24 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/4276/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Астапової Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерго Збут" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 (колегія суддів: Шапран В. В., Буравльов С. І., Андрієнко В. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 (суддя Картавцева Ю. В.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерго Збут" про стягнення заборгованості,
за участю представників:
позивача - Гавкалюк В. В.,
відповідача - Мостовенко Ю. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2022 року Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерго Збут" (далі - ТОВ "Захід Енерго Збут") про стягнення штрафу у розмірі 3 708 408 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач не здійснив оплати за договором купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 23.03.2021 № 20/21-25-РДД та згодом відмовився від відбору зазначеного у додатку № 1 до договору обсягу електричної енергії за період з 02.06. по 30.09.2021, унаслідок чого має бути притягнутий до відповідальності у вигляді сплати штрафу, передбаченого пунктом 4.4 цього договору.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 23.03.2021 ПАТ "Центренерго" як продавець і ТОВ "Захід Енерго Збут" як покупець уклали договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів № 20/21-25-РДД, згідно з умовами якого продавець зобов'язався відпустити електричну енергію в об'єднану енергосистему України, а покупець - відібрати електричну енергію з об'єднаної енергосистеми України згідно з графіком відпуску/відбору електричної енергії, визначеним у додатку № 1.
4. Оплата за електричну енергію проводиться покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 10 договору, шляхом перерахування грошових коштів не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до початку періоду відпуску/відбору у розмірі не меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за такий етап (пункт 3.2 договору). У пункті 3.3 сторони узгодили етапи відпуску електричної енергії.
5. Відповідно до пункту 3.5 договору у випадку не оплати покупцем електричної енергії або часткової оплати у строки, визначені договором, продавець має право в односторонньому порядку призупинити виконання своїх зобов'язань у частині відпуску електричної енергії або відпустити обсяг електричної енергії, що відповідає сумі здійсненої оплати.
6. У пункті 4.4 договору сторони домовилися про те, що у випадку повної або часткової відмови покупця від відбору зазначеного у додатку № 1 обсягу електричної енергії (що відображається як в активних діях або бездіяльності покупця) на відповідний період та (або) у разі порушення пункту 3.2 договору (унаслідок чого продавець припиняє відпуск або зменшує його обсяги згідно з пунктом 3.5 договору) покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 20 % (двадцять відсотків) вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився покупець.
7. У додатку № 1 до договору сторони погодили графік відпуску/відбору електричної енергії за період з 01.04. по 30.09.2021.
8. У листі від 01.06.2021 № 29/1574 ПАТ "Центренерго" повідомило відповідача про наявність у нього заборгованості за договором і запропонувало терміново її погасити, а також звернуло увагу на положення пункту 3.5 договору щодо одностороннього призупинення відпустку електричної енергії, а в листі від 18.06.2021 № 29/1767 позивач повідомив ТОВ "Захід Енерго Збут" про призупинення в односторонньому порядку виконання своїх зобов'язань щодо відпуску електричної енергії.
9. У претензії від 14.09.2021 позивач вимагав від відповідача сплатити 2 788 968 грн штрафу, нарахованого на підставі пункту 4.4 договору внаслідок відмови останнього від відбору електричної енергії за період з 02.06. по 31.08.2021, від задоволення якої відповідач відмовився з мотивуванням першочергового порушення саме позивачем свого обов'язку по відпуску електричної енергії. Згодом позивач звернувся до відповідача ще з однією претензією, яка також залишена без задоволення з аналогічним мотивуванням.
10. Тому позивач звернувся до суду з цим позовом, проти якого відповідач заперечив з посиланням, зокрема на те, що договір не визначає, які саме дії покупця є відмовою від відбору договірного обсягу електричної енергії, а відтак неможливо встановити, яка сума має бути базою нарахування штрафу, внаслідок чого неможливо визначити і розмір штрафу. До того ж через вжиття позивачем заходів, передбачених пунктом 3.5 договору, неможливим є здійснення активної дії чи бездіяльності відповідача, що призводить до безпідставності нарахування штрафу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
11. 29.11.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023, про задоволення позову.
12. Задовольняючи позовні вимоги, суди встановили наявність з 02.06.2021 порушення відповідачем зобов'язань за договором у вигляді відмови від відбору обсягів електричної енергії. При цьому, суди також указали, що відповідач не здійснив оплату електричної енергії, спожитої за період з 02.06. по 30.09.2021.
Короткий зміст касаційної скарги
13. ТОВ "Захід Енерго Збут" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування цих судових рішень і ухвалення нового про відмову у позові.
14. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду у справі у подібних правовідносинах щодо питання застосування частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та недослідження судами листів позивача від 01.06.2021 № 29/1574 та від 18.06.2021 № 29/1767, які свідчать про одностороннє припинення позивачем виконання договірних зобов'язань шляхом застосування оперативно-господарської санкції, що, на його думку, не може вважатися відмовою відповідача від відбору електричної енергії.
15. На переконання скаржника невиконання умов договору з його сторони зумовлено діями позивача щодо зупинення відпуску електричної енергії, адже підставою для відповідальності за умовами пункту 4.4 договору є виключно відмова покупця від відбору договірних обсягів електричної енергії, а тому відповідач не має бути притягнутий до відповідальності.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
16. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, повністю погоджуючись із аргументами судів, що слугували підставами для задоволення позову.
Позиція Верховного Суду
17. ТОВ "Захід Енерго Збут" стверджує про відсутність висновку суду касаційної інстанції щодо застосування частини четвертої статті 231 ГК України у контексті можливості застосування у договорі за згодою сторін певного порядку визначення розміру штрафних санкцій виключно щодо грошових або негрошових зобов'язань.
18. Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
19. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
20. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
21. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
22. Як зазначено раніше, сторони у цій справі уклали договір, згідно з яким позивач продавав відповідачу електричну енергію.
23. Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
24. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
25. Згідно з приписами статті 610 цього ж Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
26. Суди встановили, що відповідач порушив умови пункту 3.2 договору по сплаті вартості електричної енергії за період з 02.06. по 30.09.2021. Тому на підставі пункту 3.5 договору позивач призупинив виконання своїх зобов'язань щодо відпуску електричної енергії відповідачу.
27. Починаючи з 02.06.2021 відповідач не здійснював відбір електроенергії, внаслідок чого мало місце порушення ним зобов'язань за договором, яке виразилося у відмові від відбору обсягів електричної енергії протягом 121 доби.
28. Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що призупинення виконання продавцем своїх зобов'язань на підставі пункту 3.5 договору не звільняє покупця від виконання своїх зобов'язань за договором і відповідальності за порушення таких зобов'язань, з цих підстав спростували доводи останнього стосовно відсутності підстав для притягнення його до відповідальності, які він обґрунтовував тим, що невиконання ним своїх зобов'язань зумовлено діями позивача.
29. Позивач зі свого боку на підставі домовленості сторін, погодженої у пункті 4.4 договору, заявив вимоги про стягнення з відповідача штрафу.
30. За змістом пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
31. Суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
32. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, а за змістом частини сьомої статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
33. Згідно з частиною другою статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
34. До правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) застосовують положення глави 26 ГК України.
35. Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
36. Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов'язання, яким визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
37. Тобто у розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов'язання).
38. Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
39. 19.09.2019 Верховний Суд прийняв постанову у справі № 904/5770/18, в якій сформував правовий висновок щодо питання застосування частини четвертої статті 231 ГК України у подібних правовідносинах, які також виникли з договору купівлі-продажу та внаслідок порушення відповідачем строків поставки спричинили наслідки звернення позивача з позовом про стягнення штрафу. Суд касаційної інстанції зазначив, що: «застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання».
40. До того ж наразі існує аналогічний висновок Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами №№ 922/3548/19 та 922/2220/19. Підстав для формування аналогічного чи то відмінного правового висновку у спірних правовідносинах колегія суддів не вбачає.
41. Крім того, слід звернути увагу на те, що пункт 4.4 договору, яким на відповідача покладено відповідальність у вигляді сплати штрафу у тому числі за відмову покупця від відбору електричної енергії, ним не оспорений, а тому у силу статті 204 ЦК України презюмується правомірність правочину у цій частині як обов'язкового до виконання.
42. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в одному з випадків, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
43. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
44. Тобто в силу наведеного припису процесуального права скасування оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції з подальшим направленням судової справи для нового розгляду можливе виключно у тому випадку, коли суд дійде висновку про обґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
45. ТОВ "Захід Енерго Збут" у касаційній скарзі посилається на недослідження судами листів від 01.06.2021 № 29/1574 та від 18.06.2021 № 29/1767, в яких позивач повідомляв відповідача про одностороннє припинення виконання договірних зобов'язань шляхом застосування оперативно-господарської санкції, що, на думку скаржника, не може одночасно вважатися відмовою його від відбору договірних обсягів електричної енергії.
46. Утім, вище колегія суддів підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, вже визнала необґрунтованою, а тому і підстав для скасування оскаржуваної постанови та направлення цієї справи на новий розгляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, немає.
47. До того ж слід звернути увагу на врахування судами під час вирішення цього спору названих відповідачем доказів, що вбачається зі змісту судових рішень.
48. Крім того, ТОВ "Захід Енерго Збут" подало клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи його наявністю виключної правової проблеми щодо можливості застосування у договорі за згодою сторін певного порядку визначення розміру штрафної санкції виключно щодо грошових або негрошових зобов'язань, тобто вважає проблемою некоректне застосування штрафної санкції у договорі, звертаючи увагу на те, що вона наявна у понад 20 судових справах за позовом ПАТ "Центренерго", в яких предметом розгляду є вимоги за аналогічними договорами. На думку скаржника, ця проблема полягає у відсутності сталої судової практики щодо застосування частини четвертої статті 231 ГК України з урахуванням конкретної санкції до конкретного зобов'язання, а також у необхідності здійснення судом тлумачення цієї норми.
49. Відповідно до положень частини п'ятої статті 302 ГПК України суд, керуючись внутрішнім переконанням у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми в застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає суду право та, відповідно, не покладає на нього обов'язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
50. Утім, клопотання ТОВ "Захід Енерго Збут" не містить належного обґрунтування існування виключної правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні названої вище норми права, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, позаяк скаржник не обґрунтував наявності глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці щодо застосування цієї норми права у справах з аналогічними підставами позову та позовними вимогами, у тому числі наявності правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у справах з подібними правовідносинами, не виклав правову проблему, яка би потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій, а звідси підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні. До того ж слід звернути увагу скаржника на ту обставину, що під час укладення цього правочину обидві сторони були вільними у виборі його умов, тоді як втручання у принцип свободи договору є неприпустимим.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
51. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
Судові витрати
52. Сплачена позивачем сума судового збору за подання касаційної скарги в силу положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" поверненню не підлягає, оскільки Верховним Судом закривається касаційне провадження, а не провадження у справі.
Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерго Збут" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі № 910/4276/22 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач