01 червня 2023 року
м. Київ
справа №140/3604/21
адміністративне провадження № К/990/17404/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2022 року у справі № 140/3604/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - відповідач, ГУ НП у Волинській області), Державної казначейської служби України, в якому просив:
? визнати неправомірною бездіяльність ГУ НП у Волинській області у зв'язку із невирішенням його заяви об'єктивно і вчасно, неповідомленням позивача про наслідки розгляду заяви тим органом, який її отримав 30 листопада 2020 року, порушенням строків розгляду звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян»;
? зобов'язати ГУ НП у Волинській області об'єктивно вирішити звернення ОСОБА_1 шляхом повідомлення про наслідки розгляду його заяви з вирішення порушених питань;
? стягнути з ГУ НП у Волинській області на користь ОСОБА_1 2 000 000,00 грн завданої моральної шкоди шляхом списання коштів з рахунків вказаної установи.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року позов задоволено частково:
? визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Волинській області щодо своєчасного ненадання ОСОБА_1 повної відповіді на його звернення від 27 листопада 2020 року;
? зобов'язано ГУ НП у Волинській області об'єктивно розглянути звернення (заяву) позивача від 27 листопада 2020 року та повідомити його про наслідки розгляду такої заяви із вирішенням порушених у зверненні питань;
? у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
15 травня 2023 року до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2022 року у справі № 140/3604/21.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
У цій справі предметом спірних правовідносин є бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо своєчасного ненадання повної відповіді на звернення позивача від 27 листопада 2020 року, відповідно до вимог Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян».
Отже, з урахуванням вимог статті 12 КАС України, ця справа відносяться до справ незначної складності.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що зазначені скаржником доводи фактично зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, до спроби переконати Суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом. Однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними.
Водночас касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд зауважує, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд ураховує позицію, висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі «Азюковська проти України» (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
З урахуванням викладеного, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про звільнення від сплати судового збору вирішенню не підлягають.
Керуючись статтями 12, 328, 330, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2022 року у справі №140/3604/21.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко