01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
28.07.10 Справа № 14/065-10
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Зеленіної Н.І. (доповідач по справі),
суддів:
Мазур Л. М.
Мостової Г. І.
розглянув апеляційну скаргу ТОВ "Артур-К"
за позовом ТОВ "Оксіфарм"
до ТОВ "Артур-К"
про стягнення 950 709, 73 грн
29.03.2010 року ТОВ «Оксіфарм»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Артур-К»(далі-відповідач) про стягнення 950 709 грн. 73 коп., у тому числі: 903 989 грн. 12 коп. основного боргу, 24 791 грн. 88 коп. пені, 18 300 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 3 628 грн. 08 коп. -3% річних.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу №021 від 03.05.2007 року. Позивач стверджує, що протягом липня 2009 -лютого 2010 років поставив відповідачеві Товар на загальну суму 1 370 296 грн. 39 коп., факт продажу якого на заявлену суму підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Факт реалізації поставленого Товару третім особам підтверджується складеними відповідачем та поданими в адресу позивача консигнаційними звітами за період жовтень 2009 -лютий 2010 рік. Позивач відзначив, що факт існування заборгованості додатково підтверджується Актом звіряння взаєморозрахунків на підставі документів зафіксованих у бухгалтерських регістрах та балансі між відповідачем та позивачем станом на 01.02.2010 року.
21.05.2010 року позивач звернувся до господарського суду з заявою про зменшення позовних вимог (вх.№5772 від 21.05.2010р.), в якій просив суд стягнути з відповідача 839 941 грн. 42 коп. основного боргу, 55 081 грн. 64 коп. пені, 18 300 грн. 65 коп. інфляційних збитків, 8 103 грн. 35 коп. -3 % річних. Заява обгрунтована тим, що після порушення провадження у даній справі відповідач здійснив часткове погашення боргу на загальну суму 150 000 грн. (а.с.169-172 том 1).
Рішенням господарського суду Київської області від 09.06.2010 року (суддя Бацуца В.М.) (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 839 941 грн. 42 коп. заборгованості, 55 081 грн. 64 коп. пені, 18 300 грн. 65 коп. інфляційних збитків, 8 103 грн. 35 коп. -3 % річних.
Місцевим господарським судом зазначено, що у встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав, і його заборгованість перед позивачем складає 839 941,42 грн., що підтверджується документами, наявними у матеріалах справи. У зв'язку з доведеністю основної суми боргу, місцевим господарським судом визнано такими, що підлягають до задоволення вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних від суми заборгованості.
Не погоджуючись із вище названим рішенням, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.06.2010р. та винести нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Відповідач стверджує, що судом першої інстанції прийнято рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи. На думку відповідача місцевим господарським судом не враховано того, що додані до справи накладні не містять посилання на договір, тобто позивачем не доведено обставин, що підтверджують наявність договірних відносин між позивачем і відповідачем. На думку відповідача наявність лише податкових накладних без договору не тягне за собою договірні відносини, оскільки з накладних не можна встановити, чи дійшли сторони згоди по усім істотним умовам, а лише підтверджують факт отримання товару.
Ухвалою від 15.06.2010 року Київським міжобласним апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою відповідача порушено провадження з перегляду в апеляційному порядку рішення господарського суду Київської області від 09.06.2010 року.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як необгрунтовану.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач просив колегію суддів залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав.
У судовому засіданні 14.07.2010 року, колегією суддів оголошувалась перерва до 28.07.2010 року для підготовки та оголошення повного тексту постанови.
23.07.2010 року відповідач надіслав до суду клопотання (вх.№2-05/3049/н від 23.07.10р.), в якому просив залучити до справи додаткові документи, а саме копії доповнення №2/2009 до договору купівлі-продажу №21 від 03.05.2007 року та актів надання фінансової знижки, при цьому, відповідач послався на те, що був позбавлений їх надати до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду даної справи в суді першої інстанції на підприємстві ТОВ «Артур-К»проводилася камеральна перевірка, і названі документи були надані до ДПІ.
Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього ч.1 ст.101 ГПК України).
Колегія суддів залишає назване вище клопотання відповідача без задоволення, з наступних підстав.
По-перше, у судовому засіданні 14.07.2010 року колегія суддів оголосила перерву для підготовки та оголошення повного тексту постанови.
По-друге, відповідач у клопотанні не довів обставин, що об'єктивно перешкоджали йому подати ці документи місцевому господарському суду. Посилання відповідача на те, що товариство надало документи до податкового органу, у зв'язку з проведенням камеральної перевірки жодним доказом не підтверджено.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що відповідно до підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Камеральною - вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Позивач надав письмові пояснення (вх.№2-05/2990/н від 20.07.10р.), в яких заперечив проти зазначеного вище клопотання відповідача, посилаючись на те, що в доповненні №2/2009 до договору купівлі-продажу №21 від 03.05.2007 року сторони дійшли згоди про надання додаткової фінансової знижки в розмірі 5 % від ціни на тендерні та поза тендерні закупівлі на підставі звіту ТОВ «Артур-К», тобто мова йде про грошове зобов'язання ТОВ «Оксіфарм»на користь ТОВ «Артур-К», яке не має відношення до предмету доказування у даній справі та не може бути враховано чи зараховано під час визначення суми заборгованості ТОВ «Артур-К»за консигнаційними звітами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та перевіривши юридичну оцінку суду першої інстанції фактичних обставин справи, повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У процесі перегляду справи колегією суддів встановлено, що 03.05.2007 року між позивачем (за договором -Продавець) та відповідачем (за договором - Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 021 від 03.05.2007 року (далі-Договір) (а.с.118-119 том 1).
Згідно з умовами Договору, Продавець зобов'язався передати товар для продажу, а Покупець зобов'язався прийняти товар та проводити його оплату на умовах цього договору за кількістю, номенклатурою та цінами, зазначеними в накладній, що є невід'ємною частиною договору.
05.01.2009 року сторонами було укладено додаткову угоду до Договору від 03.05.2007 року, в якій сторони визначили, що дія основного Договору подовжується до 31.12.2010 року (а.с.120 том 1).
Господарським судом Київської області достеменно встановлено, що позивачем протягом періоду з 2009 року по лютий 2010 рік передано відповідачу для реалізації товар (лікарські засоби і медпрепарати) на загальну суму 1 369 890,79 грн. (документами, які підтверджують поставку позивачем товару, тобто виконання ним своїх обов'язків, є видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей).
Видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію про найменування товару, його кількість та ціну.
Так, за змістом ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-XIV первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку.
Відповідно до Листа Міністерства фінансів України “Про використання довіреностей приватними підприємцями” від 31.10.2000 року № 053-29151 довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.
На кожну видаткову накладну відповідачем було виписано довіреність на отримання цінностей (копії довіреностей містяться в матеріалах справи).
Судом встановлено, що сторонами наведені вище вимоги нормативно-правових актів при здійсненні господарських операцій дотримані.
Підпункт 4.1. пункт 4 Договору, Покупець зобов'язаний до 8-го числа кожного місяця надавати Продавцю письмову інформацію у вигляді звіту про хід реалізації товару та його залишки. Розрахунок за товар проводиться протягом 30 днів з моменту звіту про хід реалізації (п.п.4.2. п.4 Договору).
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач надавав позивачу консигнаційні звіти за період з жовтня 2009 рік по лютий 2010 рік, якими підтверджено, що відповідач протягом вказаного періоду реалізував третім особам Товар на суму 1 052 306,41 грн. (а.с.113-117, 174, 211-216 том 1).
Виписками з банківського рахунку підтверджено, що відповідач сплатив кошти за отриманий Товар частково на суму 212 364,99 грн. (а.с.170-172, 217-219 том 1). Позивачем надано докази надіслання на адресу відповідача претензії про зобов'язання останнього сплатити заборгованість за договором № 021 від 03.05.2007 року у розмірі 903 898,12 грн.
Стаття 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 664 ЦК, Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п.п.4.2. п.4 Договору, розрахунок за товар проводиться протягом 30 днів з моменту звіту про хід реалізації.
Судом встановлено, що обов'язок відповідача щодо оплати товару за консигнаційним звітом: за жовтень 2009 р. на суму 173 146,80 грн. виник з 12.12.2009 р.; за листопад 2009 р. на суму 353 889,26 грн з 10.01.2010 р.; за грудень 2009 р. на суму 330 989,93 грн. з 14.02.2010 р.; за січень 2010 р. на суму 108 328,12 грн. з 18.03.2010 р.; за лютий 2010 р. на суму 85 952,30 грн. з 12.04.2010 р.
Враховуючи, що відповідач не надав доказів, що спростовують наявність боргу перед позивачем станом на момент винесення рішення, то місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача борг в сумі 839 941 грн. 42 коп.
Керуючись п.6.3. Договору, ч.6 ст.232 ГК позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 55 081,64 грн. На підставі ст.625 ЦК позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18 300 грн.65 коп. інфляційних втрат та 8 103 грн. 35 коп. -3 % річних. Судом першої інстанції здійснено перерахунок пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, що підлягають до стягнення з відповідача. За результатом здійсненого судом перерахунку встановлено, що розмір пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних від суми заборгованості, який заявлений позивачем є меншим ніж сума на яку він має право. З урахуванням наведеного та ст.22 ГПК України місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги у заявленому розмірі. Твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що позивачем не доведено обставин, що підтверджують наявність договірних відносин між позивачем і відповідачем, колегія суддів оцінює як безпідставні.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що відповідно до ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних законом інтересів другої сторони.
Згідно з статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, господарським судом у повному обсязі досліджено обставини господарської справи та надана їм належна правова оцінка, підстав для зміни чи скасування рішення не вбачає.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»на рішення господарського суду Київської області від 09.06.2010 року у справі № 14/065-10 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 09.06.2010 року у справі № 14/065-10 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 14/065-10 повернути до господарського суду Київської області.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.
Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Зеленіна Н.І.
Судді:
Мазур Л. М.
Мостова Г. І.
Дата відправки 28.07.10