Справа № 577/2012/23
Провадження № 2/577/570/23
01 червня 2023 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого-судді Гетьмана В.В.,
при секретарі Лиховоз Л.І.,
представника відповідача Сергієнка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 264922,18 грн.,-
АТ «Сенс Банк» звернувся до суду із зазначеним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором в сумі 264922,18 грн. Вимоги обгрунтовують тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим уклав угоду про надання споживчого кредиту №501413297 від 28.12.2021 р. з АТ “Альфа-Банк”, який змінив назву на АТ “Сенс Банк”. Відовідно до умов кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а останній зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати його, виплачувати проценти за користування, сплачувати комісію та інші передбачені платежі. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту. ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 22.01.2023 р. його заборгованість становить 264922,18 грн., що і змусило звернутись з позовом до суду.
Представник позивача АТ «Сенс Банк» в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог просить відмовити, про що надав письмові заперечення.
Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Встановлено судом, що 28.12.2021 р. АТ “Альфа Банк” (після зміни назви АТ "Сенс Банк") уклав з ОСОБА_1 оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501413297, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (а.с.6-17), у зв'язку з неналежним виконанням якого останнім утворилася заборгованість в розмірі 264922,18 грн. з яких: 195190,88 грн. - заборгованість за кредитом; 37318,40 грн. - по відсоткам; 32412,90 грн. - по комісії (а.с. 22). 30.03.2023 р. позивачем направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань з вимогою сплатити заборгованість за зазначеним договором (а.с. 30).
За умовами оферти на укладання угоди про надання кредиту №501413297 від 28.12.2021 р. ОСОБА_1 надано споживчий кредит: сума кредиту 200000 грн., фіксована процентна ставка - 21,99 % річних на 60 міс.
Відповідно до п. 1 вказаної Оферти під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода, а саме: (а) за надання кредиту 0.00% від суми кредиту, зазначеної в цій оферті на укладення Угоди (далі - Оферта) без ПДВ; (б) за обслуговування кредиту 1.60 % від суми кредиту, зазначеної в цій оферті без ПДВ. Комісійна винагорода може бути змінено в порядку, передбаченому умовами договору та сплачується згідно діючих тарифів банку. Тарифи є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 3 кредит надається для: власних потреб у розмірі 200000 грн.
Дата повернення кредиту - 28.12.2026р.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Оскільки фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ "Альфа-Банк" (після зміни назви АТ "Сенс Банк") не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 195190,88 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 37318,40 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача комісії у розмірі 32412,90 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі N496/3134/19 (провадження N 14-44цс21) зазначено, що 10.06.2017 р. набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв'язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст ст.11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Положення ч.ч. 1-2, 5 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умов, якими встановлено плату щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Ст.11 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
На виконання вимог, у тому числі, п.4 ч. 1 ст.1 та ч.2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 р. N 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.06.2007 р. N 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п.8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути проінформований про строки i суми належних платежів.
Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов'язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч.3 ст.55 Закону "Про банки і банківську діяльність"), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п.3 ч.3 ст.47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
За змістом цих приписів комісія за обслуговування може включати плату за розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, якщо споживач вимагає таку інформацію частіше одного разу на місяць.
Умови договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності 10.06.2017 р. Законом України "Про споживче кредитування", про оплатність таких послуг, які один раз на місяць споживач вимагає або потребує для того, щоб виконати його обов'язок на користь банку, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1-2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування".
(Вказані висновки викладені у постанові від 13.07.2022 р. Великої Палати Верховного Суду у справі N 496/3134/19 (п.п. 31.26-31.29).
Як зазначалося вище умовами підпункту "б" п.1 Оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501413297 встановлено комісійну винагороду за обслуговування (управління) кредиту у розмірі 1,60% від суми кредиту. Графіком платежів та розрахунку вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є додатком №1 до угоди про надання кредиту, передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 3200,00 грн.
Відповідно до графіку платежів до суми щомісячного платежу за розрахунковий період входить: погашення суми кредиту, проценти за користування кредитом, а також платіж за додаткові та супутні послуги у вигляді розрахунково-касового обслуговування у незмінній сумі 3200,00 грн щомісячно.
Всього за кредитом позичальник повинен сплатити на його погашення 523358,49 грн. з яких: 200000 грн - сума кредиту, 131358,49 грн - проценти за користування кредитом та 192000 грн - платежі за розрахунково-касове обслуговування.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачу встановлено обов'язок щомісячної плати (комісії) за послуги банку, які за законом позивач має один раз на місяць надавати безоплатно, положення підпункту "б" п. 1 Оферти на укладення угоди про надання кредиту №501413297 щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, а тому вимоги банку в частині стягнення заборгованості з комісії у розмірі 32412,90 грн. не підлягають задоволенню.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу дії об'єктивних та незалежних від нього обставин, що є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань, з огляду на наступне.
Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Згідно підпункту “а” п.2 розділу 2 Угоди банк та позичальник не несуть відповідальності (повністю або частково) один перед одним якщо невиконання або неналежне виконання зобов'язань стало наслідком настання та дії випадку/обставин, що не залежать від волі сторін, в тому числі, обставин непереборної сили (надалі за текстом “Форс-мажор”). Період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення невиконуючою стороною форс-мажору, що підтверджується відповідною довідкою Торгівельно-промислової палати України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
З аналізу наведених норм та положень угоди слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Обґрунтовуючи неможливість виконання угоди щодо повернення кредиту, відповідач посилається на лист Торгово - промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р.
Однак даний доказ жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії рф проти України, в зв'язку із чим було введено воєнний стан, відповідач не мав можливості виконати свої зобов'язання за угодою. При цьому, суд враховує, що обов'язок сплачувати кредит, та відсотки до нього у відповідача виник раніше (28.12.21 р.), ніж обставини, на які посилається відповідач та які зазначені в листі Торгово - промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати (а.с.1), які відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 3487,64 грн.
Керуючись ст. ст. 526, 1054-1057 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 5, 7, 9-13, 81, 89, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Сенс Банк” задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 232509 (двісті тридцять дві тисячі п'ятсот дев'ять) грн. 28 коп. за кредитним договором та 3487 (три тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 64 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк», юридична адреса м. Київ вул.Велика Васильківська, 100.
Представник позивача ОСОБА_3 , юридична адреса АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
Представник відповідача ОСОБА_2 , юридична адреса м.Конотоп Сумської області вул.Дмитра Вишневецького, 35.
Повний текст рішення суду складено 02 червня 2023 року.
Суддя Гетьман В. В.