ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.05.2023Справа № 910/8467/21
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
За первісним позовом Державного агентства резерву України
до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації)
про продовження договору оренди
за зустрічним позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації)
до Державного агентства резерву України
про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - Кабінет Міністрів України
третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»
Представники учасників справи:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Михайлець О.В.;
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Онищенко Т.О.;
від третьої особи 1: Тюріна Л.А.;
від третьої особи 2: Лісовенко О.О.;
від третьої особи 3: Цимбаліст В.В.
27.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного агентства резерву України з вимогами до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації) про продовження дії Договору №385-1 від 12.06.2015 на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач всупереч вимогам статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» безпідставно не продовжує строк оренди за спірним договором на той самий строк і на тих самих умовах, а, відмовляючи у продовженні договору, відповідач формально послався на статтю 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не вказавши, при цьому, підставу для відмови в продовженні договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 позову заяву Державного агентства резерву України залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 02.06.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 (суддя Алєєва І.В) відкрито провадження у справі №910/8467/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.07.2021, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
08.07.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що у позивача існувала заборгованість зі сплати орендних платежів, а також позивачем не було застраховано об'єкт оренди, що є підставою для відмови від продовження договору оренди. При цьому, відповідно до нового законодавства розмір орендної плати (істотна умова договору) не може бути застосована у тому розмірі, в якому вона була встановлена з 2015 року.
09.07.2021 до Господарського суду міста Києва від Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації) надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Державного агентства резерву України про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що у зв'язку з припиненням договору оренди (істотні умови договору не можуть бути застосовані в тому вигляді, які були визначені у договорі; відсутній договір страхування; наявний борг з компенсаційних витрат підприємства, за користування земельною ділянкою, за оренду приміщень), позивач без достатньої правової підстави користується нерухомим майном.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 залучено до участі у справі Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 зустрічну позовну заяву Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації) прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Державного агентства резерву України.
09.08.2021 Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства подані пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
05.10.2022 до Господарського суду міста Києва від Державного агентства резерву України надійшов відзив на зустрічний позов.
07.10.2022 до Господарського суду міста Києва від Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації) надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, яку суд долучив до матеріалів справи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 відмовлено у задоволенні первісного позову Державного агентства резерву України; задоволено зустрічний позов Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №910/8467/21 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 16.11.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №910/8467/21 скасовано; справу №910/8467/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу справу №910/8467/21 передано на розгляд судді Спичаку О.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 суддею Спичаком О.М. прийнято до провадження справу №910/8467/21, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - Кабінет Міністрів України; підготовче засідання призначено на 18.01.2023.
13.01.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи 3 надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
17.01.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшла заява про зміну підстав позову, в якій позивач за первісним позовом просив суд продовжити дію договору оренди на тих самих умовах і на строк, встановлений ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (не менше п'яти років).
18.01.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача за зустрічним позовом та від третьої особи 1 надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 18.01.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 08.02.2023.
03.02.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
03.02.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 08.02.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 01.03.2023.
У підготовчому засіданні 01.03.2023 судом було прийнято до розгляду подану позивачем за первісним позовом заяву про зміну підстав позову; постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 22.03.2023.
22.03.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 22.03.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 12.04.2023.
12.04.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 12.04.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.05.2023.
У судовому засіданні 03.05.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 24.05.2023.
Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 24.05.2023 надав усні пояснення по справі, первісний позов підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечив.
Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 24.05.2023 надав усні пояснення по справі, проти задоволення первісного позову заперечив, зустрічний позов просив задовольнити у повному обсязі.
Представники третьої особи 1, третьої особи 2 та третьої особи 3 у судовому засіданні 24.05.2023 надали усні пояснення по справі.
У судовому засіданні 24.05.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.06.2000 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №1041 «Про утворення Державного агентства з управління державним матеріальним резервом», якою постановлено взяти до відома, що Агентство розміщується у м. Києві по вулиці Пушкінській, 28. Київській державній адміністрації вирішити питання укладення договору оренди будинку за зазначеною адресою з Агентством.
