Головуючий у І інстанції Яценко Н.О.
Провадження №22-ц/824/6692/2023 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
18 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В.,
при секретарі: Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року про відмову у забезпеченні зустрічного позову ОСОБА_1 по справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,
28.09.2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
04.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, ОСОБА_1 .
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 18.01.2021 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до спільного розгляду з позовом ОСОБА_2 .
30.01.2023 року ОСОБА_1 через адвоката Якименка М.М. звернувся до суду із заявою про забезпечення зустрічного позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: покладення обов'язку на відповідача (позивача за первісним позовом) ОСОБА_2 , а саме: з дати постановлення судового рішення передавати позивачу (відповідачу за первісним позовом) ОСОБА_1 малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у наступний періоди, дні та час з моменту постановлення судового рішення щодо забезпечення зустрічного позову: перший місяць - кожні вихідні (субота та неділя) з 11.00 год. до 17.00 год. за місцем проживання матері та за участі матері дитини; в подальшому другий місяць - кожні вихідні (субота та неділя) з 12.00 год. до 16.00 год. за місцем проживання матері та без участі матері дитини; надалі кожну суботу кожного місяця з 11:00 год. за місцем проживання матері передавати до 17:00 год. неділі дитину батьку із ночівлею дитини у батька. Встановити спосіб і порядок виконання судового рішення про забезпечення зустрічного позову, а саме: визначити місце виконання: передачу ОСОБА_1 малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір дитини - ОСОБА_2 у зазначені в поданій заяві про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову періоди, дні та час зобов'язана здійснювати (відповідальна за організацію її здійснення) - біля дверей на вхід до під'їзду будинку АДРЕСА_1 ; попередити матір малолітньої дитини ОСОБА_2 про відповідальність, передбачену КК України за невиконання судового рішення і чинення перешкод у виконанні судового рішення, а також про те, що за передання дитини батькові і здійснення дій на організацію виконання судового рішення про забезпечення позову, відповідальною особою є ОСОБА_2 ; передбачити, що у разі не передання чи не організації передання малолітньої дитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батькові ОСОБА_1 , застосовується (накладається) на стадії примусового виконання державним виконавцем до ОСОБА_2 за перший випадок такої не передачі штраф у розмірі, визначеному ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» і також в подальшому за кожен другий, третій і всі наступні без обмежень окремі випадки аж до фактичного виконання судового рішення, - штраф у розмірі, визначеному частиною 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 посилався на те, що постановою від 06.09.2022 року Київського апеляційного суду про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 в порядку забезпечення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Бобровицької міської ради про визначення місця проживання дитини, вирішено надати можливість ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) спілкуватись з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну другу суботу місяця з 11.00 до 15.00 години за місцем проживання дитини в присутності матері.
Однак, при проведенні зустрічей за вказаним графіком стало зрозуміло, що такий тривалий проміжок позбавлення батька спілкування з дитиною має наслідки, а саме: втрачаються безпосередні емоційні контакти між батьком і дитиною.
Натомість, навіть за наведеного графіка можливості зустрічей батька з дитиною та спілкування з нею має позитивні результати, однак цього часу замало на спілкування дитини з батьком.
Окрім того, зі сторони батька вживаються заходи щодо мирного врегулювання із матір'ю дитини спору щодо спільної доньки, що підтверджується надсиланням багато разів пропозиції про мирне врегулювання спору.
Враховуючи ситуацію, що склалася, з метою забезпечення інтересів сторін та, насамперед, інтересів дитини, заявник вважає за необхідне забезпечити зустрічний позов шляхом встановлення додаткового строку та днів спілкування батька з малолітньою дитиною, донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та до вирішення справи по суті забезпечити більший час участі батька у спілкуванні з дочкою та її вихованні.
Заявник зазначив, що оскільки, на даний момент відповідач (матір) за зустрічним позовом окрім як встановленого судовим рішенням графіку побачень (кожну другу суботу місяця з 11.00 до 15.00 години за місцем проживання дитини в присутності матері), у інший графік, частіше надавати більше часу та кількості днів для побачень батька з дитиною, - не бажає та категорично заперечує і в цьому напрямку вчиняє дії, щоб не допустити побачень батька частіше, ніж це визначено вищезгаданим судовим рішенням. За таких обставин є всі підстави стверджувати, що для повноцінного, достатнього спілкування батька з донькою, поновлення належного емоційного контакту батьком з дитиною все ж таки й надалі чиняться перешкоди у спілкуванні з малолітньою донькою. Тим самим це не сприяє, а навіть продовжує системно триваючі наслідки щодо втрати безпосередніх емоційних контактів між батьком і дитиною, а відтак існують реальні підстави вважати, що після визначення місця проживання дитини з батьком буде утруднено, а то й навіть повністю унеможливлене виконання судового рішення у даній справі, якщо таке буде ухвалено на користь ОСОБА_1 .
Вищевказаний спосіб забезпечення позову дозволить захистити інтереси дитини та кожного з учасників справи окремо, є співмірним із заявленими вимогами, та не призведе до істотного порушення прав як позивача, так і відповідача.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 через представника - ОСОБА_4 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити по справі нове судове рішення про задоволення його заяви про забезпечення зустрічного позову.
Обгрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 посилався на те, що судом не проаналізовано жодні його доводи та не надано оцінки в контексті якнайкращих інтересів дитини, додаткового часу спілкування та побачень, які просив батько, не наведено судом жодних мотивів такого свого судового рішення, в тому числі й з огляду на ті обставини, що додатковий час спілкування дитини з батьком направлений на підтримання сталого емоційного контакту між ними, а також поновлення і подальший розвиток безпосередніх емоційних контактів між батьком і дитиною.
Дійсно, Київський апеляційний суд постановою від 06.09.2022 року частково задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову. В порядку забезпечення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Бобровицької міської ради, про визначення місця проживання дитини, вирішено надати можливість ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) спілкуватись з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну другу суботу місяця з 11.00 до 15.00 години за місцем проживання дитини в присутності матері.
Постановляючи ухвалу, колегія суддів вважала, що для відновлення та підтримання родинних стосунків між ОСОБА_1 та малолітньою ОСОБА_3 необхідно надати можливість батьку спілкуватись з дочкою кожну другу суботу місяця з 11.00 до 15.00 години за місцем проживання дитини в присутності матері.
Проте з часом, станом на січень 2023 року є зрозумілим очевидне, що зустрічей тривалістю по чотири години один раз на місяць не вистачає для підтримання родинних стосунків між батьком і малолітньою дочкою, для підтримання сталого емоційного контакту між ними. А саме, при проведенні зустрічей за вказаним графіком стало зрозуміло, що тривалий час, коли батько без його згоди, а саме за одностороннім рішенням матері, був позбавлений спілкування з дитиною і таке позбавлення мало місце не з вини батька, що власне й призвело до втрати безпосередніх емоційних контактів між батьком і дитиною.
Саме тому заявник просив забезпечити зустрічнийпозов шляхом встановлення
додаткового строку та днів спілкування батька з малолітньою дитиною, донькою ОСОБА_3 , та до вирішення справи посуті забезпечити більший час участі батька у спілкуванні з дочкою та її вихованні.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що апеляційним судом вже вжито заходів забезпечення позову, а тому немає необхідності у встановленні додаткового строку та днів спілкування батька з малолітньою дитиною.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені без урахування найкращих інтересів дитини.
Зустрічі батька з дитиною, яких наразі у ОСОБА_1 обмаль та недостатньо для повноцінного контакту та емоційної пов'язаності батька з дитиною, додатковий час та дні для зустрічей і спілкування та участі у безпосередньому вихованні батька з донькою, безумовно та більш ніж очевидно, будуть сприяти відновленню та налагодженню їх емоційних стосунків. Ця обставина відповідатиме законним інтересам як батька, так і дитини, що в свою чергу, може усунутизагрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду після його ухвалення судом.
На думку скаржника, зустріч батька з дитиною згідно запропонованого нового графіку є співмірним заходом забезпечення позову, не порушуватиме прав сторін і не призведе до будь-яких незворотних негативних наслідків.
Незважаючи на те, що постановою Київського апеляційного суду від 06.09.2022 року судом частково задоволено заяву про забезпечення зустрічного позову та надано можливість ОСОБА_1 спілкуватись з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну другу суботу місяця з 11.00 до 15.00 години за місцем проживання дитини в присутності матері, виявилось, що цього часу недостатньо для підтримання сталого емоційного контакту, а отже незастосування додаткових заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_2 - адвоката Нетребенка О.С., останній просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду про відмову у забезпеченні позову - без змін.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Якименко М.М. апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених у ній підстав.
Позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Ільїн О.П. в апеляційному судіпроти задоволення скарги заперечили та просили залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 10 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову по цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Бобровицької міської ради про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Бобровицької міської ради про визначення місця проживання дитини.
Не погоджуючись з вищенаведеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення зустрічного позову, посилаючись на те, що судом порушено норми процесуального права та не враховано фактичні обставини справи.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року скасовано. В порядку забезпечення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Бобровицької міської ради, про визначення місця проживання дитини надано можливість ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) спілкуватись з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну другу суботу місяця з 11.00 до 15.00 години за місцем проживання дитини в присутності матері.
Відмовляючи у вжитті заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки відсутністю підстав для застосування додаткового виду забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем за зустрічним позовом, оскільки Київським апеляційним судом постановою від 06.09.2022 року вже забезпечено вказаний зустрічний позов у відповідний спосіб.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону, враховуючи наступне.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9).
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів.
Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.5 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, яка має свою процесуальну форму, і з цих підстав забезпечення позову розглядається як вимога, яка характеризується своєю універсальністю, охоронною функцією, превентивністю, імперативністю та обов'язковістю. Поняття забезпечення позову визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати зацікавленій особі виконання ухваленого на її користь судового рішення та ефективний захист її прав.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Тягар доказування наявності підстав для забезпечення позову несе позивач, який, власне, і порушує дане питання перед судом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 належних, допустимих, достовірних доказів, достатніх для висновку про необхідність вжиття додаткових заходів забезпечення позову, суду не надав, жодним чином не довів ті обставини, на які посилався у своїй заяві, зокрема, щодо того, що вжитих Київським апеляційним судом заходів забезпечення зустрічного позову в даній справі недостатньо для поновлення і подальшого розвитку безпосередніх емоційних контактів між батьком і дитиною, та що вони не гарантують в повній мірі або можуть гарантувати йому виконання ухваленого на його користь судового рішення та ефективний захист його прав.
Зважаючи на вищевикладені обставини, беручи до уваги недоведеність заявником недостатності вжитих Київським апеляційним судом заходів забезпечення позову, що свідчить про їх достатність та співмірність, висновок суду про відсутність підстав для застосування додаткових заходів забезпечення зустрічного позову ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин; законності та обґрунтованості висновків суду, викладених у оскаржуваній ухвалі, ці доводи не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року - залишити без змін.
,
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: