іменем України
27 серпня 2010 року справа № 5020-10/205
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Військового прокурора Севастопольського гарнізону
(вул. Суворова, 27, м. Севастополь, 99011)
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
(Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168)
Севастопольської квартирно-експлутаційної частини морської
(вул. Хрустальова, 60, м. Севастополь, 99049)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Балаклавамегабуд”
(вул. Горького, буд. 3А, с. Українка, Сімферопольський район, АР Крим, 97562)
про визнання права власності на нерухоме майно вартістю 341000,00 грн.,
за участю представників сторін:
прокурора -Бучка Р.В., посвідчення №299 від 28.09.2007; Горщака Р.М., посвідчення №324 від 12.11.2008;
позивача (МОУ) -Сінника А.П., довіреність №220/11/д від 11.01.2010;
позивача (Севастопольська КЕЧ морська) - Карасьової Н.О., довіреність №9/14-2625 від 26.08.2010;
відповідача - Улибіної Н.В., довіреність №б/н від 01.07.2010; Олейника С.В., довіреність №б/н від 01.07.2010.
Військовий прокурор Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Севастопольської квартирно-експлутаційної частини морської звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Балаклавамегабуд” про визнання права власності на нерухоме майно вартістю 341000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на даний час причал №249, кнехти літ. №1, швартові тумби літ. №2, що розташовані за адресою: м. Севастополь, Балаклавська бухта, б/н, належать відповідачу незаконно.
Прокурори та представники позивачів позовні вимоги підтримали, на задоволенні позову з підстав, викладених у письмових поясненнях від 26.08.2010 /а.с.129-131/, наполягали.
Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях на позов, основні з яких полягають у тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Балаклавамегабуд” є законним власником спірного майна на підставі договору від 09.08.2007 /а.с.40-41/.
У судовому засіданні 26.08.2010 представником відповідача Олейником С.В. заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №5020-10/205 до розгляду господарським судом Автономної Республіки Крим по суті справи №5002-17/3710.1-2010 за позовом ТОВ «Технічне агентство «Наутілус»до ТОВ «Південний будівельний інвестиційний холдинг»про визнання договору недійсним та зустрічним позовом ТОВ «Південний будівельний інвестиційний холдинг»до ТОВ «Технічне агентство «Наутілус»про визнання договору дійним та визнання права власності на причал №249, кнехти літ. №1, швартові тумби літ. №2, що розташовані за адресою: м. Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Таврійська набережна, б/н, та справи №2-17/6048-2007 за позовом Міністерства оборони України в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) МО України «Укроборонбуд»до ТОВ «Технічне агентство «Наутілус»про розірвання договору та за зустрічним позовом ТОВ «Технічне агентство «Наутілус»про визнання дійсним договору №24-04/06/6 від 24.04.2006 (клопотання від 20.08.2010 /а.с.125-127/).
Розглянувши заявлене клопотання, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Таким чином, зазначена стаття встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі, в разі неможливості розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд з'ясовує як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи, в тому числі, внаслідок обмеженості предметом позову.
Оскільки позовними вимогами у справі №5020-10/205 є визнання права власності на спірний об'єкт, які обґрунтовані тим, що це право заперечується відповідачем, але спірне майно вибуло з володіння позивача незаконно, суд не обмежений у можливості самостійно встановити обставини, що мають значення для вирішення спору у справі.
З огляду на зазначене, суд вирішив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Автономної Республіки Крим справ №5002-17/3710.1-2010, №2-17/6048-2007 відмовити.
Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України при розгляді касаційної скарги у справі №5020-11/359-9/099 (постанова від 03.12.2009 /а.с.82-84/).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурорів, суд
Первісно право власності на спірне майно - причал №249, кнехти літ. №1, швартові тумби літ. №2, що розташовані за адресою: м. Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Таврійська набережна, б/н (далі -Спірне майно), було зареєстровано за державою Україна в особі Міністерства оборони України на підставі свідоцтва про право власності від 30.08.2006 /а.с.6/. Це підтверджується довідкою Державного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради від 21.08.2010 за вих.№8634 /а.с.132/.
14.05.2007 господарський суд Автономної Республіки Крим у справі 2-17/6048-2007 /а.с.17-21/ виніс рішення, яким визнано:
- дійсним договір №24-04/06/6 від 24.04.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 24.04.2006 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-соціального призначення, створення інженерної інфраструктури для її будівництва (реконструкції) згідно розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін /а.с.15-16/;
- право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Технічне агентство «Наутілус»на об'єкти нерухомого майна, зокрема, на гідротехнічну споруду: причал №249, кнехти літ. №1, швартові тумби літ. №2, що розташовані за адресою: м. Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Таврійська набережна, б/н;
- право користування земельною ділянкою площею 20,99 га у місті Севастополь, Балаклавська бухта.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 12.06.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю «Технічне агентство «Наутілус», діючи як власник, продало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний будівельний інвестиційний холдинг»придбало причал №249, кнехти літ. №1, швартові тумби літ. №2, що розташовані за адресою: м. Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Таврійська набережна, б/н.
09.08.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний будівельний інвестиційний холдинг»згідно договору про передачу нерухомого майна, передало причал №249 кнехти літ. №1, швартові тумби літ. №2, що розташовані за адресою: м. Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Таврійська набережна, б/н, в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Балаклавамегабуд».
На підставі останнього договору та згідно свідоцтва про право власності від 10.08.2007 /а.с.59/ спірне майно на даний час зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Балаклавамегабуд», що підтверджується довідками Державного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради /а.с.86, 132/.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2007 касаційне подання військового прокурора Військово-морських Сил України задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2006 по справі №2-17/6048-2007, яким визнано право власності на Спірне майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Технічне агентство «Наутілус»скасоване, справу направлено на новий розгляд /а.с.24-27/. По теперішній час рішення у справі не прийнято.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу відчуження майна, що має статус військового, та регулюються спеціальними нормами законодавства, а саме: Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 №1075-XIV та Положенням про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1919.
Крім того, спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі -ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі -ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 №1075-XIV військове майно -це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами, організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди тощо.
Загальні норми щодо порядку відчуження військового майна визначені статтею 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 №1075-XIV, відповідно до якої відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком наступного майна: майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна.
Рішення про відчуження військового майна за правилами статті 6 цього Закону, приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.
На виконання статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 №1075-XIV Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №1919 від 28.12.2000, якою затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, яким, зокрема, передбачається, що рішення про відчуження військового майна, яке є придатним для подальшого використання, а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого майна, приймає Кабінет Міністрів України, а списаного військового майна -Міністерство оборони України (п.п. 3, 4, 6, 7 Положення).
З матеріалів справи вбачається, що спірне військове майно вибуло з володіння Міністерства оборони України на підставі договору №24-04/06/6 від 24.04.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 24.04.2006 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-соціального призначення, створення інженерної інфраструктури для її будівництва (реконструкції) згідно розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін /а.с.15-16/, що визнаний дійсним рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2007 у справі 2-17/6048-2007 /а.с.17-21/ на підставі частини другої статті 220 ЦК України.
Проте, зазначене рішення скасоване постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2007, справу направлено на новий розгляд.
Зі змісту договору №24-04/06/6 від 24.04.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 24.04.2006 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-соціального призначення, створення інженерної інфраструктури для її будівництва (реконструкції) згідно розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін /а.с.15-16/, а саме, пункту 2, вбачається, що він є договором купівлі-продажу нерухомого майна, що становить розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України, в тому числі: причал №249, кнехти літ. №1, швартові тумби літ. №2, що розташовані за адресою: м. Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Таврійська набережна, б/н.
Відповідно до частини першої статті 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
З огляду на зазначене, вчинення дій по відчуженню військового майна у іншому, ніж передбачено наведеним законодавством порядку, не може вважатись законним та породжувати правових наслідків.
Більш того, відповідно до пункту „г” частини 2 статті 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, в будь-якому разі не підлягають приватизації.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію гідротехнічної споруди від 17.06.2008 №СР-106-4
-18-08 /а.с.110/ та паспорта причала №249, затвердженого 12.03.2008 /а.с.91-109/, Спірний об'єкт є гідротехнічною спорудою, внесений в Реєстр гідротехнічних споруд за №ГТС-4154.
За зазначеною нормою причал №249, кнехти літ. №1, швартові тумби літ. №2, що розташовані за адресою: м. Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Таврійська набережна, б/н, не могли бути відчужені, а право власності на вказаний об'єкт не могло перейти к іншим особам.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно статті 330, 658 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання права власності держави Україна в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно - причал №249, кнехти літ. №1, швартові тумби літ. №2, що розташовані за адресою: м. Севастополь, Балаклавська бухта, б/н, вартістю 341 000,00 грн, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати право власності держави Україна в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно - причал №249, кнехти літ. №1, швартові тумби літ. №2, що розташовані за адресою: м. Севастополь, Балаклавська бухта, б/н, вартістю 341 000,00 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Балаклавамегабуд”(вул. Горького, буд. 3А, с. Українка, Сімферопольський район, АР Крим, 97562, ідентифікаційний код 34938819, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 3 410 грн. 00 коп. (три тисячі чотириста десять грн. 00 коп.).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Балаклавамегабуд”(вул. Горького, буд. 3А, с. Українка, Сімферопольський район, АР Крим, 97562, ідентифікаційний код 34938819, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31212264700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Суддя підпис О.М.Юріна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84
Господарського процесуального кодексу України
і підписано 01.09.2010