Справа № 461/4156/23
Провадження № 1-кс/461/2967/23
02.06.2023 року місто Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту належного їй майна - автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В обґрунтування клопотання заявник посилається на те, що слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова у межах кримінального провадження №12023140000000720 від 07.04.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, відповідною ухвалою, було накладено арешт на автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить їй.
Заявник також вказує на те, що станом на день звернення до слідчого судді з цим клопотанням у кримінальному провадженні з наведеним вище транспортним засобом проведено усі необхідні слідчі та процесуальні дії, зокрема експертизи. Крім того, заявниця вказує на те, що 31.05.2023 року у кримінальному провадженні слідчим винесено постанову про його закриття.
Заявник у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином (телефонограмою, відповідно до ст.ст. 111, 134, 135 КПК України).
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, згідно якої просить розглядати клопотання за його відсутності та не заперечує щодо скасування арешту майна, оскільки в ході проведення досудового розслідування вже проведено експертизи та прийнято рішення у порядку п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
Відповідно до положень статті 174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Згідно статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, положення процесуального законодавства не містять норм стосовно наявності перешкод для розгляду клопотання про скасування арешту, у разі неявки заявника та слідчого в судове засідання.
Згідно положень статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Виходячи з наведеного, підстав для відкладення розгляду клопотання або обставин які зумовлюють неможливість проведення його розгляду не встановлено.
Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання, приходжу до висновку, що таке підлягає задоволенню, з огляду на нижченаведене.
Відповідно до приписів статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 2 ст. 174 КПК України).
Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України, у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023140000000720 від 07.04.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10.04.2023 року накладено арешт на автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 .
Правовою підставою для накладення арешту на зазначене майно було збереження речових доказів. Вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Згідно наданої заявником копії постанови старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 від 31.05.2023 року, кримінальне провадження №12023140000000720 від 07.04.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України закрите, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
У наведеній постанові відсутні дані про скасування арешту на вищезазначений транспортний засіб та не вирішено питання подальшої долі речових доказів.
Таким чином, в ході розгляду клопотання встановлено, що станом на день звернення до слідчого судді з даним клопотанням про скасування арешту вищезазначеного майна необхідність у подальшому арешті відпала, адже кримінальне провадження закрите.
В ході розгляду клопотання доводи заявника щодо наявності підстав для скасування арешту знайшли своє підтвердження та органом досудового розслідування не спростовані.
Ухвалюючи рішення за клопотанням, враховую висновок Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року (справа № 202/5044/17, провадження № 14-119цс18), відповідно до якого суд касаційної інстанції вказав наступне:
«Правильними є висновки судів про те, що в КПК України, який набрав чинності у листопаді 2012 року, законодавцем чітко врегульовано порядок вирішення питання про зняття арешту з майна. Отже, постановляючи оскаржувані ухвали, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що спірне майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, дійшов правильного висновку про те, що клопотання власника майна повинно розглядатись слідчим суддею за місцем досудового розслідування у кримінальному провадженні або судом під час судового розгляду, а тому обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі, на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).»
Також, враховую висновок Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа №461/233/17-ц, провадження № 14-326цс18), відповідно до якого:
«Згідно зі статтею 174 КПК України від 2012 року інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Зазначені вимоги співпадають з положеннями частини четвертої статті 21 КПК України (згідно з якою здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права і свободи людини, гарантовані Конституцією і міжнародними договорами України) та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією Конвенцією.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди неправильно застосували норми процесуального права, а саме: статті 15, 16 ЦПК України та положення КПК України у редакціях, чинних на час подання позову до суду, оскільки обмеження у здійсненні права власності позивача відбулися при проведенні досудового розслідування у порядку кримінального судочинства згідно з постановою слідчого. Оцінку правомірності процесуального документа, ухваленого в порядку кримінального судочинства, не може бути надано у порядку іншого, а саме цивільного судочинства, оскільки КПК України передбачено порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності органу досудового розслідування.
Оскільки розгляд цього питання передбачено в установленому кримінальним процесуальним законом порядку, суди неправильно визначили предметну юрисдикцію спору.
З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. При цьому позивачу слід роз'яснити про його право на судовий захист у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.»
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку про наявність законних підстав для скасування арешту майна, оскільки доводи заявника підтверджені належними та допустимими доказами, а з боку органу досудового розслідування жодних заперечень щодо скасування арешту майна не висловлено.
Враховуючи вищенаведені доводи та мотиви, приходжу до висновку про наявність законних підстав для задоволення клопотання.
Керуючись ст.ст. 170-174 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10.04.2023 року на автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1