№2а-747/10
05 травня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:
судді: Вознюк С.О.
при секретарі Швець Л.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання незаконними дій та стягнення суми недоплаченої щорічної разової допомоги як інваліду війни 3-ї групи, суми недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання незаконними дій та стягнення суми недоплаченої щорічної разової допомоги як інваліду війни 3-ї групи, суми недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, вказавши, що з 04 травня по 25 вересня 1988 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, з 14 грудня 2006 року є інвалідом 3-ї групи довічно.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач має статус інваліда війни.
Згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня позивач має право на отримання разової допомоги як інвалід 3-ї групи у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, але таку допомогу він отримав не в повному розмірі, а саме в розмірі: за 2008 рік - 350 грн., за 2009 рік - 380 грн..
Крім того відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач, як інвалід 3 групи має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, однак відповідачем йому було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2008, 2009 рік у розмірі 90 гривень.
А тому позивач із зазначеними розмірами щорічної допомоги на оздоровлення не погоджується і вважає, що при призначенні йому одноразової компенсації при встановленні 3-ї групи інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, застосуванню підлягають саме ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів №562, так як закон має вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача у судове засідання не заявився, направив до суду заяву про слухання справи у відсутність представника.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом об'єктивно встановлено, що позивач 04 травня по 25 вересня 1988 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, з 14 грудня 2006 року є інвалідом 3-ї групи довічно, крім того має статус інваліда війни. Позивачу було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2008, 2009 рік у розмірі 90 гривень..
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня позивач має право на отримання разової допомоги як інвалід 3-ї групи у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) встановлено, що „рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150)“ (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини).
При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними (розділ ІІ).
Вказані положення статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік», що є неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення та на момент розгляду справи є неконституційними.
Вказане рішення Конституційного суду України в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів в зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів України, що визнані неконституційними.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 18.03.2009 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» у 2009 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» здійснюється до інвалідів 2 групи у розмірі 430 гривень.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання.
Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізій норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Крім того Конституційним Судом України у 2009 році не приймалося відповідного рішення, що стосується конституційності чи не конституційності Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 18.03.2009 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».
Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 86, 161-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 18.03.2009 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» ст.ст. 22, 95, 152 Конституції України, ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 12,22 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального статусу», Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Хмельницької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 виплати недоплаченої щорічної допомоги як інваліду війни 3-ї групи за період з 2008 року по 2009 рік та недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення при встановленні 3 ї групи інвалідності неправомірною.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Хмельницької міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу як інваліду війни 3-ї групи за період з 2008 року по 2009 рік відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та недоплачену щорічної допомоги на оздоровлення при встановленні 3 ї групи інвалідності відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із врахуванням виплачених сум.
Постанову може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: