Справа № 11-cc/824/2601/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 357/3109/23
22 травня 2023 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з використанням відеоконференцзв'язку з Тетіївським районним судом Київської області апеляційну скаргу прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2023 року, -
за участі:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
підозрюваного - ОСОБА_10 ,
Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2023 року частково задоволено клопотання слідчого ВРЗЗС СВ Білоцерківського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_11 , погодженого прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби, до 31.05.2023 року включно, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тетіїв, Тетіївського району Київської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, не працюючого, інваліда другої групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 24.07.2013 року Тетіївським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 2 місяці, звільнений 27.06.2014 року з Білоцерківської виправної колонії № 35 на підставі ст. 2 ЗУ «Про амністію2 від 08.04.2014 року;
- 21.05.2015 року Тетіївським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 345 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, звільнений 23.06.201 року з Білоцерківської виправної колонії № 35 на підставі рішення Білоцерківського міського суду Київської області від 14.06.2017 року умовно-дострокового на не відбутий термін 9 місяців 5 днів;
- 24.01.2019 року Володарським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 296 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, звільнений 30.03.2021 року з Білоцерківської виправної колонії № 35 на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 23.03.2021 року умовно-дострокового на не відбутий термін 7 місяців 7 днів,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2023 року скасувати, клопотання слідчого задовольнити та обрати щодо підозрюваного ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Як вважає сторона обвинувачення, оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що жодним чином не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Мотивуючи апеляційні вимоги прокурор зазначає, що ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та просить прийнять до уваги, що в рамках даного кримінального провадження останньому також повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КПК України.
Крім того апелянт звертає увагу суду, що у кримінальному провадженні існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням наявності вищезазначених ризиків на думку сторони обвинувачення до підозрюваного ОСОБА_10 неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Як зазначає прокурор, підозрюваний ОСОБА_10 проживає разом з батьком, який є інвалідом та вчиняв відносно останнього домашнє насильство, що підтверджено постановою Тетіївського районного суду Київської області від 05.09.2022 року.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити в повному обсязі, доводи захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим відділом Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12023111030000153 від 12.01.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України.
30.03.2023 року ОСОБА_10 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Того ж дня ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
31.03.2023 року слідчий ВРЗЗС СВ Білоцерківського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_11 за погодженням із прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
31.03.2023 року ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області частково задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби, до 31.05.2023 року включно, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_10 запобіжного заходу перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, обставини вчинення кримінальних правопорушень, характеризуючі дані про особу підозрюваного, в їх сукупності.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_10 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Вагомість даних щодо причетності підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України доведена прокурором та сумнівів щодо їх достатності не викликала.
Системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ свідчить про наявність в КПК України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - достатніх підстав (доказів), обґрунтованої підозри, поза розумним сумнівом.
Стандарт достатніх підстав (доказів) використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчим суддею, судом (наприклад, статті 157, 163, ч. 5 ст. 234, 260 КПК України), так і слідчими, прокурорами (зокрема, статті 134, 271, 276 КПК України).
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має бути співмірним зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають та/бо можуть бути пов'язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже стандарт доказування (переконання) поступово зростає з перебігом ефективного розслідування, а втручання у права і свободи особи потребує більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, CampbellandHartley v. theUnitedKingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (Мюррей проти Сполученого Королівства).
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_10 з кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 263 КК України підтверджується наявними доказами, що дає підстави для застосування до нього такого різновиду заходів забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Крім цього колегія суддів враховує наявність ризиків у кримінальному провадженні, існування яких зазначено у клопотанні слідчого. Зокрема ризик переховуватись від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з цим, дослідивши матеріали провадження в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що як правильно зазначив в ухвалі слідчий суддя, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено, що застосування щодо ОСОБА_10 запобіжного заходу вигляді домашнього арешту буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому враховуючи у відповідності до ч. 1 ст. 178 КПК України вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри, обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, особу підозрюваного, який є інвалідом ІІ групи, в їх сукупності, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Будь яких доказів вказаної обставини органом досудового розслідування у клопотанні та прокурором у судовому засіданні наведено не було, а відтак недостатність застосування щодо ОСОБА_10 запобіжного заходу вигляді домашнього арешту для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього слід вважати припущенням сторони обвинувачення.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі підстави, з яких апелянт просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить прокурор, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 181, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2023 року, якою частково задоволено клопотання слідчого ВРЗЗС СВ Білоцерківського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_11 , погодженого прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби, до 31.05.2023 року включно, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_5 ОСОБА_4