Справа № 496/3764/23
Провадження № 1-кс/496/1198/23
31 травня 2023 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області
у складі слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біляївка клопотання дізнавача СД Одеського районного управління №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023164250000138 від 25.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,-
Дізнавач звернувся до суду з вказаним клопотанням, в якому просить накласти арешт на посвідчення водія НОМЕР_1 видане 31.08.2000 року категорії В на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому посилається на те, що 25.05.2023 року до чергової частини Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області надійшов рапорт заступника командира роти НОМЕР_2 батальйону 2 полку УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , про те, що під час несення служби на блокпосту № 12 по вул. Кишинівське шосе, смт. Хлібодарське Одеського району, Одеської області, було зупинено транспортний засіб марки «Форт Транзит», д.н.з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , який пред'явив посвідчення водія НОМЕР_1 на його ім'я, з явними ознаками підробки. (ЖЄО No7666 від 25.05.2023). 25.05.2023 року в період часу з 12:34 годин по 12:38 годин було проведено огляд місця події на блокпосту АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено посвідчення водія НОМЕР_1 видане 31.08.2000 категорії В на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та запаковано до поліетиленового спец пакет ЕХР0307882 з підписами учасників процесуальної дії. Вищезазначене водійське посвідчення з ознаками підробки являється речовим доказом та зберігає на собі сліди кримінального правопорушення та підлягає збереженню, тому виникла необхідність у накладенні арешту для подальшого призначення і проведення судових експертиз, у зв'язку з чим дізнавач звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.
Адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_5 , у судовому засіданні заперечував щодо накладання арешту на посвідчення водія, в підтвердження його легальності надав копію екзаменаційної картки водія ОСОБА_5 , копію свідоцтва № НОМЕР_4 про закінчення програми підготовки водія транспортного засобу категорії «В» від 11.07.2000 року.
Прокурор в судове засідання не з'явився. Його неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, відповідно до положень ч.1 ст. 172 КПК України.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши заперечення адвоката, суд приходить до наступного.
У відповідності до ч.1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно ч. 1 ст. 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.
З п.4 ч. 2 ст. 40-1 КПК України вбачається, що дізнавач уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, в ч.1 ст. 98 КПК України вказано, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Ст. 173 ч.2 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Кримінальне правопорушення відповідно до ч.4 ст.358 КК України, полягає у використанні завідомо підробленого документа.
Однак, відповідно до клопотання дізнавача, останній просить накласти арешт на посвідчення водія НОМЕР_1 видане 31.08.2000 року категорії В на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, в судовому засіданні надано копію екзаменаційної картки водія ОСОБА_5 , копію свідоцтва № НОМЕР_4 про закінчення програми підготовки водія транспортного засобу категорії «В» від 11.07.2000 року, що підтверджує легальність вказаного документа. Будь-яких належних та допустимих доказів підробки зазначеного документу, які б спростовували наявну інформацію, та підтверджували наявність обґрунтованої підозри, стороною обвинувачення суду не надано.
В ч.1 ст. 173 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, суд відмовляє у задоволенні клопотання.
Слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст. ст. 98, 170-173 КПК України, -
В задоволенні клопотання дізнавача СД Одеського районного управління №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023164250000138 від 25.05.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України - відмовити в повному обсязі.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення або виготовлення повного тексту ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1