Постанова
Іменем України
04 лютого 2010 року Справа № 2-26/10216.3-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Лисенко В.А.,
Сотула В.В.,
за участю :
позивача: Чиханцов Микола Анатолійович, довіреність від 23.12.2009, орендне підприємство "6-й Київський авторемонтний завод"; Діонісьєв Ігор Миколайович, довіреність від 22.06.2009, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник";
відповідача: Севастіяненко Наталія Вікторівна, довіреність від 16.12.2009 , Виловата Наталія Іванівна, довіреність від 16.12.2009, Державне підприємство "Київпассервіс";
третіх осіб: Забара Олександр Іванович, довіреність від 18.01.2010 року, Лісовик Володимир Сергійович, довіреність від 18.11.2009, Міністерство транспорту та зв'язку ;
прокурора: Цуркана Сергія Анатолійовича, посвідчення № 505 від 13.06.2007
розглянувши апеляційну скаргу орендного підприємства "6-й Київський авторемонтний завод" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 25.06.2009 року у справі №2-26/10216.3-2008
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (с. Пищики, Сквирський р-н,Київська обл.,09031)
Білоцерківського міжміського бюро техничної інвентаризації (Торгова площа, 5,Біла Церква,09100)
орендного підприємства "6-й Київський авторемонтний завод" (вул. І. Лепсе, 10,Київ 65,03065)
до Київського обласного комунального автотранспортного підприємства "Київоблкомунтранс АТП 13254" (вул. Київська, 33,Біла Церква,09100)
Державного підприємства "Київпассервіс" (вул. Нижій Вал, 15-а,Київ 71,04071)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9,Київ 133,01133)
Кримського республіканського підприємства "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" (вул. Ген. Петрова, 37,Керч,98300)
Міністерства транспорту та зв'язку України (пр. Перемоги, 14,Київ,01135)
комунального підприємства "Ленінське бюро технічної інвентаризації" (вул. Фрунзе, 5,Леніне,98200)
За участю :Генеральної прокуратури України (вул. Різницька. 13/15,Київ,01601)
прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,95000)
про виділ частки майна на право власності
В травні 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник», Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації та орендне підприємство «6-й Київський авторемонтний завод»звернулись до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Київського обласного комунального автотранспортного підприємства "Київоблкомунтранс АТП № 13254" про виділення частки майна, що належать їм на праві власності, бази відпочинку «Росинка»на землях, площею 2,25га колгоспу ім. Нахімова в с. Заводське Ленінського району АР Крим, в тому числі рухомі та нерухомі об'єкти, що належать позивачам на праві спільної часткової власності, виходячи з наступних часток: товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельник" - 64 місця, будинки № 2, 3, 4, 5 на загальну суму 317 504 грн., що складає 26,34% від загальної вартості майна бази відпочинку «Росинка»; орендному підприємству «6-й Київський авторемонтний завод»- 12 місць, будиночок №1 (4 місця), будиночок № 16 (8 місць) на суму 59532грн. - 4,94% від загальної вартості майна бази відпочинку «Росинка»; державному підприємству «Київпассервіс»- 107 місць, будиночки № 9, 10, 11, 14, 15, будиночок № 16 (6 місць), 17, 18 - на суму 530827грн. - 44,03% від загальної вартості майна бази відпочинку «Росинка». (а.с. 9-12, том 1).
По уточненим позовним вимогам, позивачі просили визнати за ними право спільної часткової власності на базу відпочинку «Росинка», що знаходиться за адресою: АР Крим, Ленінський район, с. Заводське, вул. Приморська 49-А в наступних частках: ТОВ «Будівельник»- 26,34 % від загального майна бази відпочинку «Росинка», будинку № № 2, 3, 4, 5; Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації - 4,94 % від загального майна бази відпочинку «Росинка», будинки № № 1 (4 місця), 16 (8 місця); орендне підприємство «6-й Київський авторемонтний завод» - 44,03 % від загального майна бази відпочинку "Росинка", будинки 9, 10, 11, 14, 15, 16 (6 місця), 17, 18. Також позивачі просили зобов"язати ДП «Київпассервіс»усунути перешкоди в користуванні ними базою відпочинку «Росинка», що знаходиться за адресою: АР Крим, Ленінський район, с. Заводське, вул. Приморська 49-А.
