30 травня 2023 року
м. Київ
Справа № 910/5672/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Бенедисюка І.М. , Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,
представників учасників справи:
позивача - громадської спілки "Український музичний альянс"- Неволіна А.Ю., адвокат (довіреність б/н від 01.06.2021),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ"- не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу громадської спілки "Український музичний альянс"
у справі № 910/5672/17
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 (судді Отрюх Б.В., Грек Б.М., Поляков Б.М.)
за позовом громадської спілки "Український музичний альянс" (далі - ГС "Український музичний альянс", позивач)
до товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" (далі - ТОВ "МТІ", відповідач)
про стягнення 1 757 227,89 грн (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).
Стислий зміст позовних вимог
Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" правонаступником якого є ГС "Український музичний альянс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "МТІ" про стягнення 1 757 227,89 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, імпортованих відповідачем, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, передбачених частиною другою статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон №3792).
Позовні вимоги з посиланням на умови договору про виплату відрахувань (відсотків) від 16.06.2016 та приписи частини другої статті 42 Закону №3792 мотивовано здійсненням ТОВ "МТІ" у період з 01.01.2018 по 30.06.2018 імпорту на митну територію України обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах (планшетних комп'ютерів, ноутбуків, дисків для лазерних систем зчитування, жорстких дисків, флеш-карток, карт пам'яті, запам'ятовувальних пристроїв на жорстких дисках).
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.11.2022 (суддя Зеленіна Н.І.), позовні вимоги ГС "Український музичний альянс" задоволено; стягнуто з ТОВ "МТІ" на користь ГО "Український музичний альянс" 1 757 227,89 грн - суми відрахувань та 26 358,42 грн - витрат по сплаті судового збору.
Судове рішення прийнято з посиланням на приписи статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), статей 530, 610, 614 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та мотивоване тим, що факт ввезення відповідачем товарів, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, вбачається з витребуваних у відповідача документів, судової експертизи та інформації наданої Державною фіскальною службою України, а відтак, ТОВ "МТІ" в силу законодавчих приписів зобов'язане було сплатити позивачеві 1 757 227,89 грн відрахувань за імпортовані товари за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 під час розмитнення останніх.
Водночас суд першої інстанції зазначив, що оскільки Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України зобов'язане було затвердити новий склад Комісії з акредитації організацій колективного управління , оголосити про початок відкритого конкурсу не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня закінчення прийому заяв, встановити строк для подачі таких заяв та визначити організацій колективного управління з повним дотриманням публічного порядку, проте Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України цього виконано не було, тож Свідоцтво позивача від 20.12.2007 №2/У у даному випадку не втратило чинність, у зв'язку з порушенням порядку проведення конкурсу. Отже, на думку суду першої інстанції, ГС "Український музичний альянс" є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, на підставі свідоцтва від 20.12.2007 №2/У.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 910/5672/17 задоволено заяву ГС "Український музичний альянс"; стягнуто з ТОВ "МТІ" на користь ГС "Український музичний альянс" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 апеляційну скаргу ТОВ "МТІ" задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2022 у справі № 910/5672/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю; додаткове рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 910/5672/17 скасовано; відмовлено у задоволенні заяви ГС "Український музичний альянс" про розподіл судових витрат.
Судове рішення мотивоване тим, що ГС "Український музичний альянс" втратила акредитацію відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2020 у справі № 640/7679/20, встановленої наказом Мінекономіки від 18.02.2020 № 267, саме з дати його прийняття.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2020 у справі № 640/7679/20 Мінекономіки відповідно до наказу від 13.01.2022 № 107 виключило з Реєстру організацій колективного управління інформацію про сферу акредитації Спілки у сфері обов'язкового колективного управління - відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників. що предметом позовної заяви у даній справі є відрахування періоду 2016 року, тобто періоду чинності норми статті 42 Закону №3792, проте станом на дату ухвалення рішення у справі діють нові правила щодо діяльності організацій колективного управління, які введено Законом № 2415, а також нові правила розподілу відрахувань, якими передбачено наявність обов'язкової умови для здійснення розподілу та виплати відрахувань - акредитація у відповідній сфері колективного управління.
Водночас, договір про виплату відрахувань, укладений у відповідності до норм ГК України та ЦК України не наділяє позивача повноваженнями на розподіл та виплату відрахувань, а лише засвідчує факт співпраці з відповідним імпортером за умов наявності відповідних повноважень (діючого свідоцтва). При цьому, укладання договору не забороняє іншим уповноваженим організаціям колективного управління звертатися з позовами до такого імпортера про стягнення відрахувань у судовому порядку.
Таким чином, станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції у позивача відсутні повноваження (дозвіл) здійснювати розподіл та виплату спірних відрахувань згідно закону та, відповідно, згідно договору. За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.
Стислий виклад вимог касаційної скарги
ГС "Український музичний альянс" звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 зі справи №910/5672/17 скасувати; залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2022.
Водночас скаржник зазначає, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з касаційним розглядом справи, орієнтовний розмір якої складає 50 000,00 грн. Детальний розрахунок їх вартості та підтверджуючі документи факту надання правової допомоги будуть надані суду протягом п'яти днів з дня ухвалення відповідного рішення згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
Касаційна скарга ГС "Український музичний альянс" подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Скаржник наголошує на тому, що під час вирішення даного спору судом апеляційної інстанції не було враховано висновки Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України), викладені у постанові від 14.05.2020 зі справи №58/505 щодо незворотності дії закону у часі та у постанові від 12.01.2023 № 910/12523/18 щодо обов'язковості виконання зобов'язань, які виникли під час дії господарського договору, навіть якщо строк такого договору скінчився.
Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України), а саме:
- відносно системного тлумачення положень частини шостої статті 12, частини першої статті 16 та підпункту 5 пункту 3-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (надалі - Закон 2415) та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (щодо незаконності вимоги до особи позивача завідомо неможливого ні для кого статусу акредитованої організації колективного управління в умовах воєнного стану);
- про застосування рішення Європейського суду з прав людини у справі № 47384/07 AsDAC v. The Republic of Moldova від 08.12.2020 року як джерела права (щодо наявності самостійних економічних інтересів організації колективного управління авторськими і суміжними правами та права судового захисту цих інтересів за статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод);
- системного тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" в первісній редакції цього закону, чинної у вересні-жовтні 2019 року, частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, частини другої статті 19 і частини першої статті 58 Конституції України.
Доводи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу
Від представника ТОВ "МТІ" надійшов відзив на касаційну скаргу в якому товариство просить касаційну скаргу ГС "Український музичний альянс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 у справі №910/5672/17 залишити без задоволення, а позовну заяву- залишити без розгляду.
ТОВ "МТІ", зокрема, просить врахувати, що після набрання чинності Закону №2415 (22.07.2018), правовідносини між позивачем та відповідачем щодо сплати відрахувань продовжували існувати на підставі Закону №2415, однак станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції у справі №910/5672/17 (08.11.2022) були відсутні правові (законні) підстави для здійснення "уповноваженими" організаціями колективного управління збирання, розподілу та виплати винагороди правовласникам у відповідності до норм Закону України "Про авторське право і суміжні права" у редакції чинній до 22.07.2018 року (дата набрання чинності Законом №2415).
Інші заяви та клопотання сторін
Від ГС "Український музичний альянс" надійшли додаткові пояснення у справі, щодо фактичних можливостей позивача розподілити відрахування, стягнення яких є предметом спору які він просить врахувати під час розгляду справи.
Від ТОВ "МТІ" надійшли пояснення у справі в яких останнє зазначає про те, що на його думку позивач не має права здійснювати розподіл винагороди минулих періодів, за рахунок коштів, які було отримано з звітному періоді. Посилання позивача на гіпотетичну можливість здійснення дорозподілу чи підставлення сум стягнення до коефіцієнтів є необґрунтованим та суперечить нормам чинного законодавства, а також нормам законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Від ТОВ "МТІ" також надійшли доповнення до пояснень в яких останнє наголошує на тому, що законодавством не передбачено право організації колективного управління вносити будь-які зміни у розподіл, який зроблено у минулих періодах, оскільки такий розподіл затверджується рішенням загальних зборів, а інформація щодо збору, розподілу та виплат включається до річного звіту, який разом з річним балансом та результатами аудиторських перевірок подається до Установи згідно з вимогами пункту д частини сьомої статті 48 Закону №3792.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (правонаступником якого є позивач, ГС "Український музичний альянс"), відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 20.12.2007 №2/Г, є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.
