Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/1699/23
15 березня 2023 року місто Київ
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника володільця майна ОСОБА_3 , прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ПАТ «Київський річковий порт» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42021102070000223 від 30.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240, ч. 1 ст. 367 КК України,
До Подільського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_3 в інтересах ПАТ «Київський річковий порт» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42021102070000223 від 30.09.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240, ч. 1 ст. 367 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначив, що ухвалою Київського апеляційного суду від 27.10.2022 (справа № 758/6585/22) у кримінальному провадженні № 42021102070000223 від 30.09.2021 за ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 240 КК України накладено арешт на гідропісконавантажувач «Кий», регістровий номер SRU802594, та жорсткий диск Kingston 120GB SBFK71EO, які належать ПРАТ «Київський річковий порт».
Арешт, накладений на вказане майно підлягає скасуванню, як накладений необґрунтовано, необхідність такого арешту на цей час відсутня.
Клопотання прокурора про арешт майна обґрунтовано тим, що судно «КИЙ» та жорсткий диск Kingston 120GB SBFK71EO, мають значення речових доказів у вказаному кримінальному провадженні.
Звертаючись з клопотанням про арешт майна, яке задоволено слідчим суддею, прокурор навів обставини, діаметрально протилежні об'єктивним обставинам. Фактично текст ухвали про арешт майна став результатом умисного ведення прокурором в оману слідчого судді.
Клопотання обґрунтовано тим, що перелічені речі та документи мають значення речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.
Постановою прокурора їх визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. При цьому прокурором зазначено, що вказані об'єкти можуть бути знаряддям вчиненого кримінального правопорушення, а також можуть зберігти на собі його сліди.
Такі підстави визнання майна речовим доказом не відповідають вимогам ст. 98 КПК України, якою визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди.
Тобто прокурором на час визнання перелічених речей та документів речовим доказом та звернення до суду з клопотанням про їх арешт не встановлено, що вони саме були знаряддям вчинення кримінального правопорушення та саме зберегли на собі його певні сліди.
Отже, прокурор визнав речі та документи речовим доказом за своїми припущеннями і це призводить до втручання у право мирного володіння своїм майном.
Будь-яких фактичних обставин, які свідчать про те, що зазначені речі були знаряддям злочину та зберегли на собі певні конкретні сліди, прокурором а ні у постанові про визнання його речовим доказом, а ні у клопотанні про його арешт не наведено. На цей час таких данних також не встановлено.
Отже, постанова про визнання цих об'єктів речовими доказами не відповідає ст. 98 КПК України, і не породжує правових наслідків, у тому вигляді можливості застосувати арешт до цього майна.
Надалі у ході досудового розслідування стороною обвинувачення не здобуто та не долучено до клопотання про арешт майна жодного, здобутого у передбачений КПК України спосіб, доказу незаконної діяльності ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ».
Відомості про незаконну добич піску містяться лише у рапортах та листі службових осіб працівників правоохоронних органів, які долучені до клопотання про арешт майна, інші докази відсутні та заходів щодо їх отримання не вживається.
Дії службових осіб Держгеонадр кваліфіковано за ч. 1 ст. 367 КК України, в частині неналежного розгляду заяви ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» (надалі - ПрАТ «КРП») про продовження строку дії дозволу на користування надрами.
У клопотанні прокурора про арешт майна зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 30.03.2016 ПрАТ «КРП» звернулось до Державної служби геології та надр України (надалі - Держгеонадра) із заявою про продовження строку дії дозволу, який згідно з Порядком про надання спеціальних дозволів на користування надрами (надалі - Порядок) повинен бути розглянутий протягом 45 днів та прийнято відповідне рішення про продовження строку дії дозволу або про відмову.
Слідство вважає, що у відповідності до вимог п. 15 вказаного Порядку, службові особи Держгеонадр були зобов'язані відмовити у продовженні строку дії дозволу у зв'язку з наявністю боргу із сплати загальнодержавних податків та зборів, однак не прийняли жодного рішення з розгляду заяви, чим надали змогу ПрАТ «КРП» оскаржувати таку бездіяльність в адміністративному судовому порядку.
Втім, відповідно до п. 15 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ № 615 від 30.05.11 в редакції станом на 30.03.2016, Надрокористувачу може бути відмовлено у продовженні строку дії дозволу у разі:
Невиконання умов користування надрами, передбачених дозволом або відповідною угодою;
Порушення вимог законодавства;
Прийняття рішення про обмеження користування надрами відповідно до законодавства.
Таким чином, на момент подання заяви про продовження дії спецдозволу Порядок не містив вимогу щодо заборони продовження спецдозволів надрокористувачам у зв'язку з наявністю податкової заборгованості.
