Справа № 420/20731/21
31 травня 2023 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання протиправним та нечинним рішення,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, в якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) позивач просить визнати протиправним та нечинним рішення двадцять сьомої сесії восьмого скликання Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області № 479-VIII від 23 грудня 2021 року «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на території Великодальницької сільської ради».
Ухвалами суду від 03.11.2021 року: відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову; від 08.11.2021 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Разом із супровідним листом Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 року № 420/20731/21/88228/21 (а.с.35) справу надіслано до П'ятого апеляційного адміністративного суду на запит останнього. 29.03.2022 року справу повернуто до Одеського окружного адміністративного суду (а.с.59) разом із постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2022 року (а.с.48-50), якою ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову залишено без змін.
Судом з'ясовано, що від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи в загальному провадженні, вхід. № 67180/21, в якій останній просить постановити ухвалу про розгляд адміністративної справи № 420/20731/21 в порядку загального позовного провадження.
Згідно зі змістом вказаної заяви, її подано з таких підстав, зокрема:
- позивач заперечує проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Адже частиною 3 статті 257 КАС України визначено, що «При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження»;
- при цьому: - дана справа має важливе значення для позивача, так як від її вирішення залежить можливість реалізації позивачем наданого йому законом (Земельним кодексом України) права на отримання в порядку приватизації земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, необхідного для забезпечення житлових потреб родини позивача; - розгляд даної справи становить значний суспільний інтерес так як має спонукати відповідача, орган місцевого самоврядування, в повній мірі дотримуватись приписів норм діючого законодавства щодо регулювання земельних відносин та матиме вплив на формування судової практики щодо спонукання органів місцевого самоврядування належним чином дотримуватись норм та вимог діючого законодавства; - позивач вважає, що дана справа не підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження; - розгляд справи в порядку спрощеного провадження позбавляє сторони можливості касаційного оскарження судового рішення.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З наведених положень КАС України вбачається, що спір у справі № 420/20731/21 не передбачений ч. 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 257 КАС України, отже дана справа може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому щодо посилання представника позивача на те, що: - розгляд даної справи становить значний суспільний інтерес так як має спонукати відповідача, орган місцевого самоврядування, в повній мірі дотримуватись приписів норм діючого законодавства щодо регулювання земельних відносин та матиме вплив на формування судової практики щодо спонукання органів місцевого самоврядування належним чином дотримуватись норм та вимог діючого законодавства; - позивач вважає, що дана справа не підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, - слід зазначити, що в заяві не зазначено жодних конкретних доводів-підстав (фактичних і юридичних) та не надано доказів на їх підтвердження щодо наведених представником позивача обставин.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заяви про розгляд справи в загальному провадженні, які могли б потягнути зміну висновків суду, представником позивача не наведено та не надано.
При цьому, щодо решти доводів слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).
Враховуючи та на підставі наведеного, суд вважає подана представником позивача заява про розгляд справи в загальному провадженні є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, відповідно, такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 383) до 30 червня 2023 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.
Заяву розглянуто, ухвалу постановлено та складено також з урахуванням: часу періодичного навчання суддів; часу тимчасової непрацездатності головуючого судді; часу перебування головуючого судді у відпустці; фактичного часу забезпечення суду електроенергією; часу повітряних тривог; часу перевірки повідомлень про мінування будівлі суду; наказу голови Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року № 9-ОС/Д/С «Про особливий режим роботи Одеського окружного адміністративного суду»; статей 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»; Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»; законів України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», якими затверджено Укази Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 22.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 року № 58/2023, від 01.05.2023 року № 254/2023; рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9.
Керуючись ст.ст. 12, 166, 167, 243, 248, 256, 257, 294 КАС України, суд
ухвалив:
В задоволенні заяви представника позивача про розгляд справи в загальному провадженні - відмовити.
Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.
Суддя М.Г. Цховребова