Між Об'єднанням підприємств "Український музичний альянс" та ТОВ "МТІ" 16.06.2016 укладено договір про виплату відрахувань (відсотків; далі - договір), відповідно до умов якого імпортет зобов'язується щокварталу, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, сплачувати альянсу відрахування (відсотки) з вартості обладнання і матеріальних носіїв, ввезених імпортером на митну територію України у звітному кварталі, в розмірі, встановленому додатком до постанови КМУ від 27.06.2003 № 992 за виключенням, встановленим сторонами в пункті 9.2 договору. Відрахування (відсотки) сплачуються у гривні, виходячи з курсу валют НБУ, встановленого на день митного оформлення обладнання і матеріальних носіїв. Сторони мають право погодити окремою додатковою угодою відстрочення/розстрочення сплати відрахувань (відсотків).
За змістом пункту 2.2. договору, альянс зобов'язується прийняти відрахування (відсотки) від імпортера для їх подальшого розподілу і виплати між авторами, виконавцями, виробниками фонограм і відеограм та іншими суб'єктами авторського права і суміжних прав.
В силу пункту 5.1. договору, імпортер зобов'язується щокварталу, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати альянсу інформацію про факти митного оформлення імпортером обладнання і матеріальних носіїв, ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту у звітному кварталі із зазначенням: найменування обладнання і матеріальних носіїв (включаючи торговельну марку товару, модель, інші ідентифікаційні особливості); код обладнання і матеріальних носіїв згідно з УКТЗЕД; кількість обладнання і матеріальних носіїв; вартість обладнання і матеріальних носіїв, що зазначена у зовнішньоекономічному договорі (контракті), рахунку-фактурі чи інвойсі; відсоток відрахувань, що визначений постановою КМУ від 27.06.2003 № 992 для кожної ввезеної категорії обладнання і матеріальних носіїв; розмір відрахувань (відсотків), що повинен бути сплачений імпортером.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що інформація вказана у пункті 5.1. цього договору повинна надаватися у письмовій формі з відбитком печатки імпортера та підписом уповноваженої особи за формою, погодженою сторонами додатком №1 до цього договору.
Згідно з пунктом 5.3 договору, на вимогу альянсу імпортер повинен підтвердити інформацію, визначену пункті 5.1. цього договору, шляхом подання належним чином засвідчених копій митних декларацій про ввезення обладнання і матеріальних носіїв на митну територію України.
У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач був зобов'язаний надати позивачу інформацію, зазначену в пункті 5.1 договору за 3 квартал 2016 року до 15.10.2016, за 4 квартал 2016 року - до 15.01.2017, а також у зазначені строки сплатити позивачу відрахування відповідно за 3-4 квартали 2016 року.
Позивач 10.01.2017 звертався до відповідача із листом за вих. № 01-10/01/17 від 10.01.2017, в якому просив останнього надати відомості про факти митного оформлення імпортованих ТОВ "МТІ" товарів за 3 квартал 2016 року, однак ТОВ "МТІ" відповіді на вказану вимогу не надало, інформацію не повідомило.
Державна фіскальна служба України листом від 08.06.2017 надала суду в електронному вигляді інформацію про факти імпорту відповідачем у період з 01.07.2016 по 31.12.2016 товарів, перелік яких визначений додатком до постанови Кабінету Міністрів України №992 від 27.06.2003.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ "МТІ" неналежним чином виконало зобов'язання щодо виплати відрахувань з вартості імпортованого обладнання та матеріальних носіїв, розмір яких становить 1 757 227,89 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Факт ввезення відповідачем товарів із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, а саме: радіотелефони системи стільникового зв'язку (мобільний телефон; з кодом згідно УКТЗЕД 8517120000); карти пам'яті (smart-картки), флеш-картки (з кодом згідно УКТЗЕД 8523511000); запам'ятовувальні пристрої на жорстких дисках (з кодом згідно УКТЗЕД 8471705000); записувачі комп'ютерні для DVD диків, HD DVD-дисків або Blur Ray (з кодом згідно УКТЗЕД8471703000); планшети (з кодом згідно УКТЗЕД 8471300000); ноутбуки з оптичним приводом для CD/DVD-RW-дисків (з кодом згідно УКТЗЕД 8471300000), вбачається з документів, наданих відповідачем, висновків проведених у справі судових експертиз та інформації наданої Державною фіскальною службою України.
Судом першої інстанції встановлено, що обладнання , ввезене відповідачем на територію України, є обладнанням, із застосуванням якого у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.
Окрім того, на підставі здійсненого судом першої інстанції розрахунку суд дійшов висновку про те, що відповідач був зобов'язаний сплатити позивачеві 1 757 227,89 грн відрахувань за імпортовані товари у період з 01.07.2016 по 31.12.2016 під час розмитнення останніх.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь ГС "Український музичний альянс" відрахувань за імпортовані товари.
