пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
23 травня 2023 року Справа № 903/155/23
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Паливно процесинговий центр”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр-Петроль”
про стягнення 154395,17 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Брижатий С. В., адвокат, ордер серія АА № 0227145 від 13.03.2023;
від відповідача: Павловська Я. П., довіреність № 19-1 від 19.01.2023.
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Судове засідання проведено в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Паливно процесинговий центр” звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Паливно-торгова фірма "Укр-Петроль" про стягнення 154395,17 грн, з них 92257,14 грн збитків, 2790,00 грн - 3 % річних, 37105,06 грн пені, 22242,97 грн інфляційних втрат.
При обґрунтуванні позовних вимог вказує, що відповідачем порушено обов'язок згідно договору (п.3.7 договору) № 5/100820 від 10.08.2020 щодо складення та реєстрації податкових накладних на суму 553542,84 грн, з них № 1371 від 31.03.2021 на загальну суму 474379,33 грн, в т.ч. ПДВ 79053,22 грн та № 2168 від 30.04.2021 на загальну суму 79163,51 грн, в т.ч. ПДВ 13193,92 грн, чим завдано позивачу збитків в сумі 92257,14 грн. Крім того через невиконання вимог претензії від 19.01.2022 на суму 92257,14 грн, починаючи з 20.01.2022 позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 13.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.03.2023, запропоновано відповідачам надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзиви.
10.03.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву № 9/3 від 09.03.2023 в якому просить в позові відмовити повністю. При цьому вказує, що у 01.03.2021 відповідач подав на реєстрації податкові накладні, однак отримав рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та згідно квитанцій було зупинено реєстрацію податкових накладних, зокрема саме цього контрагента, про що в телефонному режимі було повідомлено позивача. В подальшому відповідача було виключено з критеріїв ризиковості згідно рішення суду, однак 31.05.2022 Головним управлінням ДПС у Волинській області знову було віднесено до п.8 критеріїв ризиковості платника податку. Зазначає, що на даний час триває процес подання до суду позовної заяви щодо виключення відповідача з ризикових та реєстрації податкових накладених в тому числі і по податкових накладних позивача. Звертає увагу суду, що відповідач вчинив всі необхідні дії щодо реєстрації податкових накладних, включив суму ПДВ до зобов'язань та продовжує відновлювати своє порушене право. Щодо стягнення збитків посилається на практику Верховного Суду відповідно до якої коли продавець товарів/послуг здійснив дії щодо реєстрації податкової накладної в реєстрі, але контролюючий орган відмовив в реєстрації такої накладної, у діях продавця вини немає, а тому в задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків слід відмовити. Щодо стягнення пені звертає увагу суду, що умовами договору не передбачено сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначено її розмір, тому відповідно немає підстав для її стягнення. Даний відзив з додатками приєднано до матеріалів справи.
14.03.2023 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог. Дану заяву було повернуто позивачу на підставі ч.5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки до заяви не було додано доказів її направлення іншим учасникам справи.
В судовому засіданні 14.03.2023 оголошено перерву до 29.03.2023; в судовому засіданні 29.03.2023 оголошено перерву до 05.04.2023.
В судовому засіданні 05.04.2023, враховуючи строки підготовчого провадження, суд увалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті в режимі відеоконференції 03.05.2023, в судовому засіданні оголошено перерву до 03.05.2023.
28.04.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про відкладення розгляду справи по суті, оскільки не має можливості прибути в судове засідання так як перебуває у відрядженні. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 03.05.2023 з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, суд ухвалив на місці задовольнити клопотання відповідача та відкласти розгляд справи по суті в межах строку передбаченого ГПК України.
Ухвалою суду від 03.05.2023 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 23.05.2023.
23.05.2023 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про зменшення позовних вимог № 23-05/2023, яка на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України залишена без розгляду, оскільки подана з пропуском строку встановленого п.2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.
23.05.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву № 22/1 від 22.05.2023 про зупинення провадження у справі на підставі ст. 227 ГПК України до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 140/4651/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма "Укр-Петроль" до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії. Дана заява залишена судом без розгляду, оскільки провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
23.05.2023 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме пені в розмірі 37105,06 грн.
Право позивача на відмову від позову передбачено ст. 46 ГПК України, згідно якої позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог - на будь якій стадії судового процесу).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а також те, що вказана дія не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд, вважає за можливе прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Паливно процесинговий центр” про відмову від частини позовних вимог на суму 37105,06 грн пені.
В судовому засіданні 23.05.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позові, представник відповідача позов заперечив з підстав наведених у відзиві.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
10.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма "Укр-Петроль" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Паливно процесинговий центр” (далі - покупець) укладено договір № 5/100820 (далі - договір) за умовами якого, постачальник зобов'язався здійснити відпуск товару отримувачу при пред'явленні пластикових карт, з використанням POS-терміналів покупця за допомогою ПРК на АЗС постачальника, а покупець зобов'язався оплатити отриманий товар (а.с.35-39).
Згідно з п. 3.2 договору загальна кількість та асортимент поставленого товару, відповідно до цього договору, визначається сторонами на підставі підписаних сторонами видаткових накладних.
Відповідно до п. 3.7 договору сторони домовились, що первинні документи: видаткові та податкові накладні мають бути складеними по закінченню кожного розрахункового періоду, в якому була здійснена поставка товару. Розрахунковим періодом визнається календарний місяць.
Підпунктом 5.4.1 договору визначено, що постачальник зобов'язується надати покупцю видаткову накладну за відповідний період на протязі 5-ти робочих днів після закінчення звітного періоду. Також постачальник зобов'язується скласти та зареєструвати в ЕРПН податкову накладну, а при необхідності, розрахунок коригування до податкової накладної, відповідно до норм Податкового кодексу України (п.п.5.4.3 договору).
Згідно з п. 6.2 договору у випадку невиконання чи неналежного виконання однією з сторін своїх обов'язків до договору, інша сторона має право призупинити виконання своїх обов'язків по договору.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань по договору (п.9.1 договору).
Даний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без будь яких зауважень.
Відповідно до видаткових накладних № 1371 від 31.03.2021 відповідач поставив позивачу паливо дизельне на загальну суму 474 379,33 грн, в тому числі 79 063,22 грн ПДВ та № 2168 від 30.04.2021 на загальну суму 79 163,51 грн, в тому числі 13 193,92 грн, відповідно загальна сума податкової накладної склала 553 542,84 грн, в тому числі ПДВ 92 257,14 грн (а.с.33-34).
Позивачем оплачено поставлений відповідачем товар в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 17-32).
Проте, на твердження позивача, у порушення приписів статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідач належним чином не оформив податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями та не зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних, позбавивши позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту в сумі 92 257,14 грн та завдавши таким чином позивачу збитків у зазначеному розмірі.
Враховуючи наведене, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків у сумі втраченого податкового кредиту - 92 257,14 грн.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2).
В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За змістом абзаців 1, 2, 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до абз. 1, 2, 3 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Отже, в силу приписів статті 201 ПК України обов'язок скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних покладено на ТзОВ "Паливно-торгова фірма "Укр-Петроль", як постачальника за договором.
Крім того, підпунктом 5.4.3 пункту 5.4 договору на постачальника (відповідача) покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЕРПН податкову накладну, а при необхідності, розрахунок коригування до податкової накладної, відповідно до норм Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що за результатами господарських операцій з поставки товару, які підтверджуються видатковими накладними № 1371 від 31.03.2021 на суму 474 379,33 грн (у тому числі ПДВ - 79 063,22 грн), № 2168 від 30.04.2021 на суму 79 163,51 грн (у тому числі ПДВ - 13 193,92 грн), ТзОВ "Паливно-торгова фірма "Укр-Петроль" (відповідачем) складено в електронній формі та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні: № 576 від 31.03.2021 на суму 474 379,33 грн (у тому числі ПДВ - 79 063,22 грн), № 577 від 31.03.2021 на суму 24 433,11 грн (у тому числі ПДВ - 4 072,19 грн), № 479 від 30.04.2021 на суму 54 730,41 грн (у тому числі ПДВ - 9 121,74 грн) (а.с. 77-85).
Проте податковим органом було зупинено реєстрацію вищенаведених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України із посиланням на те, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, а також запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних.
В подальшому 27.08.2021 відповідачем до податкового органу було подано пояснення № 395 до податкових накладних та на підтвердження реальності здійснення операцій було додано низку документів про що у вересні 2021 було отримано рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, підставою відмови вказано відсутність документів, які підтверджують відпуск нафтопродуктів (а.с.86-97).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Суд зазначає, що приписи пункту 201.10 статті 201 ПК України за загальним правилом не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця. Однак, подання такої скарги згідно з наведеною нормою не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.
Суд наголошує, що нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року в справі № 908/1568/18 та Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року в справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Слід також зазначити, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну крім договірного (пп.5.4.3 п.5.4 Договору), є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків. Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом(договором) обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 року в справі № 908/1568/18 та від 10.01.2022 року в справі № 910/3338/21.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.
Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Отже, при пред'явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Судом встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав обов'язку щодо реєстрації податкових накладних по факту здійснення господарських операцій з поставки товару за видатковими накладними № 1371 від 31.03.2021 на суму 474 379,33 грн (у тому числі ПДВ - 79 063,22 грн), № 2168 від 30.04.2021 на суму 79 163,92 грн (у тому числі ПДВ - 13 193,92 грн), що позбавило позивача можливості отримати податковий кредит на відповідні суми ПДВ - 79 063,22 грн та 13 193,92 грн, а всього 92 257,14 грн.
За встановлених судом обставин, бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом(договором) обов'язку зареєструвати відповідні податкові накладні становить прямий причинно-наслідковий зв'язок із неможливістю включення позивачем суми ПДВ у розмірі 92 257,14 грн до податкового кредиту та зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, у даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Оскільки нарахована позивачем сума збитків у розмірі 92 257,14 грн є арифметично правильною та відповідає приписам чинного законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача цієї суми коштів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування вищенаведених обставин, як і не надано належних доказів на підтвердження факту реєстрації в установлений законом термін спірних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та відшкодування завданих позивачу збитків.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Паливно процесинговий центр” до Товариством з обмеженою відповідальністю “Паливно-торгова фірма "Укр-Петроль" про стягнення 92 257,14 грн збитків підлягають задоволенню повністю.
Щодо вимог позивач про стягнення 2 790,00 грн - 3 % річних та 22 242,97 грн інфляційних втрат суд зазначає таке.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.
За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражаємося в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Викладена правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 06.06.2012 р. у справі N 6-49цс12).
Згідно з приписами постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" грошовим слід вважати будь-яке зобов'язаний, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Слід також зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних, що теж є відповідальністю, що носить компенсаційний характер.
Таким чином, дія частини 2 статті 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.
Аналогічні висновки містяться у листі Верховного Суду України від 01.07.2014 року "Аналіз практики застосування статті 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві".
Положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, адже відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з зобов'язальних відносин.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах: від 09.03.2016 р. у справі № 910/20198/15, від 23.12.2015 р. у справі № 910/16891/15, 16.02.2016 р. у справі № 922/3234/15 та 28.12.2015 р. справі № 910/1344/15-г.
23.05.2023 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме пені в розмірі 37105,06 грн.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Враховуючи, що судом прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю “Паливно процесинговий центр” від частини позовних вимог на суму 37105,06 грн пені, провадження у справі в цій частині необхідно закрити.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 92 257,14 грн збитків як підставні та обгрунтовані, в іншій частині про стягнення 25 032,97 грн, з них 2 790,00 грн - 3 % річних, 22 242,97 грн інфляційних втрат - відмовити та закрити провадження в частині стягнення 37 105,06 грн пені у зв'язку з відмовою від позову.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в іншій частині залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 74, 86, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Паливно процесинговий центр” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр-Петроль” про стягнення 37105,06 грн пені.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр-Петроль” (вул.Мілашенкова,35, с.Микуличі, Володимир-Волинський район, Волинська область, 44761, код ЄДРПОУ 41579579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Паливно процесинговий центр” (вул. О.Мишуги,10, офіс 214, м.Київ, 02141, код ЄДРПОУ 43552213) 92 257,14 грн (дев'яносто дві тисячі двісті п'ятдесят сім гривень 14 коп.) збитків, а також 1 603,79 грн (одну тисячу шістсот три гривні 79 коп.) витрат по сплаті судового збору.
4. В позові про стягнення 25 032,97 грн, з них 2 790,00 грн - 3 % річних, 22 242,97 грн інфляційних втрат - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
02.06.2023.
Суддя А. С. Вороняк