Справа №760/236/23 2/760/596/23
22 березня 2023 року суддя Солом'янського районного суду міста Києва Ішуніна Л. М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітек-Україна», про припинення трудових відносин та зобов'язання вчинити дії,
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітек-Україна», в якому просить припинити її трудові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелітек-Україна» з 19 квітня 2022 року у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітек-Україна» на підставі статті 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»; виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітек-Україна».
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 13 січня 2023 року вищевказану позовну заяву залишено без руху.
На виконання зазначеної ухвали 21 березня 2023 року позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне. По-друге, таким критерієм є суб'єктний склад такого спору.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 201/9139/18 (провадження № 14-321цс19).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Предметом зазначеного позову є визнання припиненими трудових відносин між генеральним директором та Товариством, керівником якого вона є.
Так, Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦКУ у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року №1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Частиною першою статті 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Кодекс законів про працю України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані статтею 99 ЦК України.
Статтею 99 ЦК України встановлено правила, відповідно до яких: загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад; виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб; повноваження члена виконавчого органу можуть бути у будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень; назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути «правління», «дирекція» тощо.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, а є корпоративними, отже повинні розглядатися в порядку господарського судочинства.
Юрисдикція справ, що виникають між господарським товариством та керівником або членом його виконавчого органу має вирішуватися у порядку господарського судочинства.
Правова позиція щодо підсудності спору про звільнення керівника товариства в порядку господарського судочинства викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19, від 30 січня 2019 року у справі №145/1885/15-ц, від 19 лютого 2020 року по справі №145/166/18, від 10 квітня 2019 року у справі №510/456/17.
Таким чином, справи, що пов'язані зі спорами про звільнення керівника товариства розглядаються у порядку господарського судочинства.
Судом, при вивченні матеріалів справи було встановлено, що позивача ОСОБА_1 , 09 липня 2019 року на підставі наказу ТОВ «Мелітек-Україна» № 05-К , прийнятого на підставі рішення учасника № 26 від 26 вересня 2019 року, призначено на посаду генерального директора ТОВ «Мелітек-Україна». Згідно з частиною 13.1 статті 13 Статуту зазначеного Товариства у ньому діє одноосібний виконавчий орган - Генеральний директор. З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що позивач є керівником ТОВ «Мелітек-Україна».
Відтак, судом встановлено, що позивач перебуває на посаді генерального директора у ТОВ «Мелітек-Україна» та є членом виконавчого органу Товариства.
У пункті 3 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що? ? господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Отже, як позивачами, так і відповідачами у спорах, на які поширюється юрисдикція господарських судів, можуть бути, у тому числі, й фізичні особи, які не є підприємцями (якщо законом прямо не передбачено винятку з цього правила), а визначений у статті 20 ГПК України перелік справ (спорів), які належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач перебуває на посаді генерального директора у ТОВ «Мелітек-Україна» та є членом виконавчого органу Товариства, тому спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у зв'язку з тим, що подана позивачем заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з частиною п'ятою статті 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
На виконання зазначених вимог, суд роз'яснює позивачу право на звернення з цими вимогами до відповідного господарського суду, оскільки їх розгляд віднесено до юрисдикції господарських судів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 19, 186, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітек-Україна», про припинення трудових відносин та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л. М. Ішуніна