Справа № 130/2318/21
Провадження № 22-ц/801/854/2023
Категорія: 21
Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.
Доповідач:Копаничук С. Г.
01 червня 2023 рокуСправа № 130/2318/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Медвецького С. К., Оніщука В. В.,
з участю секретаря судового засідання: Литвина С. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство «Браїлівське», Державний реєстратор Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюк Сергій Анатолійович,
розглянув в судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31 січня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Грушковської Л. Ю. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт», за участю третіх осіб - приватного акціонерного товариства «Браїлівське», державного реєстратора Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюка Сергія Анатолійовича, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного користування та скасування державної реєстрації ,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт», за участю третіх осіб - приватного акціонерного товариства «Браїлівське», державного реєстратора Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюка Сергія Анатолійовича, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного користування та скасування державної реєстрації.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ВН належить земельна ділянка з кадастровим номером 0521084500:04:003:0090, площею 4,6321 га., яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.
Позивач ОСОБА_1 дізнався, що обробіток його земельної ділянки здійснює ТОВ «Поділля Агропродукт». При цьому жодних договорів з відповідачем щодо передачі йому в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 не підписував, згоду на обробіток не надавав.
Право оренди земельної ділянки зареєстроване за ТОВ «Поділля Агропродукт» на підставі договору б/н від 03.10.2019 року.
Позивач указує, що його підписи на договорі є підробленими з метою незаконного використання належної йому земельної ділянки.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд витребувати у ТОВ «Поділля Агропродукт» з чужого незаконного користування земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 , кадастровий номер 0521084500:04:003:0090, площею 4,6321 га., яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області; скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди державного реєстратора Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюка С.А. за індексним номером 49360594 від 25.10.2019 та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати..
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31 січня 2023 року позов задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» з чужого незаконного користування земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ВН з кадастровим номером 0521084500:04:003:0090, площею 4,6321 га., яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.
Скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди державного реєстратора Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області Фаренюка Сергія Анатолійовича за індексним номером 49360594 від 25 жовтня 2019 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Поділля Агропродукт» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції базується на висновку експертів вінницького відділення КНІДСЕ №6308/6309/22-21 від 16 листопада 2022 року, який є недостатньо обґрунтованим та неповним.
Відповідач зазначає, що суд першої інстанції у порушення вимог процесуального закону при винесенні рішення не надав оцінки аргументам, викладеним у запереченнях на висновок експертів, тому прийшов до помилкового висновку про задоволення позову.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником земельної ділянки відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН, площею 4,6321 га, розташованої на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, державним реєстратором Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюком С. А. зареєстровано право оренди за договором та додаткова угода про заміну сторони та внесення змін до договору оренди. Індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49360594 від 25 жовтня 2019 року.
Згідно висновку експертів Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України №6308/6309/22-21 від 16.11.2022 року підпис у договорі оренди №б/н від 03.10.2019 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Поділля Агропродукт» виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі б/н від 03.10.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Поділля Агропродукт», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц зроблено висновок про те, що підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц зазначено: «Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Відповідно до ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує ч.2, 3 ст.215 ЦК, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими».
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на час укладення додаткової угоди) державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право оренди земельної ділянки.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 умови договору оренди б/н від 03.10.2019 року з ТОВ «Поділля Агропродукт» не погоджував, волю на вчинення правочину не виявляв.
Так, згідно експертного висновку Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України №6308/6309/22-21 від 16.11.2022 року, підпис у договорі оренди №б/н від 03.10.2019 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Поділля Агропродукт», виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі б/н від 03.10.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Поділля Агропродукт», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що вказаний висновок є необґрунтованим, таким, що викликає сумніви та вказує на упередженість експертів, а суд необґрунтовано відхилив клопотання про проведення повторної судової технічної та почеркознавчої експертизи.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою -якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Згідно зі статтею 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв'язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.
Заявляючи клопотання про проведення повторної експертизи відповідачем не наведено у клопотанні належних та аргументів, які б дали можливість суду дійти висновку про наявність підстав для недовіри попередньому висновку.
Факт відмови в задоволенні вищевказаного клопотання не свідчить про порушення місцевим судом принципу змагальності сторін, так як серед обов'язків суду, встановлених частиною п'ятою статті 12 ЦПК України, окрім сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, також визначено запобігання зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами.
Так, висновок експертів №6308/6309/22-21 від 16.11.2022 року за результатами проведення судової технічної та почеркознавчої експертизи містить чітку та однозначну відповідь на поставлені судом питання.
Судова експертиза у цій справі проведена атестованими судовими експертами, які мають відповідну освіту, необхідну для проведення такої експертизи, при цьому висновок експертизи відповідає вимогам чинного законодавства, не містить недоліків, які б породжували сумніви у правильності та обґрунтованості зроблених висновків, узгоджуються з іншими доказами, які надані у цій справі.
Експерти були повідомлені про відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до статей 384, 385 Кримінального кодексу України. Порушень порядку призначення і проведення експертизи також не встановлено, а твердження сторони відповідача про сумніви у правильності висновку експертів не підтверджені належними та допустимими доказами.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що залишаючи без розгляду клопотання, суд першої інстанції правильно виходив із того, що таке клопотання було подано після закінчення підготовчого провадження у справі.
Як на підставу визнання висновку експертів недопустимим, відповідач посилається на рецензію № 06/Р/23 від 27.01.2023, підготовлену кандидатом юридичних наук Бондар М.Є. на замовлення ТОВ «Поділля Агропродукт».
Апеляційний суд відхиляє дані доводи апеляційної скарги з огляду на таке.
Процедуру проведення та оформлення результатів рецензування висновків судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, а також проєктів висновків фахівців, які мають намір отримати кваліфікацію судового експерта визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 03.02.2020 № 335/5.
Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків.
Рецензування висновків проводять співробітники НДУСЕ (науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України), які мають кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок, та не менше ніж трирічний стаж експертної роботи.
Науково-дослідними установами судових експертиз в Україні є регіональні науково-дослідні інститути судових експертиз, зокрема, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, а також Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності.
ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива», працівником якого є ОСОБА_2 не є регіональною науково-дослідною установою судових експертиз, а відповідно до відомостей з Реєстру атестованих судових експертів (https://rase.minjust.gov.ua/)її свідоцтво експерта анульовано рішенням ЕКК КНІДСЕ від 03.02.2017 № 1, тобто рецензування проведене не уповноваженою на те особою, а саме рецензування не відповідає встановленій Порядком меті.
Щодо посилань представника відповідача на те, що навіть за умов неприйняття рецензії як доказу, не можна не брати до уваги вказаній у ній недоліки, зокрема, такі суттєві, як не зазначення у висновку експерта про надання для проведення експертизи вільних зразків почерку, і ненадання оцінки ряду збіжних ознак, що могло вплинути на правильність і обґрунтованість висновку експертів, то колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1.3 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1999 № 53/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.
Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження в справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи, або виконані після відкриття провадження у справі, але не в зв'язку з її обставинами; експериментальні зразки почерку - це такі, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв'язку з призначенням даної експертизи.
Разом з тим, відповідно до пунктів 1.5, 1.8, 1.10 вільні зразки по змозі повинні відповідати об'єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням. Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів. Якщо з певних причин виконати будь-які вимоги, що стосуються відбирання та надання зразків, не було можливості, про це слід указати в документі про призначення експертизи (залучення експерта).
Отже, науково-методичні документації передбачають бажані види і кількість зразків почерку для проведення почеркознавчої експертизи, а не встановлюють, що вона не може бути проведеною без наявності певної мінімальної кількості зразків почерку кожного із видів.
За змістом висновку експертів ними в якості зразків підпису та почерку ОСОБА_1 для порівняльного дослідження надано ряд умовно-вільних зразків, а також експериментальні зразки на 12 аркушах (а.с. 120-131).
Експерти будучи попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, клопотань про надання додаткових зразків і матеріалів не заявляли, а їх висновок щодо поставлених питань є категоричним, тобто наданих сторонами і відібраних судом зразків почерку було достатньо для проведення експертизи.
Відомості про те, що написання певних літер у підписі ОСОБА_1 крім розбіжностей, мають і характерні збіги (подібності), у висновку експертів не відображені.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Висновок експерта є обґрунтованим, не суперечить іншим матеріалам справи і не викликає сумнівів в його правильності, а апелянт не заявляв клопотання про проведення повторної експертизи на стадії апеляційного перегляду судового рішення.
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної слід залишити за ТОВ
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт» залишити без задоволення.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31 січня 2023 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий С. Г. Копаничук
судді: С. К. Медвецький
В. В. Оніщук