Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
31.05.2023м. ХарківСправа № 922/1368/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Катречко Д.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш продукт плюс", 02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3
до Фізична особа - підприємець Мельник Ганна Володимирівна
простягнення коштів
за участю представників сторін:
позивача: Білан О.С. (представник, адвокат);
відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш продукт плюс" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми боргу у розмірі 67 495,09 грн. з яких: 58 029,96 грн. сума основного боргу, 8 121,01 грн. інфляційне збільшення, 1 344,12 грн. 3 % річних. Також до стягнення заявлені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № КА 7/16 від 01.02.2018 року в частині повного та своєчасного розрахунку.
Ухвалою суду від 17.04.2023 року позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш продукт плюс" (вх. 1368/23) залишено без руху.
25.04.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 10211/23) про зменшення розміру позовних вимог та усунення недоліків позовної заяви, у якій позивач зокрема зазначає, що задля усунення питання необхідності підтвердження часткової оплати за накладною, просить суд зменшити розмір позовних вимог, та стягнути із відповідача суму у розмірі 66 823,68 грн., з яких: сума боргу у розмірі 57 447,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 8060,14 грн., 3% річних у розмірі 1316,30 грн. та судові витрати. Справу просить суд, розглядати в порядку спрощеного провадження.
Ухвалою суду від 01.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1368/23. Прийнято до розгляду заяву позивача (вх. № 10211/23 від 25.04.2023 року) про зменшення розміру позовних вимог та подальший розгляд справи ведеться з її урахуванням. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи № 922/1368/23 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
08.05.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 11445 електронна пошта) про призначення почеркознавчої та технічної експертизи.
08.05.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 11317/23) про розгляд справи в порядку загального провадження.
08.05.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 11319/23) про витребування оригіналів письмових доказів.
Ухвалою суду від 10.05.2023 року клопотання (вх. № 11445 від 08.05.2023 року електронна пошта) відповідача про призначення почеркознавчої та технічної експертизи повернуто без розгляду.
Ухвалою суду від 10.05.2023 року відмовлено у задоволені клопотання (вх. № 11319/23 від 08.05.2023 року) про витребування оригіналів письмових доказів. Відмовлено у задоволенні клопотання (вх. № 11317/23 від 08.05.2023 року) відповідача про розгляд справи в порядку загального провадження. Призначено розгляд справи № 922/1368/23 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на "31" травня 2023 р. о(б) 10:00 год. Зобов'язано учасників справи виконати вимоги ухвали суду від 01.05.2023 року про відкриття провадження у справі. Зобов'язано позивача надати для огляду суду усі оригінали документів доданих до позовної заяви у справі № 922/1368/23. Встановлено позивачу строк на подання вищезазначених оригіналів документів до суду по 29.05.2023 року.
15.05.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 12095).
24.05.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 13156) про надання для огляду суду оригіналів документів доданих до позовної заяви.
24.05.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява ( вх. № 13157).
31.05.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 13699) про долучення документів у підтвердження повноважень позивача.
Ухвалою суду від 31.05.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, вищевказані документи, судом долучено до матеріалів справи.
Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився. про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив суд позов задовольнити.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, та надані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 01.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш продукт плюс (постачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Мельник Ганною Володимирівною (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № КА 7/16.
Пунктом 9.1. договору, сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року. Якщо жодна із сторін протягом 30 (тридцяти) календарних днів до дати закінчення дії договору, не виявить бажання припинити дію договору, строк дії договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.
Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця. А покупець зобов'язується прийняти товар у власність і сплатити за нього обумовлену накладною грошову суму.
Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами товарної накладної, яка засвідчує факт передачі товару (пункт 1.3. договору).
Згідно пункту 2.1. договору, асортимент, кількість товару сторони узгоджують на підставі замовлення покупця, наданого відповідно до розділу 4 цього договору.
Ціна товару визначається на підставі товарних накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (пункт 3.1. договору).
Загальна вартість цього договору визначається вартістю товару, поставленого протягом дії цього договору та підтверджується товарними накладними (пункт 3.2. договору).
Відповідно до пункту 3.3. договору, розрахунки між сторонами здійснюються платіжними дорученнями, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника або готівкою через касу постачальника.
Покупець зобов'язується оплачувати поставлений товар у терміни, які починають свій перебіг з дати передачі товару, та зазначені сторонами у додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору. Також покупець має право здійснити передплату за товар, що буде поставлено за договором (пункт 3.4. договору).
Також між сторонами 01.02.2018 року було підписано додаток № 1 до договору, а саме умови оплати до договору поставки, відповідно до якого, сторони визначили, що покупець зобов'язується оплачувати поставлений товар відповідно до пункту 3.4. договору на наступних умовах, а саме загальне відстрочення платежу на товари, поставлені протягом строку дії договору (календарні дні) 7.
Крім того, між сторонами 01.02.2018 року було підписано додаток № 2 до договору, а саме повідомлення про зразки печаток, штампів та підписів матеріально - відповідальних осіб покупця.
За твердженнями позивача, останнім на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар, про що свідчать видаткові накладні на загальну суму 57447,24 грн., а саме:
- від 11.02.2022 року № ХК000007567 на суму 10102,08 грн.;
- від 16.02.2022 року № ХК000008405 на суму 3976,68 грн.;
- від 16.02.2022 року № ХК000008406 на суму 3079,00 грн.;
- від 23.02.2022 року № ХК000009788 на суму 4572,13 грн.;
- від 23.02.2022 року № ХК000009787 на суму 3207,96 грн.;
- від 20.07.2022 року № ХК000011116 на суму 2357,86 грн.;
- від 03.08.2022 року № ХК000011255 на суму 7962,83 грн.;
- від 11.08.2022 року № ХК000011349 на суму 5872,18 грн.;
- від 07.09.2022 року № ХК000011858 на суму 5727,94 грн.;
- від 30.09.2022 року № ХК000012296 на суму 5935,44 грн.;
- від 26.10.2022 року № ХК000012719 на суму 4653,14 грн.
Вищезазначені видаткові накладні містять підписи сторін та печатки, як позивача так і відповідача.
Проте відповідач в порушення умов договору, не здійснив оплату отриманого товару. У зв'язку зі чим. За розрахунком позивача у останнього наявний борг у розмірі 57447,24 грн.
Вищевказані обставини. Стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Крім того, позивач зазначає, що 16.03.2023 року відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Разом з тим, на дату укладання договору та виникнення заборгованості перед позивачем, відповідач був зареєстрований як суб'єкт господарської діяльності та здійснював підприємницьку діяльність.
Частиною 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у статті 526 Цивільного кодексу України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .
Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 11444/23 від 08.05.2023 року) зазначив, що позивачем до позовної заяви не долучив до позовної заяви жодного доказу, у т.ч. товарної або видаткової накладної з підписом Фізичної особи - підприємця Мельник Г.В. або уповноваженої особи за дорученням тощо, на підтвердження передачі даному ФОП вищевказаного товару.
У зв'язку із чим, за твердженнями відповідача, викладене свідчить, що згідно умов даного договору у ФОП Мельник Г.В. не виник обов'язок платити за товар та відповідно не має прострочки оплати, що тягне відсутність правових підстав для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат.
Також зазначає, що у відповідача відсутня дана товарна або видаткова накладна. Тому, відсутність даної накладної, у т.ч. в матеріалах справи - це факт необґрунтованості, безпідставності та нікчемності позовної заяви, що тягне відмову в її задоволенні. Також зазначає, що у ФОП Мельник Г.В. відсутні представники, уповноважені особи тощо, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи документального підтвердження повноважень даних осіб (довіреність, договір доручення тощо), та посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 грудня 2020 року у справі № 910/14900/19.
У зв'язку із чим, просить суд, відмовити в задоволенні позовної заяви та заяви про збільшення/зменшення позовних вимог.
Суд не приймає вищевикладені заперечення відповідача з огляду на наступне.
Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні, а саме, березень-квітень 2018 року):
- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);
- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9);
- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).
- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).
За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);
- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);
- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);
- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. (абзац перший пункту 2.5);
- первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників. (пункт 2.15).
В постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 916/922/19 було зазначено, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).
При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
В даному випадку в матеріалах справи відсутні докази того, що печатка відповідача була використана особою, неуповноважною на її використання, зокрема звернення підприємства до правоохоронних органів з відповідною заявою про викрадення чи втрату печатки.
Саме лише посилання на обставини які не підтверджені належним чином, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Крім того, судом ухвалою суду від 10.05.2023 року було зобов'язано позивача надати для огляду суду усі оригінали документів доданих до позовної заяви у справі № 922/1368/23.
На виконання вимог ухвали суду від 10.05.2023 року позивачем через канцелярію суду 24.05.2023 року було надано клопотання (вх. № 13156) з оригіналами документів доданих до позовної заяви.
Судом у судовому засіданні, було оглянуто та досліджено надані позивачем оригінали документів, зокрема видаткові накладні які не визнаються відповідачам, та встановлено, що останні містять як підписи сторін так і відбитки печаток сторін, також наявні реквізити сторін, найменування та ціна товару.
Вищевикладене спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву. При цьому, матеріали справи не містять доказів, а відповідач відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України не наводить будь - яких фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надає доказів звернення до правоохоронних органів через втрату чи викрадення печатки.
Також суд не приймає посилання відповідача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 грудня 2020 року у справі № 910/14900/19, оскільки у цій справі на видаткових накладних взагалі були відсутні підписи відповідача. При цьому, досліджуючи доказів у даній справі, зокрема оригінали наданих позивачем до суду документів, судом було встановлено, що на видаткових накладних наявні як підписи так і відбиток печатки сторін.
У відповідності до вимог частин 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Будь - яких інших належних та допустимих доказів у підтвердження викладених у наданому до суду відзиві заперечень, відповідачем до суду надано не було. У зв'язку із чим, самі лише посилання на обставини, які не підтверджені належними доказами, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 57 447,24 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем було нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 8 060,14 грн., 3% річних у розмірі 1 316,30 грн. відповідно до наданого розрахунку.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу інфляційних втрат у розмірі 8060,14 грн., та 3% річних у розмірі 1316,30 грн. (відповідно до наданого розрахунку за кожною видатковою накладною (т.1, а.с. 39) за зазначений у наданому до суду розрахунку періоду та суму боргу, у онлайн системі “ЛігаЗакон”, та встановив, що такі нарахування здійснено арифметично вірно, та вони підлягають до задоволення.
Також суд приймає до уваги, що відповідач заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 11444/23 від 08.05.2023 року) зазначив, що пеня позивачем розрахована не правильно та у випадку якщо суд прийме рішення задовольнити дану незаконну позовну заяву, відповідач просить застосувати строки позовної давності.
Проте як вбачається із заявлених позовних вимог заява про зменшення позовних вимог (т.1.а.с.37-39), у позовній заяві відсутня вимога позивача про стягнення із відповідача суми пені.
У зв'язку із чим, суд дійшов до висновку, про необґрунтованість та безпідставність заперечень відповідача.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень, заперечень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 57 447,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 8 060,14 грн., 3% річних у розмірі 1 316,30 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 та пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, судовий збір у даній справі у розмірі 2 684,00 грн. підлягає стягненню із відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш продукт плюс" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3, ЄДРПОУ 39375744) суму заборгованості у розмірі 66 823,68 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 57 447,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 8 060,14 грн., 3% річних у розмірі 1 316,30 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.
Реквізити сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш продукт плюс" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3, ЄДРПОУ 39375744);
відповідач: Фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено "01" червня 2023 р.
Суддя О.О. Ємельянова