Справа № 523/985/23
Провадження №2/523/1684/23
"01" червня 2023 р. м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси
у складі: головуючої - судді Кремер І.О.,
з участю секретаря судового засідання Орлова В.Я.,
з участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса цивільну справу № 523/985/23 за позовом ОСОБА_1 до начальника Одеської обласної військово адміністрації, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації), Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до начальника Одеської обласної військової адміністрації, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації), Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що 18.06.2021 року між Одеською обласною державної адміністрацією та ОСОБА_1 укладено Контракт з Генеральним директором Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіровенерологічний диспансер» Одеської обласної ради». В Розділі «Строк дії та інші умови контракту» цього Контракту зазначено, що цей контракт діє з 18.06.2021 року до 18.06.2024 року.
12.07.2022 року на 14 позачерговій сесії обласної ради прийнято рішення щодо припинення діяльності Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро - венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради». 19.07.2022 року Головою комісії з припинення Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» Костянтином Фатєєвим прийнято наказ №2 «Про увільнення від виконання обов'язків генерального директора комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» ОСОБА_1 ».
На адресу позивачки надійшов лист Одеської обласної державної адміністрації №2/01-43/8204/2-22 від 05.10.2022, в якому зазначено, що у зв'язку з припиненням КНП «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» додатково до оголошеного 16.08.2022 року повідомлення про заплановане вивільнення надіслано для ознайомлення список вакантних посад в КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» станом на 29.09.2022 року.
15.12.2022 року начальником (голова) Одеської обласної військової адміністрації було прийнято Розпорядження №191/К-2022 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора КНП «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Того ж дня зазначене розпорядження було вручене позивачці та проведено з нею остаточний розрахунок.
Проте, ОСОБА_1 зазначає про те, що її звільнили без належної правової підстави та із грубим порушення норм трудового законодавства України, а саме відповідачем не було дотримано обов'язку щодо належного інформування працівника про скорочення чисельності та зміни штату на підприємстві, а також відповідач не дотримався свого обов'язку щодо працевлаштування працівника у зв'язку із скороченням його штату.
З огляду на вищевикладене, позивачка просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким:
?визнати незаконним та скасувати розпорядження начальника (голови) Одеської обласної військової адміністрації №191/К-2022 від 15 грудня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради».
?поновити ОСОБА_1 на роботі в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» з дати звільнення на посаді генерального директора.
?стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення (15.12.2022 року) до дня поновлення на роботі, зобов'язавши комісію з припинення КНП «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 .
Суд констатує, що представником відповідача Одеської обласної державної адміністрації Черевиченко Д.О. було надано відзив на позову заяву, у якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні даного позову. Так, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову представник відповідача вказує на те, що КНП «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради функціонувало як об'єкт права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснювала обласна рада. Відповідно до статей 118, 140, Конституції України, пунктів 20, 27 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частини першої статті 14, частини другої статті 15, пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пункту 3 рішення обласної ради від 22 вересня 2006 року № 73-V «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада» обласна рада делегувала обласній державній адміністрації повноваження з управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, у тому числі щодо Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкірновенерологічний диспансер» 65006, м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5.
Рішенням обласної ради від 12 липня 2022 № 449-VIIШ, відповідно до положень статей 104 - 107 Цивільного кодекс України, пункту 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування», комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради припиняється шляхом її приєднання до комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради, яке визнано правонаступником всього майна, прав та обов'язків комунального підприємства. Зазначені комунальні підприємства різні спеціалізовані медичні установи. Відповідно до зазначеного рішення комісія з припинення комунальної установи здійснює відповідні заходи з припинення. Головою комісії з припинення КНП «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер» прийнято наказ від 19.07.2022 № 2 «Про увільнення від виконання обов'язків генерального директора комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер», яким була ОСОБА_1 .
Позивачка у своєму позові зазначає про факт отримання листа обласної державної адміністрації від 05.10.2022 № 2/01-438202/2-22, в якому зазначено, що у зв'язку із припиненням КНП «Одеський обласний шкірно-венерологічний диспансер», додатково до оголошеного 16.08.2022 року повідомлення про заплановане вивільнення надіслано для ознайомлення список вакантних посад в КНП «Одеський регіональний протипухлинний центр» Одеської обласної ради станом на 29.09.2022. У листі було зазначено, що про прийняте рішення необхідно письмово повідомити обласну державну адміністрацію не пізніше 17.10.2022 року. У відповіді позивача позиція щодо згоди (незгоди) працевлаштування не була викладена. Крім того, додатково листом Одеської обласної державної адміністрації від 20.10.2022 № 200/13/22/275 було надіслано список вакантних посад в КНП «Одеський регіональний протипухлинний центр» Одеської обласної ради станом на 17.10.2022 року. На зазначений лист від позивача ніякої відповіді не було. Із запропонованих у листі вакансій вбачається, що позивачу запропоновані всі наявні на підприємстві вакансії.
