Іменем України
16 серпня 2010 року справа № 5020-10/178
Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши позовну заяву
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінарт»
(вул. Ангарська, 10-А, м. Севастополь 99703)
про стягнення 47963,73 грн. інфляційних втрат,
за участю представників:
позивача -ОСОБА_2, довіреність №4829 від 05.11.2009;
ОСОБА_3, довіреність №4829 від 05.11.2009;
відповідача -Терещенка С.В., довіреність б/н від 10.10.2009.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -Позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінарт»(далі -Відповідач) про стягнення 47963,73 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 623, 625 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 по справі №5020-11/140-4/186-3/147, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2009, з Відповідача було стягнуто на користь Позивача 50500,00 грн. Зазначену заборгованість Відповідач у повному обсязі не погасив, у зв'язку з чим Позивач вважає, що за час прострочення виконання зобов'язання Відповідач повинен сплатити збитки від інфляції за період з травня 2005 року по травень 2010 року, нараховані ним на суму боргу за рішенням суду.
Представники Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, на їх задоволенні наполягали з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач позовні вимоги не визнав, його представник проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву /а.с.52-53/, останнім надане клопотання про застосування позовної давності /а.с.56/.
Розглянувши матеріали справи №5020-10/178 та справи №5020-11/140-4/186-3/147, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
З матеріалів справи вбачається, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 /а.с.20-26/, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2009 /а.с.27-29/, у справі №5020-11/140-4/186-3/147 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінарт», на користь Позивача було стягнуто 50500,00 грн. безпідставно одержаних грошових коштів та 3436,77 грн відсотків за користування безпідставно одержаними грошовими коштами.
Невиконання зазначеної вище постанови Севастопольського апеляційного господарського суду Відповідачем, неповернення грошових коштів у розмірі 50500,00 грн., з'явилось підставою для звернення Позивача до суду з вимогою про сплату інфляційних втрат за весь час прострочення.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі -ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі -ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 /а.с.20-26/, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2009 /а.с.27-29/, у справі №5020-11/140-4/186-3/147 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінарт»(далі -ТОВ "Фірма "Лінарт") про стягнення 103 695,70 грн. встановлено наступне.
04.04.2005 між ТОВ "Фірма "Лінарт" (Судновласник) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Фрахтувальник) укладено договір фрахтування судна (буксира "Виг") у формі універсального тайм-чартеру (далі -Договір).
Того ж дня (04.04.2005) між ТОВ "Фірма "Лінарт" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено угоду №б/н, відповідно до якої сторони домовились в рахунок оплати за договором тайм-чартеру від 04.04.2005 для проведення ремонту буксиру "Виг" провести фінансування ремонту в наступному порядку:
- 04.04.2005 -25 000 грн. (готівкою);
- 22.04.2005 -10 000 доларів США (готівкою).
Даною угодою сторони змінили розмір фрахту за основним договором, визначивши його в сумі 10250,00 доларів США за один місяць.
В цій угоді також зазначено, що грошові кошти, які отримані у вигляді предоплати готівковим платежем враховується щомісячно в рахунок готівкової складової місячного платежу -4568,00 доларів США.
За розписками від 05.04.2005 та 22.04.2005 ОСОБА_5 (заступник директора ТОВ "Фірма "Лінарт") отримав від ОСОБА_2 готівкою грошові кошти в сумі 25000,00 грн. та 10000,00 доларів США.
15.05.2005 судно у фрахт згідно з умовами договору передано не було.
12.06.2006 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (кредитор) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким ОСОБА_1 придбала всі права вимоги за договором фрахтування від 04.04.2005 як новий кредитор.
Колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що факт отримання грошової суми 50500,00 грн. Відповідачем підтверджується матеріалами справи, та підлягає стягненню на користь Позивача на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України, виходячи з наступного.
Сторони уклали договір про передання судна (буксир „Виг”) на період з 15.05.2005 по 31.10.2005. Цей договір не був виконаний Відповідачем до спливу погодженого строку фрахтування. Цей факт сторонами не оскаржується. Після спливу строку фрахтування не стало будь-якої підстави для примушення Відповідача до виконання в натурі обов'язку передати судно на умовах фрахтування. Не могло це судно бути передане на виконання договору фрахтування і добровільно.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України сторони договору можуть здійснити свої права впродовж строку дії договору. Строк дії договору від 04.04.2005 закінчився 31.10.2005. Після цього підстави для передання судна на умовах фрахтування відпали. За таких умов відпала і підстава, на якій Відповідач набув грошову суму, що складає 50 500 грн. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України ця сума підлягає поверненню Позивачу.
Крім повернення грошової суми 50500,00 грн, судом стягнуто суму 3% річних у розмірі 3436,77 грн. за період з 01.07.2006 по 30.09.2008 на підставі частини другої статті 1214 ЦК України.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з Відповідача суми індексації за період з 01.05.2005 по 30.09.2008 Позивачу відмовлено, виходячи з наступного:
«Стаття 1212, стаття 1214 ЦК України встановлюють спеціальні правила щодо розрахунків у зв'язку з поверненням безпідставно набутих грошових коштів. Ці правила не передбачають застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України. Крім того, слід враховувати, що статті 1212, 1214 Цивільного кодексу України не встановлюють строку, порушення якого тягло б за собою відповідальності у вигляді індексації грошової суми передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України».
У позовній заяві по справі №5020-10/178 Позивач просить стягнути з Відповідача збитки від інфляції за період з травня 2005 року по травень 2010 року.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір, між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Таким чином, в частині позовних вимог щодо стягнення суми індексації за період з 01.05.2005 по 30.09.2008 провадження у справі №5020-10/178 підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України.
Щодо вимог про стягнення суми інфляційних втрат за період з жовтня 2009 року по травень 2010 року, вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з частиною другою статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
В силу приписів статті 35 ГПК України факти, встановлені постановою Севастопольського апеляційного господарського суду у справі №5020-11/140-4/186-3/147 не підлягають доведенню при вирішенні спору у справі №5020-10/178.
Як зазначалося вище, Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду України від 12.05.2009 у справі №5020-11/140-4/186-3/147 /а.с.20-26/, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2009 /а.с.27-29/, встановлено, що правовою підставою повернення Відповідачем Позивачеві суми 50 500,00 грн. є пункт 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.
Статті 1212, 1214 ЦК України встановлюють спеціальні правила щодо розрахунків у зв'язку з поверненням безпідставно набутих грошових коштів.
За цими правилами за користування безпідставно отриманими (збереженими) грошами нараховуються лише проценти на підставі статті 536 ЦК України, а застосування відповідальності, передбаченою статтею 625 ЦК України, не передбачено. Вказані статті ЦК України не встановлюють строку, порушення якого тягло б за собою відповідальність у вигляді індексації грошової суми, передбаченої статтею 625 ЦК України.
Також, суд звертає увагу на те, що правовідносини з відшкодування інфляційних втрат регулюються нормою права, викладеною у статті 625 ЦК України, яка є спеціальною по відношенню до інших загальних норм, що регулюють зобов'язальні відносини.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за період з жовтня 2009 року по травень 2010 року.
З огляду на безпідставність матеріально-правової вимоги позову у цій справі, позовна давність застосуванню не підлягає.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові у задоволенні позову покладаються на Позивача.
Керуючись статтями 49, пунктом 2 частини першої статті 80, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В частині позовних вимог про стягнення суми інфляційних втрат за період з 01.05.2005 по 30.09.2008 провадження у справі припинити.
2. В частині позовних вимог про стягнення суми інфляційних втрат за період з жовтня 2008 року по травень 2010 року відмовити.
Суддя О.М.Юріна