Справа № 575/418/23
Провадження № 2/575/77/23
02 червня 2023 р. смт. Велика Писарівка
В.Писарівський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Савєльєвої А.І.
за участю секретаря Доценко Т.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.В.Писарівка справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною віку повноліття, мотивуючи свої вимоги тим, що в добровільному порядку питання участі відповідача в утриманні дитини не вирішено. За таких обставин позивач просить позов задовольнити.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді від 18.05.2023 відкрито спрощене позовне провадження по справі з повідомленням учасників справи у перше судове засідання на 02.06.2023 о 08:30, у якій відповідачеві відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов. Датою належного повідомлення відповідача про місце та час проведення розгляду справи є 22.05.2023 (а.с. 27).
Належним чином повідомлені учасники справи у судове засідання надали письмові заяви про розгляд справи без їх участі, де позивач позов підтримує, відповідач позов визнає у повному обсязі.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6), в графі «батько» значиться ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 . Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с. 8), однак проживають окремо, неповнолітня дитина проживає з матір'ю та знаходиться на її матеріальному утриманні.
Згідно статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття (ч. 2); сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3).
Відповідно до Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом № 11 (стаття 5), кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. №789-XІІ) дитина, з огляду на його фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження. Невиплата аліментів на утримання неповнолітніх дітей, на які вони мають право відповідно до законодавства становить порушення їх майнових прав відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, яка передбачає таке: «Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини висловив наступну думку: «Поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1.
Згідно зі ст. ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними віку повноліття. Утримання неповнолітньої дитини являється обов'язком як матері, так в рівній мірі і батька.
Згідно з положеннями ст. 183 СК України суд може визначити аліменти у частці від заробітку (доходу) матері, батька.
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 СК України). При цьому, ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює в АТ «Сумиобленерго», отримує заробітну плату, середній розмір якої за 2022 рік становить 11 629, 71 грн. (а.с. 13); у 2014 році згідно виписки № 4208 із медичної карти перенесла оперативне втручання з приводу видалення щитопобідної залози (а.с. 12).
Відповідач відзиву із запереченнями проти позову не подав, відповідно до поданої ним заяви позов визнав у повному обсязі.
Таким чином, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи обставини справи, приймаючи до уваги приписи ст.ст. 183, 191 СК України, суд вважає за можливе позов задовольнити і стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у заявленій позивачем частці від його заробітку, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, а також судовий збір на користь держави відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 180,181,182,183,191 Сімейного Кодексу України,
ст.ст. 12,13,42,48,76,258,259,263-265,268,273,354,355,430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 09.05.2023 і до досягнення дитиною віку повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 073 гривні 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.І.Савєльєва