Також у поданому відзиві на позовну заяву представником відповідача зазначено про те, що відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. Разом з цим, розуміючи неможливість реалізації цієї норма, оскільки таке підприємство припиняється, позивачу було запропоновано реальні вакансії в підприємстві до якого приєднується КНП «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Крім того, відповідно до ст. 5 ЗУ «Про організації трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України, яка передбачає розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
Суд констатує, що позивачкою ОСОБА_1 було надано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якому позивачка вказує на те, що процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору. Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається у разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності та штату у зв'язку з перепрофілюванням, а також інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією тощо. Проте, у відзиві на позовну заяву представником відповідача не було зазначено про те, яким чином відбулося звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, якщо власник або уповноважений ним орган не приймав в установленому порядку рішення про скорочення чисельності або штату працівників КНП «Одеський обласний шкірно - венерологічний диспансер» Одеської обласної ради».
Окрім того, позивачка вказує на те, що відповідачем їй було запропоновано вакантні посади, які були наявні 29.09.2022 року та 17.10.2022 року. Однак, у день звільнення ОСОБА_1 не було запропоновано всі наявні посади, які існувати на підприємстві. А тому, відсутні підстави стверджувати, що відповідачем було виконано його обов'язок, передбачений ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України.
Позивачка ОСОБА_1 та представник позивачки ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву. Просили суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким:
?визнати незаконним та скасувати розпорядження начальника (голови) Одеської обласної військової адміністрації №191/К-2022 від 15 грудня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради».
?поновити ОСОБА_1 на роботі в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» з дати звільнення на посаді генерального директора.
?стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення (15.12.2022 року) до дня поновлення на роботі, зобов'язавши комісію з припинення КНП «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 .
Представник відповідача Одеської обласної державної адміністрації - Черевиченко Д.О. в останнє судове засідання не з'явився. Однак, у попередніх судових засіданнях проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позову заяву. Просив суд відмовити в задоволенні даного позову в повному обсязі.
Представник відповідача КНП «Одеський обласний шкіро - венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» в судове засідання повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання. Відзив у визначений судом строк не подав. А тому, суд проводить розгляд даної справи за відсутності представника відповідача згідно приписів ст. 223 ЦПК України.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної рали в судове засідання повторно не з'явився, будучи належним чином сповіщеним про час та місце слухання справи.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, включаючи можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
По справі встановлено, що 18.06.2021 року Рішенням Одеської обласної ради «Про призначення на посаду Генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкірно - венерологічний диспансер» Одеської обласної ради», що перебуває у спільні власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, повноваження з управління яким делеговано обласній державній адміністрації» Покітко О.В. було призначено на посаду Генерального директора КНП «Одеський обласний шкірно - венерологічний диспансер» Одеської обласної ради строком на три роки як таку, що пройшла за конкурсом (а.с. 40).
18.06.2021 року між Одеською обласною державної адміністрацією та ОСОБА_1 укладено Контракт з Генеральним директором Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради». В Розділі «Строк дії та інші умови контракту» цього Контракту зазначено, що цей контракт діє з 18.06.2021 року до 18.06.2024 року (а.с. 29 - 38).
12.07.2022 року на 14 позачерговій сесії обласної ради прийнято рішення щодо припинення діяльності Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро - венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» (а.с. 41 - 43).
Пунктом 5.2 вказаного рішення зазначено про необхідність комісії з припинення КНП «Одеський обласний шкіро - венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» забезпечити попередження працівників КНП «Одеський обласний шкіро - венерологічний диспансер» про зміну умов праці в організації виробництва у порядку, встановленому Кодексом законів про право України.
19.07.2022 року Головою комісії з припинення Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» Костянтином Фатєєвим прийнято наказ №2 «Про увільнення від виконання обов'язків генерального директора комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» ОСОБА_1 » (а.с. 66).
15.12.2022 року начальником (голова) Одеської обласної військової адміністрації було прийнято Розпорядження №191/К-2022 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора КНП «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Того ж дня зазначене розпорядження було вручене позивачці та проведено з нею остаточний розрахунок.
І. Висновок суду щодо законності звільнення ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Вказана стаття закріплює безпосереднє право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис.
Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.
При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
Отже, суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов'язаний, зокрема, перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями досліджувати питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників.
Даний висновок закріплений у постанові КЦС ВС від 29.09.2021 року за результатами розгляду справи № 263/8207/18, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.
Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов'язки. У разі ліквідації вся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується.
Реорганізація - це інша форма припинення юридичної особи. Під час реорганізації юридична особа теж припиняється, однак всі її права й обов'язки у порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. Реорганізація може здійснюватися злиттям, приєднанням, поділом та перетворенням юридичної особи за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Як було встановлено по справі, 12.07.2022 року на 14 позачерговій сесії обласної ради прийнято рішення щодо припинення діяльності комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро - венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» (а.с. 41 - 43).
Пунктом 5.2 вказаного рішення зазначено про необхідність комісії з припинення КНП «Одеський обласний шкіро - венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» забезпечити попередження працівників КНП «Одеський обласний шкіро - венерологічний диспансер» про зміну умов праці в організації виробництва у порядку, встановленому Кодексом законів про право України.
Таким чином, судом встановлено, що КНП «Одеський обласний шкіро - венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» було реорганізовано шляхом приєднання Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради».
Проте, суд зазначає, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не внесено запису про те, що КНП «Одеський обласний шкіро - венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» припинив свою діяльність. Наразі відповідач тільки перебуває у стані припинення (а.с. 22 - 28).
Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.
Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв'язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.
Судом встановлено, що рішенням Одеської обласної ради від 12.07.2022 року щодо припинення діяльності Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро - венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» не передбачено скорочення чисельності або штату працівників КНП «Одеський обласний шкіро - венерологічний диспансер» Одеської обласної ради».
Окрім того, стороною відповідача також не було надано до відзиву на позовну заяву відповідного рішення про скорочення чисельності та штату працівників КНП «Одеський обласний шкіро - венерологічний диспансер» Одеської обласної ради».
А тому, за відсутності доказів протилежного, у суду наявні обґрунтовані підстави стверджувати, що при реорганізації КНП «Одеський обласний шкіро - венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» не приймалося рішення про скорочення чисельності або штату працівників даного підприємства.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
З огляду на ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, а згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частиною третьою статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги ст. 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Вказаний висновок сформовано у постанові КЦС/ВС від 20.01.2020 року за результатами розгляду справи № 761/41149/16-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.
По справі встановлено, що на адресу позивачки надійшов лист Одеської обласної державної адміністрації №2/01-43/8204/2-22 від 05.10.2022, в якому зазначено, що у зв'язку з припиненням КНП «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» додатково до оголошеного 16.08.2022 року повідомлення про заплановане вивільнення надсилається для ознайомлення список вакантних посад в КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» станом на 29.09.2022 року.
Так, з наявного у матеріалах справи Списку вакантних посад вбачається, що кількість вакантних посад станом на 29.09.2022 року складає 46,25 од.
Обґрунтовуючи вимоги даного позову, ОСОБА_1 вказує на те, що у період з 05.10.2022 року по день звільнення - 15.12.2022 року, їй не було запропоновано жодної вакантної посади, а та вакансії, які були зазначені у списку станом на 29.09.2022 року є неповними та здебільшого не відповідають її кваліфікації, досвіду та знань.
У поданому відзиві на позовну заяву, а також поясненнях, наданих в судовому засіданні представник відповідача вказував на те, що додатково листом Одеської обласної державної адміністрації від 20.10.2022 № 200/13/22/275 ОСОБА_1 було надіслано список вакантних посад в КНП «Одеський регіональний протипухлинний центр» Одеської обласної ради станом на 17.10.2022 року. У листі було зазначено, що про прийняте рішення необхідно письмово повідомити обласну державну адміністрацію не пізніше 17.10.2022 року. Однак, позивачкою ніякої відповіді надано не було.
Позивачкою ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувався факт отримання вказаного листа та Списку вакантних посад станом на 17.10.2022 року.
Судом встановлено, що у матеріалах справи не має жодного доказу, який би підтверджував той факт, що ОСОБА_1 отримала належними чином зазначеного вище листа зі Списком вакантних посад станом на 17.10.2022 року.
В той же час, суд констатує, що представником відповідача було надано суду Список вакантних посад, які існували в КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» станом на день звільнення ОСОБА_1 - 15.12.2022 року.
Так, із дослідженого Списку вакантний посад вбачається, що станом на 15.12.2022 року в КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської міської ради з'явилися нові вакантні, які були відсутні у Списку вакантних посад станом на 29.09.2022 року, а саме посади у Відділі інфекційного контролю, зокрема: лікар - епідеміолог; лікар - інфекціоніст.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що у день її звільнення її ніхто не ознайомлював та не пропонував нові вакантні посади, які з'явилися 15.12.2022 року.
Суд зазначає, що доказу ознайомлення позивачки із всім вакантними посадами, які існували станом на 15.12.2022 року та її відмова від даних посаду, стороною відповідача надано суду не було.
Оскільки, ОСОБА_1 не було запропоновано всю наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади, які існували на день її звільнення, судом встановлено, що Одеською обласною військовою адміністрацією при звільненні ОСОБА_1 з посади генерального директора КНП «Одеський обласний шкірно - венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» було порушено вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що Розпорядження № 191/К-2022 від 15.12.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора КНП «Одеський обласний шкірно - венерологічний диспансер» Одеської обласної ради» є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позивачка підлягає поновленню на роботі.
ІІ. Висновок суду щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказує на те, що її середньоденна заробітна плата складає 1041,08 грн., з того розрахунку, що робочі дні у листопаді 2022 року становили 22 робочі дні, у грудні 2022 року також 22 робочі дні.
Однак, суд не може погодитися із вказаним позивачем розрахунком середньоденної заробітної плати з огляду на наступне.
Розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі - Порядок).
Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата працівника обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.
Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З наявної у матеріалах справи Довідки про доходи № 537 вбачається, що позивачка у жовтні 2022 року отримала заробітну плату у розмірі 10215,70 грн., а у листопаді 2022 року заробітну плату у розмірі 10215,70 грн.
Середньомісячна заробітна плата позивача буде складати 10215,70 грн. (20431,40/2).
Загальна кількість відпрацьованих робочих днів у жовтні та листопаді 2022 року становить 43 дні. Отже, середньоденна заробітна плата позивачки складає 475,14 (20431,40/43).
Відповідно до Постанови КМ України від 8 лютого 1995 р. N 100 розрахунок середнього заробітку такий: 475,14 грн х кількість робочих днів за час вимушеного прогулу (121 робочих днів).
Враховуючи, що ОСОБА_1 було незаконно звільнено 15.12.2022 року та має бути поновлено на роботі, суд приходить до висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.12.2022 року по 01.06.2023 року становить 57491,94 грн (475,14 грн. (середньоденна заробітна плата) х 121 (кількість робочих днів). Саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ч. 6 ст. 80 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи докази суд зазначає, що законодавчі обмеження матеріально - правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанова Верховного Суду України від 12.06.2014 року у справі № 6-32цс13).
Виходячи зі встановлених, на підставі належним чином оцінених доказів, обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд дійшов висновку про доведеність позивачем викладених в позові обставин належними, достовірними та допустимими доказами, які в своїй сукупності є достатніми для задоволені позовних вимог та захисту порушеного права позивача в судовому порядку.
Відповідності до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, а також про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору, а тому, на виконання вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України з кожного відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 2684,00 грн. за позовні вимоги немайнового та майнового характеру, встановлений Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ з урахуванням ставок судового збору станом на 01.01.2023 року (рік звернення до суду з позовом).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 36, 40, 41, 49-2, 235 КЗпП України, ст. 43 Конституції України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до начальника Одеської обласної військово адміністрації, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації), Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати Розпорядження Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) №191/К-2022 від 15.12.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради».
Поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради».
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.12.2022 року по 01.06.2023 року в сумі 57491/п'ятдесят сім тисяч чотириста дев'яносто один/грн. 94 коп.
Стягнути з Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 2684/дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/ грн. 00 коп.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 2684/дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/ грн. 00 коп.
Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України рішення в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Учасники справи:
Позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Одеська обласна державна адміністрація (Одеська обласна військова адміністрація), код за ЄДРПОУ 00022585, місцезнаходження: 65032, м. Одеса, пр. Шевченка, буд. № 4.
Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний шкіро-венерологічний диспансер» Одеської обласної ради, код за ЄДРПОУ 02008336, місцезнаходження: 65006, м. Одеса, вул. Ак. Воробйова, буд. № 5.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Комунальне некомерційне підприємство «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради, код за ЄДРПОУ 02008342, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Нежданової, буд. № 32.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 02 червня 2023 року.
Суддя Суворовського
районного суду м. Одеси І.О. Кремер