Справа № 183/5622/22
№ 1-кс/183/1972/23
30 травня 2023 року Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 розглянувши клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_4 , про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Марківка Марківського району Луганської області, громадянки України, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України,-
Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022050020000420 від 02 вересня 2022 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що штаб-сержант ОСОБА_5 підозрюється в тому, що вона будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, і проходячи її на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 , у військовому званні «штаб-сержант»,діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 24 лютого 2022 року самовільно, з метою ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, залишила місце служби та покинула район виконання завдання відділення прикордонної служби під час маневру на території Луганської області за маршрутом н.п. Новопсков - н.п. Білокуракіно і не прибула до н.п. Білокуракіно Луганської області,тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.
26 серпня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Відсутність інформації про фактичне місце перебування підозрюваної ОСОБА_5 позбавило орган досудового розслідування можливості вручити їй письмове повідомлення про підозру від 26.08.2022 у день його складання, у зв'язку з чим зазначене повідомлення про підозру та повістки про виклики відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а саме шляхом вручення письмового повідомлення про підозру для передачі за місцем роботи ОСОБА_5 - адміністрації ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також опублікування разом із повістками про виклик до слідчого на офіційному сайті видання Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» (№ 212 (7333) та на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора .
Разом з тим, на виклики слідчого підозрювана ОСОБА_5 до органу досудового розслідування не з'явилася, відомості про її місцезнаходження відсутні.
07.09.2022 підозрювану ОСОБА_5 оголошено у розшук, а досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинене, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України. Здійснення розшуку, у порядку ст. ст. 40, 41 КПК України, доручено співробітникам відділу внутрішньої та власної безпеки НОМЕР_1 прикордонного загону Головного відділу внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Державної прикордонної служби України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, допитами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , висновком службового розслідування, іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Необхідність обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, остання може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки її належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не її правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрювана може вплинути на свідків, які разом із нею проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрювана,розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для неї, при цьому як військовослужбовець, маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців, може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків або інших підозрюваних. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрювана перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
-вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрювана вчиняючи дезертирство, в умовах воєнного стану, фактично відмовилася виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, та у подальшому вибула за межі фактичної зони бойових дій у невідомому напрямку. Більше того, вказаний ризик тісно переплітається із ризиком, що підозрюваний буде переховуватися від та суду, оскільки за нею зберігається статус військовослужбовця, і у разі відсутності законних підстав перебування поза межами підрозділу - настає кримінальна відповідальність.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваної слідчим обґрунтовується тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
В обґрунтування необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважаю за доцільне звернути увагу суду на наступні обставини, які в силу ст. 178 КПК України, мають враховуватись судом при обранні запобіжного заходу:
1.Вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України з огляду на наявні докази, що перелічені вище у мотивувальній частині вказаного клопотання.
2. Тяжкість покарання.
Санкція злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років (за відсутності альтернативного виду основного покарання), тобто є умисним особливо тяжким злочином.
3. Ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Вказаний ризик доводиться з огляду на встановлений факт вчинення підозрюваним злочину проти встановленого порядку несення військової служби, та можливість вчинення вказаною особою іншого злочину, зокрема, пов'язаного із ухиленням від військової служби (дезертирство, самовільне залишення військової частини тощо).
4. Вчинення злочину в умовах воєнного стану.
24 лютого 2022 року військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Дії, що інкримінуються підозрюваній, мають виняткову суспільну небезпечність в період триваючої збройної агресії російської федерації, особливо, в бойовій обстановці, оскільки спрямовані на підрив основоположної засади функціонування Збройних Сил України - єдиноначальності.
Таким чином, слідчий посилається на те, що існують ризики, визначені п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для звернення до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, процесуальна поведінка підозрюваного свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Задля розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий просить надати йому дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою приводу для участі у розгляді зазначеного вище клопотання.
В судовому засіданні прокурор підтримала заявлене клопотання.
Вислухавши думку прокурора, дослідивши подані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість поданого клопотання, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 189 КПК України слідчий суддя не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
Під час розгляду клопотання слідчому судді доведено наявність обставин для затримання підозрюваної ОСОБА_5 , з метою приводу.
Так, судом досліджено витяг з ЄРДР №62022050020000420 від 02.09.2022 року, у відповідності до якого до ЄРДР внесені відомості за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України.
З матеріалів службового розслідування вбачається наявність підстав для обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
26 серпня 2022 року, з дотриманням вимог КПК України було винесено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України.
Під час досудового розслідування було встановлено, що підозрювана на виклики до органу досудового розслідування не з'являється, про реальне місце свого мешкання слідчому та прокуророві не повідомляє та протягом тривалого часу переховується від органів досудового слідства, внаслідок чого у кримінальному провадженні №62022050020000420 26 серпня 2022 року, а підозрюваного оголошено у розшук.
Слідчий суддя вважає доведеними вказані прокурором ризики, передбачений п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначені обставини, у своїй сукупності, дають підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_5 , розуміючи можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а тому клопотання слідчого в цій частині є доведеним.
Наявність ризику передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтована у зв'язку з наявністю показань від осіб, які є свідками, у даному кримінальному провадженні та тим, що підозрювана може вплинути на свідків, які разом із нею проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
Наявність ризику передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтована тим, що підозрювана, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину як військовослужбовець, маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Так само суду доведена наявність існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, ОСОБА_5 має можливість продовжити вчинювати інші кримінальні правопорушення.
Оцінюючи вищевказані обставини, слідчий суддя також приймає до уваги у розумінні практики ЄСПЛ те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Аналізуючи вищевикладене, слідчий суддя прийшов до висновку, що існують обставини, зазначені у п. 1 ч. 4 ст. 189 КПК України, що має важливе значення для прийняття рішення про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 190 КПК України, ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:
1) приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду;
2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії;
2-1) добровільного з'явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора;
3) відкликання ухвали прокурором.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110,177,189,190КПК України,слідчий суддя,-
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_4 , задовольнити.
Надати дозвіл на затримання підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою її приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала діє до 30 листопада 2023 року включно та втрачає законну силу з 1 грудня 2023 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1