Справа № 127/16059/23
Провадження № 1-кс/127/6258/23
Іменем України
01 червня 2023 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваного: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницький, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України, -
Старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_6 01.06.2023 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100100003140 від 01.11.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 та ч. 1 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 18.08.2022 до майданчика по вул. Світлицького, 35, в м. Києві, на якому ОСОБА_7 здійснює здачу в оренду транспортних засобів, прибули ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .
Після огляду належного ОСОБА_7 автомобіля Hyundai Sonata, 2017 року випуску, сірого кольору, VIN (ідентифікаційний номер автомобіля) НОМЕР_1 , ОСОБА_8 уклав договір оренди зазначеного автомобіля з правом викупу № 3340 від 18.08.2022.
Відповідно до зазначеного договору цей автомобіль передано в оренду ОСОБА_8 в справному стані строком на 135 тижнів, упродовж яких ОСОБА_8 мав сплачувати за оренду автомобіля 4500 гривень на тиждень до повної виплати його вартості.
Після підписання договору оренди ОСОБА_8 передано в користування автомобіль Hyundai Sonata, 2017 року випуску, сірого кольору, VIN (ідентифікаційний номер автомобіля) НОМЕР_1 , ключі до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на зазначений автомобіль.
Отримавши таким чином у своє відання зазначене чуже майно, автомобіль Hyundai Sonata, 2017 року випуску, належний ОСОБА_7 , у ОСОБА_8 виник умисел на його розтрату у спосіб здійснення протиправної державної реєстрації цього автомобіля на іншу особу з метою його подальшого продажу та отримання неправомірної вигоди.
З цією метою ОСОБА_8 , без відома власника автомобіля ОСОБА_7 та діючи від її імені, не маючи права власності на майно, яке перебувало у його віданні, підписав договір комісії №6145 від 15.09.2022 та Акт №7578/22/1/007639 від 15.09.2022 технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, відповідно до яких ПП «Максі Авто» отримало повноваження комісіонера з продажу автомобіля Hyundai Sonata, 2017 року випуску, без відома дійсного власника цього майна, ОСОБА_7 .
Для здійснення свого злочинного плану ОСОБА_8 залучив ОСОБА_4 в якості особи, на яку мала відбутися перереєстрація зазначеного автомобіля, та якому було достовірно відомо, що дійсним власником автомобіля являється інша особа, а не ОСОБА_8 , та останній не наділений правом здійснення продажу цього автомобіля від імені дійсного власника.
Діючи на виконання єдиного із ОСОБА_8 плану, ОСОБА_4 видав довіреність від 23.09.2022, якою уповноважив ОСОБА_9 на реєстрацію на його ім'я будь-якого транспортного засобу.
В подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою відповідно до єдиного плану, направленого на розтрату автомобіля, що перебував у віданні ОСОБА_8 , передали ОСОБА_9 документи про продаж ОСОБА_4 від ПП «Максі Авто» на підставі договору комісії автомобіля Hyundai Sonata, 2017 року випуску.
На підставі зазначених документів, наданих 23.09.2022 ОСОБА_9 працівнику територіального сервісного центру МВС України № 0541, розташованого по вул. Ботанічній, 24 в м. Вінниці, відбулася перереєстрація автомобіля Hyundai Sonata, 2017 року випуску, належного ОСОБА_7 , на нового власника, а саме на ОСОБА_4 .
Після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_4 всупереч волі дійсного власника зазначеного автомобіля розпорядилися ним на власний розсуд та орендну плату не сплачували.
Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою, здійснили розтрату автомобіля Hyundai Sonata, 2017 року випуску, сірого кольору, VIN (ідентифікаційний номер автомобіля) НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_7 , та який перебував у віданні ОСОБА_8 на підставі договору оренди від 18.08.2022, чим завдали ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму вартості цього автомобіля, яка відповідно до висновку експерта станом на 23.09.2022 становила 609 600 грн., що більше ніж у 491 раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який в 2022 році становив 1240,50 грн.
Крім того, у такий самий спосіб ОСОБА_8 та ОСОБА_4 27.09.2022, діючи за попередньою змовою, здійснили розтрату автомобіля Ford Fusion, 2015 року випуску, сірого кольору, VIN (ідентифікаційний номер автомобіля) НОМЕР_3 , який належав ОСОБА_10 , та який перебував у віданні ОСОБА_4 на підставі договору оренди від 21.09.2022, чим завдали ОСОБА_10 матеріальної шкоди на суму вартості цього автомобіля, у розмірі 611 000 грн., що більше ніж у 492 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який в 2022 році становив 1240,50 грн.
За результатами розслідування 31.05.2023 ОСОБА_8 та ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України, тобто у розтраті чужого майна, яке перебувало у віддані особи, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах та в умовах воєнного стану.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень обґрунтовується наступними доказами:
-заявами про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ;
-протоколами допиту потерпілого ОСОБА_7 та представника потерпілого ОСОБА_12 ;
-договором оренди автомобіля Hyundai Sonata, 2017 року випуску з правом викупу № 3340 від 18.08.2022, підписаним ОСОБА_8 ;
-договором оренди автомобіля Ford Fusion, 2015 року випуску з правом викупу № 76/20 від 21.09.2022, підписаним ОСОБА_4 ;
-протоколами допиту свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 ;
-протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , які впізнали ОСОБА_8 та ОСОБА_4 як осіб, які оглядали транспортні засоби та укладали договори їх оренди;
-протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у ході яких вилучено речові докази, які доводять обставини вчинених кримінальних правопорушень;
-протоколом обшуку за місцем реалізації автомобіля Hyundai Sonata, 2017 року випуску;
-протоколами тимчасового доступу до документів Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області № 0541 щодо перереєстрації автомобілей Hyundai Sonata, 2017 року випуску та Ford Fusion, 2015 року випуску;
-висновком судової почеркознавчої експертизи № 2110/23-21 від 12.04.2023.
Встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі до 8 років, проживає в житлі, яке йому не належить, немає нерухомого майна у володінні, ніде не працює, а тому може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце свого проживання та під загрозою застосування суворої міри покарання може здійснити спроби переховуватись від слідства та суду, що являється ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У ході досудового розслідування в якості свідків допитані особи, місцеперебування яких відоме ОСОБА_4 , а тому без застосування дієвого запобіжного заходу підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілих, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, характер інкримінованих правопорушень, послідовність і спланованість дій, направлених на їх вчинення, доводять, що єдиним джерелом його доходу було вчинення кримінальних правопорушень, отже є підстави вважати, що підозрюваний може продовжити злочинну діяльність та вчинити інший злочин, що є ризиком передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КК України.
Наведені обставини дають підстави вважати, що жоден більш м'який запобіжний захід, окрім тримання під вартою, на даний час не може запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, а тому слідчий звернувся до суду з даним клопотанням та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 в письмових запереченнях та в судовому засіданні заперечували, щодо поданого клопотання, просили відмовити у задоволенні клопотання або ж застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №12022100100003140, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з часиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100100003140 внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 358 КК України.
Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що 18.08.2022 до майданчика по вул. Світлицького, 35, в м. Києві, на якому ОСОБА_7 здійснює здачу в оренду транспортних засобів, прибули ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .
Після огляду належного ОСОБА_7 автомобіля Hyundai Sonata, 2017 року випуску, сірого кольору, VIN (ідентифікаційний номер автомобіля) НОМЕР_1 , ОСОБА_8 уклав договір оренди зазначеного автомобіля з правом викупу № 3340 від 18.08.2022.
Відповідно до зазначеного договору цей автомобіль передано в оренду ОСОБА_8 в справному стані строком на 135 тижнів, упродовж яких ОСОБА_8 мав сплачувати за оренду автомобіля 4500 гривень на тиждень до повної виплати його вартості.
Після підписання договору оренди ОСОБА_8 передано в користування автомобіль Hyundai Sonata, 2017 року випуску, сірого кольору, VIN (ідентифікаційний номер автомобіля) НОМЕР_1 , ключі до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на зазначений автомобіль.
Отримавши таким чином у своє відання зазначене чуже майно, автомобіль Hyundai Sonata, 2017 року випуску, належний ОСОБА_7 , у ОСОБА_8 виник умисел на його розтрату у спосіб здійснення протиправної державної реєстрації цього автомобіля на іншу особу з метою його подальшого продажу та отримання неправомірної вигоди.
З цією метою ОСОБА_8 , без відома власника автомобіля ОСОБА_7 та діючи від її імені, не маючи права власності на майно, яке перебувало у його віданні, підписав договір комісії № 6145 від 15.09.2022 та Акт № 7578/22/1/007639 від 15.09.2022 технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, відповідно до яких ПП «Максі Авто» отримало повноваження комісіонера з продажу автомобіля Hyundai Sonata, 2017 року випуску, без відома дійсного власника цього майна, ОСОБА_7 .
