Постанова
Іменем України
03 лютого 2010 року Справа № 2-27/3875-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Лисенко В.А.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа-Солфис" у формі товариства з обмеженою відповідальністю;
відповідача: Демкович Андрій Володимирович, довіреність № б/н від 28.12.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Утьос";
третьої особи: не з'явився, Відділ Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Утьос" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 23 листопада 2009 року у справі №2-27/3875-2009
за позовом спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солфис" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Ковпака, 17, місто Київ, 03150)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Утьос" (вул. Гоголя, 4-40, місто Ялта, 98600)
3-тя особа відділ Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції (вул. Московська, 45, місто Ялта, 98600)
про стягнення заборгованості у розмірі 842558,00 грн,
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 23 листопада 2009 року у справі № 2-27/3875-2009 відмовлено у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Утьос" про відстрочення виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2009 року у справі № 2-27/3875-2009 до 10 лютого 2010 року.
Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати, заяву про відстрочення виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2009 року у справі №2-27/3875-2009 до 10 лютого 2010 року задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також порушенням норм матеріального права.
Так, заявник апеляційної скарги вказує на той факт, що він не може розрахуватися з позивачем в зв'язку з не виконанням відкритого акціонерного товариства КБ „Надра” своїх зобов'язань по поверненню суми депозитного вкладу за договором №3063/1/1 від 05 серпня 2008 року.
Крім того, відповідач зазначає, що відкрите акціонерне товариство КБ „Надра” не здійснює перерахування грошових коштів відповідно до наступних платіжних доручень: №1 від 23 січня 2009 року на суму 34 219,90 євро; №2 від 26 січня 2009 року на суму 420 000,00 доларів США; №3 від 27 січня 2009 року на суму 90 000,00 доларів США; №5 від 24 лютого 2009 року на суму 25 000,00 доларів США.
У судове засідання, призначене на 03 лютого 2010 року, представники позивача та третьої особи не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2009 року у справі №2-27/3875-2009 позов було задоволено у повному обсязі та з відповідача стягнено заборгованість по основному боргу у розмірі 842 558,00 грн., 8425,80 грн. державного мита і 312,50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Вказане рішення господарського суду Автономної Республіки Крим ніким оскаржене не було та вступило в законну силу.
В зв'язку з вказаним, господарським судом Автономної Республіки Крим 07 вересня 2009 року було видано наказ.
04 листопада 2009 року до суду від відповідача по справі надійшла заява, у якій він просить відстрочити виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2009 року у справі №2-27/3875-2009 до 10 лютого 2010 року.
Свою заяву відповідач обґрунтовує тим, що його заборгованість перед позивачем виникла з причини неповернення відкритим акціонерним товариством КБ „Надра” відповідачу по справі депозитного вкладу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02 квітня 2009 року по справі №38/84 з відкритого акціонерного товариства КБ „Надра” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Санаторій Утьос” стягнено суму коштів, що знаходиться на депозитному рахунку товариства з обмеженою відповідальністю „Санаторій Утьос” та яка була відкритим акціонерним товариством КБ „Надра” протиправно не повернена.
На виконання вказаного рішення господарського суду міста Києва від 02 квітня 2009 року було видано накази, які передано на примусове виконання до відповідного відділу ДВС.
Однак, відкрите акціонерне товариство КБ „Надра” своїми діями перешкоджає належному виконанню вказаного рішення господарського суду міста Києва.
Постановою Національного Банку України №452 від 05 серпня 2009 року було продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ КБ „Надра” до 10 лютого 2010 року.
В зв'язку з вищевказаними обставинами, відповідач по справі просив суд першої інстанції відстрочити виконання рішення від 20 серпня 2009 року у справі №2-27/3875-2009 до 10 лютого 2010 року.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з врахуванням наступного.
Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.
Також статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення. За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу й порядку виконання.
Згідно з Роз'ясненнями, наданими Вищим арбітражним судом України 12 вересня 1996 року за N 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відсутні підстави для задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю „Санаторій Утьос” про надання розстрочки виконання рішення виходячи з наступного.
Отже, доводом заявника апеляційної скарги є те, що він не може розрахуватися з позивачем в зв'язку з не виконанням відкритим акціонерним товариством КБ „Надра” своїх зобов'язань по поверненню суми депозитного вкладу за договором №3063/1/1 від 05 серпня 2008 року.
Але колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що, як вбачається з тексту рішення господарського суду міста Київ від 02 квітня 2009 року по справі №38/84, товариство з обмеженою відповідальністю „Санаторій Утьос” має рахунки окрім установах відкритого акціонерного товариства КБ „Надра” і в інших банках, а саме: ВТБ Банк, Райффайзен Банк Аваль та можливо і у інших банках, з яких він може погасити заборгованість.
Також колегія суддів вважає неспроможним довід відповідача стосовно того, що відкрите акціонерне товариство КБ „Надра” не здійснює перерахування грошових коштів відповідно до наступних платіжних доручень: №1 від 23 січня 2009 року на суму 34 219,90 євро; №2 від 26 січня 2009 року. на суму 420 000,00 доларів США; №3 від 27 січня 2009 року на суму 90 000,00 доларів США; №5 від 24 лютого 2009 року на суму 25 000,00 доларів США.
Як вбачається з того ж рішення господарського суду міста Києва, у вказаних платіжних дорученнях Спільне Українсько - французьке підприємство з іноземними інвестиціями „Основа -Солсиф” не вказано як отримувач грошових коштів. Вказані гроші призначалися для розрахунків з іншими особами або для переводу до інших рахунків товариства з обмеженою відповідальністю „Санаторій Утьос”.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно не прийняття до уваги посилання відповідача по справі на невиконання банківською установою, що його обслуговує, своїх обов'язків, оскільки вони не є винятковим і пов'язані зі звичайними ризиками, які виникають у підприємця в зв'язку з виконанням господарської діяльності
Згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана об'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.
Також необхідно вказати, що відповідно до статті 50 Закону України „Про виконавче провадження” у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення у першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Судом першої інстанції було встановлено, що в процесі виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 вересня 2009 року по даній справі було виявлено майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю „Санаторій Утьос”, зокрема, приміщення за адресою: місто Ялта, вул.. Гоголя, 4, кв. 40 та елінг в с.м.т. Гурзуф, набережна ім.. О. С. Пушкіна, буд. 15, на які державним виконавцем накладено арешт.
Також колегія суддів вважає за можливим зазначити той факт, що борг відповідача перед позивачем виник ще в 2008 році та відповідачем не вчинялось яких - небудь дій для його погашення.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом, надано не було.
Цих доказів також не містять а ні заява про надання розстрочки, а ні апеляційна скарга.
Крім того, обставини, на які посилається заявник апеляційної скарги, також документально не підтверджені.
З огляду на зазначене, колегія судів дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже підстави для її скасування -відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Санаторій Утьос” залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2009 року у справі № 2-27/3875-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді В.М. Плут
В.А. Лисенко