12.06.2015 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Державним агентством резерву України (орендар) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство) укладено Договір №385-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 01.06.2012 №385).
Відповідно до умов Договору №385-1 від 12.06.2015, в оренду Державному агентству резерву України передаються нежилі приміщення загальною площею 2635,70 кв.м, в т. ч. підвал - 103,10 кв.м, 1 поверх - 441,80 кв. м, 2 поверх - 508,90 кв. м, 3 поверх - 504,70 кв. м, 4 поверх - 529,50 кв. м, 5 поверх - 547,70 кв. м в будинку № 28/9 літер А на вул. Пушкінській у м. Києві.
Згідно з п.п. 3.1, 3.3, 3.6 Договору №385-1 від 12.06.2015, за користування об'єктом оренди орендар сплачує на рахунок КП «Київжитлоспецексплуатація» орендну плату, компенсацію витрат підприємства та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою є дата повернення об'єкта оренди за актом приймання-передачі включно.
Відповідно до п. 3.7, 4.2 Договору №385-1 від 12.06.2015, відповідач зобов'язаний сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності орендну плату, компенсацію витрат підприємства та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.
Відповідно до п. 9.1 Договору №385-1 від 12.06.2015, строк дії договору встановлено з 12.06.2015 по 10.06.2018.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору (9.7 Договору №385-1 від 12.06.2015).
За Актом приймання-передачі нерухомого майна від 12.06.2015 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду вказані нежилі приміщення за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28/9, літ. А.
У червні 2019 року Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про виселення Державного агентства резерву України з орендованих на підставі Договору №385-1 від 12.06.2015 приміщень (справа №910/8081/19).
Позов у справі №910/8081/19 обгрунтований тим, що строк дії Договору №385-1 від 12.06.2015 закінчився, однак орендар продовжує займати нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28/9, літ. А.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі №910/8081/19, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та постановою Верховного Cуду від 06.10.2020, відмовлено у позові Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації).
Відмовляючи у задоволенні позову Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації), суди у справі №910/8081/19 встановили, що Договір №385-1 від 12.06.2015 був поновлений на той самий строк, в зв'язку з відсутністю ініціативи з боку сторін договору щодо його припинення чи внесення змін до договору (тобто, до 09.06.2021).
Листом від 11.02.2021 Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» повідомило Державне агентство резерву України про те, що, якщо орендар має намір продовжити дію Договору №385-1 від 12.06.2015, то йому необхідно у строк до 09.03.2021 звернутись до орендодавця із заявою про продовження договору оренди.
Листом №546/0/4-21 від 05.03.2021 орендар просив орендодавця продовжити Договір №385-1 від 12.06.2015 та направив необхідні документи.
Листом вих. №015-97 від 19.03.2021 виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив орендаря, що у нього на опрацюванні перебуває питання продовження Договору №385-1 від 12.06.2015. Однак, з 01.02.2020 вступив в дію новий Закон України «Про оренду державного та комунального майна» та Кабінетом Міністрів України були прийняті постанови №483 від 03.06.2020 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» та №820 від 12.08.2020 «Про затвердження примірних договорів оренди державного майна».
При цьому, продовження Договору №385-1 від 12.06.2015 повинно здійснюватись відповідно до процедури, встановленої новим законом.
Водночас, у вказаному листі було зазначено про зміну орендної ставки у розмірі 3% від вартості орендованого майна як для розміщення бюджетних установ та організацій як це передбачено п. 43 таблиці 2 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київради від 21.04.2015 №415/1280.
Виконавчий орган Київської місткої ради (Київської міської державної адміністрації) просив орендаря проінформувати про погодження умов щодо розміру орендної плати або про зменшення площ орендованих приміщень.
Листом вих. №820/0/4-21 від 05.04.2021 орендар повідомив виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що він не погоджується з зміною розміру орендної плати.
Орендодавець листом №062/05-19-2477 від 19.04.2021, керуючись статтею 764 Цивільного кодексу України, статтями 19, 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», повідомив орендаря про те, що договір припиняється 09.06.2021 і продовжуватися не буде, а орендарю необхідно звільнити орендовані приміщення та передати їх за актом приймання-передачі балансоутримувачу.
Листом №062/05-19-4124 від 30.06.2021 орендодавець, керуючись статтею 764 Цивільного кодексу України, статтями 18, 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», повідомив орендаря, що договір припинився 09.06.2021 і продовжуватися не буде.
В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилався на те, що відповідач всупереч вимогам статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» безпідставно не продовжує строк оренди за спірним договором на той самий строк і на тих самих умовах, а, відмовляючи у продовженні договору, відповідач формально послався на статтю 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не вказавши, при цьому, підставу для відмови в продовженні договору.
17.01.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшла заява про зміну підстав позову, в якій позивач за первісним позовом просив суд продовжити дію договору оренди на тих самих умовах і на строк, встановлений ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (не менше п'яти років).
Зустрічний позов обґрунтований тим, що у зв'язку з припиненням договору оренди (істотні умови договору не можуть бути застосовані в тому вигляді, які були визначені у договорі; відсутній договір страхування; наявний борг з компенсаційних витрат підприємства, за користування земельною ділянкою, за оренду приміщень), позивач без достатньої правової підстави користується нерухомим майном.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 відмовлено у задоволенні первісного позову Державного агентства резерву України; задоволено зустрічний позов Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №910/8467/21 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 16.11.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №910/8467/21 скасовано; справу №910/8467/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи на новий розгляд справу №910/8467/21, Верховний Суд зауважив, що в листах, як на підставу для припинення та відмову у продовженні Договору №385-1 від 12.06.2015, орендодавець послався на статтю 764 Цивільного кодексу України, статті 18, 19, 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Однак, статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено перелік підстав, за наявності яких, орендодавець приймає рішення про відмову у продовженні орендарю договору оренди.
Проте, як вказав Верховний Суд, посилання орендодавця на статтю 19 вказаного Закону було загальним, а не конкретизованим (без зазначення конкретної підстави відмови у продовженні договору оренди).
Таким чином, відсутні підстави для висновку, що листи орендодавця виражають чітку, зрозумілу та однозначну відмову (наведено конкретну підставу) від продовження договірних відносин оренди з орендарем.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №910/8467/21 судом зазначено, що приймаючи рішення у справі про задоволення зустрічного позову про усунення перешкод у користуванні майном, суди не врахували положення наведеного вище законодавства та наявних в матеріалах справи документів (постанови Кабінету Міністрів №1145 від 16.10.1997 та №1041 від 30.06.2000), а саме, що орендар є центральним органом виконавчої влади, постановами Кабінету Міністрів України №1145 від 16.10.1997 «Про розміщення деяких установ» та №1041 від 30.06.2000 «Про утворення Державного агентства з управління державним матеріальним резервом», як органом, який координує роботу, зокрема, органів виконавчої влади, визначено місцерозташування орендаря та зобов'язано орендодавця здійснити всі необхідні заходи щодо оформлення документів стосовно розміщення орендаря за адресою, визначеною Кабінетом Міністрів України у постановах.
При цьому, в разі, якщо подальше перебування орендаря неможливе за певних обставин за адресою, визначеною Кабінетом Міністрів України та умовами оспореного договору, орендодавець, як відповідальний суб'єкт, визначений Законом України «Про столицю України - місто-герой Київ» має обов'язок, в силу наведеного вище законодавства та постанов Кабінету Міністрів України, вирішити питання забезпечення центрального органу виконавчої влади (орендаря) щодо подальшого його розміщення.
