441/502/23 2/441/316/2023
30.05.2023 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Яворської Н.І.,
при секретарі Цап І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Комарнівської міської ради, Львівського району, Львівської області, треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -
Підстава позову (позиція позивача): ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , який є батьком неповнолітньої ОСОБА_2 .
Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому нерухоме майно, що включає в себе житловий будинок разом з належними до нього надвірними господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
На момент смерті він проживав з дружиною та чотирма дітьми: зокрема ОСОБА_1 (дружина) ОСОБА_3 (син) ОСОБА_4 (син), ОСОБА_5 (дочка), ОСОБА_2 (дочка)
За життя ОСОБА_6 заповіт не складав.
Після смерті спадкодавця ОСОБА_6 , до нотаріуса звернулась позивачка в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки та на житловий будинок разом із належними до нього господарськими спорудами, однак нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів, оформлених відповідно до чинного законодавства, на згаданий будинок і порекомендувала звернутись до суду з позовом про визнання права власності на будинок, в порядку спадкування. Належність спадкового майна померлому доводиться наступним: довідкою виданою Татаринівською сільською радою та витягами з по господарської книги, будинковою книгою.
Відповідно до положень ст. 1261 ЦК України у першу чергу спадкування за законом мають діти спадкодавця, батьки, той з подружжя хто його пережив.
Згідно положень ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Оскільки позивач в інтересах неповнолітньої доньки звернулась до нотаріуса Городоцької державної нотаріальної контори, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок разом з належними до нього господарськими спорудами після смерті ОСОБА_6 нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів і порекомендувала звернутись до суду з позовом про визнання права власності на будинок, в порядку спадкування.
11.08.2022 на замовлення позивача ФОП ОСОБА_7 було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого житловий будинок має наступні характеристики: житловий будинок «А-2», що складається з 7-х житлових кімнат, житловою площею 123.8 кв.м., загальною площею 188.3 кв. м.; при будинку є господарська будівля, погріб, літня кухня, криниця, господарство огороджене.
Представник позивача просила розглянути справу у її відсутності та відсутності позивачки, позов підтримує в повному обсязі.
Позиція відповідача: представник відповідача Комарнівської міської ради Львівської області - Черевичник І.І. в судове засіданні не з'явився, однак 21.04.2023 подав на адресу суду заяву про розгляд справи без участі відповідача.
Треті особи в судове засіданні не з'явилися на адресу суду кожен окремо, подали заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнають та проти задоволення позову не заперечують.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою судді Городоцького районного суду Львівської області від 10.03.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.
Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 24.04.2023
закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважаючи на те, що судом були застосовані всі можливі заходи, передбачені законом, для забезпечення доказів у справі і їх витребуванні, враховуючи вимоги ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи.
Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.6 ст.81, ч.1 ст.89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком є ОСОБА_6 та матір'ю є ОСОБА_1 (а.с. 19).
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.26)
Згідно довідки, виданої Комарнівсьткою міською радою Львівської області № 201 від 25.08.2022, на день смерті ОСОБА_6 проживав та був зареєстрований за адресою: с.Татаринів, Городоцького району, Львівської області. Разом з ним за вказаною адресою, на момент смерті, проживали та були зареєстровані: діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 (а.с.29).
Згідно постанови завідувача Городоцької державної нотаріальної контори за вих. № 121/02-31 від 03.03.2023, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок разом з належними до нього господарськими спорудами після смерті ОСОБА_6 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок за адресою АДРЕСА_1 ., оформлених відповідно до чинного законодавства (а.с. 28).
Згідно долученого витягу з реєстру будівельної діяльності житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, виготовлений на замовлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , будинок завершений будівництвом 1962 року, житлова площа 123.8 кв.м, загальна площа будівлі 188.3, нежитлова допоміжна 64.5 м.2 (а.с.38).
Проте, вказаний вище рік завершення будівництва спростовується довідкою долученою до позову, яка видана виконкомом Татаринівської сільської ради Городоцького району Львівської області № 485 вбачається, що будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_6 , житлова площа становить 61 кв.м., складається з 3-х кімнат, в даному помешканні проживають ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 (а.с.31), довідка видана станом на 2004 рік (а.с.31).
З копії будинкової книги долученої до позову вбачається, що будинок АДРЕСА_2 , власником якого був ОСОБА_6 (спадкодавець) складає загальну площу 110 кв.м з якої 61 кв.м. житлова площа (а.с.30-31).
Відповідно до спадкової справи № 258/2020 до майна померлого ОСОБА_6 звернулась до Городоцької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а саме: земельних ділянок та житлового будинку разом з належними до нього господарськими спорудами по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , інші спадкоємці за законом відмовились від своїх часток на її користь. Спадщину ОСОБА_2 прийняла. (а.с. 93-170).
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу третього частини другої статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до частини четвертої статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомупгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з наступними змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс 13 та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 559/375/16-ц (провадження № 61-31049св 18).
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право приватної власності.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.
Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за і результатами технічної інвентаризації.
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс 13 та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 559/375/16-ц (провадження № 61-31049св 18).
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, громадські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року) неї подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Вище зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2021 (справа № 640/21456/18).
Спірні правовідносини щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 регулюються положеннями ЦК України.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 та 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. При цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК).
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
За результатом долучених доказів позивачем (копії будинкової книги, копії довідки) (а.с.31) суд доходить висновку, що спадкодавцеві на праві власності належав будинок загальною площею 110 м.кв., житловою 61 м.кв., що розташований в АДРЕСА_1 , який і був за ним зареєстрований.
На підставі наведеного, враховуючи, що позивач оформити право на частину спадкового майна, в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; відповідачі та треті особи позовні вимоги визнали та проти задоволення позову не заперечили, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, а відтак, за ОСОБА_2 слід визнати право власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 з наступними характеристиками: житловий будинок загальною площею 110,0 кв. м. разом з належними до нього надвірними господарськими будівлями та спорудами.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 загальною площею 110,0 кв. м. разом з належними до нього надвірними господарськими будівлями та спорудами за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 01.06.2023
Адреси сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована та проживаюча по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 .
Відповідач: Комарнівська міська рада Львівського району Львівської області, м.Комарно, вул.Січових Стрільців, 34.
Суддя: Яворська Н.І.