Справа № 420/1651/23
31 травня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,
30 січня 2023 року до суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” до Одеської митниці ВП Держмитслужби, у якому позивач просить суд: визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200344/2 від 14.11.2022; визнати противоправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001196 від 14.11.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час переміщення товару через митний кордон України декларантом до Одеської митниці подана митна декларація з визначеною декларантом вартістю товару. Однак за результатами митного оформлення митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200344/2 від 14.11.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001196 від 14.11.2022. Позивач з даними рішеннями не погоджується та вважає їх протиправними та такими, що порушують його права та інтереси. Документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для відмови у митному оформленні товарів, встановлені МКУ, відсутні. У зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення про коригування та картки відмови на позивача було покладено додаткові фінансові зобов'язання у вигляді митних і інших пов'язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав позивача.
Ухвалою судді Глуханчука О.В. від 21 лютого 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
03.03.2023 до суду від Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 22UA500500041979U1 від 14.11.2022 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200344/2 від 14.11.2022, а саме: 1) відповідно до пп.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно з п. 7 зовнішньоекономічного договору від 22.08.2022 № 33/22 товар повинен бути упакований та маркований, але у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) не сказано про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) наданий до митного оформлення рахунок-фактура від 07.11.2022 № MOP2022000000025 не містить умов оплати за товар тоді, як в п. 3.1 зовнішньоекономічного договору від 22.08.2022 № 33/22 передбачено різні способи оплати: 100% передоплату або 100% оплату протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, також не надавались до митного оформлення банківські документи щодо здійснення передоплати, які могли б підтвердити вартість товару. Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. 14.11.2022 декларантом ТОВ "ОТОМАН" надіслано висновок про вартісні характеристики товару від 11.11.2022 № 20-30/11-2022, калькуляцію від 07.11.2022 б/ н, копію митної декларації країни відправлення від 08.11.2022 № 22353300EX00005983 (без перекладу на українську мову), прайс-лист від 29.10.2022 та лист ТОВ «Дунайська імпортна компанія» від 14.11.2022 № № 14/11-1, що інших документів надано не буде. В копії митної декларації країни відправлення від 24.09.2022 № 22353300EX00005983 наявне посилання на E-Faturu V 22243160110886025911190/2, яка до митного оформлення не надавалася. Крім того в надісланій калькуляції від 07.11.2022 вказана складова наземного транспорту у розмірі 0,06 доларів США за кг, дана сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях, тому митну вартість товарів, заявлених до митного оформлення за вказаною МД буде скориговано відповідно до п.1 ст.55 Митного кодексу України. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.
13.03.2023 на підставі розпорядження керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади, за результатами якого головуючим по справі визначено суддю Завальнюка І.В.
Ухвалою судді Завальнюка І.В. від 20.03.2023 справу прийнято до провадження та продовжено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 14.11.2022 ТОВ «Отоман» (Декларант), діючи в інтересах ТОВ «Дунайська імпортна компанія» на підставі договору № 11/06-20 від 11.06.2020, звернулось до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, у зв'язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація № UA500500/2022/041979 від 14.11.2022), а саме - виноград свіжий, у пластикових ящиках 2120 шт., на 26 дерев'яних палетах, врожай 2022 року. Для громадського споживання. Торговельна марка: МОРЕ. Виробник: МОРЕ TARIM URUNLERI SEBZE MEYVE GIDA LOJISTIK ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI. Країна виробництва: Туреччина (TR).
На підтвердження вартості товару позивачем надано до митниці перелік документів, передбачений ст. 53 МК України, а саме: рахунок-фатура (інвойс), автотранспортна накладна, сертифікат про походження товару, зовнішньоекономічний договір, договір про надання послуг митного брокера, інформація про позитивні результати державних видів контролю.
Після подання декларантом МД, відповідачем було відправлено повідомлення декларантові, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ (договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) прейскуранти (прайс-листи),каталоги виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 8) копію митної декларації країни відправлення. Згідно ст.254 МКУ для перевірки та підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації прошу надати переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення).
У відповідь декларантом надіслано лист № 14/11-1 від 14.11.2022, разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: калькуляція витрат № б/н від 07.11.2022, прейскурант (прайс-лист) № б/н від 29.10.2022, копія митної декларації країни відправлення № 22353300EX00005983 від 08.11.2022, висновок експерта № 20-30/11-2022 від 11.11.2022; та в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи.
14.11.2022 декларантом було спочатку отримано від відповідача рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200344/2 від 14.11.2022, а згодом того ж дня картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001196 від 14.11.2022.
Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що митним органом поставлено під сумнів визначену позивачем митну вартість та висловлено наступні зауваження:
1) відповідно до пп. в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно з п. 7 зовнішньоекономічного договору від 22.08.2022 № 33/22 товар повинен бути упакований та маркований, але у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) не сказано про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) наданий до митного оформлення інвойс (рахунок-фактура) від 07.11.2022 № MOP2022000000025 не містить умов оплати за товар тоді, як в п. 3.1 зовнішньоекономічного договору від 22.08.2022 № 33/22 передбачено різні способи оплати: 100% передоплату або 100% оплату протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, також не надавались до митного оформлення банківські документи щодо здійснення передоплати, які могли б підтвердити вартість товару.
Щодо додатково отриманих документів зазначено, що у додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар від 29.10.2022 № 20- 30/11-2022 зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності, вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів. Також прайс-лист від 29.11.2022 б/н адресований ТОВ «Дунайська імпортна компанія» тобто даний прайс-лист не призначений для необмеженого кола осіб. В копії митної декларації країни відправлення від 24.09.2022 № 22353300ЕХ00005983 наявне посилання на E-Faturu V 22243160110886025911190/2, яка до митного оформлення не надавалася. Крім того, в надісланій калькуляції від 07.11.2022 вказана складова наземного транспорту у розмірі 0,06 доларів США за кг, дана сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях.
У свою чергу, позивач не погоджується із скоригованою відповідачем митною вартістю товарів із застосуванням спірному рішенні резервного методу та використанням в якості джерела інформації вказавши митну вартість аналогічного товару, в результаті чого відповідачем застосовано інформацію про товар, марка якого відмінна від імпортованого позивачем товару, а договірні умови поставки та вартості товару між третіми особами відмінні від встановленої контрактом вартості.
Зокрема, позивач зазначає, що не зважаючи на повний перелік основних та додаткових документів, наданих позивачем, та визначення митної вартості товару відповідно до вимог законодавства митним органом безпідставно прийнято рішення, яким скориговано митну вартість товару в бік збільшення її розміру, а саме, збільшено до USD 28 700,00, у порівнянні із заявленою декларантом митною вартістю - USD 16 400,00. Таке коригування митної вартості в бік збільшення спричинило необхідність для позивача сплатити митні платежі в більшому розмірі, ніж це було передбачено виходячи із заявленої Декларантом митної вартості. Таким чином, позивачем було доплачено: мито - 44 979,38 грн. та ПДВ - 98 954,63 грн., разом - 143 934,01 грн.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідачем згідно ч. 5 ст. 54 МК України витребувані митна декларація країни експорту, документи, що містять відомості про вартість страхування, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також було повідомлено, що відповідно до п. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14, від 20.10.2020 у справі №809/1056/16 та ін.
Розглядаючи даний спір, суд встановив, що позивачем як при декларуванні товарів, так і на вимогу митниці, надано всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.
Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару. Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, зважаючи на наступне.
Як зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, відповідно до пп. в) п. 1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно з п. 7 зовнішньоекономічного договору від 22.08.2022 № 33/22 товар повинен бути упакований та маркований, але у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) не сказано про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Суд вважає безпідставними посилання митного органу на те, що в наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про такі складові митної вартості, як вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Так, відповідно до розділу А.9 умов CРТ Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки).
Відповідно до п. 7.2 Контракту на поставку № 33/22 від 22.08.2022, обов'язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Таким чином, відповідно до умов зазначеного контракту обов'язок пакування покладається на постачальника Товару - Фірму «MOPE TARIM URUNLERI SEBZE MEYVE GIDA LOJISTIK ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI», та при поставці Товару витрати з пакування закладалися Постачальником самостійно до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку Позивача не підлягали.
