79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.05.10 Справа№ 10/15
За позовом Закрите акціонерне товариство «Іршавський абразивний завод» м. Іршава
До відповідача СПД-ФО ОСОБА_1
Про стягнення 19312,15 грн.
Суддя Довга О.І.
Секретар Яремчук С.М.
Представники :
від позивача : Безега М.М. - представник за дорученням № 153 від 12.02.2010 року
від відповідача : не з'явився
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).
Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.
Суть спору :
На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом ЗАТ «Іршавський абразивний завод»м. Іршава до СПД-ФО ОСОБА_1 про стягнення 19312,15 грн.
Строк розгляду спору продовжено, згідно вимог ст. 69 ГПК України, за заявою сторін.
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, зазначених в попередніх ухвалах суду.
В судовому засіданні 25.05.2010 року представник Позивача підтримує позов, просить позовні вимоги задоволити повністю.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, в попередніх судових засіданнях прости позовних вимог заперечує з підстав - у відповідності до договору № 250908/1 від 25.09.2008 року ним був отриманий автонавантажувач для проведення ремонту. Після перерахування авансу Замовником (Позивачем) на ремонт навантажувача Відповідачем були використані наявні та закуплені запчастини і матеріали до автонавантажувача на загальну суму 29712,78 грн., що вдвічі більше тієї суми, яку перерахував Позивач ( накладні додані до матеріалів справи).
Як зазначає Відповідач -перераховані кошти в сумі 15000,00 грн. є недостатніми для завершення ремонту, відтак готовий укласти з Позивачем мирову угоду по завершенню ремонту, оскільки автонавантажувач є по агрегатно зібраний та його готовність складає 85%.
Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.
Сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне:
На умовах укладеного Договору № 250908/1 про виконання робіт від 25 вересня 2008 року між ЗАТ «Іршавський абразивний завод»(Позивач) та ПП ОСОБА_1( Відповідач), від Позивача до Відповідача, по Акту приймання-передачі № 0060 від 29.09.2008 року, на капітальний ремонт було надано автонавантажувач моделі М.40818 вантажопідйомністю 5т. -в кількості одна штука та дизельний двигун Д243 - в кількості одна штука ( п.4.2 Договору).
Згідно вказаного Договору ( розділ 2 п. 2.2) 31 жовтня 2008 року ЗАТ «Іршавський абразивний завод» здійснено передоплату у розмірі 10000,00 грн. Відтак, Позивачем виконано взяті на себе попередні зобов'язання відповідно до Договору № 250908/1 про виконання робіт від 25 вересня 2008 року.
Як встановлено в судовому засіданні - за умовами підписаного Договору № 250908/1 від 25 вересня 2008 року, Відповідач повинен був виконати для Позивача роботи - провести капітальний ремонт автонавантажувача моделі М.40818 вантажопідйомністю 5т., з переобладнанням його на дизельний двигун, та наданням послуг у повному обсязі вказаних у п. 1.1 -(Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати капітальний ремонт з переобладнанням на дизельний двигун автонавантажувача модель М. 40818, вантажопідйомністю 5т, Львівського виробництва наданий Замовником, згідно Акту приймання -передачі надалі «Техніка», а Замовник прийняти та оплатити на умовах цього Договору відремонтовану техніку ), та п. 1.2 відповідно до умов Договору -протягом 45 днів з часу отримання техніки та отримання попередньої оплати, відтак -не пізніше 31.12.2008 року, автонавантажувач мав бути готовий до експлуатації при виробництві на заводі Позивача.
10 червня 2009 року між Сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 250908/1 від 25 вересня 2008 року, із внесенням змін до п.4.1 Договору , а саме - встановлено термін ремонту до 30.06.2009 року.
10.03.2009 року Позивачем додатково перераховано Відповідачу 3000,00 грн., а 11.08.2009 року -2000,00 грн.
Однак в судових засіданнях з'ясовано, що станом на 30.06.2009 року умови Додаткової угоди та умови Договору не виконано.
Матеріалами справи підтверджується , що останній строк виконання зобов'язань зі сторони Відповідача закінчився 01.12.2009 року.
Відповідач доказів, які підтверджують факт виконання ним своїх зобов'язань суду не представив.
Станом на 19.01.2010 року заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 15000,00 грн. Окрім наведеного, за неналежне виконання умов Договору Відповідачу нараховано штрафні санкції в сумі 960,17 грн.
За неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань Позивачу нанесено збитки у вигляді транспортних витрат по доставці автонавантажувача до місця призначення та у м. Іршава, що згідно Довідки Позивача № 1268 від 23.12.2009 року становить 3351,98 грн.
Виходячи з наведеного, загальна сума коштів до сплати складає 19312,15 грн.
Відповідно до ст.526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення Відповідачем своїх договірних зобов'язань перед Позивачем.
Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі викладеного, суд вважає позов документально та нормативно обґрунтованим, таким, що підлягає до задоволення повністю.
Судові витрати віднести на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 526, 599, 612, 614 ЦК України, ст.ст. 193, 218 ГК України,, ст.ст. 12,22,33,3443,49,82-84 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, МФО 351362, ДРФО 220782570 № свідоцтва НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства «Іршавський абразивний завод»( Закарпатська обл., м. Іршава, вул. Федорова,12, МФО 312646) 15000,00 грн. попередньої оплати, суму несплачених штрафних санкцій у розмірі 960,17 грн., вартість понесених транспортних витрат у розмірі 3351,98 грн., 193,12 грн. державного мита та 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.
Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.
Суддя Довга О.І.