23 травня 2023 року місто Київ.
Справа 362/2846/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8246/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого судді Желепи О.В.
суддів Мазурик О.Ф., Шкоріної О.І.
за участю секретаря судового засідання: Ковальової В. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року ( у складі судді Букіної О.М. повне судове рішення складено 23 лютого 2023 року)
в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Васильківська державна нотаріальна контора про стягнення грошових коштів,-
У травні 2019 року позивач звернувся із позовом до Васильківського міськрайонного суду Київської області у якому просив стягнути з відповідача, як спадкоємця ОСОБА_4 , на його користь в межах суми вартості спадкового майна, суму боргу у розмірі 22 000,00 доларів США.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішенням Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області від 09 березня 2006 року було вирішено передати безкоштовно ОСОБА_4 у власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , розміром 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Зазначає, що маючи намір купити в цьому селі земельну ділянку між позивачем та ОСОБА_4 , була попередня домовленість про те, що ОСОБА_4 продасть позивачу належну йому земельну ділянку, розміром 0,15 га., що знаходиться в АДРЕСА_1 . За що ОСОБА_4 отримав авансовий платіж у розмірі 22 000 доларів США.
Стверджує, що вказана домовленість та передача грошових коштів відбувалися в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та засвідчено письмовою розпискою з власноручним підписами свідків, позивача та ОСОБА_7 .
Посилається, що в цей же день на підтвердження своїх намірів ОСОБА_4 видав на ім'я позивача Довіреність від 07.02.2007 строком дії до 2010 року для сприяння йому у здійсненні оформлення приватизації та отримання державною акту на право власності на земельну ділянку.
Вказує, що в подальшому 16.02.2009 ОСОБА_4 видав позивачу іншу нотаріально посвідчену довіреність строком дії до 16.02.2014.
Однак, станом на січень 2014 року приватизація ОСОБА_4 земельної ділянки здійснена не була.
Зазначає, що на вимогу позивача ОСОБА_4 отримані від позивача грошові кошти в розмірі 22 000 доларів США, не повернув, оскільки між ними була досягнута домовленість, що ОСОБА_4 продасть позивачу іншу належну йому земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , а в разі неможливості поверне позивачу грошові кошти в розмірі 22 000 доларів США.
Стверджує, що починаючи з 29 січня 2014 року він періодично зустрічався з ОСОБА_4 під час таких зустрічей, ОСОБА_4 підтверджував свій намір продати позивачу земельну ділянку, однак у нього весь час були якісь причини щодо відсутності належних документів на землю, що унеможливлювало укладення такої угоди.
Остання зустріч відбулася восени 2017 року.
Посилається, що приїхавши в черговий раз до ОСОБА_4 в листопаді 2018 року позивач дізнався про те, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У цей же місяць до Васильківської державної нотаріальної контори позивачем було подано вимоги до спадкоємців померлого ОСОБА_4 про відшкодування йому в межах вартості спадкового майна 22 000 доларів США.
Вказує, що надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між ним та померлим ОСОБА_4 необхідно враховувати, що отримання ОСОБА_4 грошових коштів як авансового платежу в рахунок майбутнього відчуження ним земельної ділянки на яку він набуде (чи набув право власності) відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Враховуючи, що термін повернення грошових коштів між позивачем та ОСОБА_4 чітко визначений не був, та що на меті позивач мав не повернення грошових сум, а придбання у власність земельної ділянки, після смерті ОСОБА_4 обов'язок повернути позивачу отримані грошові кошти покладається на його спадкоємців.
Вказує, що станом на час смерті ОСОБА_4 відповідно до вимог ч. 2 та 3 ст. 1281 та ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Зазначає, що в межах строку встановленого статтею 1281 ЦК України позивач направив до Васильківської державної нотаріальної контори свої вимоги до спадкоємців. Зазначене підтверджується листом до Васильківської державної нотаріальної контори вимоги до спадкоємців про повернення боргу в розмірі 22000 доларів США, що підтверджується відміткою нотаріальної контори про отримання вимоги (Індекс 373/02-14, дата отримання 20.11.2018).
Стверджує, що не отримавши відповідь на вищезазначений лист вимогу, 06.12.2018 він звернувся з Запитом до Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області з метою отримання наступної інформації: чи була заведена спадкова справа щодо померлої фізичної особи ОСОБА_4 , чи було прийнято спадщину відкриту після смерті ОСОБА_4 , інформацію про склад спадкового майна та кола спадкоємців, якими прийнято спадщину, чи наявна інформація про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Посилається, що на надісланий запит ним було отримано лист від Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області Вих. №1701/02-14 від 15.12.2018, із якого вбачається, що Запит долучений до матеріалів спадкової справи № 59/2018, спадкоємцям направлено копію запиту з метою доведення до їх відому. Проте йому було відмовлено у наданні інформації з приводу кола спадкоємців.
Вказує, що 05 квітня 2019 року ним отримано запит від адвоката Глущенка М.М. який повідомив про те, що він є представником спадкоємців померлою ОСОБА_4 - ОСОБА_2 .
Зазначає, що наразі в позасудовому порядку спір не врегульований та в телефонній розмові з адвокатом останній повідомив, що його клієнт вважає недоцільним надавати інформацію щодо його місцяпроживання та телефонні засоби зв'язку.
З урахуванням викладеного вище, просив позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 січня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) у межах отриманого нею спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , грошові кошти у розмірі 22 000,00 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 5 920,00 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати в задоволенні позову відмовити.
Скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права за недоведеності тих обставин, які суд вважав встановленими та за не відповідності висновків суду обставинам справи. Так висновок про отримання ОСОБА_8 авансу за продаж земельної ділянки є невірним, оскільки ОСОБА_9 на час видачі довіреності та написання розписок на праві власності не належала земельна ділянка про продаж якої зазначено в розписці за 2007 рік, суд не перевіряв автентичність підпису ОСОБА_10 на розписках. Висновок суду про те, що позовна давність не пропущена також є помилковим, оскільки трирічний строк на звернення до суду з позовом закінчився 06 лютого 2017 року, через три роки після видачі розписки в 2014 році. Суд не врахував, що позивачем не було надано договору позики. Висновок суду про не заперечення відповідачем факту написання розписки не відповідає дійсним обставинам справи.
09 травня 2023 року позивачем був переданий на пошту відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує, що він не посилався на укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки , відповідач не заперечував факт отримання грошових коштів ОСОБА_9 , а висновок суду про не пропущення строку позовної давності відповідає обставинам справи та вимогам Закону. Також відзив містить посилання на не відповідність зазначеної в скарзі суми витрат на правову допомогу обсягу виконаних робіт адвокатом.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 доводи скарги підтримав.
Позивач заперечував проти задоволення скарги.
За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов'язання.
Правила ст. 571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в таких випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін.
У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі, визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору купівлі-продажу.
Згідно із ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри, якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Задовольняючи позов, суд вважав встанволениими такі обставини.
Судом встановлено, що рішенням Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області № 323 від 09.03.2006 було вирішено передати ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельну ділянку розміром 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована у АДРЕСА_1 (а.с. 170 т. 1).
07.02.2007 ОСОБА_4 видав ОСОБА_3 розписку із якої вбачається, що ОСОБА_4 продав ОСОБА_3 ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 за 22 000,00 доларів США. Вразі відкликання довіреності по ініціативі ОСОБА_4 або відмови від продажу ділянки зобов'язується повернути грошові кошти плюс 100 %, що складає 44 000,00 доларів США (а.с. 141 т. 1).
У цей же день, 07.02.2007 ОСОБА_4 видав ОСОБА_3 довіреність, яка була посвідчена приватним нотаріусом КМНО Федоришиним О.П., та відповідно до якої ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_3 виступати в усіх установах та організаціях з питань приватизації та отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , та в подальшому продати належну йому на праві власності вищевказану ділянку за ціною та на умовах за його розсуд. Термін дії довіреності визначено до 07.02.2010 (а.с. 9 т. 1).
16.02.2008 ОСОБА_4 видав ОСОБА_3 довіреність, яка була посвідчена приватним нотаріусом ВРНО Соломатіною О.П., та відповідно до якої ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_3 бути його представником в органах державної влади та місцевого самоврядування, в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності, та галузевої належності, в тому числі в міських та районних радах Київської області, органах нотаріату, Головному управлінні земельних ресурсів у Київській області, містобудування та архітектури Київської області, податкових інспекціях Київської області, та інших державних органах, установах і організаціях з питань: оформлення права власності та продажу за ціну та на умовах, за його розсудом, земельної ділянки, загальною площею 0,15 га, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 , належну йому на підставі рішення № 232 Тридцятої сесії Четвертого скликання Крушинської сільської ради від 09.03.2006. Термін дії довіреності до 16.02.2014 (а.с. 10 т. 1).
Як встановлено судом під час судового розгляду, земельну ділянку, загальною площею 0,15 га, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 у власність набуто не було та позивачу в подальшому у власність не передано.
Після цього, 29.01.2014 ОСОБА_4 видав ОСОБА_3 розписку із якої вбачається, що ОСОБА_4 зобов'язувався передати ОСОБА_3 свою частку земельної ділянки площею 0,15 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . В іншому випадку зобов'язувався повернути позивачу грошові кошти у розмірі 22 000,00 доларів США, які ОСОБА_4 заборгував ОСОБА_3 (а.с. 140 т. 1).
Таким чином судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до рішенням Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області № 323 від 09.03.2006 було вирішено передати безоплатно у приватну власність земельну ділянку розміром 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована у АДРЕСА_1 , яку останній в майбутньому зобов'язувався продати ОСОБА_3 .
За майбутній продаж земельної ділянки ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 22 000,00 доларів США.
Факт отримання ОСОБА_4 грошових коштів підтверджується оригіналом розписки від 07.02.2017 із якої, зокрема вбачається, що вразі відкликання довіреності по ініціативі ОСОБА_4 або відмови від продажу ділянки останній зобов'язується повернути грошові кошти плюс 100 %, що складає 44 000,00 доларів США.
Разом з тим, як встановлено в ході розгляду справи по суті та вказані обставини не заперечувалися сторонами у справі, вказана вище земельна ділянка у встановленому законом порядку не була оформлена на користь ОСОБА_4 та відповідно останній не повернув позивачу отримані кошти у розмірі 22 000,00 дол. США
Як свідчать матеріали справи, доказів того, що довіреність від 16.02.2008 була відкликана чи визнана недійсною у встановленому законом порядку, відсутні.
А тому суд вважав, що враховуючи наявні в справ ідокази в їх сукупності є доведеним факт отримання ОСОБА_4 грошових кошів у розмірі 22 000,00 доларів США, як платежу за укладання у майбутньому договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Окрім цього, із оригіналу розписки від 29.01.2014 вбачається, що ОСОБА_4 не заперечував факт отримання від позивача грошових коштів у розмірі 22 000,00 доларів США та зобов'язувався передати у власність позивачу іншу земельну ділянку.
Як встановлено судом під час судового розгляду, право власності на земельну ділянку у АДРЕСА_1 ОСОБА_4 не набуто та у власність позивача не передано.
Також не було передано у власність позивачу земельну ділянку у по АДРЕСА_2 відповідно до розписки від 29.01.2014.
Враховуючи, що сторони не надали доказів наявності їх волевиявлення, щодо надання розпискам від 07.02.2007 та від 29.01.2014 сили попереднього договору, то останні і не можуть розцінюватись судом як попередній договір.
І оскільки письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання договору купівлі-продажу у вигляді завдатку, попереднього договору та самого договору купівлі-продажу земельної ділянки, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, а саме ст. 657 Цивільного кодексу України - нотаріально посвідчені в письмовій формі між сторонами укладено не було, то сплачені позивачем кошти в сумі 22 000,00 доларів США є авансом і повинні бути повернуті в тому розмірі, в якому вони передавалися.
Вищезазначене твердження відповідає правовій позиції, викладена в постанові Верховного Суду по цивільній справі № 509/4315/16-ц від 21 листопада 2018 року, яку відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховувати суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Оскільки суд прийшов до висновку, що передані позивачем кошти ОСОБА_4 є авансом, договір купівлі-продажу земельної ділянки у майбутньому укладено не було, однак особа, що отримала грошову суму по даний час не повернула безпідставно отримане, а тому такі кошти, незалежно від поведінки та вини будь-якої зі сторін, повинні бути повернуті власнику в тому розмірі, в якому вони надавались.
Також, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 29.09.2017 (а.с. 216 т. 1).
Відповідно до копії спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 , єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій 13 серпня 2020 року державний нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області було видано:
-Свідоцтво № 1-954 про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на частину житлового будинку з відповідною часткою господарсько-побутових надвірних будівель, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
-Свідоцтво № 1-957 про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на частину житлового будинку з відповідною часткою господарсько-побутових надвірних будівель, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;
-Свідоцтво № 1-958 про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на частину земельної ділянки площею 0,1250 га, кадастровий номер 3221484001:02:024:0049, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;
-Свідоцтво № 1-963 про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на частину земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221484001:02:022:0051, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
-Свідоцтво № 1-966 про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на частину земельної ділянки площею 0,0440 га, кадастровий номер 3221484001:02:022:0050, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
-Свідоцтво № 1-969 про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на частину земельної ділянки площею 0,0980 га, кадастровий номер 3221484001:02:024:0050, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 47, 49, 51, 53, 55, 57, т. 2).
Як було встановлено судом, позивач пред'явив свої вимоги до спадкоємця у відповідності до вимог ст. 1281 ЦК України, без порушення строку.
Статтею 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
З урахуванням викладеного, суд вважаввимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача заборгованості у розмірі 22 000,00 доларів США. у межах вартості отриманого нею спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , обгрунтованими.
Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, то суд встановив , що між позивачем та ОСОБА_4 не було погоджено строк, коли останній був зобов'язаний передати у власність позивачу земельну ділянку.
Окрім цього, факт написання ОСОБА_4 розписки від 29.01.2014 підтверджує той факт, що останній визнавав свій обов'язок з передачі у власність позивачу земельної ділянкиабо повернення отриманих коштів.
Як зазначив позивач у судовому засіданні, він сподівався та ОСОБА_4 підтверджував йому той факт, що після оформлення ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, останній передасть її у власність позивачу.
При цьому, позивач у судовому засіданні пояснив, що він тривалий час чекав та сподівався, що ОСОБА_4 належним чином оформить свої права на земельні ділянки та такий правочин між ними буде укладено нотаріально, оскільки його метою було набуття саме у власність земельної ділянки, а не надання коштів у борг.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що лише дізнавшись про смерть ОСОБА_4 позивач зрозумів, що ним не буде отримано у власність земельну ділянку та у останнього виникло право на звернення до суду із позовом до спадкоємців ОСОБА_4 про поверненнякоштів.
Тобто суд встановив, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Дослідивши наявні у справі докази колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд важав встановленими є доведеними, а висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам Закону.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем факту отримання ОСОБА_4 грошей від позивача спростовуються, змістом написаних ОСОБА_4 розписок, з яких вбачається, що останній стверджував, що отримав гроші за продаж землі, а також. що в разі відмови укласти договір купівлі-продажу землі, або відкликання довіреності він поверне отримані гроші та іще 100%, що становитиме суму 44000 доларів. В розписці написаній 29 січня 2014 року ОСОБА_4 зазначає, що в разі не переоформлення на позивача своєї частки у праві власності на іншу земельну ділянку він поверне позивачу 22 000 доларів, які раніше заборгував.
Суд надав вірну оцінку , змісту розписок та встановив, що вони є взаємопов'язаними і мова в другій розписці йде про гроші отримані за першою розпискою.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов помилкового висновку, щодо укладення договору купівлі -продажу, оскільки земельна ділянка, яка була вказана як предмет договору не належала ОСОБА_11 , колегія суддів не приймає, так як суд задовольняючи позов не виходив з того, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу, а лише вважав доведеною обставину, що ОСОБА_9 отримав від позивача аванс за те, що в майбутньому переоформить на позивача земельну ділянку, щодо якої вже було прийнято рішення щодо її виділення боржнику .
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що позивачем не доведено, що на розписках міститься підпис ОСОБА_10 , а також помилковість висновку, щодо не оспорення відповідачем підпису, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ні в суді першої ні в суді апеляційної інстанції відповідач на спростування підпису на розписках, клоптання про проведення почеркознавчої експертизи не заявляв, а відповідно не спростував, що розписки, які були надані суду підписані ОСОБА_4 .
Посилання представника відповідача на ту обставину, що у розписці від 07.02.2007 відсутні відомості про отримання ОСОБА_4 коштів та момент такої передачі коштів, порядок повернення грошових коштів у разі відкликання довіреності по ініціативі ОСОБА_4 або відмови від продажу ділянки, не спростовують факт того, що ОСОБА_4 були отримані від позивача грошові кошти у розмірі 22 000,00 доларів США в підтвердження дійсних намірів сторін щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Окрім цього, посилання представника відповідача на ту обставину, що у тексті розписки відсутні посилання на докази в обґрунтування наявності на праві власності у ОСОБА_4 земельної ділянки не спростовують факт того, що ОСОБА_4 вчиняв дії щодо набуття у власність даної земельної ділянки та передачу у майбутньому її у власність позивачу за грошові кошти, які ним уже були отриманні.
Також посилання представника відповідача на ту обставину, що ОСОБА_4 виконав взяті на себе зобов'язання, оскільки видав на ім'я позивача нотаріально посвідчені довіреності від 07.02.2007 та від 16.02.2008 суд відхиляє, оскільки предметом правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем є купівля-продаж у майбутньому земельної ділянки, яку ОСОБА_4 не було передано у власність позивачу.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, колегія суддів не приймає з огляду на таке:
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.
Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
За змістом ст. 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Суд першої інстанції вірно встановив, що жодною з написаних ОСОБА_9 розписок не було встановлено строку передачі права власності на земельні ділянки, а відповідно і строку повернення грошей, в разі не вчинення таких дій.
За відсутності визначеного строку виконання зобов'язань, , відповідно до ст. 261 ЦК України такий строк обраховується з дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу.
Суд погоджується з висновками суду про те, що до смерті ОСОБА_9 право позивача іще не було порушене, тому, що останній міг відчужити на користь позивача частку земельної ділянки, яка належала боржнику на праві власності, про яку зазначено в розписці від 29 січня 2014 року.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у позиача право пред'явити вимогу виникло в 2014 році не відповідає змісту зобов'язань зафіксованих письмовими розписками.
Пронеможливість отримати у власність бажану землю, позивачу стало відомо та зрозуміло після того, як він довідався про смерть ОСОБА_10 , а відповідно у останнього виникло право вимагати від спадкоємців ОСОБА_10 в межах спадкового майна повернення йому грошових коштів, які він передав іще в 2007 році. Колегія суддів також зазначає, що написавши в 2014 році нову розписку, яка також не містила строків повернення грошей ОСОБА_9 , визнавав існуючий в нього борг. Колегія суддів погоджується , що розпискою від 29 січня 2014 року було продовжено строки повернення грошей, та умови за яких у боржника виникає обов'язок повертати гроші. Такою умовою вже було - не передача позивачу у власність ОСОБА_12 частки належної йому земельної ділянки площею 0,15 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Сторонами у справі не оспорювалось, що ОСОБА_9 належала на праві власності частка цієї земельної ділянки . Також судом встановлено, що цю частку землі успадкувала відповідачка, проте відмовилась її відчужувати на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги, про те, що відповідачем у власність отримано більше майна ніж розмір боргу, на законність рішення суду не впливають, оскільки в рішенні суду зазначено, що з відповдіача стягнуто лише 22 000 доларів, але в межах вартості отриманого нею в спадщину майна. Тобто, якщо вартість спадкового майна, виявиться меншою, то спадкоємець не буде зобов'язана повертати більше грошей ніж вартість отриманого нею у спадщину майна.
Інші доводи апеляційної скарги висновків судуд не спростовують.
Суд першої інстанції повно встанвоив обставини які мали значення для вирішення спору, надав вірну оцінку доказам, без порушення ст. 89 ЦПК України.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріальнго та процесуального права, а тому відповдіно до ст. 375 ЦПК України відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а також для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, оскільки позов задоволено, а відповдіно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 268, 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 червня 2023 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді: О.Ф. Мазурик
О.І. Шкоріна