м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
03.09.2010 року Справа № 19/132пд
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Парамонової Т.Ф.
суддів: Єжової С.С.
Семендяєва І.В.
секретар судового засідання Антонова І.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Саркісян Я.Ш., дов. № 01/03-30/6929/0/2-09, від 10.12.09, заступник начальника відділу контрольно-юридичної роботи Управління нерухомим майном Луганської міської ради;
від відповідача: Яндян О.А., дов. № 351, від 28.05.10
розглянувши
апеляційну скаргу Луганської міської ради, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 15.07.2010
у справі № 19/132пд (суддя Косенко Т.В.)
за позовом Луганської міської ради, м. Луганськ
до відповідача ТОВ „Східні ресурси”, м. Луганськ
про внесення змін до договору
Луганська міська рада звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ „Східні ресурси” про внесення змін до договору.
Рішенням господарського суду Луганської області у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з винесеним рішенням суду, Луганська міська рада звернулася до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 15.07.2010 по справі № 19/132пд та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу України).
Розпорядженням заступника голови суду від 21.08.2010 у справі № 19/132пд у зв'язку з відпусткою виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги суддю Бойченка К.І. та введено до складу колегії суддю Семендяєву І.В.
У судовому засіданні 26.08.10 було оголошено перерву до 11 год. 30 хв. 03.09.2010 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Луганської міської ради від 20.08.2006 №8/85, зі змінами, внесеними до нього рішення Луганської міської ради від 24.10.2006 №10/123 та від 31.10.2007 № 25/83, ТОВ „Східні ресурси” (відповідач, орендар) була передана в оренду терміном на 49 років земельна ділянка площею 0,9га за адресою: м.Луганськ, вул. Комінтерна (виїзд з міста) під будівництво та розміщення готельного комплексу, ресторану, автозаправного комплексу та благоустрій прилеглої території.
Між Луганською міською радою (позивач, орендодавець) та відповідачем укладено договір оренди землі від 21.07.2007, державна реєстрація від 27.03.2007 №040740200007. Зміни до договору внесенні договором про внесення змін від 04.12.2007, державна реєстрація від 11.02.2008 № 040840200001.
Згідно п.4 договору на момент укладення цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 1723887 грн. 00 коп.
Згідно з п.8 розділу „Орендна плата” вказаного договору оренди землі, річна орендна плата встановлювалася у розмірі земельного податку (річного) у гривнях, збільшеного на коефіцієнт 2,5.
Позивач вважає, що порядок встановлення розміру орендної плати за землю при передачі земельних ділянок в оренду та при внесенні змін до вказаних рішень та до договорів оренди землі щодо зміни розміру річної орендної плати в залежності від цілей використання земельних ділянок, регулюються рішенням Луганської міської ради від 31.10.2007 № 25/5. Рішенням Луганської міської ради від 25.04.2008 № 33/13 до зазначеного рішення Луганської міської ради були внесені зміни, згідно з якими розмір річної орендної плати встановлюється від 3 до 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передається в оренду.
В абз.3 п.1 рішення Луганської міської ради від 31.10.2007 № 25/5 зі змінами до нього зазначено, що у разі передачі земельної ділянки в оренду під декілька цілей використання визначення площі земельних ділянок, які є складовим загальної площі земельної ділянки, що передається в оренду, при визначенні, згідно додатку до даного рішення, договірного коефіцієнту відносно загальної площі вказаної земельної ділянки, застосовується максимальний договірний коефіцієнт, із усіх договірних коефіцієнтів, які відповідають цілям використання земельної ділянки під які цілі вона передається.
Відповідно до п.4 додатку до вказаного рішення та з урахуванням використання земельної ділянки площею 0,9га за адресою: м. Луганськ, вул. Комінтерна (виїзд з міста), а саме під будівництво та розміщення готельного комплексу, ресторану, автозаправного комплексу та благоустрій прилеглої території, розмір річної орендної плати за вказану земельну ділянку повинен бути встановлений у розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
В зв'язку з викладеним позивач просить викласти п.8 розділу „Орендна плата” договору у новій редакції: „Річна орендна плата встановлюється у розмірі 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передана в оренду, у гривнях”.
В ході розгляду спору судом встановлено, що у спірних правовідносинах ні договором, ні законом не встановлено обов'язку орендаря та орендодавця змінювати умови договору оренди землі щодо розмірів орендної плати до 4,5% від грошової оцінки землі у разі зміни граничних розмірів орендної плати, встановлених законом.
Суд зазначає, що обґрунтованим є посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що відсутні підстави для внесення змін до п.12 договору, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі № 1/28/2008, визнані неконституційними положення статей Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, в тому числі і щодо внесення змін до ст.21 Закону України „Про оренду землі”. Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 14.12.2000 року по справі № 1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) встановлено, що відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. У п.4 наведеного рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 року також визначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними.
За таких підстав, судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Луганська міська рада не згодна з рішенням суду, та вважає його таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування своїх доводів за апеляційною скаргою заявник посилається на те, що посилання суду першої інстанції на рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року по справі № 1/28/2008, яким були визнані неконституційними положення статей закону України „Про Державний бюджет України”, в тому числі і щодо внесення змін до ст. 21 Закону України „Про оренду землі” необґрунтоване, оскільки з 04.06.08 року набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 309-VІ, яким були внесені зміни до Земельного кодексу України та Закону України „Про оренду землі” щодо набуття права оренди землі аналогічні тим, про які йшла мова у Законі України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 № 107-VІ .
Рішення Луганської міської ради № 25/5 від 31.10.2007 та № 33/13 від 25.04.08 є діючими, не оскаржені, положення даних рішень відповідають ст. 21 Закону України „Про оренду землі”.
Також скаржник вважає рішення господарського суду Луганської міської ради неповним, оскільки суд не висловив думку стосовно мотивів відмови у внесенні змін до п. 2.6 позовних вимог (а саме, змінити у пп. 29.1 п. 29 розділу „Інші права та обов'язки сторін” договору слова „управління Луганської міської ради з питань регулювання земельних відносин” на слова „управління нерухомим майном Луганської міської ради або до іншого органу, уповноваженого Орендодавцем”).
Доводи апеляційної скарги судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.
Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008 № 309-VI були внесені зміни до Земельного кодексу України та Закону України „Про оренду землі”, згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, та не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки (ст. 21 Закону України „Про оренду землі”).
Законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.
Відповідно до п. 35 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” зазначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.
В матеріалах справи відсутні документальні підтвердження того, що після 03.06.2008 року Луганською міською радою на пленарному засіданні (сесії) були затверджені договірні коефіцієнти у відповідності до змін у законодавстві та цільовим призначенням земельних ділянок.
Договором оренди землі на підставі рішення Луганської міської ради від 22.08.06 № 8/85 зі змінами згідно рішення Луганської міської ради від 24.10.06 №10/123 річна орендна плата відповідачу встановлена у розмірі земельного податку у гривнях, збільшеного на коефіцієнт 2,5.
Таким чином, встановлений законодавством порядок затвердження розміру орендної плати за землю у даному випадку не можна вважати дотриманим.
Рішення Луганської міської ради від 20.08.09 № 55/78 не може бути прийнято до уваги, оскільки, по-перше у його тексті не міститься розміру орендної плати, а є тільки посилання на „проект договору про внесення змін до договору”. По-друге, як вже зазначено вище, договірні коефіцієнти (розмір орендної плати) для земельних ділянок під будівництво та розміщення готельного комплексу, ресторану та ін. у встановленому порядку Луганською міською радою не затверджувалися.
Щодо неповноти рішення господарського суду, на що посилається позивач, то відповідно до ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, якщо з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Луганської міської ради задоволенню не підлягає, суд першої інстанції з'ясував всі обставини справи і, приймаючи рішення, не допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Рішення господарського суду Луганської області слід залишити без змін.
Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.
Керуючись статтями 44, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
1. Апеляційну скаргу Луганської міської ради на рішення господарського суду Луганської області від 15.07.2010 у справі № 19/132пд залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 15.07.2010 у справі №19/132пд залишити без змін.
Головуючий суддя Т.Ф. Парамонова
Суддя С.С. Єжова
Суддя І.В. Семендяєва