пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
31 травня 2023 року. Справа № 903/350/23
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І. О., за участі секретаря судового засідання Грачука В.С.,
за участю представників:
від позивача: н/з,
від відповідача: Супрунюк С.М. - адвокат ( ордер серії АС №1059057 від 26.04.2023),
розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства «ПАТМОС», с. Котів, Бережанського району, Тернопільської області
до Фізичної особи-підприємця Пінчука Володимира Івановича, м. Луцьк
про стягнення 17000 грн. збитків,
04.04.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №351 від 01.04.2023 Приватного підприємства «ПАТМОС» про стягнення з Фізичної особи-підприємця Пінчука Володимира Івановича 17000 грн. збитків.
Ухвалою від 07.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено на 10.05.2023.
27.04.2023 відповідач надіслав до суду відзив, у якому позовну вимогу не визнає, просить у задоволенні позову відмовити.
08.05.2023 позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача.
В судовому засіданні 10.05.2023 представник відповідача позову не визнав, просив у його задоволенні відмовити.
В судовому засіданні з 10.05.2023 до 31.05.2023 було оголошено перерву, відповідача повідомлено про оголошення перерви шляхом надіслання ухвали-повідомлення від 10.05.2023 на підставі ст.120 ГПК України.
18.05.2023 позивач надіслав до суду відповідь на відзив відповідача, у якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, просить позов задовольнити.
31.05.2023 справу розглянуто за відсутності представника позивача. Явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, про судовий розгляд позивач був повідомлений шляхом надіслання ухвали-повідомлення на підставі ст.120 ГПК України, у клопотанні №361 від 01.05.2023 позивач просив розглядати справу за відсутності його представника.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 17000 грн. в порядку регресу не підлягає до задоволення.
04.11.2022 між Приватним підприємством «ПАТМОС» як експедитором і Фізичною особою-підприємцем Пінчуком Володимиром Івановичем як перевізником було укладено договір-заявку на транспортно-експедиційне обслуговування № 5279 від 18.10.2022 (надалі - договір), відповідно до умов якого перевізник за плату зобов'язався здійснити перевезення вантажу транспортним засобом, номер державної реєстрації якого НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , під управлінням водія ОСОБА_1 , за маршрутом: Степанівка, Одеська область - м.Ковель, Волинська обл. - м. Луцьк, Волинська обл.).
Факт виконання перевезення підтверджується копією товарно-транспортної накладної №00013265 від 12.10.2022, на якій міститься підпис і печатка вантажоодержувача про отримання вантажу.
У позовній заяві позивач пояснює, що йому як експедитору відповідно до повідомлення Укртрансбезпеки у Тернопільській області стало відомо про розгляд правопорушення, допущеного під час перевезення вантажу на підставі ТТН №00013265 від 12.10.2022, щодо особи, вказаної як перевізник у цій товарно-транспортній накладній, а саме: щодо ПП «ПАТМОС», про що було складено акт № 335531 від 19.10.2022.
Як зазначає позивач, відповідно до акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом № 335531 від 19.10.2022 встановлено, що у водія транспортного засобу, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , ОСОБА_1 під час його зупинки було відсутні документи перевірки технічного стану транспортного засобу п. 1 абзац 3 ст. 60, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Копію посвідчення водія та копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів позивач приєднав до позовної заяви.
Згідно з поясненнями позивача, на підставі акту перевірки від 06.12.2022 відділом Укртрансбезпеки у Тернопільській області щодо ПП «ПАТМОС» було складено постанову №324590, відповідно до якої особу, відображену в ТТН як перевізника, притягнуто до відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Копію постанови позивач також приєднав до позовної заяви.
Як зазначає позивач, незважаючи на надання інших документів на перевезення, таких як: копії договору- заявки № 5279 від 18.10.2022, контролюючим органом було притягнуто до відповідальності ПП «ПАТМОС», а не ФОП Пінчука Володимира Івановича, оскільки відповідно до норм закону та правової позиції Укртрансбезпеки до відповідальності притягується особа, відображена у товарно-транспортній накладній як перевізник, а не фактичний перевізник, що здійснював таке перевезення.
Зважаючи як на норми чинного законодавства України, так і на звичаї ділового обороту, беручи до уваги договір-заявку № 5279 від 18.10.2022, відповідно до умов якої перевізник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу та під час його здійснення допустив порушення вимог чинного законодавства, що регулюють перевезення вантажів автомобільним транспортом, чим спричинив збитки експедитору в розмірі накладеного на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
З метою досудового врегулювання позивач виставив відповідачу претензію № 270 від 20.12.2022, однак відповідач відмовив у задоволені претензії, пославшись на відсутність квитанції про сплату штрафу та акту фіксації правопорушення, що підтверджується копією відповіді на претензію № 3 від 10.01.2023.
Для доведення підстав регресних вимог відповідачу було разом із претензією №325 від 03.03.2023 направлено повний пакет документів, що підтверджується копією опису вкладення.
Як стверджує позивач, станом на 01.04.2023 відповідач претензії не розглянув, сума завданих збитків у порядку регресу не відшкодована в розмірі 17000,00 грн., які були сплачені контролюючому органу позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 4263 від 09.12.2022.
Як пояснює у позовній заяві позивач, з метою врегулювання цих правовідносин в досудовому порядку позивачем було притримано оплату наданих послуг відповідачем, однак відповідач звернувся з відповідною заявою до Господарського суду Тернопільської області про видачу судового наказу (справа № 921/183/23).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Аналогічні положення викладені у статтях 224, 225 ГК України.
Для покладення на суб'єкта господарювання відповідальності у вигляді стягнення збитків необхідно встановити склад цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вину.
Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені, та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
Як випливає із змісту позовної заяви, збитками позивач вважає суму сплаченого ним на підставі постанови відділу Державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №324599 від 06.12.2022 штрафу у розмірі 17000 грн. На підтвердження сплати штрафу позивач надав копію платіжної інструкції № 4263 від 09.12.2022.
Зі змісту акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом № 335531 від 19.10.2022, складеним відділом Державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, вбачається, що під час перевірки виявлено порушення ст.ст.34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст.35 Закону України «Про дорожній рух» - перевезення вантажу без оформлення документів, передбачених законодавством: без проходження обов'язкового технічного контролю, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - п.1 абзац 3 ст.6- - перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме: протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.
В акті вказано марку, номерний знак, серію і номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, документ, що посвідчує особу водія - ОСОБА_2 та перевізника згідно з ТТН № 00013265 від 12.10.2022 - ПП «ПАТМОС».
За змістом ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 20.02.1998 року за № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом вантажовідправник повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Вантажовідправник засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у вантажовідправника, другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.
У товарно-транспортній накладній №00013265 від 12.10.2022 перевізником зазначено ПП «ПАТМОС».
Постановою відділу Державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №324599 від 06.12.2022 з ПП «ПАТМОС» як з перевізника стягнуто штраф у розмірі 17000 грн. за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом № 335531 від 19.10.2022, складеним відділом Державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, постановою відділу Державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №324599 від 06.12.2022 підтверджується факт неправомірної поведінки Приватного підприємства «ПАТМОС» як перевізника.
Доказів оскарження дій Державної служби України з безпеки на транспорті, доказів визнання протиправною та скасування постанови відділу Державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №324599 від 06.12.2022 позивач суду не надав.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач не зазначив, які саме вимоги законодавства порушив відповідач у справі, не подав суду доказів на підтвердження неправомірної поведінки відповідача.
Разом з цим, заявляючи до відповідача як до учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, вимогу про стягнення збитків, позивач не обгрунтував, в чому саме полягає порушення відповідачем господарського зобов'язання.
З огляду на викладене, позивач у встановленому законом порядку, належними і допустимими доказами не довів наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема, протиправних дій відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та понесеними збитками.
Оскільки відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, вимога позивача про стягнення з відповідача 17000 грн. збитків не підлягає до задоволення.
Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17, на яку посилається позивач, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №903/350/23, оскільки судове рішення у справі №820/4624/17 не є подібним за предметом спору, за підставами позову, за змістом позовних вимог до справи №903/350/23, а тому висновки у справі 820/4624/17 не можуть бути враховані при розгляді справи №903/350/23.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Відмовляючи у задоволенні позову, судом також враховано, що право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання. У регресних зобов'язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, відтак обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування.
Враховуючи чинну постанову відділу Державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №324599 від 06.12.2022, враховуючи факти, встановлені перевіркою додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом (акт № 335531 від 19.10.2022, складений відділом Державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті), позивач сплачував штраф, стягнутий з нього, а не з третьої особи, яким у цій справі є відповідач.
Відтак, у позивача не виникло права регресу, яке виникає в особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову витрати, пов'язані з оплатою судового збору, на підставі ст.129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 124, 129, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
у задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.06.2023.
Суддя І. О. Якушева