Згідно зовнішньоекономічного договору ціна імпортованого Позивачем Товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, Позивачем жодних витрат на пакування понесено не було, а тому за правилами ч.10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню Позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення Позивачем митної вартості.
До того ж, відповідачу до митного оформлення надавалася Калькуляція, в якій зазначено, що Постачальником до ціни Товару додано таку складову, як вартість тари та пакування.
Отже відповідач мав всі необхідні документи, що містили дані про таку складову митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, а саме дані про те, що вартість упаковки та робіт з пакування були включені постачальником до ціни товару та додатковому відшкодування з боку позивача не підлягали. Вказані вище дані з посиланням на положення Контракту були також зазначені в листі декларанта, що було проігноровано відповідачем під час митного оформлення.
Оскільки за умовами контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, то згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не потребують окремого документального підтвердження, а отже посилання митного органу на необхідність відокремлення вартості пакування від вартості товару для правильного визначення митної вартості ввезеного позивачем товару, є безпідставним.
Крім того, суд вважає безпідставними зауваження митного органу про те, що наданий до митного оформлення інвойс (рахунок-фактура) від 07.11.2022 № MOP2022000000025 не містить умов оплати за товар тоді, як в п. 3.1 зовнішньоекономічного договору від 22.08.2022 № 33/22 передбачено різні способи оплати: 100% передоплату або 100% оплату протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, також не надавались до митного оформлення банківські документи щодо здійснення передоплати, які могли б підтвердити вартість товару.
Так, в п. 3.2 Контракту прямо передбачено, що якщо в товаросупровідних документах та / або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1. Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено Постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.
Тобто сторонами Контракту в п. 3.2 фактично закріплено обрання післяплати як умови оплати за замовчуванням, якщо інше не передбачено товаросупровідними документами або інвойсом.
В свою чергу контракт надавався відповідачу до митного оформлення та він був ознайомлений з його змістом.
Таким чином, відповідно до контракту, його сторонами було обрано ту умову оплати товару, яка передбачає післяплату, а саме 100% вартості товару має бути сплачено протягом 14 днів після закінчення митного оформлення, що підтверджується ВМД. До того ж, позивач не має обов'язку зазначати в інвойсі умови оплати товару, адже цей документ складається постачальником.
Отже, викладений відповідачем аргумент на підтвердження необхідності вимагати додаткові документи від позивача (Декларанта) та коригувати заявлену митну вартість товару в бік збільшення є безпідставним.
Крім того, посилання відповідача на непроведення експертом перевірки достовірності незалежних джерел, на які йде посилання у висновку, суд вважає безпідставними.
Суд зазначає, що експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК. Таким чином, експертний висновок має виключно інформаційний характер і зазначена в ньому інформація не може слугувати підставою для витребування додаткових документів.
Водночас приписи МКУ зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Експертний висновок не є визначальним при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару. Сам по собі експертний висновок не визначає митну вартість, проте при сукупності наданих до митного оформлення документів, такий висновок є додатковим підтвердженням правильності визначення митної вартості товару за ціною договору.
Крім того, доводи відповідача щодо неможливості розглядати наданий прайс-лист як документ для підтвердження заявленої митної вартості через те, що він складений не для необмеженого кола заінтересованих покупців та орієнтований безпосередньо на позивача, є безпідставними, оскільки відповідач не навів жодних нормативно-правових актів, зокрема міжнародних чи хоча б актів країни постачальника, які б доводили обов'язковість складання прайс-листа для необмеженого кола осіб, а не для конкретного покупця.
Крім цього, оскільки жодним міжнародним нормативно-правовим актом не закріплена форма прайс-листа, не можна однозначно трактувати наданий постачальником прайс-лист як такий, що був складений виключно для позивача. Зі змісту прайс-листа лише вбачається, що він був направлений на ім'я позивача, водночас жодний факт не свідчить на користь того, що цей прайс-лист відрізняється від всіх інших, які надаються постачальником на ім'я інших покупців.
Згідно загальноприйнятої світової практики, прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Калькуляція - це розрахунково-вартісна методика обліку, за допомогою якого обраховується планова собівартість продукції. Всі види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису.
При цьому, для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.
Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.
Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
У контексті спірних правовідносин прайс-лист не є тим обов'язковим документом, які надаються на підтвердження митної вартості товару та не є єдиним доказом, який в кінцевому результаті впливає на числове значення заявленої митної вартості товарів. При цьому, він містить необхідну для предмета доказування інформацію і у сукупності з іншими наявними у справі доказами дає змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, тобто з цих підстав є належними і достатніми доказами у даній справі.
Згідно ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
У відповідності з ст.ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.
Крім того, в Експортній декларації зазначено номер рахунку-фактури (E-Fatura) № V22243160110886025911190/1 від 07.11.2022 року, але це не ще один рахунок-фактура, а той самий інвойс, який був наданий до митного оформлення відповідачу.
Номер V22243160110886025911190/1 - це ідентифікаційний номер, який було присвоєно інвойсу як електронному документу згідно з турецьким митним законодавством турецьким програмним забезпеченням для митного оформлення, що є аналогом української Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), яка об'єднує в собі всі програмно-технічні складові, необхідні для автоматизації процесів митного оформлення та контролю, та аналогом діючої в складі ЄАІС автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» (АСМО).
Отже, позивачем було надано до митного оформлення всі необхідні та наявні в нього документи, що стосуються товару, в тому числі один єдиний інвойс. Інших інвойсів на розмитнюваний товар постачальником оформлено не було.
З приводу зауважень митного органу про те, що за даними митного органу зазначена в калькуляції складова ціни товару - наземне транспортування товару, нижча у порівнянні з іншими подібними поставками, суд зазначає наступне.
Калькуляція - це документ, який складається постачальником, та позивач не має впливу на його зміст. Тобто, постачальник самостійно вирішує, які саме витрати включити до калькуляції, виходячи з фактично понесених ним видатків у зв'язку з поставкою товару позивачу.
Відповідно до п. 4.4 Контракту обов'язок та витрати з транспортування товару до порту / місця відправки такого товару, відповідно до обраної умови поставки, покладаються на постачальника та такі витрати самостійно закладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають. Витрати на транспортування безпосередньо до покупця відповідно до обраної умови поставки СРТ так само закладаються до ціни товару та не підлягають відшкодуванню з боку покупця.
Таким чином, вищезазначені витрати постачальника жодним чином не впливають на визначення митної вартості товару декларантом, адже відповідно до контракту та за правилами ч.10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару тому, що вони вже включені до вартості товару.
Стосовно ненадання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, суд зазначає, що митним органом жодним чином не обґрунтована необхідність вказаних документів.
Так, відповідно до ч.3 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), зокрема висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеного вбачається, що законодавцем встановлені три умови, за яких декларант має надати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини:
- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- наявність письмової вимоги;
- наявність у декларанта витребуваних документів (висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини).
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі №815/4686/16.
Відповідачем не взято до уваги приписи ст.8 МК України, якою передбачено принцип презумпції невинуватості. Декларантом не було допущено систематичних порушень, а помилка суто механічна та її допущення не впливає на числове визначення митної вартості товару заявленого до митного оформлення. Крім того, відповідачем не доведено ознак підробки в зазначених документах.
Окремо суд зауважує, що з повідомлення митного органу про необхідність надання декларантом додаткових документів вбачається, що митний орган при цьому лише посилається на п.5 ст.54 МК України та ст.53 МК України та перераховує увесь перелік документів, передбачений ч.3 ст.53 КАС України.
Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.
Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 КАС України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі № 1.380.2019.000724 (адміністративне провадження №К/9901/25406/19).
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що витребовуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Згідно зі ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності в поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Таким чином, суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).
При цьому суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Під час розгляду справи митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно було прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі "Звежинський проти Польщі" позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.
Під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі "Pressos Compania Naviera S. A." та інші проти Бельгії". Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.
При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно п. 17 рішення ЄСПЛ у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про недотримання позивачем вимог митного законодавства і не довів правомірності оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови, у зв'язку із чим останні підлягають скасуванню.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” (68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1; ЄДРПОУ 40017905) до Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана і Юрія, 21-А; ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200344/2 від 14.11.2022, картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001196 від 14.11.2022.
Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» судові витрати в розмірі 4294,40 грн (чотири тисячі двісті дев'яносто чотири грн 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк