Постанова
Іменем України
03 лютого 2010 року Справа № 2-18/3380-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гонтаря В.І.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Міркіна Антона Леонідовича, довіреність № 664 від 22.10.08;
відповідача: не з'явився;
третьої особи: Куркчі Ребії Мамедіївни, довіреність № 52 від 14.01.10;
розглянувши апеляційну скаргу військової частини А2320 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 14.12.2009 у справі № 2-18/3380-2009
за позовом комунального підприємства "Житлово-комунальне господарство "Городок" (вул. 40 років Перемоги, 11, Добре, Сімферопольський р-н,97571); (вул. Жовтнева, 48, с. Перевальне)
до військової частини А2320 (вул. Жовтнева, Перевальне, Сімферопольський р-н,97578)
3-тя особа: квартирно-експлуатаційний відділ міста Сімферополя (вул. Павленка, 9, м. Сімферополь, 95000)
про стягнення 395409,55 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2009 у справі № 2-18/3380-2009 позов задоволено частково.
Стягнуто з військової частини А-2320 на користь комунального підприємства "Житлово-комунальне господарство „Городок" 358964,62 грн. заборгованості, а також 3906,42 грн. витрат зі сплати державного мита та 233,15 грн. витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Припинено провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 31677,67 грн.
В інший частині позову відмовлено.
Повернуто позивачу суму зайве сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд встановив наявність між сторонами договірних відносин, а також те, що відповідач не в повній мірі виконав свої зобов'язання по сплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим застосував загальні норми господарського та цивільного права, а саме положення статей 509, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, 173, 175 Господарського кодексу України, які регулюють договірні зобов'язальні правовідносини сторін.
При цьому, суд врахував, що об'єкти відповідача, на яки здійснювалось водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків, не мають статус гуртожитків, а тому ці послуги повинні оплачуватися саме за тами тарифами, які застосовує позивач.
Припинено провадження у справі в частині вимог на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
В частині позову відмовлено у зв'язку з математично необґрунтованим розрахунком позивача.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить відновити строк для подання апеляційної скарги, а також скасувати оскаржуване судове рішення, прийняти нове, яким позов задовольнити частково на суму 58295,01 грн., судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права.
Так, відповідач з посиланням на судову експертизу вважає, що розрахунки необхідно проводити виходячи з того, що об'єкти військової частини А2320 є гуртожитками. Крім того, таку думку сторона обґрунтовує «актом прийомки до експлуатації державною приймальною комісією закінченого будівництвом»від 30.12.1981.
При цьому, заявник апеляційної скарги вважає, що чинним законодавством не передбачено обов'язкової реєстрації військових гуртожитків в місцевих органах влади.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав суду відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Відповідач у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез'явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга військової частини А2320 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 17.07.2003 між комунальним підприємством "Житлово-комунальне господарство "Городок" та військовою частиною А - 0279 укладено договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації № 12.
Судом встановлено, що військова частина А 2320 є правонаступником військової частини А - 0279.
Згідно п. 1 даного договору позивач (виконавець) приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача (споживача) питною водою (ГОСТ 2874-82) за наявності води у джерелах, в кількості не більше встановленого ліміту, а також проводити водовідведення.
Пунктом 3 договору встановлено, що відповідач повинен щомісячно, до десятого числа проводити оплату в розмірі 100 % суми за спожиту воду в минулому місяці.
01.02.2006 між позивачем, відповідачем та третьою особою укладене доповнення № 1 до вищевказаного договору в якому сторони дійшли до взаємної згоди, з метою упорядкування взаєморозрахунків, включити в договір третю сторону - Квартирно-експлуатаційне відділення м. Сімферополя - платника за зобов'язаннями військової частини А 0279.
Квартирно-експлуатаційне відділ міста Сімферополя зобов'язується виступати платником за зобов'язаннями, прийнятими за вищевказаним договором військовою частиною А 0279. Відповідальність за зобов'язаннями військової частини А 0279 несе Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя в межах виділених призначень.
Позивачем, на оплату спожитих послуг були виставлені рахунки на загальну суму 1055379,76 грн.
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Сімферополя, як платник, частково оплатив заборгованість в розмірі 664737,47 грн., що підтверджується банківськими виписками за вересень 2006 року - травень 2009 року.
Ліміт фінансування на оплату послуг водопостачання та водовідведення (сума виділених призначень) для третьої особи за спірний період складав суму у розмірі 588260 грн. (том 2, а. с. 60 - 63).
Враховуючи договірні умови та існуючий ліміт фінансування вбачається повне виконання третьою особою своїх обов'язків.
Отже, заборгованість військової частини А 2320 перед позивачем на момент звернення позивача до суду складала 390642,29 грн. (1055379,76 грн. нарахованих - 664737,47 грн.).
Позивач в позові помилково просив стягнути 395409,55 грн.
Обсяг послуг та зазначена нарахована сума за послуги з водопостачання та водовідведення зафіксовані також у двосторонніх актах за вересень 2006 року - травень 2009 року.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що сторонами договору № 12 від 17.07.2003 на водопостачання та водовідведення, доповнення від 01.02.2006 до даного договору - є виключно три юридичних особи: КП "ЖКГ "Городок" (Виконавець) та військова частина А 0279, правонаступником якої є військова частина А 2320 (Споживач), а також КЕВ м. Сімферополя (Платник в межах ліміту). Інших сторін цих господарських договорів не існує згідно статті 207 Цивільного кодексу України. Договір та/або додаток до нього будь-якими іншими особами окрім позивача, відповідача, третьої особи у справі не підписаний. Вказаний договір є господарським договором, який встановлює обов'язки виключно для сторін, які його уклали, як господарюючих суб'єктів. Об'єкти відповідача - будівлі № 75 та № 76 по вул. Жовтневій у с. Перевальне не мають статусу гуртожитків, оскільки відповідно до приписів статті 127 Житлового кодексу України в якості гуртожитків не зареєстровані виконкомом відповідної ради. Вказаною статтею встановлено, що жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Отже, посилання заявника апеляційної скарги на те, що чинним законодавством не передбачено обов'язкової реєстрації гуртожитків в місцевих органах влади -є хибним.
У матеріалах справи відсутні належні докази того, що будівлі № 75 та № 76, розташовані в с. Перевальне Сімферопольського району мають статус гуртожитків.
Таким чином, суд враховує договірні умови та вважає, що позивачем правомірно виставлялися рахунки за тарифами: "як для інших споживачів (організацій)".
Обставини справи вказують на те, що під час провадження в суді першої інстанції відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 31677,67 грн., що підтверджується банківськими виписками (том 2, а. с. 14, 15). За таких обставин місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі у цій частині на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не представив суду доказів оплати суми заборгованості у розмірі 358964,62 грн. (1055379,76 - 664737,47 - 31677,67),
Посилання заявника апеляційної скарги на висновок економічної експертизи відхиляється судом, оскільки він помилково базується на тарифах, які повинні застосовуватися для населення. Більш того, вказана експертиза проводилась в межах іншої справи.
Враховуючи наведені норми матеріального права та обставини справи, позовні вимоги у частині стягнення суми боргу у розмірі 358964,62 грн. обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
У частині вимог про стягнення суми боргу розмірі 4767,26 грн. правомірно відмовлено, так як позивач не обґрунтував вказану суму ані нормами права, ані обставинами справи.
Також, суд апеляційної інстанції вважає необхідним достягнути з військової частини А 2320 в доход бюджету державне мито за подання апеляційної скарги на підставі статті 46 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 291,48 грн., виходячи з розміру суми, що оскаржується: 58295,01 грн.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу військової частини А2320 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2009 у справі № 2-18/3380-2009 залишити без змін.
3. Стягнути з військової частини А-2320 (Сімферопольський район, с. Перевальне, ЗКПО 24980339; банківські реквізити суду не відомі) в доход Державного бюджету України державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 291,48 грн.
4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.І. Гонтар
Ю.В. Борисова