Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" вересня 2010 р. Справа № 64/216-10
вх. № 6003/5-64
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Якимчук М.М. за довіреністю від 02.06.2010р.; відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД", м.Київ;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сокова компанія", с. Затишшя, Харківський район, Харківська область;
про стягнення 22579,04 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.№33/05/10 від 07.05.2010р.), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сокова компанія" загальну заборгованість, що складає 22579,04грн. (сума боргу - 11571,00грн., 3% річних - 792,41грн., інфляційні витрати - 3611,23грн., збитки понесені позивачем - 6604,40грн.); 225,79грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не своєчасно та не в повному обсязі розрахувався за товар, який був йому поставлений позивачем на виконання умов договору №Ф-19/06-08 (К) від 19.06.2008р., укладеного між сторонами.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.07.2010р. було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Представники сторін у судове засідання призначене на 14.07.2010р. не з"явились, причину неявки не повідомили, витребуваних судом документів не надали, у зв"язку з чим ухвалою суду від 14.07.2010р. розгляд справи був відкладений на 01.09.2010р.
29 липня 2010 року позивач надав до канцелярії суду пояснення - супровідний лист (вих.№65/07/10 від 14.07.2010р.), в яких надав правове обгрунтування своїх вимог та пояснення витребувані ухвалами суду. Разом з цим позивач надав документи для долучення до матеріалів справи.
01 липня 2010 року позивач надав до канцелярії суду супровідним листом (вх.№17991) докази на підтвердження понесених позивачем збитків.
Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з"явився, причину неявки не повідомив, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
19 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська сокова компанія" (покупець) був укладений Договір поставки №Ф-19/06-08 (К), відповідно до п.1.1. якого постачальник (позивач) зобов"язався поставити та передати у власність покупця (відповідач) товар, відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов"язався прийняти товар та оплатити його за цінами постачальника на умовах даного договору.
На виконання умов договору, на адресу відповідача позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий, товар на суму 28186,10грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними та довіреностями до них.
Сторонами, відповідно до п.2.3.1. Договору, було встановлено, що оплата у розмірі 100% від суми специфікації та/або рахунку-фактури по кожній партії товару - в термін 14 календарних днів з моменту після отримання покупцем товару та підписання видаткових накладних.
Позивачем, для оплати відповідачем товару, було виставлено рахунок-фактуру №Ф-11102923 від 22.07.2008р. (а.с.16), який мав бути оплачений протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження товару. Оскільки передача товару була здійснена 23.07.2008р., відповідач був зобов"язаний оплатити товар до 06.08.2008р.
Згідно банківських виписок, що були надані до позовної заяви, відповідачем частково було сплачено вартість отриманого товару, проте із порушенням встановленого строку, а саме на суму 16615,10грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 11571,00грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги правомірні, обгрунтовані, доведені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, суд задовільняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 11571,00грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 792,41грн. та інфляційні у сумі 3611,23грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
В задоволенні позовних вимог в частині заявлених до стягнення збитків у розмірі 6604,40грн. суд відмовляє з наступних підстав.
Позивач вказує, що через невиконання відповідачем грошових зобов"язань, для представництва та захисту своїх порушених прав в господарському суді, позивач змушений був залучити юриста для надання кваліфікованих юридичних послуг щодо стягнення боргу (договір про надання юридичних послуг №10/10 від 09.06.2010р.), вартість яких становить 6604,40грн. (рахунок-фактура №21 від 10.06.2010р.), які позивач просить стягнути з відповідача з посиланням на ч.2 ст.224 ГК України.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв"язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв"язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.
Позивачем не доведено причинного зв"язку між заявленими збитками та неналежним виконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо повної оплати поставленого товару, тому заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає.
Суд звертає увагу на те, що витрати позивача на юридичні та консультаційні послуги не мають обов"язкового характеру, оскільки факт наявності цих витрат і розмір не знаходяться у необхідному зв"язку із заборгованістю, яку позивач просить стягнути. Тобто витрати на оплату юридичної допомоги у суді не мають необхідних ознак шкоди (її грошового вираження у формі збитків) відповідно до вимог діючого законодавства.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява надійшла до суду із вих.№33/05/10 від 07.05.2010р., й позивач вже заявив до стягнення 6604,40грн., а договір про надання юридичних послуг №10/10 був укладений позивачем з ПП "Леополіс" 09.06.2010р. Таким чином подані 01.09.2010р. позивачем документи не є належними доказами заявлених до стягнення витрат.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, й те, що відповідачем сума заборгованості була частково сплачена в процесі судового розгляду справи, судові витрати у даній справі суд покладає на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст.22,526, 530, 610, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, ст. 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сокова компанія" (62406, Харківська область, Харківський район, с. Затишшя, вул. Харківська, 5; р/р 26009036173600 в АКІБ "УкрсибБанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 33368988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД", (03127, м.Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 120, корп.1; р/р 26000201325036 у відд. "Десятинне" ЗАТ "ОТП Банк" в м. Києві, МФО 300528, код ЄДРПОУ 31513270) суму боргу у розмірі 11571,00грн., 3% річних - 792,41грн., інфляційні витрати - 3611,23грн., 159,75грн. державного мита та 166,97грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині заявлених до стягнення збитків у розмірі 6604,40грн.
Суддя
Повний текст рішення підписаний 06 вересня 2010 року.