Справа № 129/472/22
Провадження № 22-ц/801/1077/2023
Категорія: 36
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондар О. В.
Доповідач:Шемета Т. М.
01 червня 2023 рокуСправа № 129/472/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),
суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2023 року, ухвалене у складі судді Бондар О. В. в м. Вінниця, повне судове рішення складено 17 березня 2023 року,-
18 лютого 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» (далі - ТОВ «Вінницягаз Збут») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу, висувало вимогу стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за послуги з постачання природного газу за період з 01.09.2020 року по 31.12.2021 року в сумі 4 438 грн 77 коп.; 3% річних в сумі 137, 97 грн, інфляційного збільшення в сумі 438 грн 93 коп.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ «Вінницягаз Збут» здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії виданої постановою НКРЕКП за № 633 від 11.05.2017 року. ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання природного газу з відкритим особовим рахунком № НОМЕР_1 . Свої зобов'язання по забезпеченню відповідача природним газом, як споживача цих послуг, товариство виконує належним чином та в повному обсязі. Відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг своєчасно та в повному обсязі не виконує, внаслідок чого станом на 18.02.2022 року, за період з 01.09.2020 року по 31.12.2021 року, сума заборгованості відповідача за послуги з газопостачання перед товариством складає 4 438,77 грн. За цей же період інфляційні витрати склали 438 грн, 93 коп., а також 3% річних (нарахованих на підставі ст. 625 ЦПК України) в розмірі 137, 97 грн.
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2023 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вінницягаз Збут» заборгованість за послуги з постачання природного газу в розмірі 5 015 грн 67 коп, з яких: 4 438 грн 77 коп. заборгованість за послуги з постачання природного газу за період з 01.09.2020 року по 31.12.2021 року; 3% річних в сумі 137, 97 грн, інфляційного збільшення в сумі 438 грн 93 коп. Вирішено питання про стягнення судового збору.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач договірні зобов'язання щодо оплати за спожитий природний газ в повному обсязі та належним чином не виконує, прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті обсягу використаного ним природного газу, що зумовило виникнення заборгованості перед ТОВ «Вінницягаз Збут», загальна сума якої складає 5 015 грн 67 коп., з них: 4 438 грн 77 коп.- заборгованість за послуги з постачання природного газу за період з 01.09.2020 року по 31.12.2021 року; 3% річних у сумі 137, 97 грн за період з 26.10.2020 року по 15.02.2021 року, та інфляційні втрати в сумі 438 грн 93 коп. за період з 26.10.2020 року по 15.02.2021 року (штрафні санкції нараховані за період до введення воєнного стану в Україні).
Не погодившись із рішенням суду, 14 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідач не укладав ніякого договору з оператором ГРМ. Зауважує, що суд не врахував, що документ під назвою «фінансовий стан» сформований в односторонньому порядку самим позивачем та не погоджений сторонами, не проведені акти звірки, а відтак він не може бути доказом заборгованості за спожитий природний газ. Відповідач не погоджується із зазначеним обсягом спожитого газу, його будинок в січні 2021 року був відключений від газопостачання і після цього існує ряд розбіжностей в показниках лічильника, в зв'язку з чим він неодноразово звертався до оператора ГРМ АТ Вінницягаз для приведення показників лічильника у відповідність до спожитого ним газу або здійснення перерахунків. Стверджує, що надав розрахунки спожитого ним природного газу помісячно до моменту відключення 27.01.2021 року (показник 5437), та надав квитанції про оплату, які підтверджуються і відображені у документі фінансовий стан споживача, а тому заборгованість у нього відсутня, а показник лічильника, який вказує позивач: 5632, був у червні місяці 2022 року, де новим постачальником природного газу вже був Нафтогаз України.
10.05.2023 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх. № ЕП?1949) ТОВ «Вінницягаз Збут», в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що показник лічильника 5632, був переданий самим відповідачем до оператора ГРМ. Спростовуючи доводи відповідача щодо невірного зазначення показників лічильника зазначає, що з відповіді АТ «Вінницягаз» № 210-Сл-4136-0522 від 20.05.2022 року вбачається, що в січні 2021 року було зафіксовано показник лічильника - 5437, у травні 2021 року зафіксовано наступний показник лічильника - 5508, станом на грудень 2021 року показник лічильника - 5632 (фотофіксація лічильника з цим показником наявна в матеріалах справи). Крім того, зазначає, що відповідач споживає природний газ та з червня 2022 року сплачує відповідні рахунки за постачання природного газу ГК «Нафтогаз України», при цьому вказує, що станом на 27.01.2021 року у нього був опломбований лічильник та природний газ він не споживає, тобто поведінка відповідача є суперечливою. Доказів того коли та ким було знято пломбу з лічильника матеріали справи не містять.
29 травня 2023 року до апеляційного суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу з проханням залишити відзив позивача на апеляційну скаргу без задоволення, а подану апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає вимогам закону.
У справі встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини:
- ТОВ «Вінницягаз Збут» є юридичною особою та здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії виданої постановою НКРЕКП за № 633 від 11.05.2017 року.
- Оператором ГРМ у Вінницькій області є АТ «Вінницягаз».
- ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання природного газу, з особовим рахунком № НОМЕР_1 .
- Відповідно до довідки про фінансовий стан по особовому рахунку № НОМЕР_1 , ЕІС-код НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , за споживачем ОСОБА_1 рахується заборгованість за надані послуги з постачання природного газу за період з 01.09.2020 по 31.12.2021 року у розмірі 4 438 грн 77 коп. (а. с. 10).
- Згідно наданого розрахунку 3% річних становить 137 грн 97 коп., а інфляційних втрат - 438 грн 93 коп. (а. с. 11 -13).
- Згідно Акту № 4805 про припинення газопостачання від 27.01.2021 року зафіксовано показник лічильника - 5438 (а. с. 87).
- Як вбачається зі знімку лічильника (а. с. 100), станом на грудень 2021 року на лічильнику зафіксовано показник 5632.
- На а. с. 58 міститься відповідь АТ «Вінницягаз» Вх. № 210-Сл-4136-0522 від 20.05.2022 року, надана на запит «ТОВ «Вінницягаз Збут» стосовно інформації про об'єм та обсяг розподіленого споживачу ОСОБА_1 (спожитого ним) природного газу за період з 01.06.2020 по 17.05.2022 Товариством відповідно до вимог Кодексу НТС було передано Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача, де станом на січень 2022 року вказано показник лічильника - 5632, який таким і залишився станом на травень 2022.
Між сторонами виник спір з приводу стягнення заборгованості за постачання природного газу побутовому споживачеві.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України,)
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.
Відносини сторін щодо надання послуг постачання природного газу регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII); Законом України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 року № 329-VIII (далі- Закон № 329-VIII), Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827 (далі - Правила № 2496), Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1386/27831.
Згідно пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належить: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (пункт 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Споживач газу зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів (пункт 2 частини другої статті 13 Закону № 329-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Правил № 2496 постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Побутовий споживач зобов'язаний: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договору (пункт 32 розділу ІІІ Правил № 2496).
За змістом пункту 1.3 Типового договору, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання. Фактом укладення цього Договору є включення Постачальником Споживача до свого Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи на підставі заяви-приєднання, поданої Споживачем в установленому законодавством порядку.
Споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату послуг постачальника згідно з умовами цього договору (підпункт 1 пункту 5.2 Типового договору).
Побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу (пункт 4 розділу IV Кодексу ГРМ).
Судом першої інстанції встановлено, що станом на 18.02.2022 року сума заборгованості відповідача за послуги з газопостачання відповідача перед товариством складає 4 438 грн 77 коп.; 3% річних в сумі 137, 97 грн, інфляційного збільшення в сумі 438 грн 93 коп. (розрахунки на а. с. 10 - 13).
Заборгованість почала накопичуватись за період з 01.09.2020 року по 31.12.2021 року (з урахуванням оплат, які були проведені споживачем ).
Посилання відповідача на те, що жодних договорів на постачання природного газу він не підписував з позивачем, колегія суддів не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з постачання природного газу.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 646/834/17 зроблено правовий висновок про те, що для виникнення правовідносин на підставі публічної оферти не потрібно інших доказів ніж публікація публічного договору та відсутність заперечень з іншої сторони.
Редакція Типового договору розміщена на офіційному сайті НКРЕКП, офіційному сайті ТОВ «Вінницягаз Збут» в мережі Інтернет та опубліковано в друкованому виданні газета Вінниччина» від 23.12.2015 року (а. с. 14).
Крім цього, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є споживання природного газу, поставленого позивачем та часткова сплата споживачем рахунків постачальника за поставлений природний газ.
Аргументи відповідача про те, що позивачем не надано доказів про те, що він є єдиним діючим постачальником природного газу для відповідача, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки позивачем надано суду докази відкриття особового рахунку на споживача № НОМЕР_1 , а також відповідачем надано докази часткової оплати за послуги з постачання природного газу (квитанції платежів здійснених по особовому рахунку № НОМЕР_1 на рахунок ТОВ «Вінницягаз Збут», в якому відображено особовий рахунок, ПІБ, дата платежу, сума, примітка з яких вбачається інформація, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 рахується споживач, яким здійснювалися оплати за послуги з постачання природного газу по відповідному рахунку (а. с. 91).
Відповідно до п. 2 розділу V Правил № 2496, саме споживач вправі вибирати постачальника газу шляхом укладення з ним договору постачання природного газу, відтак саме відповідач має надати докази, що він уклав договір на постачання природного газу з іншим постачальником, проте матеріали справи таких доказів не містять.
Згідно Акту про припинення газопостачання від 27.01.2021 року зафіксовано показник лічильника - 5438 (а. с. 87), який визнається відповідачем (а.с. 91).
Разом з тим, після відключення газу з травня 2021 року відповідач відновив споживання та за травень 2021 року значиться об'єм спожитого газу 71 м3 (показник лічильника 5508), в жовтні 2021 року об'єм спожитого газу склав 118 м3 (показник лічильника 5626), в грудні 2021 року - 66,45 м3 (показник лічильника 5632), що зафіксовано оператором ГРМ АТ «Вінницягаз» та зазначено у наданій ним відповіді на адресу ТОВ «Вінницягаз Збут» від 20.05.2022 року (а.с.58). З цієї ж відповіді вбачається, що з того часу показник лічильника залишився незмінним (5632) та дійсно існував станом на червень 2022 року, коли постачальником газу став ГК «Нафтогаз Україна».
Отже, як вбачається з наданої інформації, показник лічильника 5632, який взятий за основу для нарахування заборгованості позивачем, існував станом на грудень 2021 року, коли постачальником газу був позивач і тому саме на його рахунок має бути здійснено погашення заборгованості відповідачем за спожитий природний газ, а до ГК «Нафтогаз Україна» цей показник був переданий з метою дотримання принципу безперервності як останній показник, зафіксований оператором ГРМ (без визначення об'єму спожитого газу), тому твердження в апеляційній скарзі про те, що кошти за газ по показнику лічильника 5632 відповідач повинен сплачувати ГК «Нафтогаз Україна», є безпідставними.
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп.5 п.5.1.Типового договору споживач має право вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахунковою сумою вимагати проведення звірки розрахункових даних та /або оскаржити їх в установленому цим договором порядку.
З огляду на викладене колегія суддів виснує, що суд першої інстанції підставно вважав, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами доводи позивача в частині суми заборгованості.
Аргументи апеляційної скарги про те, що документ під назвою «фінансовий стан», наданий позивачем, як документальне підтвердження факту наявності заборгованості не може бути взятий до уваги, оскільки даний документ про борг сформований в односторонньому порядку самим позивачем та не погоджений сторонами, не проведені акти звірки суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такий розрахунок здійснено на підставі інформації, отриманої від оператора ГРМ ПТ «Вінницягаз», будь-яких розбіжностей щодо обсягу спожитого газу між постачальником та оператором ГРМ не міститься (а.с.10 та 58), відповідач здійснював часткову оплату за спожитий газ та не спростував доводів позивача щодо обсягу спожитого ним природнього газу.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження, судове рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відтак апеляційним судом дано оцінку основним доводам відповідача та позивача викладеним в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат апеляційний суд виходить з наступного: відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Позивач судові витрати в суді апеляційної інстанції не поніс. Тому, оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а судове рішення у справі залишено без змін, відповідно до положень ч. 7 ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді: О. Ю. Береговий
О. В. Ковальчук