Для здійснення свого злочинного плану ОСОБА_8 залучив ОСОБА_4 в якості особи, на яку мала відбутися перереєстрація зазначеного автомобіля, та якому було достовірно відомо, що дійсним власником автомобіля являється інша особа, а не ОСОБА_8 , та останній не наділений правом здійснення продажу цього автомобіля від імені дійсного власника.
Діючи на виконання єдиного із ОСОБА_8 плану, ОСОБА_4 видав довіреність від 23.09.2022, якою уповноважив ОСОБА_9 на реєстрацію на його ім'я будь-якого транспортного засобу.
В подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою відповідно до єдиного плану, направленого на розтрату автомобіля, що перебував у віданні ОСОБА_8 , передали ОСОБА_9 документи про продаж ОСОБА_4 від ПП «Максі Авто» на підставі договору комісії автомобіля Hyundai Sonata, 2017 року випуску.
На підставі зазначених документів, наданих 23.09.2022 ОСОБА_9 працівнику територіального сервісного центру МВС України № 0541, розташованого по вул. Ботанічній, 24 в м. Вінниці, відбулася перереєстрація автомобіля Hyundai Sonata, 2017 року випуску, належного ОСОБА_7 , на нового власника, а саме на ОСОБА_4 .
Після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_4 всупереч волі дійсного власника зазначеного автомобіля розпорядилися ним на власний розсуд та орендну плату не сплачували.
Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою, здійснили розтрату автомобіля Hyundai Sonata, 2017 року випуску, сірого кольору, VIN (ідентифікаційний номер автомобіля) НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_7 , та який перебував у віданні ОСОБА_8 на підставі договору оренди від 18.08.2022, чим завдали ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму вартості цього автомобіля, яка відповідно до висновку експерта станом на 23.09.2022 становила 609 600 грн., що більше ніж у 491 раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який в 2022 році становив 1240,50 грн.
Крім того, у такий самий спосіб ОСОБА_8 та ОСОБА_4 27.09.2022, діючи за попередньою змовою, здійснили розтрату автомобіля Ford Fusion, 2015 року випуску, сірого кольору, VIN (ідентифікаційний номер автомобіля) НОМЕР_3 , який належав ОСОБА_10 , та який перебував у віданні ОСОБА_4 на підставі договору оренди від 21.09.2022, чим завдали ОСОБА_10 матеріальної шкоди на суму вартості цього автомобіля, у розмірі 611 000 грн., що більше ніж у 492 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який в 2022 році становив 1240,50 грн.
31 травня 2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України, тобто у розтраті чужого майна, яке перебувало у віданні особи, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах та в умовах воєнного стану
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішення у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022100100003140 від 01.11.2022; заяв про вчинення кримінального правопорушення; протоколів допитів потерпілих; договорів оренди; протоколів допитів свідків; протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколів обшуку; висновку судової почеркознавчої експертизи № 2110/23-21 від 12.04.2023; повідомлення про підозру від 31.05.2023; інших матеріалів кримінального правопорушення та пояснень підозрюваного наданих в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 України обґрунтована.
У відповідності з пунктом 4 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце реєстрації та проживання, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий.
Проте, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Таким чином, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, їх наслідки, тяжкість покарання за злочини по яких оголошено підозру, особу підозрюваного, суд під час розгляду клопотання дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Суд також враховує вік та стан здоров'я підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а тому дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання ж підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 на те, що ОСОБА_4 має місце реєстрації та постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, займається волонтерською діяльністю та має позитивну характеристику, не спростовує наявності ризиків, зазначених слідчим у клопотанні та доведених прокурором в судовому засіданні.
Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом, а тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, ОСОБА_4 необхідно визначити заставу.
Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, розмір завданої шкоди (більше мільона гривель) та особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, з урахуванням вимог статті 182 КПК України, а саме вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 214720,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 372, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Затримати підозрюваного ОСОБА_4 в залі суду, відразу після проголошення даної ухвали слідчого судді.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 30 липня 2023 року (час рахувати відповідно до протоколу затримання).
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 30 липня 2023 року.
Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720,00 грн. (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись з населеного пункту, де він проживає (м. Хмельницький), без дозволу слідчого, прокурора;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками і потерпілими у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Організацію затримання ОСОБА_4 та складання протоколу затримання покласти на старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя