Іменем України
25 серпня 2010 року справа № 5020-4/100
За позовом Виконуючого обов'язки Севастопольського транспортного прокурора
(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, будинок 11)
в інтересах держави в особі Комунального підприємства
Севастопольської міської Ради “Аррікон”
(99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, будинок 8, кв. 2)
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Дістрибьютерська компанія “Еллада”
(99013, м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, 15, ідентифікаційний код 25131016)
за участю в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, будинок 5);
про стягнення 112406,62 грн. та спонукання виконати певні дії
Суддя Погребняк О.С.
За участю представників:
Прокурор (В.о. Севастопольського транспортного прокурора) -не з'явився;
Позивач (КП Севастопольської міської Ради “Аррікон”) - Пшенична С.В., представник, довіреність № 1 від 12.01.2010;
Відповідач (ТОВ "Дістрибьютерська компанія "Еллада") -П'яникін В.В., представник, довіреність б/н від 01.06.2010;
Третя особа (ФКМ СМР) -Пшенична С.В., представник, довіреність № б/н від 01.03.2010.
Виконуючий обов'язки Севастопольського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Комунального підприємства Севастопольської міської Ради “Аррікон” звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Дістрибьютерська компанія “Еллада” про стягнення 112406,62 грн. та спонукання виконати певні дії.
Позов обґрунтований неналежним виконанням позивачем умов договору оренди в частині зобов'язання повернення майна після припинення його дії, що спричинило позивачеві збитків у вигляді неотриманого доходу від безпідставного користування об'єктом оренди з боку відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 08.06.2010 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 22.06.2010.
У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався, оголошувались перерви.
Ухвалою суду від 23.06.2010 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради.
У ході розгляду справи, у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, як таку, що підписана особою, яка не має права її підписувати в інтересах позивача, посилаючись на те, що прокурор не має права звертатися до суду в інтересах комунального підприємства, а має право звертатися до суду лише в інтересах державного органу або органу місцевого самоврядування (арк.с. 47-50)
Суд відхилив клопотання відповідача з огляду на наступне.
Статтею 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що орендодавцями є органи, уповноважені Верховною радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, щодо майна, що перебуває у комунальної власності.
За приписами частини 5 статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють повноваження щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (додаток до рішення Севастопольської міської Ради №2070 від 12.06.2007), Фонд комунального майна є виконавчим органом Севастопольської міської Ради по управлінню майном комунальної власності територіальної громади міста Севастополя, одним із завдань якого є управління у визначених Радою межах майном комунальної власності.
Майно Фонду є комунальною власністю територіальної громади міста Севастополя та закріплено на праві оперативного управління. Фонд діє в межах повноважень, визначених Севастопольською міською Радою та Положенням, підпорядкований, підзвітний та підконтрольний Севастопольській міській Раді. Одної із задач Фонду комунального майна є управління в межах, визначених СМР, майном, що віднесено до майна комунальної власності.
Метою діяльності КП СМР “Аррікон”, засновником якого є територіальна громада міста Севастополя, відповідно до його Статуту, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради, є, зокрема, повноваження стосовно оренди комунального майна, прийняття на баланс підприємства, передання на баланс інших підприємств будівель, будов, споруд, окремих приміщень нежитлового фонду, що є комунальною власністю згідно з розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації, передання в оренду по рішенню власника; контроль за виконанням орендарями нежитлових будівель і приміщень, збирання орендної плати, контроль за своєчасністю внесення орендарями експлуатаційних зборів та орендної плати.
Таким чином, особливістю управління нерухомим комунальним майном нежитлового фонду у місті Севастополі є те, що управління таким майном і, зокрема, прийняття рішення про передачу його в оренду, здійснюється Фондом комунального майна СМР, а здійснення суто технічних функцій по передачі за рішенням Фонду комунального майна СМР цього майна в оренду, контролю за виконання орендних договорів, збиранню орендних платежів покладено на КП СМР “Аррікон”.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття “інтереси держави” охоплюють захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Щодо компетенції саме Севастопольського транспортного прокурора пред'являти позови в інтересах КП “Аррікон” СМР, то чинним законодавством України обмежень щодо можливості пред'явлення таких позовів не встановлено.
Враховуючі вищевикладене, суд погоджується з твердженням прокурора про те, що невиконання зобов'язання відповідачем щодо своєчасного звільнення об'єкта комунальної власності та неотримання плати за користування об'єктом комунальної власності протягом тривалого часу порушує інтереси держави в особи територіальної громади міста Севастополя та заважає здійсненню економічних, соціальних та інших дій та програм.
У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позовну заяву, зазначаючи, що позовна заява подана неналежною особою (прокурором) в інтересах неналежної особи (КП “Аррікон” СМР) а також те, що позивачем належним чином не обґрунтовано розмір збитків, що заявлені до стягнення. Крім цього, посилаючись на рішення Севастопольської міської Ради від 15.10.2008 №5580, відповідно до якого спірний об'єкт був внесений до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації, шляхом викупу, на аукціоні, за конкурсом, зазначив, що відповідно до статті 7, ч.6 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, зазначене майно не може бути передано в оренду, а також не можна отримувати дохід від здачі майна в оренду, та, відповідно, компенсувати такі витрати.
Враховуючи викладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з причин його необґрунтованості.
У судове засідання 25.08.2010 прокурор явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки не повідомив.
У судовому засіданні 25.08.2010 представник відповідача надав клопотання про залишення позову без розгляду у порядку пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи, що існування заборгованості та її розмір не доведений позивачем, вимога про звільнення орендованих приміщень поставлена не органом, який уповноважений виступати від імені власника за вимогами про звільнення приміщення.
Суд, вивчивши матеріали справи відмовив у заявленому клопотанні відповідача про залишення позову без розгляду з огляду на наступне.
Залишення позову без розгляду - це закінчення розгляду справи, що викликане недотриманням позивачем установлених законом умов порушення і нормального розвитку судового процесу.
Згідно з рекомендаціями Вищого господарського суду України від 19.07.2010 № 04-06/113 "Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України" - у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, тобто залишення заяви без розгляду є правом, але не обов'язком суду.
Крім цього, до початку судового засідання 25.08.2010 позивач, у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав додаткові письмові пояснення по суті спору, зокрема, стосовно сумі заявлених збитків, зазначивши, що рішенням Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 “Про розрахунок орендної плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Севастополя, і пропорції розподілу плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя” були затверджені нові відсоткові ставки для розрахунку орендної плати до договорів оренди по використанню комунальної власності, а пунктом 3.4 Договору оренди передбачений перегляд розміру орендної плати у випадку зміни цін та тарифів, а також в інших випадках, передбачених діючим законодавством.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
У судовому засіданні представник позивача виклав суду позовні вимоги, на їх задоволенні наполягає. Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, викладених в відзиві на позов.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
01.03.2006 між власником комунального майна на праві оперативного управління (повного господарського ведення) Комунальним підприємством “Аррікон” Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дістрибьютерська компанія “Еллада” (Орендар) укладений договір оренди № 379 (далі -Договір)(а.с. 6-8).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду нерухоме майно -частину вбудованих приміщень ангару, загальною площею 1045,70 кв.м, що розташовано за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, 21 та знаходиться на балансі орендаря. Вартість орендованого приміщення, відповідно до Акту оцінки від 28.02.2006 становить 460108,00 грн.
Відповідно до пункту 3.1 договору розмір орендної плати визначається у відповідності до Методики, яка затверджена рішенням сесії Севастопольської міської Ради №344 від 13.11.2002 та складає 46010,80 грн. у рік.
Згідно з пунктами 2.2, 3.2 Договору, орендна плата складає 4663,82 грн. в місяць та перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються та використовуються орендарем.
Відповідно до пункту 3.3 Договору розмір орендної плати підлягає щомісячному корегуванню Орендарем, відповідно до методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради №344 від 13.11.2002 при внесенні чергового платежу, відповідно до індексу інфляції за поточний місяць.
Відповідно до пункту 3.4 сторони зобов'язані переглядати розмір орендної плати за вимогами однієї зі сторін у випадку зміні цін та тарифів, а також в інших випадках, передбачених законодавством України.
Згідно з пунктом 2.5 Договору, повернення Орендарем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення договору. Майно повинно бути повернуто у стані, в якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу. Приймання-передача об'єкта оренди після закінчення дії договору оренди здійснюється комісією, яка складається з представників Орендодавця та Орендаря. Вартість майна, що повертається Орендарем Орендодавцю визначається на підставі акту оцінки, складеного за даними інвентаризації майна на момент закінчення договору оренди. Прийом-передача орендованого майна засвідчується актом приймання-передачі, який підписується представниками сторін. Майно вважається повернутим орендарю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди.
Обов'язок повернути об'єкт нерухомого майна, з урахуванням його зносу після закінчення дії Договору, передбачений пунктом 4.9 Договору.
Відповідно до пункту 7.1, строк дії Договору -з моменту його підписання до 09.09.2006.
Зміна або розірвання Договору можливі лише за згодою сторін. Одностороння відмова від виконання умов Договору, або внесення до нього змін не допускаються (пункт 7.2 Договору).
Відповідно до пункту 7.5, дія Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку оренди Договору.
Згідно з пунктом 6.2 Договору, спори, що виникають у ході виконання договору, вирішуються за згодою сторін, якщо згода не була досягнута, спірні питання передаються на розгляд господарського суду.
01.03.2006 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі майна -частини вбудованих не житлових приміщень ангару, площею 1045,70 кв.м, розташованих за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, 19 (арк.с. 9).
Відповідно до протоколу узгодження змін від 20.11.2006 до договору оренди сторонами були внесені зміни до умов договору, зокрема, розмір орендної плати склав -50193,60 грн. у рік та 5019,36 грн. у місяць, строк дії договору продовжений до 08.09.2007.
20.11.2006 сторонами складений акт приймання-передачі орендованого майна (арк.с. 13).
Протоколом узгодження змін від 10.05.2007 сторонами були внесені зміни до умов договору, зокрема, у пункт 3.2, згідно з яким, розмір орендної плати склав -6347,69 грн. (арк.с. 14).
Відповідно до умовам договору, в редакції Протоколу від 26.06.2006 узгодження змін до договору оренди №379 від 01.03.2006 -вартість невід'ємних покрашень, зроблених Орендарем за рахунок власних коштів із згоди Орендодавця на суму 44944 грн. (до даних кошторису) підлягає відшкодуванню в частини компенсації витрат, тільки в ході здійснення приватизаційних процесів (арк.с. 15).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, листами від 17.09.2007 та 19.09.2007 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради повідомив Орендаря про те, що 08.09.2007 договір оренди №379 від 01.03.2006 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений та просив передати орендоване майно за актом приймання-передачі в строк, встановлений договором оренди (арк.с. 28, 29).
Також, факт припинення дії договору оренди нерухомого майна №379 від 01.03.2006 саме 08.09.2007 був встановлений рішенням Господарського суду міста Севастополя від 24.02.2010 у справі №5020-5/274-6/003.
Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України - факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Також листом №18 від 04.09.2009 позивач повідомив про те, що спірний договір припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку на якій він був укладений та просив передати нерухоме майно за актом приймання-передачі, у порядку та в строки, які встановлені договором (арк.с. 30).
Листом №5 від 19.01.2010 відповідач звернувся до ФКМ СМР та КП “Аррікон” СМР з проханням укласти договір оренди на новий строк, надавши свій варіант проекту договору оренди нерухомого майна.
Листом від 11.02.2010 Фонд комунального майна СМР надав відповідь, про те, що питання укладення договорів оренди нерухомого майна за адресою Камишове шосе, 21 буде розглянуто після закінчення судового розгляду відносно даного об'єкту.
Таким чином, у строк, зазначений у договорі (09.09.2007), об'єкт оренди, всупереч вимогам пунктів 2.5 та 4.9 Договору, не був повернутий відповідачем позивачу, що і стало підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до Господарського суду міста Севастополя.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є правовідносини, що виникли у зв'язку з виконанням договору оренди, які за своєю правовою природою є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення глави 58 Цивільного кодексу, параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України, а також загальні положення про зобов'язання.
Згідно з положеннями статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
За приписами пункту 2 статті 26, пункту 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому в договорі.
Спеціальною нормою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що термін дії договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.
Судом встановлено, що відповідач протягом місяця після закінчення строку дії договору повідомив відповідача про необхідність звільнення приміщення. Листи - повідомлення №74 від 17.09.2007 та №54 від 19.09.2008 про припинення договору фактично були надіслані відповідачеві у виконанні вимог закону щодо місячного строку після закінчення договору оренди (арк.с. 28, 29).
Зазначене дозволяє зробити висновок про дотримання орендодавцем наведених норм щодо повідомлення орендаря про припинення договору оренди протягом одного місяця після його закінчення.
Приписами пункту 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 291 Господарського кодексу України та статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також відшкодування збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на день розгляду справи орендоване майно позивачу не повернув (акт приймання-передачі орендованого майна між сторонами укладений не був), правові підстави для подальшого користування майном у відповідача відсутні, тому суд приходить до висновку, що відповідач продовжує володіти орендованим майном безпідставно.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач належних та допустимих доказів повернення майна або правомірності користування орендованим майном суду не надав.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною.
Аналогічно, згідно з частинами першою та другою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (частини 1 статті 623 ЦК України).
Безпідставне користування нерухомим майном після закінчення договору оренди, спричинило збитки позивачеві у вигляді неотриманого доходу від використання об'єкта оренди.
За викладених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі орендної плати з дати закінчення договору оренди (09.09.2007) до 01.01.2010, а також суми несплаченої орендної плати з травня 2007 по дату закінчення дії договору.
Щодо розміру орендної плати, яка була збільшена позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктами 3.3 та 3.4 Договору передбачений перегляд розміру орендної плати, а також коригування відповідно до індексу інфляції за поточний місяць відповідно до Методики, яка затверджена рішенням сесії Севастопольської міської Ради №344 від 13.11.2002, а також в результаті зміні цін та тарифів, передбачених законодавством України.
Відповідно до пункту 3 статті 760 Цивільного кодексу України особливості найму окремих видів майна встановлюються Цивільним кодексом України або іншим Законом.
Таким законом по відношенню до спірного договору оренди є Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-XII (з подальшими змінами та доповненнями).
Статтею 118 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 3 статті 118 вказаного Закону передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, укладені до 01 січня 2007 року (крім договорів на оренду державного та комунального майна, укладених бюджетними установами, Пенсійним фондом України та його органами, а також щодо цілісних майнових комплексів), у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду відповідно до встановленої норми.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №301-р від 23.05.2007, відповідно до статті 118 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” органам місцевого самоврядування рекомендовано застосовувати у 2007 році орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств та нерухомого державного майна, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, під час визначення розміру орендної плати за комунальне майно, що передається в оренду в містах обласного значення, містах Києві та Севастополі.
Згідно з рішенням Севастопольської міської Ради V скликання №1617 від 18.03.2007 “Про розрахунок орендної плати за оренду майна, яке є власністю територіальної громади м. Севастополя, і пропорції розподілу плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя” розрахунок розміру орендної плати здійснюється згідно з методикою розрахунку орендної плати, визначеної для розрахунку розміру орендної плати за використання державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 (зі змінами та доповненнями).
Тому, на думку суду, встановлення розміру збитків відповідно до вимог рішення Севастопольської міської Ради від 18.03.2007 №1617, є законним та обґрунтованим.
Перевіривши розрахунок суми, яка заявлена до відшкодування відповідачем позивачу (арк.с.16), виходячи з розміру орендної плати з урахуванням її корегування на індекс інфляції згідно з Методикою, яка затверджена рішенням сесії Севастопольської міської Ради №344 від 13.11.2002, та відповідно вимог рішення Севастопольської міської Ради від 18.03.2007, суд вважає їх вірними, а суму у розмірі 112406,62 грн, такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Глава 83 Цивільного кодексу України регулює відносини щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Так, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі статтею 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Статтею 1214 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
На час вирішення спору нерухоме майно перебуває у користуванні відповідача і позивачу не повернуто.
Відповідно до пункту 6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 № 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" (далі -Роз'яснення) державні та комунальні підприємства мають право звертатися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права.
Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи відсутність у Відповідача правових підстав для користування спірним нерухомим майном (Договір оренди є таким, що припинив свою дію), суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача повернути (звільнити) спірне майно, та передати його позивачу у встановленому порядку.
При цьому, доводи, викладені у відзиві на позов, про недоведеність позивачем факту отримання відповідачем повідомлення про необхідність звільнення займаного приміщення, суд вважає безпідставними, оскільки оренда, за своєю правовою природою, є строковим користуванням об'єктом, а необхідність повернення орендованого об'єкту по закінченню орендних правовідносин прямо витікає з положень статей 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунальногомайна», статті 291 Господарського кодексу України, статті 785 Цивільного кодексу України.
На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі 85,00 грн. (стосовно немайнової вимоги) та 1124,06 грн. (стосовно майнової вимоги позивача) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Дістрибьютерська компанія “Еллада” (99013, м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, 15, ідентифікаційний код 25131016) повернути (звільнити) майно, передане за актом приймання-передачі за договором оренди №379 від 01.03.2006 -частину вбудованих приміщень ангару, загальною площею 1045,70 кв.м, розташовану за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе, 21, шляхом передачі цього майна Комунальному підприємству “Аррікон” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, будинок 8, кв. 2, ідентифікаційний код 20711909).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дістрибьютерська компанія “Еллада” (99013, м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, 15, ідентифікаційний код 25131016) на користь Комунального підприємства “Аррікон” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, будинок 8, кв. 2, ідентифікаційний код 20711909) 112406,62 грн. (сто дванадцять тисяч чотириста шість грн., 62 коп.)
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дістрибьютерська компанія “Еллада” (99013, м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, 15, ідентифікаційний код 25131016) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито у сумі 1209,06 грн. (одна тисяча двісті дев'ять грн. 06 грн.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дістрибьютерська компанія “Еллада” (99013, м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, 15, ідентифікаційний код 25131016) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. на р/р 31212264700007, банк одержувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, одержувач: Ленінський район, код бюджетної класифікації 22050000, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.С. Погребняк
Рішення оформлено відповідно
до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 27.08.2010.