вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" червня 2023 р. Cправа № 902/449/23
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,
розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СітіЕнерджі", 18001, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Святотроїцька, будинок 73, офіс 22, ідентифікаційний код юридичної особи 44368037
до Тульчинської міської ради, 23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, місто Тульчин, вулиця Миколи Леонтовича, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 04051141
про стягнення 18 765,90 гривень
До Господарського суду Вінницької області 30.03.2023 року надійшла позовна заява №б/н від 30.03.2023 (вх.№437/23 від 30.03.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "СітіЕнерджі" до Тульчинської міської ради про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 3 від 17.01.2023 у розмірі 18 765,90 гривень основного боргу за лютий 2023 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 03.04.2023 року судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/449/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
06.04.2023 до суду від позивача надійшов супровідний лист № б/н від 06.04.2023 (вх. № 01-34/3301/23 від 06.04.2023) з додатками на підтвердження обсягів спожитої відповідачем електроенергії.
27.04.2023 до суду від відповідача надійшов відзив № 04-06-1355 від 24.04.2023 (вх. № 01-34/4109/23 від 27.04.2023) у якому останній проти позову заперечує з підстав зазначених у ньому у задоволенні позову просить відмовити.
02.05.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив №б/н від 02.05.2023 (вх. № 01-34/4239/23 від 02.05.2023) із запереченнями проти викладеного у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до вимог частини 13 статті 8, частини 5 статті 252 ГПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "СітіЕнерджі" звернулося з позовом до Тульчинської міської ради про стягнення 18 765,90 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитої електричної енергії.
На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 17 січня 2023 року між ТОВ «СітіЕнерджі» та Тульчинською міською радою було укладено договір про постачання електричної енергії № 3.
На час укладення договору вартість 1 кВт/год. становила 4,469136 грн. з ПДВ. Загальна ціна поставки становила 1 179 851,90 грн., а обсяг поставки 264 000,00 кВт/ год.
В січні 2023 року споживачем отримано 6 799 кВт/год. на суму 30 585,66 грн., а в лютому - 25 194 кВт/год. на суму 112 595,41 грн.
З 01.03.2023 року договір припинено за згодою обох сторін, шляхом підписання додаткової угоди № 1 від 28.02.2023 року.
Позивач зазначив, що під час формування акту приймання-передачі та рахунку за лютий 2023 року, оператором комп'ютерного набору застосовано невірну ціну електричної енергії за 1000 кВт/ год. без ПДВ та помилково зазначено загальну вартість енергоносія в лютому 2023 року в розмірі 93 289,51 грн.
Управлінням державної казначейської служби в Тульчинському районі Вінницької області також не помічено помилки, прийнято обидва акти приймання-передачі та здійснено оплату в розмірі 123 875,17 грн.
Після виявлення помилки в розрахунках, 13.03.2023 на адресу відповідача направлено листа з актом коригування та актом звірки, проте 24.03.2023 Тульчинська міська рада повідомила про неможливість підписання актів та оплати коштів у зв'язку з закінченням договірних зобов'язань.
У зв'язку із нездійсненням відповідачем оплати фактично спожитої електроенергії у розмірі 18 765,90 гривень, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення боргу у примусовому порядку.
У відзиві на позов відповідач підтвердив укладення між сторонами договору про постачання електричної енергії № 3 від 17.01.2023 року, зазначив про отримання від відповідача актів прийому-передачі електричної енергії за січень 2023 № 00000000392 та за лютий 2023 № 00000000725, реєстрацію та оплату органом казначейства зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 3 від 17.01.2023 року згідно вказаних актів на суму 30 585,66 гривень та 93 289,51 гривень.
Також відповідачем зазначено, що договір №3 від 17.01.2023 року про постачання електричної енергії на підставі додаткової угоди №1 від 28.02.2023 року з 01.03.2023 року припинено за згодою сторін у зв'язку із зупиненням дії ліцензії постачальника на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, а відтак Управлінням Державної казначейської служби України у Тульчинському районі Вінницької області відповідно до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України №309 від 02.02.2012 року (із змінами), зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 3 від 17.01.2023 року було зменшено на суму 1055636,73 грн.