Як свідчить зміст рішення суду першої інстанції встановивши обставини щодо наявності укладеного між сторонами спору договору про виплату відрахувань, а також факт того, що відповідач у період з 01.07.2016 по 31.12.2016 імпортував на митну територію України товари (обладнання і матеріальні носії), із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, передбачені Законом №3792, дійшов висновку про те, що зобов'язання відповідача щодо сплати спірних відрахувань у даному випадку виникає безпосередньо із закону та взявши до уваги відсутність доказів на підтвердження сплати відрахувань (відсотків), суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відрахувань у розмірі 1 757 227,89 грн.
Водночас суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції зазначив, що предметом позовної заяви у даній справі є відрахування за період 2016 року, тобто у період чинності норми статті 42 Закону № 3792, проте станом на дату ухвалення рішення у справі діють нові правила щодо діяльності організацій колективного управління, які введено Законом № 2415, а також нові правила розподілу відрахувань, якими передбачено наявність обов'язкової умови для здійснення розподілу та виплати відрахувань - акредитація у відповідній сфері колективного управління. Водночас, договір про виплату відрахувань, укладений у відповідності до норм ГК України та ЦК України не наділяє позивача повноваженнями на розподіл та виплату відрахувань, а лише засвідчує факт співпраці з відповідним імпортером за умов наявності відповідних повноважень (діючого свідоцтва). При цьому, укладання договору не забороняє іншим уповноваженим організаціям колективного управління звертатися з позовами до такого імпортера про стягнення відрахувань у судовому порядку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції у позивача відсутні повноваження (дозвіл) здійснювати розподіл та виплату спірних відрахувань згідно закону та, відповідно, згідно договору.
Суд наголошує, що у статті 287 ГПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК України. Тобто суд касаційної інстанції розглядає справу в межах відкритого касаційного провадження в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і не має право здійснювати додаткову перевірку доказів та не може розглядати доводи касаційної скарги, які не були предметом апеляційного перегляду.
З цього, зокрема і виходить Суд у розгляді даного спору.
Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім: а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах; б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України; в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети (частина четверта статті 42 Закону №3792 в тій же редакції).
Розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв (частина п'ята статті 42 Закону №3792 в тій же редакції).
Згідно з частиною сьомою статті 42 Закону №3792 (в тій же редакції) зібрані кошти, що зазначені у частинах другій і четвертій цієї статті, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управління не передбачено інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авторам - 50 відсотків, виконавцям - 25 відсотків і виробникам фонограм (відеограм) - 25 відсотків.
Розміри відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, визначено в додатку до Постанови №992 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах (далі - Порядок), затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 №780/123/561 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.12.2003 за №1153/8474.
Так, відповідно до пункту 7 Порядку під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою №992, перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.
У статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частинами першою та другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до частини другої статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У контексті доводів касаційної скарги та наведених вище висновків судів попередніх інстанцій колегія суддів зазначає таке.
Закон №2415 набрав чинності з 22.07.2018, відповідно до пункту 1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" названого закону, останній набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 01.07.2019.
Водночас виходячи з суті винагороди, виплата якої визначена частиною другою статті 42 Закону №3792 та обов'язку імпортерів перераховувати на користь саме уповноваженої організації колективного управління, яка з огляду на положення частин п'ятої, сьомої вказаної статті фактично виконує функції з розподілу вказаних коштів між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм), а також враховуючи що станом на час вирішення даного спору діють нові правила щодо діяльності організацій колективного управління, які введено Законом №2415, судам попередніх інстанцій належало б дослідити обставини щодо чинності свідоцтва від 20.12.2007 №2/У, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України - об'єднанню підприємств "Український музичний альянс", відповідно до положень пункту 2 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку в частині того, що обов'язок ТОВ "МТІ" сплатити на користь позивача спірні відрахування лише в силу вимог частини п'ятої статті 42 Закону №3792 дійсно є передчасними, а отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що зобов'язання відповідача щодо сплати спірних відрахувань у даному випадку виникає безпосередньо із закону.
Окрім того, рішенням Окружного адміністративного суду місті Києва від 03.07.2020, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі №640/7679/20, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21.12.2019 про акредитацію організації колективного управління "Український музичний альянс" у сфері обов'язкового колективного управління - відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.02.2020 №267 "Про акредитацію організації колективного управління" - ГС "Український музичний альянс".
Поряд з тим, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Реалізовуючи своє право визначене статтею 55 Конституції та статтею 4 ГПК України позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред'явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак, і наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18.
Як свідчить зміст позовної заяви, позивач звертаючись до суду з позовом у якості правових підстав для стягнення з відповідача спірних відрахувань визначив саме договір, який укладено між сторонами спору у 2016 році та зазначав про невиконання відповідачем свого обов'язку визначеного у пункті 2.1 договору.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач (об'єднання підприємств "Український музичний альянс") як і на момент укладання договору так і на момент подання позову був уповноваженою організацією, яка здійснює збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснювати відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах. У подальшому, ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2020 замінено позивача у справі з об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (ідентифікаційний код 31815383) на ГС "Український музичний альянс" (ідентифікаційний код 31815383). Зокрема, задовольняючи заяву позивача про заміну сторони правонаступником, суд першої інстанції встановив, що 18.12.2018 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (код ЄДРПОУ 31815383), шляхом реорганізації в нову юридичну особу - ГС "Український музичний альянс" (код ЄДРПОУ 31815383). Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, відповідно до якого ГС "Український музичний альянс" є правонаступником об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (утвореним шляхом реорганізації, а саме перетворення).
Отже, спірні правовідносини виникли між сторонами у період з 01.07.2016 по 31.12.2016 і саме на підставі договору про виплату відрахувань (відсотків) від 16.06.2016, що було встановлено судами попередніх інстанцій.
Водночас, частиною першою статті 196 ГК України визначено, що кожний з управнених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням.
Суд у контексті спірних правовідносин також зазначає про те, що незалежно від зобов'язання, яке мало місце між сторонами спору у 2016 році в силу вимог статті 42 Закону №3792 (умови, порядок та строки виконання якого чітко врегульовані законодавством) між сторонами спору також існує зобов'язання, яке виникло 16.06.2016 з договору укладеного сторонами на підставі вільного волевиявлення і юридична сила якого поширюється на сторін даного спору в силу положень статей 3, 525, 526, 629 ЦК України. Вказані зобов'язання хоч і є різними за підставами виникнення, юридичною силою та умовами виконання, однак стосуються одного предмета (відрахувань). Схожі за змістом висновки, викладено і у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи №910/16659/17.
З урахуванням наведеного, позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право щодо стягнення спірних відсотків (відрахувань) за імпортовані товари за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 під час розмитнення останніх також на підставі обов'язку відповідача сплачувати їх в силу погоджених сторонами умов договору.
У даному спорі, в контексті спірних правовідносин та підстав заявлених позовних вимог, Суд зазначає про те, що виходячи з обставин того, що фактично як і на час укладання договору так і на час звернення до суду з даним позовом про виплату відрахувань позивач був уповноваженою організацією, яка здійснює збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснювати відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, а тому у сукупності з положеннями статей 3, 525, 526, 629 ЦК України, статті 196 ГК України, факт скасування наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.02.2020 №267 "Про акредитацію організації колективного управління" - ГС "Український музичний альянс" не може бути безумовною підставою для звільнення відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання, які виникли у період з 01.07.2016 по 31.12.2016 і не позбавляє позивача права та можливості звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача сплатити суму відрахувань на виконання умов договору. (Близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/12523/18).
Таким чином судом апеляційної інстанції було безпідставно скасовано рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2022 яким позовні вимоги задоволено.
З огляду на викладене, враховуючи у сукупності наведені у цій постанові обставини, Верховний Суд зазначає, що аргументи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження.
Верховний Суд не бере до уваги доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.
Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Верховний Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
За змістом частини першої статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених у цій постанові. Доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати
Судовий збір у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на відповідача.
Поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції Верховним Судом не здійснюється за відсутності відповідної заяви та документа, який підтверджував би те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим судовим рішенням, списано установою банку (частина шоста статті 333 ГПК України), що не позбавляє прокурора права, за наявності відповідних підстав, звернутися до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, із заявою про поворот виконання рішення (скасованої постанови) у відповідності до приписів частин дев'ятої та десятої статті 333 ГПК України.
Питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді касаційної інстанції, буде розглянуто у строки і спосіб, передбачені 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу громадської спілки "Український музичний альянс" задовольнити.
2. Скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 у справі №910/5672/17, а рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2022 у справі №910/5672/17 залишити в силі.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" 42 173 (сорок дві тисячі сто сімдесят три) грн 48 коп. судового збору за подання касаційної скарги.
4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко