Іменем України
01 червня 2023 року м. Чернігів справа № 927/425/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50 (адреса для листування) (sud@privatbank.ua)
до фізичної особи-підприємця Оронова Дмитра Леонідовича АДРЕСА_1 (адреса для листування)
про стягнення 21 221 грн. 64 коп.
21 березня 2023 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до фізичної особи-підприємця Оронова Дмитра Леонідовича про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 21 221,64 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що після добровільного виконання ним рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі № 910/22812/17, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018, в частині стягнення на користь ФОП Оронова Д.Л. 21 221,64 грн (платіжне доручення від 14.11.2018 № 55459), дана сума 28.04.2020 була повторно стягнута з АТ КБ «ПриватБанк» Відділом примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь відповідача у даній справі.
За таких обставин, на думку позивача, відповідні грошові кошти було безпідставно набуто відповідачем. Нормативно-правовим обґрунтуванням даного позову позивачем визначено ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено процесуальні строки: для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив, роз'яснено сторонам, що подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення є правом учасників справи та що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Вказана вище ухвала суду від 10.04.2023 отримана відповідачем 12.04.2023, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400056751760.
26.04.2023 (у встановлений процесуальний строк) до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він проти позову заперечує та зазначає, що ФОП Ороновим Д.Л. не було отримано повторно грошові кошти в сумі 21221,64 грн, останні взагалі не перераховувалися йому в рамках виконавчого провадження, що сума 21221,64 грн була отримана одноразово 14.11.2018.
Також, 26.04.2023 (у встановлений процесуальний строк) до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, оскільки відповідач вважає, що характер спірних правовідносин в даній справі вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин.
Ухвалою від 28.04.2023 суд залишив без задоволення клопотання фізичної особи - підприємця Оронова Дмитра Леонідовича про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.02.2018 у справі № 910/22812/17 присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на користь фізичної особи-підприємця Оронова Дмитра Леонідовича грошові кошти: 3% річних - 4 234,06 грн, 3% річних - 167,66 доларів США, втрат від інфляції - 16 606,83 грн та судового збору - 380,75 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі № 910/22812/17 залишено без змін.
Згідно Постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.08.2018 (ВП НОМЕР_2) заступником начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 по справі № 910/22812/17 про стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на користь фізичної особи-підприємця Оронова Дмитра Леонідовича грошових коштів: 3% річних - 4 234,06 грн, 3% річних - 167,66 доларів США, втрат від інфляції - 16 606,83 грн та судового збору - 380,75 грн.
Платіжним дорученням № 55459 від 14.11.2018 АТ КБ «ПриватБанк» перерахувало ФОП Оронову Д.Л. 21221,64 грн з посиланням у призначенні платежу на справу № 910/22812/17.
Постановою від 29.11.2021 (ВП НОМЕР_2) закрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 25.06.2018 у справі № 910/22812/17 у зв'язку з фактичним виконанням рішення.
Як стверджує позивач у позовній заяві, виконання рішення суду у справі № 910/22812/17 Відділом примусового виконання рішень ДВС МУЮ підтверджується випискою банку від 28.04.2020, відповідно до якої стягнуто 21221,64 грн - сума за рахунком, 2122,16 грн (сума виконавчого збору), 295,86 грн (сума витрат на проведення виконавчих дій); 167,66 дол. США (3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України); 16,76 дол. США (сума виконавчого збору), загальна сума стягнута з банку - 23639,66 грн та 184,42 дол.США.
Позивач, враховуючи, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України стягнув з АТ КБ «ПриватБанк» на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 06.03.2018 по справі № 910/22812/17 21221,64 грн, 167,66 дол. США після самостійної часткової виплати ФОП Оронову Д.Л. 21221,64 грн, вважає, що з відповідача повинна бути стягнута сума 21221,64 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У пунктах 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Так, позивачем на підтвердження своєї позиції щодо примусового стягнення з нього органами державної виконавчої служби на користь відповідача суми боргу в розмірі 21221,64 грн додано виписку банку за 28.04.2020, яка свідчить про проведення операції на суму 28685,30 грн з призначенням платежу: «спис. зг наказу Госп. суд м. Київ від 25.06.18 № 910/22812/17 на кор. ФОП Оронова Д.Л; в/збір, витрати вик. пров. зг пост № НОМЕР_3».
