ф
01 червня 2023 року
м. Київ
справа №520/24486/21
адміністративне провадження № К/990/15181/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Данилевич Н.А.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі №520/24486/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
28 січня 2022 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду задоволено позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 05 січня 2019 року по 11 листопада 2021 року в сумі 33973 (тридцять три тисячі дев'ятсот сімдесят три) грн 27 коп.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 12 листопада 2021 року та порушення строків виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 04 січня 2019 року по 12 листопада 2021 року відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
На вказане рішення суду першої інстанції військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу.
14 лютого 2023 року ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху з підстав порушення строку подання апеляційної скарги та ненаданням документу про сплату судового збору.
07 березня 2023 року ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року у справі №520/24486/21, оскільки підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені військовою частиною НОМЕР_1 , були визнані неповажними.
На вказану ухвалу суду апеляційної інстанції відповідачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 27 квітня 2023 року.
09 травня 2023 року ухвалою Верховного Суду зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору у відповідному розмірі.
Вказана ухвала Суду направлена відповідачу поштою та вручена адресату 16 травня 2023 року, що підтверджується відповідним записом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
30 травня 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване відсутністю належного фінансування у зв'язку із запровадженням воєнного стану.
Розглядаючи подане військовою частиною НОМЕР_1 клопотання, Суд виходить з наступного.
Питання звільнення від сплати судового збору, як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, яка в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховується судом апеляційної інстанції.
Наведені заявником підстави не відносяться до жодної з умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити йому сплату судового збору.
Водночас звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати такий збір.
Враховуючи те, що заявник не відноситься до осіб, перелік яких визначений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» і заявником не зазначено підстав, з якими чинне законодавство пов'язує звільнення від сплати або відстрочення сплати судових витрат, клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що скаржнику було надано достатньо часу для усунення недоліків касаційної скарги, проте цього зроблено не було, тому касаційну скаргу необхідно повернути скаржнику.
Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення судового збору - відмовити.
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі №520/24486/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді В.Е. Мацедонська
Н.А. Данилевич