Іменем України
20 серпня 2010 року справа № 5020-2/422-9/473-10/208
Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за зустрічним позовом Комунального підприємства “Орбіта”
(99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, 8)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99028, АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості у сумі 83523,28 грн.
за участю представників сторін:
позивача -Таратуткіної В.В., довіреність №1 від 02.01.2010;
відповідача - ОСОБА_3, довіреність №2809 від 18.12.2008.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до комунального підприємства “Орбіта” (далі -КП «Орбіта») про визнання недійсним договору на господарське обслуговування в частині калькуляції -розрахунку вартості експлуатаційних витрат для торгівельних павільйонів на ринку “Юмашевський” на 01.02.2007.
09.06.2008 КП «Орбіта»звернулось до господарського суду із зустрічною заявою до позивача про стягнення заборгованості у розмірі 45942,40 грн /а.с.57-58 т.1/.
Ухвалою від 17.06.2008 зустрічна позовна заява прийнята до розгляду, та вирішено розглядати її спільно зі справою №20-2/422.
У судовому засіданні 03.03.2009 представник КП „Орбіта” подав заяву про збільшення позовних вимог зустрічного позову, просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 71 785,00 грн. за період з лютого 2007 року по лютий 2009 року та штрафні санкції в розмірі 11 738,28 грн. за період з вересня 2008 року по лютий 2009 року /а.с.83-84 т.1/. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.05.2009 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволений повністю.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.07.2009 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2009 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.07.2009 та рішення господарського суду міста Севастополя від 18.05.2009 у справі №20-2/422 скасовано в частині задоволення зустрічного позову. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.07.2009 та рішення господарського суду міста Севастополя від 18.05.2009 у справі №20-2/422 в частині вирішення первісного позову залишено без змін. Справу в частині зустрічного позову КП “Орбіта” (далі -Позивач) до ФОП ОСОБА_1 (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Ухвалою Верховного Суду України від 04.03.2010 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 29.10.2009 у справі №20-2/422.
Розпорядженням голови суду від 19.07.2010 №64 справа передана до провадження судді Юріної О.М.
Ухвалою від 20.07.2010 справа прийнята до провадження суддею Юріною О.М. з присвоєнням їй номеру 5020-2/422-9/473-10/208.
05.08.2010 представником Відповідача заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Севастопольської міської Ради, обґрунтовуючи неможливістю встановити факт продовження договору оренди землі без залучення до участі у справі сторони по цьому договору /а.с.55-58 т.3/.
Представник Позивача проти задоволення цього клопотання заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях від 10.08.2010 №116, зокрема, посилаючись на те, що Севастопольська міська Рада не може регулювати господарські правовідносини між господарюючими суб'єктами, в яких вона не є третьою особою /а.с.64-67 т.3/.
Розглянувши зазначене клопотання у судовому засіданні 11.08.2010, суд вирішив відмовити в його задоволенні з огляду на те, що Відповідачем не доведено, що рішення з господарського спору у цій справі може вплинути на права або обов'язки Севастопольської міської Ради щодо однієї із сторін.
11.08.2010 Позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог за вих. №114 від 10.08.2010 /а.с.68-69 т.3/, просить стягнути з Відповідача 121 658, 67 грн. -основного боргу за період з лютого 2007 року по липень 2010 року, та 11040,40 грн. -пені за період з лютого 2010 року по липень 2010 року.
Суд відмовляє у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог за вих. №114 від 10.08.2010, виходячи з наступного.
Позивач в цій заяві збільшує суму позову шляхом встановлення нової вимоги про стягнення заборгованості за новий період.
Відповідно до пункту 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(зі змінами та доповненнями) під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"). Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочу платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК.
Частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачають право на одночасну заміну предмету та підстав позову.
Аналогічна позиція викладена у підпункті 3.7 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(зі змінами та доповненнями), а саме, що зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.
Тобто, суд дійшов висновку, що вказаною заявою Позивач просить змінити, і предмет, і підстави позову, а саме, стягнути заборгованість за новий період не вказаний у позовній заяві.
Суд зазначає, що це не перешкоджає повторному зверненню Позивача з цими вимогами до господарського суду в загальному порядку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачем порушуються умови договорів №65, 66, 67 на господарське обслуговування від 01.09.2005, а саме, не сплачуються платежі за надані послуги з лютого 2007 року по лютий 2009 року.
У судовому засіданні 16.08.2010 представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник Відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, зокрема, через недоведеність Позивачем дійсного надання послуг з господарського обслуговування та погодження калькуляції щодо збільшення вартості господарського обслуговування за Договорами від 01.09.2005 №65, 66, 67. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.09.2005 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) та Комунальним підприємством “Орбіта” (Виконавець) укладені договори №65, 66, 67 на господарське обслуговування (далі -Договори) /а.с.8-10/.
Договори регулюють на добровільній основі взаємовідносини сторін по наданню господарських послуг у зв'язку з розміщенням павільйонів Замовника на території ринку, розташованого за адресою: м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, 61 (розділ 1 Договорів).
Згідно з пунктом 2.1 Договорів Виконавець взяв на себе зобов'язання, зокрема: здійснювати контроль за дотриманням санітарних та протипожежних норм та правил; здійснювати регулярне прибирання прилеглої до павільйонів Замовника території, обладнувати місця збору сміття, організовувати його вивезення, здійснювати постачання до павільйонів Замовника електричної енергії, обладнувати зовнішнє освітлення ринку; затверджувати калькуляцію на послуги по господарському обслуговуванню павільйонів Замовника, яка є невід'ємною частиною цих Договорів.
Пунктом 2.1.7 Договорів до обов'язків Виконавця віднесено до 7-го числа місяця наступного за звітним надавати Замовнику рахунок на сплату послуг з господарського обслуговування.
Відповідно до пункту 2.2.3 Договорів Відповідач зобов'язався щомісячно, до 10-го числа чергового місяця, перераховувати на розрахунковий рахунок Виконавця або вносити до його каси плату за послуги по господарському обслуговуванню згідно затвердженої калькуляції (з урахуванням змін цін та витрат), про що Виконавець повідомляє Замовника за 30 днів.
Договори вступають в силу з моменту їх підписання та діють до закінчення строку оренди земельної ділянки під ринок (пункт 3.1 Договорів).
Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 29.10.2009 Договори є дійсними.
Протягом дії Договорів Позивачем було затверджено декілька калькуляцій, які визначали ціну Договорів.
Як зазначає Відповідач у позові /2-4 т.1/, Позивач листом від 05.02.2007 повідомив його про те, що з 01.02.2007 збільшується вартість господарського обслуговування за Договорами -до 58,60 грн. за 1 торгове місце /а.с.14 т.1/.
В якості доказу повідомлення Відповідача про зміну вартості господарського обслуговування за Договорами Позивач надав суду лист від 05.02.2007 за вих.№72 з відміткою працівників Позивача про відмову продавця від отримання для передачі власнику павільйона ФОП ОСОБА_1 /а.с.71 т.3/. Крім того, надав листа на ім'я ФОП ОСОБА_5, який орендував павільйон ФОП ОСОБА_1 (поз.20/4) /а.с.38 т.1/.
Відповідно до переліку павільйонів, які знаходяться на ринку „Юмашевський”, ФОП ОСОБА_1 належить 49 торгівельних місць у торгівельних павільйонах на ринку “Юмашевський”, вартість господарського обслуговування яких на місяць складає 2871,40 грн.
До витрат, вказаних у статтях калькуляції-розрахунку вартості господарського обслуговування для торгових павільйонів на Юмашевському ринку з 01.02.2007, відносяться: прямі матеріальні витрати; витрати на оплату праці (крім управлінського персоналу); нарахування на заробітну плату; амортизація; загальновиробничі витрати; виробнича собівартість; адміністративні витрати; інші витрати; рентабельність та податок на додану вартість.
Судом встановлено, що Відповідачем подана заява від 08.08.2005 про укладення Договорів та про те, що в порядку пункту 3.4 цих Договорів, він просить направляти рахунки на оплату послуг з господарського обслуговування павільйонів безпосередньо орендарям павільйонів, що перебувають у його володінні: ПП «СевастопольИгроСервис»(поз.28), ФОП ОСОБА_5 (поз.20/4), ФОП ОСОБА_6 (поз.16/7). Ця заява погоджена директором Позивача /а.с.39 т.1/.
Дослідивши надані сторонами докази, суд вирішив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі -ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі -ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства визначаються Правилами торгівлі на ринках, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року №57/188/84/105 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 року за №288/6576 (далі -Правила).
Таким чином, всі правовідносини, пов'язані з діяльністю ринку, є специфічними, та регулюються між учасниками таких відносин спеціально затвердженими правилами.
Згідно пункту 2 Правил ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
Пунктом 10 Правил передбачено, що для потреб і зручностей продавців і покупців на території ринку або поруч можуть відкриватися магазини, підприємства громадського харчування, побутового обслуговування, телефонного зв'язку, каси продажу квитків на транспорт, готелі.
Пунктами 31-35 Правил, зокрема, встановлено, що адміністрація ринку зобов'язана: забезпечити постійне вивезення відходів і сміття; забезпечити регулярне проведення спеціальних санітарних заходів за щомісячним графіком: знищення комах, гризунів, шкідників (дезінфекція, дезінсекція, дератизація); створити на ринку необхідні умови для здійснення правоохоронними і контрольними органами діяльності згідно з їх повноваженнями; підтримувати територію ринку в належному санітарно-технічному і протипожежному стані, забезпечувати розвиток матеріально-технічної бази ринку, оснащувати його необхідним обладнанням та інвентарем, засобами вимірювальної техніки; справляти ринковий збір, контролювати його оплату продавцями та перераховувати цей збір до місцевого бюджету в терміни та в обсягах, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до пункту 19 зазначених Правил за окрему плату продавцям можуть надаватися такі послуги: бронювання торговельних місць, прокат торговельного інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки, санітарного одягу, зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, на складах і в холодильниках, зважування на товарних вагах, розрубка м'яса (рубачами м'яса ринку), утримання торговельного місця в належному стані, інформаційні оголошення рекламного та довідкового характеру, забезпечення місцями в готелях і на автостоянках за наявності їх на ринку, консультації спеціалістів, вантажно-розвантажувальні роботи і транспортні послуги, приймання для подальшого продажу сільгосппродуктів та інших товарів у бюро торгових послуг тощо.
Згідно з пунктом 20 Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.
Зі змісту Правил торгівлі та норм чинного законодавства вбачається, що обов'язковість укладання договору на господарське обслуговування між підприємством, що здійснює експлуатацію ринку, та особами, павільйони яких розташовані на території ринку, не передбачена.
Так, із змісту Договорів вбачається, що договори регулюють на добровільних засадах взаємовідносини сторін по наданню господарських послуг, у зв'язку з розміщенням павільйонів Замовника на території ринку.
Калькуляція на надання господарських послуг з 01.02.2007, що затверджена КП «Орбита», не є регульованим тарифом в тому розумінні, що не підлягає погодженню або затвердженню із органами місцевого самоврядування.
З огляду на зазначене, одностороння зміна умов Договорів без дотримання вимог статті 188 ГК України є неприпустимою.
Таким чином, неправомірними є посилання Позивача на те, що КП «Орбита»не має можливості узгоджувати калькуляцію з підприємцями, оскільки зміни в оплаті для Замовника повинні відбуватися одночасно з набранням ними сили для Виконавця, тобто, висновок Позивача про те, що умова Договорів про оплату може змінюватися в односторонньому порядку, помилковий.
Доказів погодження вказаної калькуляції щодо збільшення вартості господарського обслуговування за Договорами з ФОП ОСОБА_1, Позивачем не надано, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, КП «Орбіта»не дотримані вимоги, передбачені пунктом 2.1.7 Договорів, яким до обов'язків Виконавця віднесено до 7-го числа місяця наступного за звітним надавати Замовнику рахунок на сплату послуг з господарського обслуговування.
Надані Позивачем акти про вручення рахунків, у яких вказано, що продавець павільйону при отриманні рахунків-актів виконаних робіт для передачі Замовнику від підписання відмовився /т.3 а.с.114-150, т.4 а.с.1-82/ не можуть бути визнані належними доказами вручення цих документів ФОП ОСОБА_1 або орендарям павільйонів ринку, якими володіє останній.
Позивачем у підтвердження факту здійснення діяльності та виконання зобов'язань за Договорами не надано доказів, які б свідчили про те, що такі послуги з обслуговування фактично були надані.
Надані Позивачем рахунки-акти виконаних робіт /а.с.72-113 т.3/ за своєю формою взагалі не передбачають вчинення записів про прийняття Відповідачем наданих послуг.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги КП «Орбіта» задоволенню не підлягають.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові у задоволенні позову покладаються на Позивача.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85, Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суддя О.М. Юріна
Рішення складено відповідно до вимог ст. 84
Господарського процесуального кодексу України
і підписано 25.08.2010.