Крім того, Верховний Суд вказав на те, що ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не з'ясували характер спірних правовідносин сторін, обґрунтували свої висновки щодо задоволення зустрічного позову, застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, що регулюють захист права власності, не визначивши, чи відповідає обраний орендодавцем спосіб захисту порушеного права правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, а також способам, що встановлено чинним законодавством.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом не підлягають задоволенню, а вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
03.10.2019 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ. В розділі «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2020 (за виключенням окремих зазначених норм).
При цьому пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону було визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.
Враховуючи опублікування тексту Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ в офіційному виданні «Голос України» 26.12.2019, цей Закон набрав чинності 27.12.2019 і, відповідно до наведених приписів, введений в дію з 01.02.2020, а отже з цієї дати підлягають застосуванню його приписи (за виключенням норм, зазначених в розділі «Прикінцеві та перехідні положення»).
При цьому, за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті.
В пункті 2 розділу Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ «Прикінцеві та перехідні положення» передбачено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 01.07.2020.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів, які були укладені відповідно до положень Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII.
Спірний Договір №385-1 від 12.06.2015 було укладено відповідно до положень Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII.
У постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі №910/13661/21 наголошено, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України №157-ІХ.
Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України №2269-XII.
Схожий правовий висновок щодо необхідності чіткого розмежування порядку та підстав продовження договорів оренди державного та комунального майна, передбачених нормами Закону України №2269-XII (чинного до 31.01.2020) і Закону України №157-ІХ (введеного в дію з 01.02.2020), викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №907/720/20, від 09.11.2021 у справі №908/2637/20, від 05.07.2022 у справі №909/479/21, від 19.07.2022 у справі №924/852/21, від 13.12.2022 у справі №916/4073/21, від 27.12.2022 у справі №910/21725/21).
Отже, оскільки строк дії Договору №385-1 від 12.06.2015 було встановлено до 09.06.2021 (рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі №910/8081/19), тобто вже після 01.07.2020, то до спірних правовідносин оренди державного майна підлягають застосуванню саме норми Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає: прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду; внесення інформації про потенційний об'єкт оренди до ЕТС; прийняття рішення про включення потенційного об'єкта оренди до одного із Переліків; опублікування інформації про потенційний об'єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС; розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду; проведення аукціону на право оренди майна або передача об'єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ об'єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону виключно в ЕТС, у тому числі аукціону, предметом якого є право на продовження договору оренди об'єкта згідно із статтею 18 цього Закону.
У ч. 1 ст. 15 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ встановлено, що право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону мають: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, інші установи і організації, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів; релігійні організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній; Пенсійний фонд України та його органи; дипломатичні представництва, консульські установи іноземних держав, представництва міжнародних міжурядових організацій в Україні для виконання функцій дипломатичного представництва, консульських і статутних функцій міжнародних міжурядових організацій.
Та як Державне агентство резерву України є центральним органом виконавчої влади, відповідно до ст. 15 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ отримання ним в оренду державного майна відбувається без проведення аукціону.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
У ч. 3 ст. 18 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ визначено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Як встановлено судом, листом від 11.02.2021 Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» повідомило Державне агентство резерву України про те, що, якщо орендар має намір продовжити дію Договору №385-1 від 12.06.2015, то йому необхідно у строк до 09.03.2021 звернутись до орендодавця із заявою про продовження договору оренди.
Листом №546/0/4-21 від 05.03.2021 орендар просив орендодавця продовжити Договір №385-1 від 12.06.2015 та направив необхідні документи.
Листом вих. №015-97 від 19.03.2021 виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив орендаря, що у нього на опрацюванні перебуває питання продовження Договору №385-1 від 12.06.2015. Однак, з 01.02.2020 вступив в дію новий Закон України «Про оренду державного та комунального майна» та Кабінетом Міністрів України були прийняті постанови №483 від 03.06.2020 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» та №820 від 12.08.2020 «Про затвердження примірних договорів оренди державного майна».
При цьому, продовження Договору №385-1 від 12.06.2015 повинно здійснюватись відповідно до процедури, встановленої новим законом.
Водночас, у вказаному листі було зазначено про зміну орендної ставки у розмірі 3% від вартості орендованого майна як для розміщення бюджетних установ та організацій як це передбачено п. 43 таблиці 2 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київради від 21.04.2015 №415/1280.
Виконавчий орган Київської місткої ради (Київської міської державної адміністрації) просив орендаря проінформувати про погодження умов щодо розміру орендної плати або про зменшення площ орендованих приміщень.
Листом вих. №820/0/4-21 від 05.04.2021 орендар повідомив виконавчий орган Київської місткої ради (Київської міської державної адміністрації), що він не погоджується з зміною розміру орендної плати.
Орендодавець листом №062/05-19-2477 від 19.04.2021, керуючись статтею 764 Цивільного кодексу України, статтями 19, 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», повідомив орендаря про те, що договір припиняється 09.06.2021 і продовжуватися не буде, а орендарю необхідно звільнити орендовані приміщення та передати їх за актом приймання-передачі балансоутримувачу.
Листом №062/05-19-4124 від 30.06.2021 орендодавець, керуючись статтею 764 Цивільного кодексу України, статтями 18, 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», повідомив орендаря, що договір припинився 09.06.2021 і продовжуватися не буде.
Направляючи на новий розгляд справу №910/8467/21, Верховний Суд зауважив, що в листах, як на підставу для припинення та відмову у продовженні Договору №385-1 від 12.06.2015, орендодавець послався на статтю 764 Цивільного кодексу України, статті 18, 19, 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Однак, статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено перелік підстав, за наявності яких, орендодавець приймає рішення про відмову у продовженні орендарю договору оренди.
Проте, як вказав Верховний Суд, посилання орендодавця на статтю 19 вказаного Закону було загальним, а не конкретизованим (без зазначення конкретної підстави відмови у продовженні договору оренди).
Таким чином, відсутні підстави для висновку, що листи орендодавця виражають чітку, зрозумілу та однозначну відмову (наведено конкретну підставу) від продовження договірних відносин оренди з орендарем.
Враховуючи вищевикладені вказівки Верховного Суду, суд зазначає наступне.
Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем (ч. 4 ст. 18 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ).
Відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ будь-яке рішення, передбачене частиною четвертою цієї статті, приймається з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, на підставі довідки балансоутримувача, в якій зазначається інформація про:
1) наявність або відсутність заборгованості зі сплати орендної плати чи страхових платежів за договором, що продовжується, станом на дату подання довідки;
2) факти суттєвого (більше ніж на три місяці) прострочення сплати орендної плати чи інших обов'язкових за договором платежів;
3) результати перевірок, які балансоутримувач та/або орендодавець здійснювали протягом строку оренди, а також інформація про цільове призначення, за яким об'єкт оренди фактично використовувався протягом строку оренди. У разі якщо перевірками виявлено порушення умов договору оренди, зазначається інформація про вжиті орендарем заходи для припинення порушення або про те, що порушення тривало і після строку, визначеного орендодавцем або балансоутримувачем для усунення порушення. Строк на усунення виявлених порушень не може перевищувати 30 календарних днів з дати отримання орендарем відповідного припису. Порядком передачі майна в оренду можуть бути встановлені додаткові вимоги до довідки балансоутримувача та порядку її подання.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об'єкта оренди у визначений цим Законом строк; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об'єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.
Відповідно до п. 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.
Згідно з п. 135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв'язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна. Якщо чинний орендар має заборгованість із сплати орендної плати, він не може звертатися із заявою про продовження договору оренди до моменту погашення ним такої заборгованості.
Крім того, у ч. 6 ст. 20 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ встановлено, що орендар зобов'язаний застрахувати орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно на користь балансоутримувача, а єдиний майновий комплекс - на користь орендодавця згідно з Порядком передачі майна в оренду.
Відповідно до п. 175 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна орендар протягом десяти календарних днів з дати укладення договору оренди зобов'язаний застрахувати орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно на користь балансоутримувача, а єдиний майновий комплекс - на користь орендодавця майна на період строку дії договору оренди на суму: вартості майна відповідно до висновку про ринкову вартість (акта оцінки), визначеного відповідно до законодавства про оцінку майна, під час передачі такого майна в оренду - якщо така оцінка майна здійснювалася; або балансової вартості майна, але не менше ніж добуток місячної орендної плати за орендоване майно за договором оренди, помножений на 100, - якщо оцінка ринкової вартості такого майна не здійснювалася.
Орендар зобов'язаний постійно поновлювати договір страхування так, щоб протягом строку дії договору оренди майно було застрахованим.
Відповідно до 178 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна орендодавці контролюють своєчасність укладення договорів страхування орендованого майна та у разі порушення орендарем обов'язку щодо укладення договору страхування повідомляють орендаря про розірвання договору оренди.
Як вбачається з довідки балансоутримувача (КП «Київжитлоспецексплуатація»), копія якої долучена відповідачем до матеріалів справи, станом на 01.03.2021 у Державного агентства резерву України наявна заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 3,60 грн та у орендаря відсутній договір страхування.
Наведені обставини (1) наявність заборгованості зі сплати орендної плати та 2) невиконання обов'язку щодо страхування об'єкта оренди) є підставами для прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди.
При цьому, заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 3,60 грн свідчить про невиконання орендарем вказаного обов'язку три роки (зважаючи на річний розмір орендної плати - 1,20 грн на рік), а невиконання обов'язку із страхування об'єкта оренди є взагалі підставою для розірвання договору оренди.
Більш того, оскільки у позивача за первісним позовом існувала заборгованість зі сплати орендної плати за 3 роки, він не міг звертатися із заявою про продовження договору оренди до моменту погашення ним такої заборгованості (п. 135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна).
При цьому, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/18144/20 стягнуто з Державного агентства резерву України заборгованість зі сплати орендної плати за Договором №385-1 від 12.06.2015у розмірі 2,40 грн (за 2019 - 2020 роки).
Як вбачається з інформації, наявної в Базі «Діловодство спеціалізованого суду», 27.05.2021 до суду від Державної казначейської служби України в місті Києві повернувся наказ Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/18144/20 у зв'язку з його виконанням, тоді як позивач за первісним позовом листом №546/0/4-21 від 05.03.2021 просив орендодавця продовжити Договір №385-1 від 12.06.2015 та направив необхідні документи.
Більш того, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2022 у справі №910/653/22 стягнуто з Державного агентства резерву України заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 1,20 грн за наступний період.
Як вказувалось судом, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об'єкта.
Отже, як станом на дату складання балансоутримувачем довідки (01.03.2021), так і станом на дату звернення орендаря з проханням про продовження строку дії Договору №385-1 від 12.06.2015 (05.03.2021), у Державного агентства резерву України існувала заборгованість зі сплати орендної плати, що є підставою для прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди.
Державне агентство резерву України під час розгляду судом даної справи не заперечувало обставин наявності в нього заборгованості зі сплати орендної плати та невиконання обов'язку зі страхування об'єкта оренди.
Крім того, у ст. 9 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ встановлено, що стартова орендна плата за об'єкт оренди визначається згідно з Порядком передачі майна в оренду. Забороняється передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку. Строк договору оренди не може становити менше п'яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.
Відповідно до ч. 1 т. 17 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.
Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно (ч. 3 ст. 17 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ).
Відповідно до ч. 7 ст. 18 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду. Орендна плата за договором, який може бути продовжений відповідно до частини другої цієї статті, встановлюється одним із таких способів:
1) на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується, якщо такий договір було укладено на аукціоні або конкурсі;
2) на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об'єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати, крім випадків, коли розмір такої орендної плати є нижчим за розмір орендної плати договору, що продовжується. У такому разі орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується.
Таким чином, оскільки Договір №385-1 від 12.06.2015 міг би бути продовженим без проведення аукціону, то орендна плата повинна була бути визначена на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об'єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати (п. 2 ч. 7 ст. 18 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ).
Як встановлено судом, листом вих. №015-97 від 19.03.2021 виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив орендаря, що у нього на опрацюванні перебуває питання продовження Договору №385-1 від 12.06.2015. Однак, з 01.02.2020 вступив в дію новий Закон України «Про оренду державного та комунального майна» та Кабінетом Міністрів України були прийняті постанови №483 від 03.06.2020 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» та №820 від 12.08.2020 «Про затвердження примірних договорів оренди державного майна».
При цьому, продовження Договору №385-1 від 12.06.2015 повинно здійснюватись відповідно до процедури, встановленої новим законом.
Водночас, у вказаному листі було зазначено про зміну орендної ставки у розмірі 3% від вартості орендованого майна як для розміщення бюджетних установ та організацій як це передбачено п. 43 таблиці 2 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київради від 21.04.2015 №415/1280.
Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просив орендаря проінформувати про погодження умов щодо розміру орендної плати або про зменшення площ орендованих приміщень.
Листом вих. №820/0/4-21 від 05.04.2021 орендар повідомив виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що він не погоджується з зміною розміру орендної плати.
Як вказано у ч. 3 ст. 18 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ, договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
При цьому, з ч. 7 ст. 18 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ вбачається, що договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються.
Водночас, розмір орендної плати для договорів, які можуть продовжуватися (укладатися) без проведення аукціону, не визначається на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується.
Орендар (Державне агентство резерву України) не погодився з визначеним відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 18 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ розміром орендної плати.
З огляду на вище викладені обставини, суд зазначає, що дійсно, листи орендодавця №062/05-19-2477 від 19.04.2021 та №062/05-19-4124 від 30.06.2021 мають лише посилання на статтю 764 Цивільного кодексу України, статті 18, 19, 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», та є неконкретизованими (без зазначення конкретної підстави відмови у продовженні договору оренди).
Отже, листи орендодавця не виражають чітку, зрозумілу та однозначну відмову (наведено конкретну підставу) від продовження договірних відносин оренди з орендарем.
Втім, оскільки продовження Договору №385-1 від 12.06.2015 повинно відбуватися згідно з процедурою, передбаченою Законом України від 03.10.2019 №157-ІХ, яка передбачає, що спірний договір міг би бути продовженим у випадку відсутності у орендаря заборгованості зі сплати орендної плати та наявності договору страхування щодо об'єкта оренди, тоді як вказаних вимог орендарем дотримано не було, суд дійшов висновку в будь-якому випадку щодо відсутності підстав вважати Договір №385-1 від 12.06.2015 продовженим на той самий строк та на тих самих умовах (в тому числі й щодо розміру орендної плати).
За наведених обставин суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову Державного агентства резерву України про продовження дії Договору №385-1 від 12.06.2015 на тих самих умовах і на строк, встановлений ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (не менше п'яти років).
Що стосується зустрічного позову Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації), суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений договір за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, що регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
У відповідності до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частиною другою статті 291 Господарського кодексу України встановлено, зокрема, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено (ч. 1 ст. 24 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ).
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Відповідно до п. 9.1 Договору №385-1 від 12.06.2015, строк дії договору встановлено з 12.06.2015 по 10.06.2018.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору (9.7 Договору №385-1 від 12.06.2015).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі №910/8081/19, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та постановою Верховного Суду від 06.10.2020, відмовлено у позові Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації).
Відмовляючи у задоволенні позову Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації), суди у справі №910/8081/19 встановили, що Договір №385-1 від 12.06.2015 був поновлений на той самий строк, в зв'язку з відсутністю ініціативи з боку сторін договору щодо його припинення чи внесення змін до договору (тобто, до 09.06.2021).
Відповідно до п. 9.4 Договору №385-1 від 12.06.2015 договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до п. 4.15 Договору №385-1 від 12.06.2015 орендар після припинення дії договору зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству
За приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Зважаючи на ті обставини, що Договір №385-1 від 12.06.2015 не був продовжений з 09.06.2021, а Державне агентство резерву України продовжує займати приміщення за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28/9, літера А за відсутності чинного договору оренди, суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації) про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення Державного агентства резерву України із займаних ним нежитлових приміщень загальною площею 2635,70 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28/9, літ. А.
При цьому, суд зазначає, що обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту є ефективним способом захисту так як забезпечує поновлення порушеного права позивача (орендодавця) на вільне розпорядження об'єктом оренди. Так, з огляду на встановлення судом факту закінчення строку дії договору оренди та обов'язок орендаря повернути майно після закінчення дії договору, у випадку невиконання орендарем відповідного обов'язку ефективним способом захисту прав є саме вимога про виселення орендаря, яка передбачає реальне відновлення порушеного права, оскільки виконання рішення суду не залежить від волевиявлення орендаря.
При цьому, враховуючи вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2022 у даній справі, та беручи до уваги посилання позивача за первісним позовом на постанови Кабінету Міністрів України №1145 від 16.10.1997 та №1041 від 30.06.2000), суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України №1145 від 16.10.1997 вирішено розмістити Державний комітет по матеріальних резервах у будинку по вул. Пушкінській, 28, який займало Міністерство праці.
30.06.2000 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №1041 «Про утворення Державного агентства з управління державним матеріальним резервом», якою постановлено взяти до відома, що Агентство розміщується у м. Києві по вулиці Пушкінській, 28. Київській державній адміністрації вирішити питання укладення договору оренди будинку за зазначеною адресою з Агентством.
Статтею 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини і громадянина. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.
Положенням «Про Державне агентство резерву України», затверджене постановою Кабінету Міністрів України №517 від 08.10.2014, визначено, що Державне агентство резерву України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про столицю України - місто-герой Київ» передбачено, що місто Київ як столиця України є, зокрема, місцем розташування резиденції глави держави - Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, центральних органів державної влади. Місто Київ є місцем розташування відповідних органів виконавчої влади і місцевого самоврядування (стаття 1). Органи місцевого самоврядування і виконавчої влади у місті Києві забезпечують в межах своїх повноважень, визначених законами України, здійснення містом таких функцій, як, зокрема, вирішення питань щодо розміщення центральних органів, які утворюються Президентом України, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України, а також дипломатичних представництв, консульств іноземних державі та представництв міжнародних організацій в Україні (стаття 4).
Суд зазначає, що постановою КМУ №1041 від 30.06.2000 встановлено обов'язок Київської державної адміністрації вирішити питання укладення договору оренди будинку за зазначеною адресою з Агентством. Тобто, незалежно від вирішення даного спору у відповідача за первісним позовом існує обов'язок з укладення відповідного договору з Агентством на узгоджених між сторонами умовах відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір за подання первісного позову покладається на позивача за первісним позовом (у зв'язку з відмовою у задоволенні первісного позові); судовий збір за подання зустрічного позову покладається на відповідача за зустрічним позовом (у зв'язку з задоволенням зустрічного позову у повному обсязі) на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити у позові Державного агентства резерву України.
2. Позов Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації) задовольнити повністю.
3. Усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення Державного агентства резерву України із займаних ним нежитлових приміщень загальною площею 2635,70 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28/9, літ. А.
4. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28; ідентифікаційний код: 37472392) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 10; ідентифікаційний код: 19020407) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текс складено та підписано 01.06.2023.
Суддя О.М. Спичак