Отже, кваліфікація за ч. 1 ст. 367 КК України є безпідставною.
Кваліфікацію за ч. 3 ст. 240 КК України представник власника майна вважає також безпідставною з огляду на наступне.
Прокурор зазначив, що ПрАТ «КРП» за попередньою змовою групою осіб незаконно видобуває корисні копалини - пісок з липня 2017 року.
Втім, 05.11.1996 ПрАТ «Київський річковий порт» отримав спецдозвіл на користування надрами № 672 на розробку Ново-Українського родовища пісків на 20 років.
19.07.2017 на виконання рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 826/11885/16 Держгеонадра України видано Наказ № 326 «Про переоформлення, продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами», згідно якого ПрАТ «КРП» продовжено строк дії зазначеного спецдозволу.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі № 826/11885/16 повністю відмовлено у позовних вимогах ПрАТ «КРП» щодо визнання протиправною бездіяльність Держгеонадр, яка полягає у нездійсненні дій щодо продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами та продовження строку дії такого дозволу.
Надалі, Держгеонадра Наказом № 1015 від 31.12.21 анулювали спецдозвіл на користування надрами № 672 від 05.11.96 ПрАТ «КРП».
Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.22 задоволено заяву про поворот виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2019 в адміністративній справі № 826/11885/16.
З огляду на вищевказане, ПрАТ «КРП» до 31.12.21 мало спецдозвіл на користування надрами № 672 від 05.11.96, сплачувало всі рентні платежі, податки.
Згідно до листа Держгеонадра № 2597/02-3/2-22 від 23.08.2022 ПрАТ «КРП» мало чинний спецдозвіл на користування надрами з 18.08.2017 до 31.12.2021.
Доводи прокурора щодо відсутності акту гірничого відводу також спростовуються, оскільки Український міськвиконком Обухівського району Київської області 20.02.1997 видав ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» гірничовідводний акт. У зв'язку з проведенням у 2019 році переоцінки запасів піску на Ново- Українському родовищі пісків, яке затверджене протоколом ДКЗ, ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» 19.12.2019 отримало Акт про надання гірничого відводу Київської обласної Ради.
Вважає, що немає будь-яких підстав стверджувати, що ПрАТ «КРП» незаконно видобував пісок до 31.12.2021.
З 01.01.22 ПрАТ «КРП» не має спецдозволу на користування надрами, не є надрокористувачем та платником рентних платежів.
В той же час, з відновленням навігації з кінця липня 2022 року, ПрАТ «КРП» надає третім особам, які мають усі відповідні дозвільний документи, у тому числі і спецдозвіл на видобуток корисних копалин, послуги з підйому та транспортування піску з використанням своїх основних засобів, у тому числі і ГПН «КИЙ».
Тобто, як до, так і після 31.01.2021 року ПрАТ «КРП» незаконну добич піску не здійснював.
Також, на думку прокурора власниками ПрАТ «КРП» запроваджений механізм ухилення від сплати рентних платежів за користування надрами.
У відповідності до ст. 9 ПКУ, рентна плата відноситься до загальнодержавних податків та зборів і ухилення від її сплати необхідно кваліфікувати за ст. 212 КК України.
Для визначення суми несплаченого податку КПК України чітко визначено певний порядок.
Однак, проведеними податковими перевірками не встановлено фактів викривлення звітності ПрАТ «КРП», донарахування уповноваженим органом певних сум податків у відповідності до ст. 54 ПКУ не здійснювалися, податкові повідомлення-рішення не виносились.
Таким чином, висновок про участь ПрАТ «КРП» у будь-яких схемах, спрямованих на ухилення від сплати податків та особливо великих розмірах недоплаченого податку є безпідставним та не обґрунтованим в порядку, передбаченому ПКУ України, а ні актом перевірки дотримання законодавства про оподаткування, а ні відповідним податковим повідомленням-рішенням.
З урахуванням цього, будь-які висновки прокурора про ухилення ПрАТ «КРП» від сплати податкових платежів, викладені у клопотанні, зроблені без жодних підстав.
З огляду на викладене, арештований ГПН «КИЙ» та жорсткий диск не мають та не можуть мати значення доказів, з огляду на наступне.
Однією з підстав вилучення жорсткого диска та судна «КИЙ», як це зазначено в клопотанні прокурора про дозвіл на проведення обшуку та у відповідній ухвалі слідчого судді стало те, що згідно до Регістру судноплавства України, клас даного судна призупинений, внаслідок чого воно не має права на навігацію.
Вказане твердження є помилковим.