Відповідач підтвердив отримання від позивача листа від 13.03.2023 року за вих. № 1303-03/23 з доданим до нього актом коригування на суму 18 765,90 гривень внаслідок допущення помилки при підготовці акту №00000000725 прийому-передачі електричної енергії за лютий 2023 року та актом звірки та зазначив, що Тульчинська міська рада листом №02-34-1017 від 24.03.2023 року повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "СітіЕнерджі" про неможливість підписання актів та оплати коштів, оскільки зобов'язання за договором про постачання електричної енергії №3 від 17.01.2023 року, який розірваний 28.02.2023 року, Управлінням Державної казначейської служби України у Тульчинському районі Вінницької області не буде зареєстровано та відповідно не буде проведено будь - яких проплат за припиненими договірними зобов'язаннями.
Відповідач зазначив, що оскільки між сторонами був підписаний акт №00000000725 прийому-передачі електричної енергії за лютий 2023 року на суму 93 829,51 грн. без будь-яких зауважень та проведений розрахунок за ним, відповідач виконав свої зобов'язання належним чином та у повному обсязі, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що передбачена договором ціна 1 кВт/год. становила 4,469136 грн. з ПДВ. У лютому 2023 року відповідачем спожито 25 194 кВт/год. на суму 112 595,41 грн. Зауважив, що помилка в оформленні рахунку дійсно допущена постачальником, водночас, посадові особи як Тульчинської міської ради так і Управління державної казначейської служби в Тульчинському районі Вінницької області не помітили помилки та зареєстрували бюджетні зобов'язання на меншу суму спожитої електроенергії. Зазначив також, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що Тульчинська міська рада звільнена від сплати спірної суми за лютий 2023 року.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
17 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СітіЕнерджі" (далі - позивач, постачальник) та Тульчинською міською радою (далі - відповідач, споживач) укладено договір № 3 про постачання електричної енергії (далі - договір) (т. 1 а.с. 5-9).
Згідно пунктів 1.1., 1.2. договору цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил Роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 із змінами і доповненнями (далі ПРРЕЕ).
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору предметом договору є електрична енергія - за ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія. За цим договором постачальник постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити постачальнику вартість поставленої електричної енергії у розмірах, строки та порядку згідно з умовами цього договору.
Згідно пункту 2.3. договору строк постачання електричної енергії: - 31 грудня 2023 року.
Обсяг поставки електричної енергії згідно даного договору становить 264 000 кВт/год. (п. 3.5. договору).
Відповідно до пункту 5.1. договору розрахунки за поставлену споживачеві електроенергію здійснюються за цінами, що встановлюються за підсумками проведеного запиту ціни пропозиції, передбаченої законодавством.
Пунктом 5.2. договору сторонами погоджено, що ціна електроенергії становить 3,72428 грн. за 1 кВт*год без ПДВ, з урахуванням вартості передачі такої електроенергії до точки розподілу, всього з ПДВ - 4,469136 грн. Тариф на послуги з передачі електроенергії відповідно до Постанови НКРЕКП від 21.12.2022 р. № 1788, складає 0,38028 грн. без ПДВ. Ціна електричної енергії не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, дана послуга сплачується споживачем самостійно безпосередньо оператору системи розподілу. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії та актах приймання-передачі електроенергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Загальна ціна (сума) договору становить 1 179 851,90 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 196 641.98 грн. (пункт 5.3. договору).
Ціна договору та обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування споживача та за взаємною згодою сторін (пункт 5.1. договору).
Згідно пункту 5.5. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до пункту 5.6. договору приймання - передача електричної енергії, поставленої постачальником та прийнятої споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання сторонами щомісячних актів приймання-передачі.
За умовами пункту 5.10. договору рахунок - фактура, акт-приймання передачі за фактично спожиту електричну енергію надається споживачу не пізніше 12 числа місяця, наступного за розрахунковим. Споживач протягом п'яти календарних днів з дати одержання акта приймання-передачі електроенергії зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі електроенергії, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача. У випадку, якщо протягом зазначеного періоду постачальник не отримає підписаний споживачем примірник акта, акт вважається погодженим та підписаним споживачем.
Згідно пункту 5.11. договору оплата за договором має бути здійснена споживачем у строк, який не може бути більшим ніж 10 (десять) банківських днів з дати отримання рахунку на оплату та підписання сторонами акту приймання-передачі електричної енергії, але в будь-якому разі не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.
Обсяг споживання електричної енергії по об'єкту споживання споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії споживачем здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 311 (із змінами) та інших нормативно-правових актів України (пункт 5.13 договору).
За умовами пункту 5.17. договору звірка розрахунків здійснюється сторонами протягом десяти днів з дати пред'явлення вимоги про це однієї із сторін на підставі відомостей про фактичну оплату вартості електроенергії споживачем та актів приймання-передачі. Акт звірки є підставою для остаточних розрахунків.
Відповідно до пункту 5.20. договору постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, окрім визначеної цим договором та додатками до нього.
Згідно підпунктів 6.1.5., 6.1.6. підпункту 6.1. договору споживач має право вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком рахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому порядку, проводити звіряння фактичних розрахунків в установленому ПРРЕЕ порядку з підписанням відповідного акта.
Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2. договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Відповідно до підпунктів 7.2.1, 7.2.2., 7.2.3, пункту 7.2. договору постачальник взяв на себе зобов'язання забезпечувати належну якість постачання електричної енергії відповідно до умов цього договору та чинного законодавства, нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором, надавати споживачу інформацію про його права та обов'язки, ціни на електричну енергію, порядок оплати за спожиту електричну енергію.
Згідно пункту 13.1. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2023 р. включно, в частині оплати за спожиту електричну енергію та оформлення всіх необхідних документів на виконання даного договору договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань за даним договором. Початком постачання електричної енергії споживачу за цим договором вважається дата з якої адміністратор комерційного обліку підтвердив зміну електропостачальника.
Положеннями пункту 13.6. договору сторони передбачили, що договір може бути достроково розірваний, змінений та доповнений тільки за згодою сторін.
Умовами пунктів 14.1., 14.2., 14.3 сторони погодили, що зміни до цього договору можуть вноситись відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України і оформляються шляхом укладання відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін та є невід'ємною частиною цього договору. Додаткові угоди та додатки до договору є його невід'ємними частинами і набувають чинності у разі, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін. Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача з інформуванням про право споживача розірвати договір без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови. Дата, з якої починають діяти нові змінені умови договору погоджуються сторонами в додаткових угодах. Під час зміни умов договору сторони можуть використовувати ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, підписи яких скріплені печатками сторін.
28 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СітіЕнерджі" та Тульчинською міською радою укладено додаткову угоду № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 3 від 17.01.2023 (далі - додаткова угода), за умовами якої у зв'язку із зупиненням дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої ТОВ "СітіЕнерджі" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07.07.2021 року № 1088, що унеможливлює діяльність постачальника з постачання електричної енергії споживачу за договором, керуючись ст. ст. 607, 651, 653, 654 Цивільного кодексу України та ст. ст. 188, 202, 205 Господарського кодексу України, сторони дійшли взаємної згоди припинити дію договору шляхом його розірвання, та визначили, що договір діє в частині постачання електричної енергії до 28.02.2023 р. включно, а в частині проведення розрахунків та оформлення необхідних документів - до їх повного виконання (п. 1 додаткової угоди).
Згідно пункту 2 додаткової угоди загальний обсяг та загальна вартість поставленої електричної енергії за цим договором (загальна сума договору) остаточно будуть встановлені за показниками ОСР (т. 1 а.с. 10).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманої електричної енергії, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 18 765,90 гривень.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з відповідача 18 765,90 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитої електричної енергії за лютий 2023 року згідно договору про постачання електричної енергії № 3 від 17.01.2023 року.
Відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, предметом доказування, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Враховуючи зміст позовних вимог, предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з виконанням умов вказаного договору, а саме продаж електричної енергії позивачем, її прийняття та належна оплата відповідачем згідно умов договору.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки електричної енергії (енергопостачання).
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
У частині 3 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" зазначено, що відповідний двосторонній договір має встановлювати: 1) предмет договору; 2) ціну електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування); 3) обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; 4) строки та порядок постачання електричної енергії; 5) порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; 6) порядок та форму розрахунків; 7) строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; 8) права, обов'язки та відповідальність сторін; 9) строк дії договору.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник у зв'язку із коригуванням позивачем вартості поставленої відповідачу електричної енергії у лютому 2023 року внаслідок допущеної помилки в частині зазначеної позивачем ціни електроенергії у акті прийому-передачі електроенергії за лютий 2023 року від 28.02.2023 року, який підписано сторонами.
Як вбачається із акту прийому-передачі електроенергії за лютий 2023 року від 28.02.2023 року № 00000000725 позивач поставив відповідачу електричну енергію за лютий 2023 року в обсязі 25 124 кВт*год. Ціна без ПДВ згідно вказаного акту - 3 103,566722 за 1000 кВт*год. Загальна вартість електроенергії з урахуванням ПДВ зазначена у розмірі 93 829,51 гривень (т. 1 а.с. 11).
Положеннями пункту 5.2. договору сторонами погоджено, що ціна електроенергії становить 3,72428 грн. за 1 кВт*год без ПДВ, з урахуванням вартості передачі такої електроенергії до точки розподілу, всього з ПДВ - 4,469136 грн.
Погоджена сторонами ціна електроенергії відображена, зокрема, у акті прийому-передачі електроенергії за січень 2023 року від 31.01.2023 року, який підписано сторонами (т.1 а.с.12).
Обсяг поставленої Тульчинській міській раді у лютому 2023 року електроенергії у розмірі 25 124 кВт*год. підтверджується листом та довідкою АТ "Вінницяобленерго" СО "Тульчинські ЕМ" (т. 1 а.с. 28, 29).
Доказів зміни ціни договору, у порядку передбаченому договором, шляхом підписання додаткової угоди до нього, матеріали справи не містять та заяви сторін по суті справи не спростовують тієї обставини, що ціна електроенергії за договором в цілому та за лютий 2023 року, зокрема, не змінювалася.
Враховуючи обсяг спожитої відповідачем електричної енергії у лютому 2023 року та її ціну, визначену договором, загальна вартість спожитої відповідачем електричної енергії у лютому 2023 року становить 25 124 кВт*год x 3,72428 грн. за 1 кВт*год без ПДВ x 1,2 =112 595, 41 гривень.
Із змісту заяв по суті справи та підписаного з боку позивача акту звірки слідує, що відповідач сплатив на користь позивача за спожиту у лютому 2023 році електричну енергію 93 829, 51 гривень.
З урахуванням встановленої судом загальної вартості електричної енергії у лютому 2023 році, недоплата складає 112 595, 41 - 93 829, 51=18 765,90 гривень.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем на адресу відповідача направлено лист від 13.03.2023 року вих. № 1303-03/23 у якому зазначено, що при підготовці акту прийому-передачі електричної енергії за лютий 2023 р. допущена помилка в розмірі ціни електричної енергії, а саме в графі «ціна без ПДВ за 1000 кВт*год (грн)» зазначено - 3 103,566722 грн, замість правильної ціни, погодженої сторонами в договорі, - 3 724,28 грн. без ПДВ за 1000 кВт*год.
З метою виправлення допущенної помилки та приведення даних розрахункових та звітно-бухгалтерських документів у відповідність із умовами договору з огляду на ціну електроенергії за 1000 кВт*год за договором та загальну вартість спожитої електроенергії за лютий 2023 р. позивачем було оформлено акт коригування ціни/кількості № 8, відповідно до якого була зазначена вірна ціна за 1000 кВт*год 3724,28 грн. без ПДВ та здійснене донарахування вартості спожитої відповідачем електроенергії за лютий 2023 року у сумі 18 765, 90 гривень.
Акт коригування та акт звірки підписаний з боку постачальника було долучено до листа позивача від 13.03.2023 року вих. № 1303-03/23 направленого відповідачу.
Судом встановлено, що у відповідь на лист від 13.03.2023 року вих. № 1303-03/23 щодо підписання акту коригування, акту звірки та сплати 18756,90 гривень Тульчинська міська рада повідомила, що підписання акту коригування ціни №8, акту звірки взаєморозрахунків за період лютий 2023 року та сплату грошових коштів 18765, 90 грн. з ПДВ не є можливим, в зв'язку із тим, що Управлінням Державної казначейської служби України у Тульчинському районі Вінницької області не буде зареєстровано бюджетне зобов'язання за договором про постачання електричної енергії №3 від 17.01.2023 року, який розірваний 28.02.2023 року та відповідно не буде проведено будь-яких оплат за припиненим договором відповідно до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України №309 від 02.02.2012 року (із змінами).
За твердженням позивача, заборгованість з оплати електричної енергії за лютий 2023 року в сумі 18 765,90 гривень відповідачем не сплачено.
Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд враховує, що згідно положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що позивачем при формуванні первинних документів з постачання електричної енергії за лютий 2023 року було допущено помилку, внаслідок якої було невірно зазначено ціну та відповідно загальну вартість поставленої відповідачу електричної енергії за лютий 2023 року.
Фактично позивачем у графі "ціна без ПДВ за 1000 кВт*год" зазначено ціну 3 103,566722 грн., замість погодженої сторонами в договорі вірної ціни - 3 724,28 грн. без ПДВ за 1000 кВт*год.
Суд вважає, що допущена позивачем технічна помилка при оформленні первинних документів за лютий 2023 року, за умови, що до договору сторонами не вносилися зміни щодо ціни електричної енергії, не є підставою для зміни правовідносин між сторонами та не є підставою для припинення зобов'язання споживача щодо повної оплати за поставлену електричну енергію.
Твердження відповідача про те, що виконання забов'язання зі сплати 18 765,90 гривень є неможливим, оскільки укладений між сторонами договір припинено на підставі додаткової угоди № 1 від 28.02.2023 року, що виключає реєстрацію бюджетного зобов'язання за договором суд відхиляє з огляду на таке.
Помилку щодо суми зобов'язань споживача за лютий 2023 року було виявлено позивачем після укладення додаткової угоди.
Про виявлену помилку та необхідність підписання коригуючого акту позивач належним чином повідомив відповідача та вказана обставина відповідачем не спростована.
Викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи щодо відсутності правових підстав для здійснення перерахування коштів на користь позивача за відсутності укладеного та чинного договору на постачання електричної енергії, а також відповідних кошторисних призначень для виконання такого договору суд вважає безпідставними з огляду на те, що постачання електричної енергії у лютому 2023 року на користь відповідача здійснювалося на підставі договору зі строком дії до 28.02.2023 року (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.02.2023 року).
Тобто, у періоді постачання електричної енергії - лютий 2023 року договір був чинним та регулював взаємні права та обов'язки сторін.
Положеннями пункту 1 додаткової угоди № 1 сторони погодили, що договір діє в частині постачання електричної енергії до 28.02.2023 р. включно, а в частині проведення розрахунків та оформлення необхідних документів - до їх повного виконання.
Згідно пункту 13.5 договору закінчення строку дії або дострокове розірвання цього договору, не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Заперечуючи щодо підписання коригувального акту, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що ціна, загальна вартість електричної енергії та остаточна сума коригування за лютий 2023 року не відповідають дійсності.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно приписів статті 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - за яким, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Водночас, невідповідність між обсягом бюджетного асигнування, фактичним обсягом спожитої відповідачем електроенергії за лютий 2023 року та його вартістю за договором, а також відсутність державних асигнувань на вказані цілі не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором та не є підставою для припинення такого грошового зобов'язання.
Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до Державної казначейської служби з метою проведення оплати за спожиту електричну енергію за лютий 2023 року з урахуванням коригуючого акту, відмов казначейства у реєстрації бюджетних зобов'язань, а також вжиття відповідачем інших можливих заходів з метою виконання зобов'язання перед позивачем та недопущення виникнення його прострочення.
У свою чергу, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.11.2019 р. по справі № 916/1345/18).
Відповідно до приписів статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб'єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов'язане з аналізом фактичних дій суб'єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами частини 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Аналогічні положення містяться у статті 617 ЦК України.
Положеннями частини 2, 3 статті 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно вимог статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії за лютий 2023 року належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов'язання.
Доказів оплати заявленого до стягнення основного боргу у розмірі 18 765,90 гривень повністю чи частково (платіжні доручення, банківські виписки тощо) матеріали справи не містять, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом до суду про стягнення несплаченої суми заборгованості за електричну енергію.
Приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 18 765,90 гривень заборгованості за спожиту електричну енергію є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 18 765,90 гривень.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 545 від 30.03.2023 року сплачено судовий збір у розмірі 2 147,20 гривень.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному об'ємі, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 147,20 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Тульчинської міської ради (23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, місто Тульчин, вулиця Миколи Леонтовича, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 04051141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СітіЕнерджі" (18001, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Святотроїцька, будинок 73, офіс 22, ідентифікаційний код юридичної особи 44368037) 18 765,90 гривень (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 90 копійок) заборгованості та 2 147,20 гривень (дві тисячі сто сорок сім гривень, 20 копійок) судових витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв'язку на відомі суду електронні адреси: позивача - citienergi@gmail.com, представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідача - radatulchin@gmail.com.
Повний текст рішення складено та підписано 02 червня 2023 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу, 18001, Черкаська обл., місто Черкаси, вул.Святотроїцька, будинок 73, офіс 22, citienergi@gmail.com, ІНФОРМАЦІЯ_1;
3 - відповідачу, 23600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, місто Тульчин, вулиця Миколи Леонтовича, будинок 1, radatulchin@gmail.com.