вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.05.2023м. ДніпроСправа № 904/4800/22
за позовом Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19", м.Херсон
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 605 476, 80 грн.
Суддя Ліпинський О.В.
Секретар судового засідання Літвін Д.Е.
Представники:
від позивача Скляр Н.М.
від відповідача не з'явився
Криворізька міська рада (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" (далі - Відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 605 476,80 грн.
Позов мотивовано тим, що на земельній ділянці з кадастровим номерам 1211000000:07:373:0031 знаходиться нерухоме майно, яке належить Відповідачу. Протягом спірного періоду з 01.01.2019 року по 31.12.2020 року, Відповідач здійснював фактичне користувався земельною ділянкою без оформлення правовідносин щодо землекористування, а отже, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити у вигляді орендної плати.
Ухвалою суду від 26.12.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідач у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що при розрахунку суми позову Криворізькою міською радою використано нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка вказана у Витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Рішенням Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728, яке набрало чинності 01.01.2016, було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка в тому числі містить середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста станом на 01.01.2014 у розмірі 270,60 грн. Вказане рішення Криворізької міської ради оскаржується в Дніпропетровському окружному адміністративному суді (справа № 160/2419/23). Інформація зазначена у Витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 20.08.2021 № 630748, є частково неправомірною, а саме: невірно розраховано Коефіцієнт індексації НГО 1,8972. Коефіцієнт індексації НГО 1,8972, являє собою кумулятивне значення коефіцієнтів: за 2016 рік у розмірі 1,06; за 2015 рік у розмірі 1,433: за 2014 рік у розмірі 1,249 (1,06*1,433*1,249= 1,8972). Факт застосування до введеної з 01.01.2016 нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу коефіцієнтів індексації з 2014 року порушує принцип стабільності податкового законодавства. Вважаючи дії щодо застосування коефіцієнтів незаконними, ТОВ "ПМК-19" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом (справа 160/3412/23). Відповідно до розрахунків, ТОВ "ПМК-19", після визнання незаконними дій, щодо застосування до НГО коефіцієнтів за 2014 рік та 2015 рік, нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки становитиме: 18 793 876,70 грн. Відтак, розмір безпідставно збережених коштів складає суму 338 289,78 грн. При розрахунку суми позову позивачем використано ставки орендної плати, що встановлені зокрема Рішенням Криворізької міської ради № 2816. На переконання відповідача, рішення міської ради № 2816 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривий Ріг у 2019 році" є незаконним та підлягає скасуванню. Також Відповідач зазначає, що Позивачем пропущено строки звернення до суду щодо частини позовних вимог. Враховуючи факт подання позову в грудні 2022 року, частина вимог, а саме за період з січня по листопад 2019 включно знаходиться поза межами трирічного строку позовної давності. Враховуючи незаконність застосування коефіцієнтів, та зазначену відповідачем перераховану НГО земельної ділянки, а саме: 18 793 876,70 грн., розмір позовних вимог (з урахуванням строків позовної давності) становитиме: 18 793 876, 70 *0,9% = 169 144,90 грн. (за 2020 рік); 18 793 876,70 *0,9% / 12* 1 (місяць грудень 2019 року)= 14 095,41 грн.
11.04.2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в засіданні на 11.05.2023 року.
В зв'язку з неявкою Відповідача в засідання 11.05.2023 року, за поданим представником клопотанням, суд відклав судове засідання на 25.05.2023 року.
Відповідач явку представника в судове засідання 25.05.2023 року не забезпечив.
В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 25.05.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши зміст та підстави вимог позивача, оголосивши стислий зміст заперечень відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Як убачається з матеріалів справи, 17.10.2016 року Відповідач набув право власності на об'єкт нежитлової забудови - торговельний комплекс А-1,2 загальною площею 4776,1 кв.м. з трансформаторною літ “Б”, розташований на земельній ділянці за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. 23 Лютого (зараз - Сергія Колачевського), 81/1, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.08.2021 №270171715, а отже, є фактичним користувачем земельної ділянки за названою адресою.
До набуття Відповідачем права власності на вказане вище нерухоме майно, правовідносини щодо користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомості були врегульовані Договором оренди земельної ділянки від 01.1.2010 року, за яким Криворізька міська рада передала в користування попередньому власнику майна - Приватному підприємству “Тіпікон”, сформовану земельну ділянку площею 0,9500 га, кадастровий номер 1211000000:07:373:0031 для розташування торгівельного комплексу з трансформаторною за адресою вул. 23 Лютого, 81/1. Зазначений вище договір оренди припинив свою дію 01.01.2015 року.
З набуттям у власність об'єкт нерухомості, Відповідач не оформив право користування земельною ділянкою під даним об'єктом. Позивач зазначає, що вказані обставини зобов'язують Відповідача до здійснення оплати за фактичне користування земельною ділянкою, оскільки безоплатне використання землі не допускається.
За інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (а.с. 14), в період з 01.01.2019 року по 31.12.2022 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:07:373:0031 Відповідач орендну плату за користування не обчислював, податкові декларації не подавав, орендну плату до бюджету не сплачував.
Таким чином, Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:373:0031, без достатньої правової підстави, за рахунок Позивача, зберіг у себе грошові кошти в розмірі 605 476,80 грн., за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 01.01.2019 року по 31.12.2020 року.
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають, зокрема право постійного користування та право оренди земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на безпідставне збереження грошових коштів Відповідачем у зв'язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів у період з 01.01.2019 року по 31.12.2020 року.
У свою чергу, Відповідач спростовуючих доказів, які б підтвердили користування земельною ділянкою на підставі правовстановлюючих документів, не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалось, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях.
Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (наведену правову позицію викладено у пункті 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц).
Отже, Позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2019 року по 31.12.2020 року у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.
У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).
З огляду на викладене, Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, у період з 01.01.2019 до 31.12.2020 без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки (Позивача) зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, тому зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Статтею 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування уповноважено встановлювати ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
В силу статті 143 Конституції України, статті 12 Податкового кодексу України, частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
До місцевих податків, зокрема належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов'язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Рішенням Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728, яке набрало чинності 01.01.2016, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка у тому числі містить середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста станом на 01.01.2014 у розмірі 270,60 грн.
Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області 22.08.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 9500,00 кв.м. з кадастровим номером 1211000000:07:373:0031 за адресою м. Кривий Ріг, вул. Сергія Колачевського, 81/1 , становить 33 367 600,00 грн.
У 2019-2020 роках нормативна грошова оцінки земельної ділянки є такою ж, зважаючи нате, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за ці роки становить “1,0”, що при кумулятивному підрахунку не змінює (не може змінити) значення НГО.
Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п. 10 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220).
Згідно з пунктами 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України, на своєму офіційному сайті (http://land.gov.ua) публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони становлять: 2014 рік -1, 249, 2015 рік - 1, 433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 - для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження); 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0; для земель сільськогосподарського призначення - 1,06; 2017 рік- 1,0, 2018 рік- 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0.
Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.
Відповідно до рішення Криворізької міської ради № 2816 від 27.06.2018 року та № 3897 від 26.09.2019 року, розмір річної ставки орендної плати за землю на території міста Кривого Рогу, в 2019-2020 роках становив 0,9 % від нормативної грошової оцінки землі.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:07:373:0031 протягом 2019-2020 років у розмірі 605 476,80 грн. (33 637 600,00 Х 0,9% Х 2= 605476,80).
Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:07:373:0031, за період з 01.01.2019 до 31.12.2020 у розмірі 605 476, 80 грн.
Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача з посиланням на незаконність рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728, а також незаконність застосування Позивачем коефіцієнтів індексації, що є предметом його вимог у справах № 160/2412/23 та № 160/3412/23, які перебувають в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, адже на час розгляду даного господарського спору в суді, рішення в зазначених вище адміністративних справах не ухвалені та не набрали законної сили.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Позивачем пропущено строки звернення до суду щодо частини позовних вимог. Враховуючи факт подання позову в грудні 2022 року, частина вимог, а саме за період з січня по листопад 2019 включно знаходиться поза межами трирічного строку позовної давності.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Як убачається з матеріалів справи, право Позивача на пред'явлення вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів виникло з січня 2019 року, а отже, з урахування встановленого ст. 257 ЦК України загального строку позовної давності у три роки, Позивач мав звернутися з відповідним позовом до суду в строк до січня 2022 року.
Разом із тим, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
11.03.2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”, якою установив з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України карантин. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України строк карантину на всій території України неодноразово продовжувався та станом на час звернення Позивача з позовною заявою у даній справі не закінчився.
Таким чином, строк позовної давності для звернення з наведеними вимогами до суду, наразі не сплили, що виключає підстави для застосування наслідків, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 19” (73000, Херсонська область, м. Херсон, вулиця Кольцова, будинок 57, ідентифікаційний код юридичної особи 21284591) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м, Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 33874388) безпідставно збережені кошти в розмірі 605 476, 80 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 082,15 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.06.2023
Суддя О.В. Ліпинський