Пісконавантажувач «КИЙ» (регістровий номер SRU802594) 06.04.2022 отримав класифікаційне свідоцтво НОМЕР_2, яким встановлено клас судна - 02.0. Це свідоцтво дійсне до 06.04.2026 за умов проведення періодичних призначених оглядів судна.
Згідно примітки до свідоцтва, непред'явлення судна в цілому або окремих його елементів до призначеного періодичного або позачергового огляду в приписаний термін дія класу автоматично призупиняється, якщо щорічний огляд не закінчений, і дія Класифікаційного свідоцтва не підтверджена в межах 3-х місяців від встановленої дати щорічного огляду.
Отже, судно для підтвердження класу підглядає щорічному огляду.
Розуміючи, що наближається час щорічного огляду судна, ПрАТ «КРП» 04.01.2022 подав до Регістру судноплавства України заявку на проведення щорічного огляду ГПП «КИЙ». 11.01.2022 Регістром судноплавства виставлено рахунок на оплату щорічного огляду ГПП «КИЙ», який у той же день оплачено повністю.
Незважаючи на заходи, своєчасно вжиті ПрАТ «Київський річковий порт» з виконання вимог нормативних актів щодо щорічного огляду судна, представниками Регістру судноплавства України ГПП «КИЙ» в умовах воєнного стану своєчасно не оглянутий.
Лише 08.09.2022 проведено огляд судна та продовжено його класифікаційне свідоцтво. Отже, така обставина як призупинення свідоцтва про клас судна, наведена у клопотанні прокурора про арешт майна, припинила своє існування.
Навіть, якщо вважати, що строк дії якихось навігаційних дозвільних документів закінчився, то це ніяким чином не доводить незаконний видобуток корисних копалин. Обставини порушення чинних на транспорті правил не є у даному випадку предметом досудового розслідування.
Крім того, необхідно відзначити, що з використанням своїх основних засобів ПрАТ «КРП» надає послуги з підйому піску та його навантаження на плавзасоби. Зокрема, 10.08.2022 укладено договір підряду з ТОВ «Рівне- Будматеріали», яке здійснює видобуток піску на Процівському родовищі та має відповідний спеціальний дозвіл на користування надрами в межах Процівського родовища № 6530
З 10.08.2022 ГПН «КИЙ» виконував роботи по договору з ТОВ «Рівне- Будматеріали» в межах Процівського родовища.
У задоволеному апеляційним судом клопотанні прокурора, датованому 17.08.2022 про арешт майна перелічено певні суб'єкти господарювання та фізичних осіб, які на думку прокурора причетні до злочинної діяльності. Однак з того часу минув вже тривалий час, однак жодній особі про підозру не повідомлено, будь-які дії з судном та жорстким диском на цей час не проводяться.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. В той же час, ПрАТ «КРП» не планує здійснювати жодні з вказаних дій зі своїм майном, окрім використання у законній господарській діяльності, зокрема, надання послуг третім особам.
Пісконавантажувач «КИЙ» використувався виключно у законній господарській діяльності, та не брав участі у жодних протиправних діях, з огляду на це він не був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберіг на собі його сліди, не був об'єктом кримінально протиправних дій, а тому не має значення речового доказу у сенсі ст. 98 КПК України.
Під час обшуку, вилучений ГПН «КИЙ» прокурором передано на зберігання до ТОВ «Гарант буд холдінг», при тому, що ані ст. 100 КПК України, якою врегульовано збереження речових доказів, ані Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 09.11.2012 № 1104 не передбачають можливість передавання майна, вилученого у кримінальному провадженні на зберігання третій особі.
Окрім того, в протоколі обшуку прокурор вказав, що гідропісконавантажувач знаходиться не на території кар'єру (родовища) за координатами 50,1850004, 30,7616695.
Однак, вказані відомості є хибними. У відповідь на адвокатський запит інженер-геодезист ТОВ «Праволенд» надав відповідь, що координати 50,1850004, 30,7616695 та координати 50°11'06.0"N являються одними і тими ж. Різниця лише у форматі відображення, а саме перші координати надані в кутових градусах, а другі координати надані в кутових градусах минутах та секундах. Окрім того, інженер- геодезист зазначає, що координати 50,1850004,30,7616695 та координати НОМЕР_1 знаходяться в межах які вказані в спеціальному дозволі на користування надрами №6530 від 18.06.2021 (ТОВ «Рівне-Будматеріали»).
Враховуючи викладене, усі без виключення суднові вилучені речі і ГПН «КИЙ» ніяким чином у незаконній діяльності не використовувались та не можуть бути доказами кримінальних правопорушень у сенсі ст. 98 КПК України, а отже підстави для їх арешту відсутні і на цей час необхідність арешту відсутня.
Щодо жорсткого диску Kingston 120GB SBFK71EO, то його арешт прокурором взагалі ніяким чином не мотивовано, окрім того, що його визнано речовим доказом. При цьому навіть не зазначено, що цей доказ доводить і які сліди на ньому зберіглися, чи взагалі на ньому зафіксована будь-яка інформація, яка стосується предмету досудового розслідування, чи ні.
Втручання у право ПрАТ «КРП» мирно володіти своїм майном, захищене Протоколом 1 до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, яке полягатиме у арешті ГПН «КИЙ» явно не є співмірним втручанням.
Отже, відповідно до вимог закону арешт полягає саме у застосуванні певних обмежень щодо поводження з майном, які підлягають обов'язковому зазначенню у відповідній ухвалі слідчого судді.
Ухвалюючи рішення про арешт майна, суд не передбачив у ній жодного обмеження, з перелічених у ч. 1 ст. 170 КПК України.
За таких обставин зрозуміло, що суд застосував певне обтяження майна, однак не зазначив у чому саме воно полягає. Отже володілець арештованого майна - ПрАТ «Київський річковий порт» усвідомлює що його права власника таким арештом якось обмежені, однак не є зрозумілим, яким саме чином їх обмежено, які передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України обмеження та заборони до арештованого майна застосовані, від вчинення саме яких дій з цим майно повинен утримуватись володілець.
За умов, коли арешт накладений, однак жодних передбачених обмежень не застосовано, володілець майна позбавлений можливості відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Наприклад ПрАТ «Київський річковий порт» наразі невідомо, чи має він право наразі використовувати ГПН «КИЙ» та жорсткий диск, передати його в оренду, тощо.
Крім того, з вересня 2022 року у цьому кримінальному провадженні, слідство фактично не ведеться. Отже, будь-якої необхідності у збережені накладеного арешту немає.
Представник володільця у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити, з підстав наведених у ньому.
Прокурор у судовому засіданні проти клопотання заперечив, просив відмовити у його задоволенні. Пояснив, що відповідне майно є речовим доказом, на цей час будь-які слідчі та процесуальні дії з відповідним майном не проводяться.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього документи, приходить до висновку, що клопотання слід задовольнити, з огляду на наступне.
Ураховуючи положення ч. 3 ст. 132 КПК України слідчий суддя виходить з принципу змагальності, відповідно до якого кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, у подальшому застосування такого заходу потреба відсутня.
Отже, ухвалення рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:
- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Зі змісту клопотання вбачається, що адвокатом порушується питання про скасування арешту майна з тих підстав, що він накладений необґрунтовано.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 2 ст. 173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном, згідно із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом.
Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16.02.2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як установлено з матеріалів клопотання, арешт на майно накладено з метою збереження речових доказів.
Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання у право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52).
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними до мети їх застосування.
Як зазначив у судовому засіданні прокурор будь-які слідчі та процесуальні дії з арештованим майном на цей час не проводяться.
Ураховуючи вищенаведене, виходячи із завдань кримінального провадження, беручи до уваги ознаки складів кримінальних правопорушень, за фактами яких здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, а також те, що прокурором не доведена обґрунтованість арешту майна, необхідність застосування на цей час саме такого заходу забезпечення кримінального провадження щодо вищенаведеного майна та наявність ризиків передбачених абз.2 ч. 1 ст. 170 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна на цей час є необґрунтованим.
Водночас, заявник зазначає, що накладений арешт фактично обмежує право володіти та використовувати у законній господарській діяльності своє майно.
Згідно зі ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із них є арешт майна.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 132 КПК України).
Частиною 4 ст. 173 КПК України передбачено, що слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
За таких обставин, з урахуванням того, що стороною обвинувачення не доведено існування подальшої потреби у арешті відповідного майна, не доведено обґрунтованість арешту відповідного майна та наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, слідчий суддя вважає, що такий захід забезпечення кримінального провадження на цей час є непропорційним, необхідність його подальшого застосування не доведена.
Ураховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту майна слід задовольнити.
Керуючись ст. 170, 174 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ПАТ «Київський річковий порт» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42021102070000223 від 30.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240, ч. 1 ст. 367 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Київського апеляційного суду від 27.10.2022 (справа № 758/6585/22) у кримінальному провадженні № 42021102070000223 від 30.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240, ч. 1 ст. 367 КК України, а саме: гідропісконавантажувача «Кий», регістровий номер SRU802594 та жорсткого диску Kingston 120 GB SBFK71EO, які належать ПрАТ «Київський річковий порт».
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Повний текст ухвали оголошений 20.03.2023 о 15 год. 00 хв.
Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1