01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
21.07.10 Справа № 11/3043
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: (доповідач по справі),
суддів:
Разіної Т. І
Агрикової О.В.
секретар судового засідання: Вертипорох Ю.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Підгайдамацькі ферми»
на рішення господарського суду Черкаської області від 13.05.2010 року
у справі №11/3043 (суддя Довгань К.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія»«Енерголізинг»
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Підгайдамацькі ферми»
про стягнення 83 330,89 грн.
та зустрічною позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Підгайдамацькі ферми»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія»«Енерголізинг»
про стягнення 118 962,68 грн.
За участю представників: згідно з протоколом.
07.12.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Енерголізинг»звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Підгайдамацькі ферми»про стягнення заборгованості у сумі 83 330,89 грн., з яких: 69 775,31 грн. основного боргу, 5 830,72 грн. пені, 1 718,91 грн. 3% річних та 6 005,95 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач у порушення умов укладеного сторонами Договору фінансового лізингу №12 від 06.10.2006 р. не сплачує чергові лізингові платежі, в результаті чого за ним утворилась заявлена до стягнення заборгованість.
Відповідач у письмовому відзиві на позов (т. 1, а.с. 98-100) проти позову заперечив з мотивів того, що він правомірно припинив сплату лізингових платежів, оскільки сторони не посвідчили нотаріально підписаний ними Договір фінансового лізингу №12 від 06.10.2006 р. Також відповідач заперечив проти вимоги позивача про стягнення пені, з тих підстав, що вона нарахована всупереч приписам ст. 232 ГК України.
12.01.2010 р. відповідач подав зустрічний позов про стягнення з ТОВ «Лізингова компанія «Енерголізинг»118 962,68 грн., у тому числі 101 464,96 грн. безпідставно отриманих коштів та 17 497,72 грн. процентів за користування коштами.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що, оскільки Договір фінансового лізингу №12 від 06.10.2006 р. не посвідчувався нотаріально, то є недійсним, тому позивач за первісним позовом грошові кошти по сплаті лізингових платежів на виконання умов даного Договору отримував безпідставно та відповідно до положень ст. 216 ЦК України повинен їх повернути СТОВ «Підгайдамацькі ферми». При цьому позивач за зустрічним позовом посилався на ч. 3 ст. 1212 , ч. 2 ст. 1214 ЦК України.
Позивач за первісним позовом заперечив проти вимог зустрічної позовної заяви у письмовому відзиві №81 від 12.05.2010 р., зазначивши, що у межах розгляду господарським судом Черкаської області господарської справи №16/377 встановлено, що спірний Договір є дійсним в силу дотримання вимог закону щодо його письмової форми та досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов цього Договору.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.05.2010 р. у справі №11/3043 первісний позов задоволено частково, стягнуто з СТОВ «Підгайдамацькі ферми»на користь ТОВ «Лізингова компанія «Енерголізинг»69 775,31 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 1 718,91 грн. 3% річних, 6 005,95 грн. інфляційних втрат, 775,00 грн. державного мита та 219,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність первісних позовних вимог про стягнення з відповідача боргу по лізингових платежах в розмірі 69 775,31 грн. При цьому місцевим господарським судом не взято до уваги заперечення відповідача за первісним позовом щодо нікчемності Договору, оскільки ця обставина досліджувалась господарським судом Черкаської області у справі №16/377, під час розгляду якої встановлено дійсність спірного Договору.
Місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок штрафних санкції, задовольнив вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача у відповідності до 2 ст. 625 ЦК України інфляційних у сумі 6 005,95 грн. та 3% річних у сумі 1 718,91 грн.
Щодо вимоги про стягнення пені, то вона залишена судом без задоволення, оскільки позивач здійснив нарахування пені всупереч приписам ст. 232 ГК України.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Договір фінансового лізингу №12 від 06.12.2006 р. не є нікчемним, оскільки Закон України «Про фінансовий лізинг»та параграф 6 глави 58 ЦК України не містять норми про обов'язкову нотаріальну форму договору лізингу. Вказані обставини також встановлено Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.04.2010 р. у справі №16/377, яке набрало законної сили.
Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, СТОВ «Підгайдамацькі ферми»подало апеляційну скаргу, в якій просить Рішення господарського суду Черкаської області від 13.05.2010 р. у справі №11/3043 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У доводах апеляційного оскарження відповідач наголошує на тому, що при винесенні оскаржуваного Рішення місцевий господарський суд не взяв до уваги доводи відповідача стосовно ненадання позивачем рахунків на сплату лізингових платежів, оскільки у відповідності до п. 3.4 Договору фінансового лізингу сплата лізингових платежів ставиться в залежність від отримання відповідачем рахунків. Таким чином, позивач допустив прострочення кредитора, тому його вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій останній вважає безпідставними.
На думку скаржника, суд першої інстанції не надав оцінки зазначеним обставинам та не застосував положення статті 613 ЦК України, чим порушив норми матеріального права.
Також, вважає скаржник, місцевий господарський суд помилково вирішив, що твердження позивача про правомірність зупинення виконання зобов'язання по сплаті лізингових платежів є безпідставним.
За твердженнями скаржника, у ході виконання Договору фінансового лізингу №12 від 06.10.2006 р. у сторін виникло питання щодо його дійсності у зв'язку з недотриманням вимоги про нотаріальне посвідчення. Враховуючи позицію позивача, відповідач також вважав Договір фінансового лізингу нікчемним та ставив під сумнів передачу предмета лізингу йому в власність, у зв'язку з чим припинив сплату лізингових платежів.
На думку скаржника, суд першої інстанції не надав значення зазначеним обставинам, вважаючи, що жодних перешкод для сплати лізингових платежів не існувало, тому такі висновки суду є помилковими та такими, що призвели до неправильного застосування норм матеріального права і прийняття неправильного рішення.
Позивач за первісним позовом - ТОВ «Лізингова компанія «Енерголізинг»не погодилося з доводами апеляційного оскарження у письмових запереченнях №114 від 16.07.2010 р., зазначивши, що позивач щомісячно надавав відповідачу акти-рахунки на сплату місячних лізингових платежів та надсилав їх рекомендованими листами з повідомленнями про вручення адресату. До того ж, факт отримання від ТОВ «Лізингова компанія «Енерголізинг»актів-рахунків підтверджує і сам скаржник своїм листом від 15.04.2009 р.
Позивач наголошує на тому, що до початку розгляду даної справи питання щодо нікчемності Договору жодною із сторін не ставилось. Лише після подання зустрічного позову у даній справі з підстав недійсності Договору фінансового лізингу №12 від 06.10.2006 р., позивач за первісним позовом був вимушений звернутися з позовом до господарського суду про визнання дійсним Договору фінансового лізингу.
Київським міжобласним апеляційним господарським судом Ухвалою від 07.06.2010 р. апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Підгайдамацькі ферми»на Рішення господарського суду Черкаської області від 13.05.2010 року у справі №11/3043 прийнято до провадження, судове засідання призначено на 21.07.2010 р.
Розпорядженням В.о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.07.2010 р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чорногуза М.Г. склад колегії судів у справі №11/3043 було змінено на наступний: головуючий суддя -Суховий В.Г., судді -Агрикова О.В., Разіна Т.І.
У судовому засіданні 21.07.2010 р. представник скаржника підтримав апеляційну скаргу, представник позивача за первісним позовом заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, розглянувши справу, встановив таке.
06.10.2006 року між ТОВ «Лізингова компанія «Енерголізинг»(лізигодавець, позивач за первісним позовом) та СТОВ «Підгайдамацькі ферми»(лізингооодержувач, відповідач за первісним позовом) було укладено Договір фінансового лізингу №12 (т. 1, а.с. 9-12), згідно з умовами якого, лізингодавець передає лізингоодержувачу, а останній отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу вказане в п. 1.1. Договору майно (телятники - 800), яке він, за заявкою на фінансовий лізинг (Додаток № 1 до Договору) лізингоодержувача, придбав у СТОВ «Прогрес». Вартість майна, що передається у фінансовий лізинг, відповідно до п. 1.3. Договору склала 160 000,00 грн.
Згідно з п. 2.1 строк лізингу складає 48 місяців з моменту передачі майна в лізинг згідно з Розділом 4 цього Договору.
Плата за користування об'єктом лізингу вноситься лізингоодержувачем у вигляді лізингових платежів (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 3.3 та п. 3.4. Договору, розрахунок лізингових платежів приводиться в «Графіку лізингових платежів», який є Додатком №2 до Договору. Перерахування лізингових платежів проводиться лізингоодержувачем на розрахунковий рахунок позивача, вказаний в рахунку-фактурі, згідно з графіком лізингових платежів не пізніше 25 числа місяця, вказаного в графіку.
Як вбачається з матеріалів справи, майно було передано позивачем відповідачу 26.12.2006 року, що підтверджується Актом прийому-передачі, який підписано та скріплено печатками обох сторін (т. 1, а.с. 16).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач взяті на себе договірні зобов'язання в частині своєчасного внесення лізингових платежів порушив, у зв'язку з чим на день звернення до суду з позовом у даній справі заборгованість склала 69 775,31 грн. Вказана сума сторонами не оспорюється.
Згідно з п. 3.5 Договору у випадку затримки лізингових платежів лізингоодержувач сплачує пеню з простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, яка за розрахунком позивача становить 5 830,72 грн.
Крім того, відповідачу відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України були нараховані інфляційні від простроченої суми за весь час прострочки в розмірі 6 005,95 грн. та 3% річних в розмірі 1 718,91 грн.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Спірні правовідносини між сторонами у даній справі виникли з укладеного між ними Договору фінансового лізингу №12 від 06.10.2006 р.
В матеріалах справи міститься Рішення господарського суду Черкаської області від 06.04.2010 р. у справі №16/377 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Енерголізинг»до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Підгайдамацькі ферми»про визнання дійсним нотаріально не посвідченого Договору (т. 1, а.с. 88-91).
Названим судовим рішенням, яке набрало законної сили, у позові відмовлено. Водночас, у рішенні суду зазначено, що Договір фінансового лізингу №12 від 06.10.2006 р. є дійсним в силу дотримання вимог закону про його письмову форму та досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов цього Договору, а його нотаріального посвідчення закон не вимагає.
Суд першої інстанції погодився з цією позицією і правомірно відхилив заперечення відповідача за первісними позовом щодо нікчемності Договору.
Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на положення ст. 35 ГПК України, оскільки висновок суду у справі №16/377 про дійсність Договору фінансового лізингу №12 від 06.10.2006 р. є юридичною оцінкою обставин справи, але не встановленням факту. Проте, це не вплинуло на правильність прийнятого рішення у даній справі, тому згідно з ч. 2 ст. 104 ГПК України не може бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного Рішення.
Виходячи з того, що взяті на себе зобов'язання за Договором фінансового лізингу №12 від 06.10.2006 р. позивач виконав належним чином, то у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати лізингових платежів на умовах названого Договору.
За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідачем за первісним позовом не надано доказів на підтвердження сплати заявленої суми заборгованості по лізингових платежах у розмірі 69 775,31 грн.
Що стосується доводів скаржника про відсутність підстав для сплати лізингових платежів у зв'язку з невиставленням позивачем за первісним позовом рахунків, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки Договір не ставить оплату в залежність від отримання відповідачем рахунку-фактури, а відсутність рахунку-фактури не унеможливлювала здійснення оплати за Договором. Крім того, дані твердження спростовуються доданими до заперечень на апеляційну скаргу документами, а саме: актами-рахунками за липень, червень, вересень, жовтень місяці 2009 року та копіями реєстрів відправлення кореспонденції, фіскальними чеками УДППЗ «Укрпошта», повідомленнями про вручення поштових відправлень, які свідчать про вручення уповноваженим представникам СТОВ «Підгайдамацькі ферми»названих актів-рахунків. Отже, стаття 613 ЦК України щодо наслідків прострочення кредитора не може бути застосована до даних спірних правовідносин.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо існування перешкод для сплати лізингових платежів, зокрема, те, що у ході виконання умов Договору у сторін виникло питання щодо його дійсності.
Як вбачаться з матеріалів справи, зокрема, з клопотання про призупинення розгляду даної справи (т. 1, а.с. 81), питання щодо дійсності спірного Договору виникло під час розгляду даної справи, а саме після подачі зустрічної позовної заяви, в обґрунтування якої покладено саме недійсність Договору, у зв'язку з чим ТОВ «Лізингова компанія «Енерголізинг»звернулось до господарського суду з окремою позовною заявою про визнання дійсним нотаріально не посвідченого Договору №12 від 06.10.2006 р.
Провадження у справі №16/377 про визнання дійсним Договору було порушено 02.03.2010 р., тобто, після звернення з позовом у даній справі -07.12.2009 р. Місцевим господарським судом зупинялось провадження у даній справі до розгляду господарським судом Черкаської області справи №16/377.
Також колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на ч. 3 ст. 538 ЦК України, зокрема, доводи про те, що позиція позивача щодо недійсності нотаріально не посвідченого Договору у свою чергу викликала у відповідача сумніви щодо можливості передачі у власність предмета лізингу після сплати всіх лізингових платежів, тому відповідач мав право зупинити виконання свого обов'язку.
Згідно зі ст. 806 ЦК України за договором лізингу лізингодавець передає майно лізингоодержувачу у користування на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Зобов'язанням позивача відповідно до умов Договору є передача майна у фінансовий лізинг відповідачу. Матеріалами справи, а саме Актом прийому-передачі від 26.12.2006 р., підтверджується виконання позивачем договірних зобов'язань щодо передачі майна (телятник-800) в фінансовий лізинг відповідачу, тому у відповідача (лізингоодержувача) були відсутні правові підстави зупинити виконання зобов'язання по оплаті лізингових платежів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з СТОВ «Підгайдамацькі ферми»на користь ТОВ «Лізингова компанія «Енерголізинг»69 775,31 грн. заборгованості по лізинговим платежам згідно з розрахунком позивача.
В силу ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст. 625 ЦК України.
Позивачем за первісним позовом на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 05.12.2006 р. по 02.12.2009 р. нараховано 1 718,91 грн. 3% річних та 6 005,95 грн. інфляційних втрат.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат, погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з СТОВ «Підгайдамацькі ферми»1 718,91 грн. 3% річних та 6 005,95 грн. інфляційних втрат.
Водночас, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо необґрунтованості позовних вимог про стягнення пені у сумі 5 830,72 грн. пені.
Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач за зустрічним позовом порушував зобов'язання щодо своєчасності сплати лізингових платежів починаючи з 05.12.2006 р.
Однак позивач, звертаючись з позовом до суду 04.12.2009 р., здійснив нарахування пені за період з 05.06.2009 р. по 02.12.2009 р., тобто, всупереч приписам ст. 232 ГК України.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні первісних вимог в частині стягнення пені, як заявленої необґрунтовано.
Що стосується зустрічних позовних вимог, то колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом щодо відмови у їх задоволенні, виходячи з такого.
Зустрічний позов мотивовано тим, що підписаний сторонами Договір фінансового лізингу №12 від 06.12.2006 р. є нікчемним, оскільки не посвідчений нотаріально.
За змістом глави 58 ЦК України лізинг є одним із різновидів договорів найму (оренди). Питанням лізингу присвячено окремий параграф 6 гл. 58 ЦК України, в якій ч. 2 ст. 806 передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом (лише параграфом 6) та законом.
Закон України «Про фінансовий лізинг»не містять норми про обов'язкову нотаріальну форму договору лізингу, при тому, що особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються лише цим законом.
Параграф 6 глави 58 ЦК України також не містить положень про нотаріальне посвідчення договорів лізингу.
Стаття 793 ЦК України, на яку посилається позивач, знаходиться у параграфі 4 глави 58 ЦК України, а тому на неї не поширюються вимоги ч. 2 ст. 806 ЦК.
Загальні положення про найм (оренду) про які йдеться у ч. 2 ст. 806 ЦК України -це лише параграф 1 глави 58 ЦК України точно з такою назвою, який включає в себе виключно ст.ст. 759-786, тому що наступний параграф вже називається «Прокат».
Застосування до фінансового лізингу норм, що регулюють окремі види найму (оренди), чинним законодавством не передбачено, незважаючи на те, що фінансовий лізинг нерухомого майна дуже схожий на найм будівлі або іншої капітальної споруди (параграф 4 глави 58). Однак законодавець у Цивільному Кодексі України розділив лізинг (незалежно від його предмету) і найм будівлі, як відносини, які мають окреме регулювання.
Отже, не існує норми, яка б встановлювала обов'язковість нотаріального посвідчення договору лізингу, незалежно від того, якого виду майно передається у лізинг.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову.
Враховуючи вищевикладене, Рішення господарського суду Черкаської області від 13.05.2010 р. у справі №11/3043 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України та відповідає матеріалам справи, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
Залишити Рішення господарського суду Черкаської області від 13.05.2010 р. у справі №11/3043 без змін, а скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Підгайдамацькі ферми»без задоволення.
Головуючий суддя: Суховий В.Г.
Судді:
Разіна Т. І
Агрикова О.В.
Дата відправки 27.07.10