Справа № 204/6930/23
Провадження № 3/204/3792/23
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
01 червня 2023 року суддя Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська Юшков М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №021567 від 21.04.2023, 21 квітня 2023 року о 09:00 за адресою: Донецька область, Покровський район, автодорога Покровськ-Бахмут-Миколаївка 17 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21013», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, тремтіння пальців рук, у зв'язку з чим водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою алкотестеру «Драгер 6810», а також у закладі охорони здоров'я, на що водій відповів відмовою. Правопорушення вчинив повторно протягом року. Водій ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток за місцем мешкання, які наявні у матеріалах справи (а.с.8,9), причини неявки суду не повідомив. Враховуючи той факт, що судом було використано всі можливі засоби повідомлення особи, та те, що подальше відкладення справи призведе до затягування її розгляду, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2023 року щодо водія ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, за ч.2 ст.130 КУпАП, яким передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння вчинене повторно протягом року.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №021567 від 21.04.2023 (а.с.1);
- CD з відеозаписом, на якому зафіксовані події, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку (а.с.3);
- актом огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, заповнений на ОСОБА_1 від 21.04.2023 (а.с.4);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого 21.04.2023 ОСОБА_1 було направлено на огляд у заклад охорони здоров'я (а.с.5).
Відповідно до ч.2 ст.130 КУпАП, відповідальність наступає за повторне вчинення протягом року порушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
Разом з цим, складаючи протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №021567 від 21.04.2023 працівниками поліції невірно кваліфіковано дії правопорушника, оскільки за протоколом ОСОБА_1 інкриміновано правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП, тоді як до справи не було долучено підтверджуючі матеріали щодо притягнення протягом року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
За таких обставин дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч.2 ст.130 КУпАП на ч.1 ст.130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши все між собою у сукупності, суд робить висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у тому, що він 21.04.2023 дійсно керував транспортним засобом «ВАЗ 21013», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
З урахуванням викладеного, а також характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеню вини та інших вимог ст.33 КУпАП суд приходить до висновку про необхідність накладення на винного адміністративного стягнення у вигляді штрафу, оскільки застосування саме такого стягнення буде достатнім для його виправлення і попередить нові правопорушення.
З урахуванням викладеного, а також характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеню вини та інших вимог ст.33 КУпАП, а також безальтернативності санкції ч.1 ст.130 КУпАП, суд приходить до висновку про необхідність накладення на винного адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки застосування саме такого стягнення буде достатнім для його виправлення і попередить нові правопорушення.
Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.130, ст.ст.40-1, 283-285, 287, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, та позбавити права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: М.М. Юшков