В подальшому позивачі доповнили позовні вимоги та просили зобов'язати ДП «Київпассервіс»усунути перешкоди в користуванні ними базою відпочинку «Росинка», що знаходиться за адресою: АР Крим, Ленінський район, с. Заводське, вул. Приморська 49-А наступним шляхом: ДП «Київпассервіс»звільнити та не чинити перешкод в користуванні ними будинками №№1, 2, 3, 4, 5, 9, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18, що знаходяться на території бази відпочинку «Росинка»; ДП «Київпассервіс»не чинити перешкод в користуванні позивачами об'єктами загального користування, адміністративними та господарським будівлями, комунікаціями (сервітутні права), що знаходяться на території бази відпочинку «Росинка». (а.с.134, том 2)
Позовні вимоги мотивовані посиланням на статті 361, 364 Цивільного кодексу України.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2009 року (суддя Медведчук О.Л.) у позові товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельник", Білоцерківському МБТІ, орендному підприємству "6-й Київський авторемонтний завод" відмовлено повністю.
Суд першої інстанції виходив з того, що факт укладення між Білоцерківським АТП № 13254 та Білоцерківським АТП 13261 та кооперативом „Будівельник” договору про часткову участь в будівництві та експлуатації бази відпочинку „Росинка”, який підтверджений рішенням Білоцерківського міського суду від 11.01.2002 у справі № 2-3087-2002 не має правового значення. Відмовляючи у позові, суд вказав, що позивачами не надано доказів здійснення фінансування будівництва спірного майна, а також те , що спірне майно є власністю держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та передане останнім лише у користування державного підприємства "Київпассервіс" .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, орендне підприємство "6-й Київський авторемонтний завод" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.
Орендне підприємство "6-й Київський авторемонтний завод" зазначає, що судом першої інстанції в якості доказів участі позивачів в спільному створенні бази відпочинку "Росинка" не прийнято до уваги факти щодо спільної діяльності позивачів, встановлені рішенням Білоцерківського міського суду від 17.07.2002 року у справі 2-3087/2002.
Також, заявник апеляційної скарги стверджує, що суд першої інстанції розглянув позовні вимоги про виділ частки з створеного за радянських часів майна, а не про виділ частки з майна, створеного позивачами у процесі їх спільної діяльності .
Позивач - Більцерківське МБТІ, другий відповідач, та треті особи: Фонд державного майна України, Кримське республіканське підприємство "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації", комунальне підприємство "Ленінське бюро технічної інвентаризації" у судове засідання 04.02.2010 не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались.
Враховуючи, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, та що, відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 10.01.1990 року між Білоцерківським АТП № 13254 та Білоцерківським АТП 13261 та кооперативом „Будівельник” був укладений договір про часткову участь в будівництві та експлуатації бази відпочинку „Росинка”, метою якого є спільне будівництво та експлуатація бази відпочинку „Росинка” в с. Заводське, Ленінського району, Кримської області.
Факт укладання вищеназваного договору встановлено тільки рішенням Білоцерківського міського суду у справі № 2-3087-2002 від 17.07.2002 за позовом Юрченко Миколи Федоровича на неправомірні дії Білоцерківського автотранспортного підприємства 13254 про передачу колективної власності бази відпочинку „Росинка” з балансу АТП 13254 на баланс Київського автотранспортного управління, зацікавлені особи: Орендне підприємство 6-й Київський авторемонтний завод, Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації, ТОВ „Будівельник”, Київське обласне автотранспортне управління, яким вирішено позов задовольнити та визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів працівників АТП 13254 відповідно протоколу № 8 від 09.01.2001 про згоду на передачу бази відпочинку „Будівельник” з балансу АТП 13254 на баланс Київського обласного автотранспортного управління (том 1, а. с. 23).
Відповідно до рішення також вирішено незаконним та скасовано: накази директора АТП 13254 "Про реорганізацію дочірнього підприємства "Росинка", "Про передання бази відпочинку "Росинка" з балансу АТП 13254 на баланс Київського обласного управління автотранспорту" та акт передання приймання бази відпочинку "Росинка" Київському обласному управлінню автотранспорту .
Також рішенням Білоцерківського міського суду , встановлений факт, що відповідно до договору про дольову участь в будівництві і експлуатації бази відпочинку "Росинка" від 10.01.1990 шляхом спільного об'єднання майна, фінансів і трудових ресурсів підприємств АТП 13254, АТП 13261 і кооперативу "Будівельник" була побудована база відпочинку "Росинка" для колективного користування базою відпочинку вищеназваними підприємствами.
Матеріалами справи підтверджено, що 23.03.1995 між орендним підприємством 6-й Київський авторемонтний завод, АТП 13254, АТП 13261, Білоцерківським МБТІ, ТОВ "Будівельник" був укладений договір про спільну діяльність і використання бази відпочинку "Росинка". (а.с.13-18, том 1)
Пунктом 4.1. договору про спільну діяльність від 23.03.1995 встановлено, що база відпочинку розміщена на землях Білоцерківського автотранспортного підприємства 13254 та станом на 1990 рік її вартість складає 850043.16 крб.
Відповідно до п. п. 5.1, 5.2, 5.3 договору від 23.03.1995 грошові та майнові внески сторін, а також майно створене або придбане сторонами складає їх спільну часткову власність, в цілях дотримання належного порядку у утриманні, зберіганні і обліку спільного майна сторони передали на баланс АТП 13254 все нерухоме майно бази відпочинку (будинки, склади, будови, споруди, електромережі, підземні комунікації і т.п.), все рухоме майно - ОП 6 КАРЗ.
Відповідно до п. 5.4 договору від 23.03.1995 кожна із сторін не має право розпоряджатись своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників даного договору, пунктом 5.5 договору встановлено, що у разі, якщо одна із сторін при необхідності зняття своєї частки з балансу чи передачі цієї частки іншій стороні, або іншому власнику, така передача здійснюється шляхом оформлення відповідного акту.
На підставі протоколу наради директорів засновників бази відпочинку „Росинка” (протокол № 2 від 10.02.1998) було здійснено перерозподіл майна наступним чином: за ТОВ „Будівельник” - 64 місця, будинки № № 2, 3, 4, 5 на загальну суму 317504,00 грн., що складає 26,34 % від загального майна бази відпочинку „Росинка”; Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації -12 місця, будинок № 1 (4 місця), будинок № 1 (4 місця), будинок № 16 (8 місць) на суму 59532,00 грн. - 4,94 % від загального майна бази відпочинку „Росинка”; орендне підприємство 6-й Київський авторемонтний завод - 107 місць, будинки № № 9, 10, 11, 14, 15, будинок № 16 (6 місць), 17, 18 на суму 530827,00 грн. - 44,03 % від загального майна бази відпочинку „Росинка”; АТП 13254 - 60 місць, будинки № 1 (12 місць), 6, 7, 8 - на суму 297660,00 грн. - 24.69 % від загального майна бази відпочинку „Росинка”.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 лютого 1998 року між ОП 6-й Київський авторемонтний завод, АТП 13254, Білоцерківським МБТІ, ТОВ „Будівельник” укладено договір метою якого є спільне об'єднання майна, фінансів і трудових ресурсів для спільної діяльності для досягнення загальної мети - заснування дочірнього підприємства на території бази відпочинку „Росинка”, яка знаходиться на землях площею 2,25га. (а.с.19-21, том 1)
Розділом 5 договору від 11.02.1998 грошові та майнові внески сторін, а також майно створено або придбане сторонами складає їх спільну часткову власність: сторони передають на баланс АТП 13254 все нерухоме майно, яке знаходиться на території бази відпочинку (будинки, склади, будови, споруди, електромережі, підземні комунікації та ін.) а все рухоме майно - ОП - 6 КАРЗ.
Пунктом 5.4, 5.5 договору від 11.02.1998 встановлено що, кожна з сторін не має права розпоряджатись своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників даного договору; якщо в однієї з сторін виникає необхідність зняття своєї частки з балансу чи передачі цієї частки, або частини іншій стороні, або іншому власнику то ці дії проводиться за згодою сторін з оформленням відповідного акту.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі протоколу № 8 від 09.01.2001 року загальних зборів працівників АТП 13254 була дана згода на передання бази відпочинку "Росинка" з балансу АТП 13254 на баланс Київського обласного автотранспортного управління .
Наказом Міністерства транспорту України від 22.01.2001 року № 30 , з метою подальшого ефективного використання державного майна, також зобов'язано АТП 13254 передати базу відпочинку "Росинка" на баланс Київського обласного автотранспортного управління. (а.с.19, том 3).
Однак, рішенням Білоцерковського міського суду від 17.01.2002 року , скасовано рішення загальних зборів працівників АТП 13254 "Про дачу згоди на передачу бази відпочинку "Будівельник" на баланс Київського обласного автотранспортного управління", скасовано: наказ директора АТП 13254 "Про реорганізацію дочірнього підприємства "Росинка"; наказ "Про передання бази відпочинку "Росинка" з балансу АТП на баланс Київського обласного автотранспортного управління та акт передання-приймання бази відпочинку "Росинка" Київському обласному управлінню автотранспорта.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивачів, відповідача, третьої особи, прокурора , перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права , судова колегія вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог норм частин 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно приписам статті 396 Цивільного кодексу України аналогічні способи захисту можуть бути застосовані відносно особи, яка має речове право на чуже майно (володіння, користування).
Отже, вимоги щодо усунення перешкод в користуванні майном можуть бути заявлені виключно власником такого майна, володільцем або користувачем.
Крім того, відповідно до статті 328,331 Цивільного кодексу України, право власності виникає або з провочинів, або з інших підстав, зокрема, на новостворене нерухоме майно з моменту завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.
Судова колегія звертає увагу на те, що прийняття рішення Білоцерківським міським судом у справі № 2-3087-2002 від 17.07.2002, на яке посилаються позивачі, по суті предмету спору у вказаній справі не має правового значення для вирішення спору, однак факти, які були встановлені судом загальної юрисдикції необхідно з'ясувати у господарському провадженні.
Стосовно факту встановленого Білоцерківським міським судом, що відповідно до договору про дольову участь в будівництві і експлуатації бази відпочинку „Росинка” від 10.01.1990 шляхом спільного об'єднання майна, фінансів і трудових ресурсів підприємств АТП 13254, АТП 13261 і кооперативу „Будівельник” була побудована база відпочинку „Росинка” , слід зазначити , що договори про спільну діяльність - не є договорами , що регулюють правовідносини сторін з будівництва майна. Крім того, ці договори не мають правових підстав для набуття позивачами права власності на державне майно.
Крім того, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що наказом Міністерства транспорту України від 22.01.2001 року № 30 (прийнятим пізніше чім вищезазначені договори про спільну діяльність) , з метою подальшого ефективного використання державного майна, зобов'язано АТП 13254 передати базу відпочинку "Росинка" на баланс Київського обласного автотранспортного управління.
Відповідно до пункту 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 28.04.1995 року № 02-5/302 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність", при вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність, необхідно мати на увазі, що такими договорами передбачаються права і обов'язки сторін щодо досягнення певної господарської мети без створення суб'єкта права - окремої юридичної особи. Грошові та інші майнові внески учасників цього договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх сумісної діяльності, є спільною власністю сторін, яка за своїм характером є частковою (дольовою) власністю. Укладаючи договір про сумісну діяльність, сторони визначають обов'язок кожної з них щодо внесків, необхідних для досягнення мети сумісної діяльності.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази виконання сторонами договірних зобов'язань, а саме: участі у витратах на спорудження спірної будівлі бази відпочинку, тому договори про сумісну діяльність не можуть породжувати права власності на спірне майно.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно листа Контрольно-ревізійного управління в Київський області від 30.06.2000 № 08-13/706 спірна база відпочинку збудована в 1989-1990 роках за рахунок державних коштів. (а.с.72-73, том 1).
Таким чином спірна база відпочинку була збудована в 1990 році, тобто до укладення договорів щодо ефективної експлуатації бази, постійного поліпшення умов відпочинку та про спільну діяльність між позивачами та відповідачем - Київським обласним комунальним автотранспортним підприємством "Київоблкомунтранс АТП № 13254", які не регулюють правовідносини сторін з будівництва.
Також підтверджується, що будівництво спірної бази відпочинку відбувалося по договору від 10.01.90 та здійснювалося АТП 13254, яке засновано на державний власності. Це підприємство входило до складу Київського територіального-виробничого обєднання автомобільного транспорту, а з 01.03.99 входило до складу Київського обласного автотранспортного управління, створеного наказом Міністерства транспорту України від 18.01.99 на базі майна Київського територіально- виробничого об'єднання автотранспорту і є його правонаступником.
Таким чином на протязі всього періоду існування АТП 13254 форма власності у нього була загальнодержавною .
На виконання наказів Міністерства транспорту України від 22.01.2001 за № 30 та Державного департаменту автомобільного транспорту № 7 від 26.01.2001, база відпочинку "Росинка" актом від 07.02.2001 року передана на баланс Київського обласного автотранспортного управління (балансова вартість на день передачі - 117063 грн.).
На даний час спірне майно перебуває на балансі Державного підприємства "Київпассервіс" яке є правонаступником Київського обласного автотранспортного управління.
Згідно частині 1 статті 364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Форма власності на спірне майно, якщо оцінювати спірний об'єкт -є державною. Спірне майно перебуває на балансі Державного підприємства "Київпассервіс" , яке є правонаступником Київського обласного автотранспортного управління .
Відсутність у матеріалах справи правовстановлюючих документів на спірне майно, відсутність згоди Фонду державного майна України на відчуження майна, які повинні бути надані сторонами виходячи з правового характеру спору, що виник у даній справі, також не надають підстав для задоволення позову.
Відповідно до пункту 7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 року № 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності", вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статуса державної власності. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства).
Як вбачається із матеріалів справи, державне майно не відчужувалось Державним підприємством "Київпассервіс" (правонаступником Київського обласного автотранспортного управління) на користь інших суб'єктів господарювання.
Відповідно до положень статті 391 Цивільного кодексу України лише власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Так само, за правилом статті 396 Цивільного кодексу України, користувач майна, який здійснює таке користування на законних підставах, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування.
Отже, з огляду на ту обставину, що позивачі не довили своє право власності та право користування спірним майном, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу орендного підприємства "6-й Київський авторемонтний завод" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2009 у справі № 2-26/10216.3-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді В.А. Лисенко
В.В.Сотула
З оригіналом згідно
Помічник судді М.Є. Пекарнікова