілу, Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
Розділом 2 договору визначено порядок купівлі-продажу електричної енергії, зокрема, вказано, що продавець зобов'язується відпустити електричну енергію в Об'єднану Енергосистему України, а Покупець зобов'язується відібрати електричну енергію з Об'єднаної Енергосистеми України згідно графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у Додатку №1.
Оплата за електричну енергію проводиться покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 10 цього Договору шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості 100% всього обсягу електричної енергії передбаченої цим договором (за вирахуванням суми гарантійного внеску) протягом 2-х (двох) банківських днів з дати укладення цього договору, - визначено пунктом 3.2 договору.
Пунктом 3.3 договору визначено період відпуску - з 01.10.2022 по 31.12.2022 включно.
Додатком 1 договору "Графік відпуску-відбору електричної енергії" зазначено, що базове навантаження складає обсяг 280543 МВт.г., ціна за 1МВт.г становить 2100,00 грн (з акцизним податком), а відтак вартість електроенергії становить 589140300,00 грн без ПДВ. Разом з ПДВ вартість електричної енергії в зазначених обсягах становить 706968360,00 грн.
Листами від 14.02.2022 та 15.02.2022 відповідач повідомив позивача про отримання на поточний рахунок ПАТ «Центренерго» 150 000 000,00 грн (гарантійний внесок сплачений 11.02.2022) та 95 475 125,00 грн (гарантійний внесок сплачений 14.02.2022).
З наданої позивачем виписки з банківського рахунку вбачається проведення 16.02.2022 ще двох платежів на рахунок відповідача у розмірах 49 095 058,00 грн та 412 398 210,00 грн.
Абзацом 2 пункту 2.1 договору визначено, що продавець має право в односторонньому порядку на зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії покупцю у разі якщо собівартість виробництва електричної енергії у продавця є більшою ніж ціна (вартість) електричної енергії визначеної в цьому договорі, з технічних причин, з інших причин чи обставин. За таких обставин обсяг(и) електричної енергії, який підлягає зменшенню та період(и) зменшення відпуску/відбору, визначається(ються) продавцем. Про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в певних обсягах та за певний період(и) продавець має право повідомити покупця не пізніше ніж за тридцять днів до дати такого зменшення відпуску відбору електричної енергії.
Листом від 30.08.2022 відповідач повідомив позивача про зменшення відпуску/відбору електричної енергії, в обсязі 94 615 МВт.г. за період з 01.10.2022 по 31.10.2022, відмітивши, що за зазначений період відпуск/відбір електричної енергії не буде здійснюватися. Листом від 29.09.2022 відповідач повідомив про зменшення відпуску за період з 01.11.2022 по 30.11.2022 в обсязі 91440 МВт.г. Листом від 26.10.2022 відповідач повідомив позивача про зменшення відпуску електричної енергії в обсязі 94488 МВт.г за період з 01.12.2022 по 31.12.2022.
Суд підсумовує, що загальний об'єм зменшення відпуску/відбору електричної енергії становить 280543 МВт.г., тобто еквівалентний договірним об'ємам, що визначалися у додатку 1 договору.
Позивач, керуючись пунктом 4.2 договору у відповідь на лист від 30.08.2022 заявив вимогу від 07.09.2022, у відповідь на лист від 29.09.2022 заявив вимогу від 05.10.2022, у відповідь на лист від 26.10.2022 - вимогу від 02.11.2022 про повернення сплачених ВП "Енергоатом-Трейдинг" коштів за обсяги невідпущеної електричної енергії та додатково сплатити за користування коштами 20 % річних протягом 15 банківських днів з дати отримання кожної з вимог.
Позивач надав до суду додаткові пояснення від 24.04.2023 де вказано, що наведені вимоги направлялися на офіційну електронну адресу ПАТ «Центренерго» kanc@centrenergo.com з накладенням кваліфікованого електронного ключа (КЕП) директора ВП «Енергоатом-Трейдинг» Маткіна В.М.
Пунктом 7.6 Договору передбачено, що сторони обмінюються інформацією за Договором шляхом направлення документів, що підписані уповноваженою особою Сторони, які направляються рекомендованим або цінним листом 3 описом вкладення/особисто/поштовим оператором, в тому числі кур'єрською доставкою за поштовою адресою, вказаною у розділі 10 Договору, або шляхом направлення електронного повідомлення, підписаного кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи сторони на електронну адресу, вказану у Розділі 10 Договору.
Судом прийнято до уваги такі твердження позивача. В підсумку, дата, що вказана на зазначених вимогах є датою отримання відповідачем цих вимог, що підтверджується роздруківками з електронної пошти позивача та розшифровками КЕП через портал «Дія», якими уповноважена особа позивача їх підписала. Вказані докази додані до пояснень від 24.04.2023 (вх. № 7913/23).
Отже, з огляду на надіслання позивачем вимоги, у відповідача виник обов'язок повернути покупцю суму попередньої оплати на умовах, що визначені пунктом 4.2 договору. В цьому пункті договору сторони закріпили, що у разі наявності факту невиконання Продавцем зобов'язань щодо відпуску обсягів електричної енергії (одностороннє зменшення Продавцем обсягу відпуску/відбору електричної енергії), продавець зобов'язується, у строк п'ятнадцять банківських днів з дати отримання від покупця вимоги в письмовій формі, повернути на поточний рахунок Покупця, зазначений у Розділі 10 даного Договору, грошові кошти, сплачені Покупцем на користь продавця, за обсяг електричної енергії невідпущеної на відповідному етапі відпуску/відбору та сплатити покупцю за користування грошовими коштами, які були отримані як оплата за електричну енергію, проценти в розмірі 20% річних від загальної суми коштів отриманих за договором, що розраховується за період з дати фактичного перерахування коштів на рахунок продавця та до дати фактичного повернення (в розумінні статті 536 Цивільного Кодексу України).
Відтак, суд констатує, що строк у 15 банківських днів за всіма вимогами закінчився 23.11.2022, відповідно почалось прострочення виконання відповідачем свого обов'язку повернути всі сплачені позивачем в якості передоплати кошти.
Суд відхиляє твердження позивача, що позивач відмовився від договору, оскільки пред'явлення до відповідача вимог відбулося саме в обсягах про які відповідач повідомляв, як такі, що зменшені та не можуть бути здійснені. З огляду на це суд також не може прийняти посилання відповідача на те, що у відповідача був строк для відпуску електричної енергії до 31.12.2022. Суд акцентує увагу відповідача, що повідомленнями від 30.08.2022, 29.09.2022 та 26.10.2022 ПАТ "Центренерго" повністю відмовилось від відпуску електричної енергії в об'ємах, що обумовлювалися додатком до договору, оскільки, як вже відмічено вище, загальний об'єм зменшення відпуску/відбору електричної енергії становить 280543 МВт.г. Суд не вбачає з боку відповідача жодних дій, які б свідчили про відновлення об'ємів постачання електричної енергії у визначений договором строк та враховуючи визначений договором порядок повідомлення про зменшення обсягу відпуску, а також відповідну можливість ВП "Енергоатом-Трейдинг" у цьому випадку скористатися наданим пунктом 4.2 правом заявити вимогу про повернення грошових коштів у таких об'ємах - констатує порушення права позивача щодо неотримання коштів у встановлений строк.
До прийняття рішення у справі відповідач не надав суду доказів повернення коштів, які перераховані позивачем як передоплата за електричну енергію, не спростував посилання позивача на наявність боргу у відповідному розмірі. Таким чином, заявлені позивачем вимоги в частині стягнення 706968360,00 грн основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 20 % річних суд звертає увагу сторін на те, що частиною 2 статті 536 ЦК України визначено: розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пунктом 4.2 договору встановлено, що такий розмір процентів у порядку статті 536 ЦК України становить 20 %.
Фактично у договорі сторонами за їх взаємною згодою передбачений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати, настання якого обумовлено зменшенням відпуску електричної енергії, тобто фактично - відмовою від передачі товару, право на яке передбачено договором. Встановлення такого зобов'язання умовами договору за взаємною згодою сторін не лише не суперечить наведеним нормам, але й повністю їм відповідає. При цьому, твердження, що проценти можуть нараховуватись лише від дня прострочення виконання зобов'язання з повернення попередньої оплати за товар помилкові, оскільки не відповідають змісту зобов'язання, яке визначено пунктом 4.2 договору, яке взяв на себе відповідач, уклавши відповідний договір, - сплачувати проценти у встановленому договором розмірі саме з дня їх отримання у випадку одностороннього зменшення відпуску електричної енергії.
При цьому, оскільки сума попередньої оплати не повернута, позивач має право продовжувати нарахування процентів, незважаючи на те, що строк повернення попередньої оплати закінчився і відповідне зобов'язання є простроченим.
Судом здійснено розрахунок 20% річних за користування чужими грошовими коштами беручи до уваги дату і розміри кожного проведеного позивачем платежу та встановлена повна відповідність таких розрахунків результатам розрахунку, що проведені позивачем. Відтак, стягненню підлягають 123315024,83 грн відсотків за користування коштами, що підставно нараховані позивачем у порядку пункту 4.2 та статті 536 ЦК України.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення інфляційних втрат у розмір 177372144,76 грн за період з 11.02.2022 по 29.12.2022. Позивач нараховує інфляційні щодо кожної проведеної ним оплати.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, втрати від інфляції у відповідності з вказаною нормою нараховуються у випадку порушення грошового зобов'язання.
Суд констатує, що вимоги про повернення коштів відповідач отримав лише у вересні, жовтні та листопаді 2022 року. Договором не закріплено право позивача нараховувати інфляційні втрати на суму передоплати починаючи з моменту отримання відповідачем коштів. Вбачається, що строк на виконання обов'язку з повернення коштів за вимогою від 07.09.2022 закінчився 28.09.2022 (після спливу 15 банківських днів). Відтак, прострочення виконання грошового зобов'язання почалось лише 29.09.2022. Судом здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з 29.09.2022 по 29.12.2022 та встановлено, що розмір підставних до стягнення інфляційних втрат, які можливо нараховувати за вимогою від 07.09.2022 становить 9394187,77 грн.
Провівши аналогічний розрахунок можливого нарахування інфляційних втрат за вимогою від 05.10.2022, суд визначив можливий період нарахування з 27.10.2022 по 29.12.2022 на суму невідпущеної електричної енергії та встановив, що сума інфляційних за такою вимогою становить 3237294,21 грн.
Щодо заборгованості, яка утворилася за відповідачем у зв'язку з невиконанням вимоги від 02.11.2022, суд визначив можливий до нарахування період, як 24.11.2022 - 29.12.2022, на суму невідпущеної електричної енергії, в підсумку інфляційні за цей період становлять суму 1666768,32 грн.
Загальна сума підставно нарахованих інфляційних, що підлягають стягненню з відповідача становить 14298250,30 грн.
Укладеним сторонами договором передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання за договором у вигляді пені.
Разом з тим, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) постановою від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов'язковими для застосування. Так, пп.16 п.1 такої постанови визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку. При цьому, повноваження НКРЕКП визначені Законом України «Про Національну комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», п.1 ч.2 ст.17 якого установлено, що регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Як визначено п. 1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про Національну комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», регулятор, яким є НКРЕКП, здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності тощо.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про Національну комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Слід зазначити, що згаданою постановою регулятор надав настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених відповідними договорами, для всіх учасників ринку електричної енергії, у т.ч. у випадку застосування таких штрафних санкцій не лише оператором системи передачі, яким є позивач, але й у випадку застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафних санкцій іншим учасником ринку за іншими договорами, чим досягається баланс інтересів всіх учасників ринку у період оголошення воєнного стану для запобігання негативним наслідкам у відповідній сфері.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення пені, враховуючи, що здійснене позивачем нарахування пені повністю стосується періоду дії воєнного стану.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача частину судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 686 635,61 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49; код ЄДРПОУ 22927045) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом"» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, код ЄДРПОУ 42041573) 706968360,00 грн основного боргу, 123315024,83 грн відсотків за користування коштами, 14298250,30 грн інфляційних втрат та 686 635,61 грн судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2023.
Суддя А.Ф. Черногуз