29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"31" травня 2023 р. Справа № 10/1926-10
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши матеріали скарги на дії органу державної виконавчої служби у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр"
до фізичної особи-підприємця Галузінського Ігоря Леонідовича
про стягнення 9304,20 грн
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача (заявника): Флис В.В. - згідно з ордером від 17.05.2023
органу ДВС: не з'явився
У засіданні оголошено вступну і резолютивну частини ухвали.
встановив: рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.12.2010 у справі №10/1926-10 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" до фізичної особи-підприємця Галузінського Ігоря Леонідовича про стягнення 9304,20 гривні. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Галузінського Ігоря Леонідовича на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" 9304,20 грн боргу, 102,00 грн витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
24.12.2010 на виконання вищезазначеного рішення видано відповідний наказ.
На адресу суду від фізичної особи-підприємця Галузінського Ігоря Леонідовича надійшла скарга про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії (від 17.05.2023), в якій заявник просить визнати бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) неправомірною у вигляді незняття арешту з всього нерухомого майна Галузінського Ігоря Леонідовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 24432805, 22.03.2011, старшого державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Плевак О.Д., реєстраційний номер обтяження: 10970763, дата реєстрації 22.03.2011 і зобов'язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звільнити з-під арешту все нерухоме майно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладене на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 24432805, 22.03.2011, старшого державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Плевак О.Д., реєстраційний номер обтяження: 10970763, дата реєстрації 22.03.2011.
В обґрунтування скарги заявник зазначає, що після того, як йому стало відомо про накладення на все його нерухоме майно арешту постановою старшого державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Плевак О.Д. №24432805 від 22.03.2011, реєстраційний номер обтяження: 10970763, дата реєстрації 22.03.2011, він звернувся до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) із заявою (від 11.04.2023), в якій просив, зокрема повідомити про наявні на виконанні у Відділі виконавчі провадження, за якими боржником виступає заявник; повідомити про виконавче провадження, на підставі якого накладено арешт згідно з вищезазначеною постановою, а також, з огляду на відсутність боргових зобов'язань, - звільнити все нерухоме майно з-під арешту, накладеного вищезазначеною постановою. У відповідь Відділ повідомив, зокрема про те, що у нього на виконанні перебувало виконавче провадження №24432805 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 24.12.2010 у справі №10/1926-10, в межах якого постановою державного виконавця від 22.03.2011 накладений арешт, реєстраційний номер обтяження 10970763. 20.10.2011 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, Відділ повідомив про відсутність станом на 25.04.2023 у нього на виконанні виконавчих проваджень, за якими фізична особа - підприємець Галузінський Ігор Леонідович виступає боржником; разом з тим зазначив, що арешт з майна заявника не підлягає зняттю, оскільки відсутні підстави, передбачені ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" (лист від 25.04.2023, отримано заявником 16.05.2023).
Беручи до уваги наведене, заявник акцентує увагу на тому, що накладений арешт на належне йому майно за відсутності виконавчого провадження, в межах якого він накладався, є порушенням прав заявника як власника майна вільно розпоряджатися належним йому майном, а незняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.
Представник органу ДВС у засідання не з'явився. На адресу суду від Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли пояснення з доданими документами (від 30.05.2023), в яких просить у задоволенні скарги відмовити. Зазначає, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає звільнення майна з-під арешту, оскільки не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання; не передбачає застосування наслідків завершення виконавчого провадження, встановлених ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». Заявником при зверненні до органу ДВС із заявою про знаття арешту не надано будь-яких документів, що свідчать про наявність підстав для зняття арешту з майна, передбачених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». З наведеного робить висновок про те, що відмова органу ДВС у знятті арешту є правомірною.
Позивач представника у засідання не направив, пояснень з приводу скарги не надав.
Судом враховується, що відповідно до ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
У судовому засіданні заявник вимоги скарги підтримав з підстав, зазначених у скарзі.
Як убачається з матеріалів, доданих до скарги, та пояснень органу ДВС (від 30.05.2023), заявник звернувся до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою (від 11.04.2023), в якій, посилаючись на те, що у нотаріуса дізнався про накладення арешту на його майно, на відсутність інформації про підстави та причини накладення такого арешту та відсутність боргових зобов'язань, просив:
- повідомити, чи наявні на даний час на виконанні у Відділі відкриті виконавчі провадження, боржником по яких є заявник;
- повідомити, на підставі яких виконавчих проваджень було накладено арешти на все нерухоме майно заявника на підставі, зокрема постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 24432805, 22.03.2011, старшого державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Плевак О.Д., реєстраційний номер обтяження: 10970763, дата реєстрації 22.03.2011, та надати копії таких постанов про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором доступу) та у разі наявності постанови про закінчення виконавчого провадження чи постанови про повернення виконавчого документа стягувачу;
- звільнити з-під арештів все нерухоме майно заявника, накладених на підставі, зокрема постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 24432805, 22.03.2011, старшого державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Плевак О.Д., реєстраційний номер обтяження: 10970763, дата реєстрації 22.03.2011.
У відповідь Другий відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом (від 25.04.2023) повідомив заявника (отримано 16.05.2023 згідно доданої копії зображення сторінки електронної пошти), з-поміж іншого про те, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №24432805 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області №10/1926-10 від 24.12.2010 про стягнення боргу в сумі 9642,2 грн з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дистрибуція Центр», ЄДРПОУ 36263797, в межах якого постановою державного виконавця від 22.03.2011 накладений арешт, реєстраційний номер обтяження 10970763. 20.10.2011 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». У листі зазначено, що надати матеріали виконавчих проваджень не є можливим, оскільки матеріали знищені у зв'язку із закінченням строків зберігання, встановлених Переліком типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5. При цьому повідомлено, що станом на 25.04.2023 відкриті виконавчі провадження, боржником по яким є заявник, в Другому ВДВС у місті Хмельницькому не перебувають, однак арешт з майна боржника ОСОБА_1 не підлягає зняттю Другим ВДВС у місті Хмельницькому, оскільки відсутні підстави, передбачені статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (від 11.04.2023) 22.03.2011 за реєстраційним номером 10970763 зареєстровано арешт нерухомого майна Галузінського І.Л. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.03.2011 №24432805 старшого державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Плевак О.Д., згідно з наказом Господарського суду Хмельницької області від 24.12.2010 №10/1926-10.
У наданих органом ДВС поясненнях та відомостях з спецрозділу Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (від 30.05.2023) зазначено про відкриття виконавчого провадження №24432805 згідно постанови від 14.02.2011 старшого державного виконавця Плевак О.Д щодо виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 24.12.2010 про стягнення з ФОП Галузінського І.Л. на користь ТОВ «Дистрибуція Центр» 9642,20 грн та його завершення відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.10.2011 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).
Відповідно до наданих заявником результатів пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчого провадження (від 17.05.2023) та результатів пошуку фізичних осіб в Єдиному реєстрі боржників (від 17.05.2023), в останніх наявний запис про відкрите 20.06.2022 виконавче провадження №69257115 у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржником за яким є Галузінський І.Л. Решта виконавчих проваджень щодо вказаного боржника мають стан завершених.
При розгляді поданої скарги судом враховується таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом ст. 116 ГПК України в редакції станом на дату видачі наказу Господарського суду Хмельницької області від 24.12.2010 у справі №10/1926-10 та ст. 327 ГПК України в чинній редакції виданий судом наказ є підставою для виконання судового рішення.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Приписами ст. 339 ГПК України в чинній редакції визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Так, ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на дату винесення постанови про арешт майна боржника від 22.03.2011) було передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (подібні за змістом положення містяться й у ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції).
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній станом на дату винесення постанови про арешт майна боржника від 22.03.2011, примусове виконання рішень покладалося на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснювали державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 17 вищенаведеного Закону примусове виконання рішень здійснювалось державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягали виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як, зокрема виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів (схожі положення містяться у ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції).
З наявних матеріалів справи слідує, що постановою старшого державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Плевак О.Д. від 14.02.2011 було відкрито виконавче провадження №24432805 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 24.12.2010 у справі №10/1926-10 про стягнення з фізичної особи-підприємця Галузінського Ігоря Леонідовича на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" 9304,20 грн боргу, 102,00 грн витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою державного виконавця від 22.03.2011 в межах вказаного виконавчого провадження накладено арешт на нерухоме майно боржника та оголошено заборону його відчуження.
Право державного виконавця накладати арешт на майно боржника у процесі здійснення виконавчого провадження було передбачене ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, чинній станом на дату винесення вищезазначеної постанови.
Факт дійсності арешту нерухомого майна заявника, накладеного вищезгаданою постановою від 22.03.2011, підтверджений інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (від 11.04.2023).
Разом з тим постановою державного виконавця від 20.10.2011 у виконавчому провадженні №24432805 виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Пунктом 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на дату винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.10.2011) було передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
При цьому відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (у вищевказаній редакції) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
З аналізу наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» у відповідній редакції, вбачається, що наслідки повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 цього Закону не передбачали зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Не передбачає такого наслідку вказаний Закону і у редакції, чинній на час розгляду скарги (ст. 40).
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також за приписами п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у чинній редакції виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
З огляду на зазначене судом критично оцінюються посилання скаржника на положення Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.11.1999 №74/5, в редакції, чинній станом на момент повернення виконавчого документа стягувачу постановою від 20.10.2011. При цьому положення Інструкції не містять посилань на норми ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, суд зазначає, що повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до вищенаведених вимог Закону України «Про виконавче провадження» не встановлювало прямого обов'язку у державного виконавця знімати арешт з майна боржника.
Отже, оскільки норми Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №24432805, а також на час розгляду скарги, не передбачали зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону в чинній редакції), суд вважає необґрунтованими доводи заявника про неправомірність бездіяльності Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту з майна заявника, накладеного на підставі постанови старшого державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Плевак О.Д. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.03.2011 (відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 01.11.2021 у справі №21/170-08).
Щодо вимоги заявника про зобов'язання Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звільнити все нерухоме майно заявника з-під арешту, накладеного на підставі постанови старшого державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Плевак О.Д. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.03.2011, суд зазначає таке.
З поданих матеріалів убачається, що наказ Господарського суду Хмельницької області від 24.12.2010 у справі №10/1926-10, як зазначено в ньому, був дійсний для пред'явлення по 21.02.2014, тобто протягом трьох років.
Враховуючи повернення вказаного наказу стягувачу постановою державного виконавця від 20.10.2011 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", стягувач з урахуванням ст. 23 наведеного Закону міг пред'явити наказ до примусового виконання по 20.10.2014.
Проте доказів повторного пред'явлення вищенаведеного наказу до виконання, що могло би свідчити про чергове переривання строку, матеріали справи не містять. У матеріалах справи також відсутні докази звернення стягувача до суду з відповідною заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Наведене у сукупності свідчить про те, що станом на час розгляду скарги строк пред'явлення наказу Господарського суду Хмельницької області від 24.12.2010 у справі №10/1926-10 до виконання закінчився.
Крім того, заперечень проти вимог заявника, у тому числі з мотивів непогашення заборгованості за наказом, стягувачем не висловлено.
Судом враховується, що станом на даний час виконавче провадження №24432805 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 24.12.2010 у справі №10/1926-10 завершено, про що свідчить інформація, надана органом ДВС у поясненнях (від 30.05.2023) та відповіді (від 25.04.2023) на заяву заявника.
Натомість в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта Галузінського І.Л. продовжує обліковуватись запис про обтяження - арешт, накладений постановою державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Плевак О.Д. від 22.03.2011 у виконавчому провадженні №24432805.
Як уже зазначалося судом вище, повернення виконавчого документа на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №24432805, не встановлювало для державного виконавця прямого обов'язку знімати арешт з майна боржника.
У той же час, застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов'язків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Зокрема, арешт майна боржника, право на застосування якого надано державним виконавцем, є заходом, який забезпечує збереження майна боржника з метою реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Господарський суд повинен реалізовувати своє основне завдання (ст. 2 Господарського процесуального кодексу України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд зауважує, що у цьому випадку відмова в задоволенні скарги в частині зняття арешту з усього майна заявника, накладеного постановою старшого державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Плевак О.Д. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.03.2011 у виконавчому провадженні №24432805 з формальних підстав, а саме: у зв'язку з відсутністю в діях державного виконавця протиправної бездіяльності, унеможливлює в подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника в частині зняття арешту з його майна.
Така ж за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.11.2021 в справі №21/170-08.
Згідно з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Також при розгляді поданої скарги судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №712/12136/18, відповідно до якої за змістом положень чинного законодавства боржник у виконавчому провадженні не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме: оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця.
Отже, оскільки у випадку, що розглядається, підстави для зняття арешту з майна, передбачені частинами 3, 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у чинній редакції не встановлені, арешт з майна боржника може бути знятий в судовому порядку відповідно до частини 5 ст. 59 цього Закону, оскільки виконавчий документ повернутий стягувачу, строк пред'явлення виконавчого документу для виконання закінчився і необхідність забезпечення виконання рішення суду шляхом накладення арешту фактично відпала.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції) у всіх інших випадках (не передбачених попередніми частинами означеної статті) арешт може бути знятий за рішенням суду.
Беручи до уваги наведене, з метою усунення порушення прав заявника щодо розпорядження своїм майном, з урахуванням наявності чинного арешту на майно заявника, накладеного постановою старшого державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Плевак О.Д. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.03.2011 у виконавчому провадженні №24432805, та того, що ця постанова була винесена саме для забезпечення фактичного виконання рішення суду у виконавчому провадженні №24432805 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 24.12.2010 у справі №10/1926-10, з урахуванням відсутності на виконанні в органу ДВС виконавчого провадження №24432805 та будь-яких інших виконавчих проваджень з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 24.12.2010 у справі №10/1926-10, суд дійшов висновку, що скарга в частині зобов'язання Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звільнити все нерухоме майно заявника з-під арешту, накладеного на підставі постанови старшого державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Плевак О.Д. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.03.2011, підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності, суд вважає доводи заявника в частині зобов'язання Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звільнити все нерухоме майно заявника з-під арешту, накладеного на підставі постанови старшого державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Плевак О.Д. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.03.2011, обґрунтованими, а тому скарга в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
Скаргу фізичної особи-підприємця Галузінського Ігоря Леонідовича про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії (від 17.05.2023) задовольнити частково.
Зобов'язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з усього нерухомого майна Галузінського Ігоря Леонідовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 24432805, 22.03.2011, старшого державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Плевак О.Д., реєстраційний номер обтяження: 10970763, дата реєстрації 22.03.2011.
В іншій частині скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили 31.05.2023 та може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 02.06.2023.
Суддя В.В. Виноградова
1 - до справи,
2 - ФОП Галузінський І.Л. ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3),
3 - ТОВ "Дистрибуція-Центр" (03142, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 44, корп. 8; vmdemchenko@ukr.net),
4 - Другому відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Тернопільська, 13/2, м. Хмельницький, 29000; info2@kmm.km.dvs.gov.ua).