Справа №379/182/23
Провадження № 33/824/2387/2023 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий в суді першої інстанції: Музиченко О.О.
Головуючий в апеляційній інстанції: Матвієнко Ю.О.
22 травня 2023 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Матвієнко Ю.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Ковальського Віталія Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Таращанського районного суду Київської області від 03 квітня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Таращанського районного суду Київської області від 03 квітня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 536,80 грн.
Як встановлено судом, 30.01.2023 року о 23 год. 10 хв. в м. Тараща на вул. Софіївській водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, тремор пальців рук). Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі у встановленому законодавством порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник адвокат Ковальський В.В. в інтересах ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Таращанського районного суду Київської області від 03 квітня 2023 року та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обгрунтовуючи скаргу, адвокат Ковальський В.В. заперечив факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та зазначив, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою.
У апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 268 КУпАП, знаючи, що від адвоката надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин, грубо порушуючи вищевказані норми КУпАП, розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, чим позбавив його права дати пояснення і подати докази про відсутність вини у вчиненні правопорушення.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 230957 не зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України, а саме заборона керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння. Також, працівником поліції в порушення вимог Інструкції № 1 в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 невірно зазначені ознаки наркотичного сп'яніння, зокрема звужені або розширені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук.
Також, Ковальський В.В. у скарзі зазначив, що в направленні на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, зазначено про те, що ОСОБА_1 направляється в Рокитнянську лікарню, хоча такого медичного закладу не існує.
Крім того, апелянт у скарзі посилається на те, що відеофіксація даної події починається з моменту, коли ОСОБА_1 перебуває на вулиці, тобто не є безперервний. Факт керування автомобілем, факт порушення ПДР України та факт зупинки його автомобіля працівниками поліції відсутній.
Вищенаведене у своїй сукупності є підставою для висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката Ковальського В.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозаписи з нагрудної камери працівника поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Так, зібраними у справі доказами є: протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 230957 від 30.01.2023 року (а.с.1); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.2); акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (а.с.3); диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с.4).
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність особи настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так само за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову осіб, які керують транспортними засобами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, диспозицією ч. 1 статті 130 КУпАП охоплюються одразу три склади адміністративного правопорушення: по-перше, керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє, відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Кожен склад складає окреме правопорушення.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, абз. 2 п. 27 роз'яснено, що якщо водій ухиляється від огляду, це є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про наявні у нього ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку із чим запропонував проїхати до лікаря-нарколога у лікарню, від чого ОСОБА_1 відмовився.
Таким чином, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 230957 від 30.01.2023 року, складеним та підписаним уповноваженою на це особою; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду; актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу; диском з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, при перегляді якого підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначив, що з даним порушенням згоден. Будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 в протоколі не вказав.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння - зіниці очей не реагують на світло, тремор пальців рук, виявлені працівниками поліції 30.01.2023 року у ОСОБА_1 , в розумінні п.п. 2, 3 п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право володіти і керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який 30 січня 2023 року о 23 год. 10 хв. у м.Тараща, Київської області керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку на вимогу працівника поліції відмовився.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 268 КУпАП розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 є необгрунтованими, оскільки суд першої інстанції належним чином мотивував прийняте рішення щодо можливості розгляду справи без участі ОСОБА_1 , який будучи повідомленим про день, час і місце розгляду справи, неодноразово в судові засідання не з'являвся.
Так, відповідно ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не з'являвся в судові засідання п'ять разів (20.02.2023 року, 02.03.2023 року, 13.03.2023 року, 23.03.2023 року та 03.04.2023 року). Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. В чергове судове засідання ні ОСОБА_1 , ні його захисник адвокат Ковальський В.В. також не з'явилися. Від захисника Ковальського В.В. вкотре надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні. До клопотання, як і до попереднього клопотання від 27.02.2023 року, не додано доказів на підтвердження зайнятості захисника в інших судових засіданнях. Причини неявки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суду не були відомі. Доказів тривалої хвороби останнього на підтвердження його неявки в попереднє судове засідання - 23.03.2023 року, суду не було надано.
Враховуючи неодноразову неявку належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Ковальського В.В., беручи до уваги, що доказів поважності причин відкладення до клопотання про відкладення розгляду від 31.03.2023 року долучено не було, враховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Ковальського В.В.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
При цьому, право на захист ОСОБА_1 не було порушено, оскільки під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції приймав участь його захисник адвокат Ковальський В.В., який надав пояснення по суті справі.
Апеляційний суд вказує на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватись від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Не беруться до уваги і доводи про те, що працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення, вказавши порушення вимог п. 2.5 ПДР, а не вимог п. 2.9а ПДР (керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння), оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, а тому поліцейські правильно склали протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 саме за відмову від проходження огляду, тобто за порушення вимог п. 2.5 ПДР України.
Доводи скарги про те, що відеофіксація працівниками поліції починається лише з того моменту, коли ОСОБА_1 перебуває на вулиці, тобто відеозапис не безперервний, є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Ні Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року, ні Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, не містять приписів про обов'язкове долучення до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відео з бодікамери поліцейського, в тому числі повного відео з моменту зупинки.
Так, згідно п.15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015року, згідно п.1 розділу ІІ якої протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Отже, долучення працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення фрагментів відео з відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) носить ініціативний характер і посилання апелянта на наявність такого обов'язку необґрунтовані.
Доводи апеляційної скарги про те, що зміст відеозапису не підтверджує керування ОСОБА_1 автомобілем, відсутній факт порушення ПДР України та факт зупинки його працівниками поліції, не спростовують доведеності факту відмови ОСОБА_1 від запропонованого йому огляду на стан наркотичного сп'яніння, що становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, при перегляді відеозапису вбачається, що сам ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним автомобілем 30.01.2023 року о 23 год. 10 хв. у м. Тараща на вул. Софіївській.
Доводи скарги про неправильне зазначення у направленні на огляд ОСОБА_1 назви медичного закладу, апеляційним судом до уваги не беруться, оскільки від огляду ОСОБА_1 відмовився і протокол відносно нього було складено саме за відмову від проходження огляду. За таких обставин, допущена у направленні на огляд у назві медичного закладу помилка жодного правового значення не має.
Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про відсутність в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться виключно до незгоди апелянта з оскаржуваною постановою.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об'єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст.279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження у справі, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи наведене, вважаю, що постанова судді Таращанського районного суду Київської області від 03 квітня 2023 року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника адвоката Ковальського Віталія Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Таращанського районного суду Київської області від 03 квітня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Ю.О. Матвієнко