Натомість відповідачем до матеріалів справи додано лист Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби № 48028/58585-33-23/20.1 від 19.04.2023, в якому вказано, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання наказу № 910/22812/17, виданого 25.06.2018 Господарським судом м. Києва, про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь фізичної особи-підприємця Оронова Дмитра Леонідовича грошових коштів: 3% річних - 4 234,06 грн, 3% річних - 167,66 доларів США, втрат від інфляції - 16 606,83 грн та судового збору - 380,75 грн. Вказане провадження входило до складу зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4 щодо стягнення коштів з АТ КБ «Приватбанк». За результатами направлення платіжних вимог щодо безспірного списання коштів з рахунків боржника, на депозитний рахунок відділу надійшли кошти для задоволення вимог стягувача у повному обсязі. Після надходження на депозитний рахунок коштів, представником АТ КБ «Приватбанк» було повідомлено відділ про самостійне виконання виконавчого провадження № НОМЕР_3. З урахуванням даного повідомлення державним виконавцем по виконавчому провадженню НОМЕР_3 було перераховано на користь держави виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та повернуто авансовий внесок на користь стягувача, залишок стягнутої суми розподілено у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4. Керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» 29.11.2021 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3. Грошові кошти ФОП Оронову Д.Л. по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 відділом не перераховувалися.
Також відповідачем до матеріалів справи додано виписку по особовим рахункам за період з 17.07.2018 по 20.04.2023, яка свідчить про надходження на рахунки Оронова Д.Л. 21221,64 грн тільки від АТ КБ «Приватбанк» 14.11.2018.
Крім того, суд звертає увагу, що в наданій позивачем виписці за 28.04.2020 платником вказано Національний Банк України, а отримувачем коштів АТ КБ «Приватбанк».
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази щодо перерахування Відділом примусового виконання рішень 21221,64 грн на користь ФОП Оронова Д.Л. є менш вірогідними, ніж докази надані на спростування цієї обставини.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як свідчать матеріали справи, 07.04.2023 між адвокатом Новиком М.С. та клієнтом фізичною особою-підприємцем Оронов Д.Л. укладено договір про надання юридичних послуг, згідно умов якого адвокат відповідно до Цивільного кодексу України, Цивільно-процесуального кодексу України та інших законодавчих актів, що регулюють порядок надання юридичної допомоги зобов'язується надати клієнту юридичну допомогу в справах, що стосуються його прав та інтересів. Відповідно до умов договору розмір гонорару та строки оплати встановлюється за домовленістю сторін.
26.04.2023 адвокат та клієнт підписали Акт приймання-передавання грошових коштів, згідно якого замовник передав, а виконавець прийняв грошові кошти в сумі 12000грн у зв'язку з виконанням його договірних зобов'язань, відповідно до умов договору від 07.04.2023 року.
Сторони також підписали Розрахунок суми витрат за надану правову допомогу, згідно якого вартість наданих послуг адвоката становить 12000грн.
За змістом п.1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Вказана правова позиція наведена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №903/125/19.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідний висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 922/2875/18.
Під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи"; часткова відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Відповідний висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладання на позивача понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн, оскільки винагорода адвоката в зазначеному розмірі, на думку суду, є завищеною щодо позивача та неспівмірною зі складністю справи: остання з урахуванням ціни позову, обсягу та характеру доказів у ній, кількості сторін по своїй суті не є складною і як наслідок - не потребувала пошуку та вивчення адвокатом значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання, вивчення та аналізу документів.
Також суд враховує, що справа розглядалась без виклику сторін, а тому включення до переліку витрат на правову допомогу представництва інтересів в суді першої інстанції є безпідставним.
Враховуючи наведене вище, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за доцільне покласти на позивача понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до фізичної особи-підприємця Оронова Дмитра Леонідовича про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 21 221,64 грн залишити без задоволення.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код 14360570) на користь фізичної особи-підприємця Оронова Дмитра Леонідовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 6000,00 грн витрат на правову допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 01.06.2023.
Суддя А.С.Сидоренко