Іменем України
18 серпня 2010 року справа № 2-1/1412-2010-5020-2/105
За позовом Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони
навколишнього природного середовища
(вул. Кечкеметська, 198, м. Сімферополь, 95022)
до Приватного підприємства „Фірма „Нефрит”
(вул. В. Морська, 10, кв. 13, м. Севастополь, 99011)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства
охорони навколишнього природного середовища
(вул. Ширяєва, 5, м. Ялта, 98612)
про стягнення 15185,00 грн.
Суддя Шевчук Н.Г.,
Представники учасників судового процесу:
позивач (Республіканський комітет АРК з охорони навколишнього природного середовища) -явку уповноваженого представника не забезпечив;
відповідач (Приватне підприємство „Фірма „Нефрит”) - явку уповноваженого представника не забезпечив;
третя особа (Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція Міністерства охорони навколишнього природного середовища) - явку уповноваженого представника не забезпечила.
Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища (далі - позивач) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства „Фірма „Нефрит” (далі -відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища, про стягнення шкоди у розмірі 15185,00грн., спричиненої порушенням відповідачем природоохоронного законодавства, а саме пошкодженням зелених насаджень.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.06.2010 на підставі статті 15 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи №2-1/1421-2010 надіслані на адресу господарського суду міста Севастополя за територіальною підсудністю для розгляду по суті.
Ухвалою від 18.06.2010 справа прийнята до провадження судді Шевчук Н.Г. з присвоєнням справі номеру 2-1/1412-2010-5020-2/105.
У судові засідання 05.07.2010, 18.08.2010 учасники судового процесу явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідач не скористався своїми процесуальним правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов не надав.
Оскільки обставини, які перешкоджали б вирішенню спору по суті, відсутні та з урахуванням положень статей 69, 75 Господарського процесуального кодексу України визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача, відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд -
Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі -Інспекція) 25.03.2008 була проведена перевірка виконання вимог природоохоронного законодавства України на земельній ділянці, що розташована за адресою: вул. Манагарова, м. Ялта, про що складений акт №56 /арк.. с. 8-9/.
Відповідно до акту перевірки №56 від 25.03.2008 в ході перевірки встановлено, що на території земельної ділянки, яка розташована за адресою: вул. Манагарова, м. Ялта, знесені та пошкоджені зелені насадження /арк. с. 8-9/.
27.03.2008 Інспекцією був складений протокол №0003201/153 про адміністративне правопорушення відносно громадянина Соколова В.Н., який працює директором ПП „Фірма „Нефрит”, щодо порушення ним статті 5 Закону України „Про рослинний світ” (знесення зелених насаджень, пошкодження їх до ступеня неприпинення росту), факт якого зафіксований перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеною 25.03.2008 на території земельної ділянки, яка розташована за адресою: вул. Манагарова, м. Ялта/арк. с. 10/.
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 27.03.2008 №0003201/153 громадянин Соколов В.Н. визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119грн /арк. с. 11/.
29.07.2008 Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція Міністерства охорони навколишнього природного середовища України звернулась до Приватного підприємства „Фірма „Нефрит” з претензією про необхідність оплати суми шкоди у розмірі 15185,00 грн., спричиненої порушенням природоохоронного законодавства, зафіксованим в акті перевірки №0003201/153 від 27.03.2008 /арк. с. 14/.
Проте, Приватне підприємство „Фірма „Нефрит” вимоги Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища щодо сплати суми в розмірі 15185,00 грн. за порушення вимог природоохоронного законодавства не виконало, що і стало причиною для звернення позивача з даним позовом.
Предметом позову є матеріально-правова вимога Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища до Приватного підприємства „Фірма „Нефрит” про стягнення суми заподіяної шкоди в розмірі 15185,00 грн.
Відносини в галузі навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища”, а також, відповідно до них, земельним, водним, законодавством про надра та іншим спеціальними нормами.
Відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу регулюються Конституцією України, законами України „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про природно-заповідний фонд України”, Лісовим кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 1 Закону України „Про рослинний світ”).
За приписами статті 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Відповідно до статті 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно зі статтею 40 Закону України „Про рослинний світ” порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні, зокрема, у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.
При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що об'єктом перевірки була земельна ділянка, що розташована за адресою: вул. Манагарова, м. Ялта (акт /арк. с. 8-9/, протокол /арк. с. 10/).
Суб'єктом, який вчинив правопорушення в сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу в акті перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства України жодна особа не вказана /арк. с. 8-9/, а в протоколі про адміністративне правопорушення визначений громадянин Соколов В.М.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, на які посилається відповідач в обґрунтування заперечень проти позову.
Частина 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України надає сторонам право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України). В свою чергу, в силу статті 32 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
При цьому, відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.
При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Позивач, у поясненні по суті позовних вимог /арк. с. 26-27/ зазначив, що земельна ділянка, на якій встановлений факт порушення, належить на праві оренди Приватному підприємству „Фірма „Нефрит”. Проте, будь-які докази даного факту відсутні.
Крім того, докази порушення законодавства в сфері охорони використання та відтворення рослинного світу саме, Приватним підприємством „Фірма „Нефрит” також відсутні. При цьому, суд не приймає в якості доказу факту порушення Приватним підприємством „Фірма „Нефрит” законодавства в сфері охорони використання та відтворення рослинного світу акт перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства України №56 від 25.03.2008 /арк. с. 8-9/ та протокол про адміністративне правопорушення /арк. с. 10/, оскільки акт не містить жодної інформації про особу, відповідальну за охорону навколишнього природного середовища по об'єкту перевірки, а протокол складений відносно громадянина Соколова В.М. Постановою про накладення адміністративного стягнення визнано винним, саме, громадянина Соколова В.М.
Зважаючи на викладене, суд робить висновок про відсутність юридичних підстав позадоговірної відповідальності Приватного підприємства „Фірма „Нефрит”, оскільки, відсутній склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити повністю.
Суддя підпис Н.Г. Шевчук
Рішення оформлено відповідно
до вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 25.08.2010.