ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.02.2023Справа № 910/10335/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-трейд»
до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва»
про стягнення 2256000,00 грн,
Представники:
від позивача Морганюк Ю.Є.
від відповідача не прибули
До суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Газенерго-трейд» до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» про стягнення 2708441,82 грн збитків.
Суд своєю ухвалою від 07.10.2022 відкрив провадження у справі № 910/10335/22, постановив розглядати справу у порядку загального позовного провадження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 01.01.2022 по 20.01.2022 через недотримання дисципліни споживання відповідач допустив небаланси споживання природного газу (відхилення між замовленими та фактично спожитими обсягами).
Так, відповідно до чинного законодавства (Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 20.09.2015 № 2493, Кодекс газорозподільчих системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496) у випадку перевищення споживання, порівняно із замовленим (негативний небаланс), постачальник повинен оплатити оператору газотранспортної системи (далі - оператор такі обсяги перевищення із націнкою, визначеною нормами законодавства. У випадку заниження споживання (позитивний небаланс), порівняно з замовленими, постачальник повинен передати такі обсяги недобору оператору ГТС з дисконтом, що визначений нормами законодавства. Оскільки постачальник природного газу не має власного споживання усі витрати на небаланси природнього газу здійснюються внаслідок дій його споживачів, що спричиняє для такого постачальника, яким є позивач, прямі збитки.
Відповідач у відзиві (а.с. 159-161) не погодився з наданим позивачем розрахунком та зазначив таке:
- відповідач в період з 01.01.2022 по 20.01.2022 своєчасно здійснював всі необхідні платежі за послуги постачання природного газу;
- в період з 01.01.2022 по 20.01.2022 позивач включив в загальну суму збитків до відшкодування газові доби з відхиленням споживання обсягу природного газу в розмірі менше ніж +/-3% (10.01.2022, 11.01.2022, 13.01.2022, 17.01.2022, 18.01.2022, 19.01.2022, 20.01.2022), що унеможливлює застосування санкцій до споживача за негативний/позитивний небаланс, а тому позивач неправомірно включив до розміру збитків 293714,03 грн;
- в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення як умова для стягнення збитків.
Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог до 2256000,00 грн. Відповідно до цієї заяви період, у який відповідач недотримався дисципліни споживання і допустив небаланси споживання природного газу, становить з 01.01.2022 по 09.01.2022, 14.01.2022, 15.01.2022, 16.01.2022.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
29 грудня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Газенерго-трейд» (постачальник) та акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» (споживач) уклали договір поставки № ЦЗВ-06-01421-01 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу природний газ, а споживач - прийняти та оплатити газ на умовах цього.
Постачальник постачає споживачу газ в обсязі до 6000 тис. куб. м. до 31 січня 2022 року (п. 3.1 Договору).
Сторони погодили для цілей цього договору визначити газовий місяць як розрахунковий період для балансування обсягів постачання газу (п. 3.2 Договору).
Згідно з п. 3.3 Договору обсяги споживання на місяць подаються споживачем письмовим повідомленням у формі листа/заявки до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання газу.
Передача газу від постачальники споживачу здійснюється на фізичній (их) точці (ах) виходу з газотранспортної системи оператора ГТС (газотранспортна система України до газорозподільної системи оператора ГРМ (газорозподільна система), на території ліцензованої діяльності якої знаходяться комерційні вузли обліку (адреси постачання) споживача, що вказані в заявках споживача. Визначення об'єму споживання природного газу по об'єкту споживача здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ (газорозподільна система) та споживачем на підставі даних комерційних ВОГ (вузол обліку природного газу), визначених договором розподілу природного газу між оператором ГРМ (газорозподільна система та споживачем (п. 4.1 Договору).
Згідно з п. 4.3 Договору постачання та споживання газу протягом місяця здійснюється переважено в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми, яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів цього місяця. У випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно, постачання та споживання здійснюється згідно з листом-заявкою, наданою до 25-го (двадцять п'ятого) числа місяця, що передує місяцю постачання.
У разі нерівномірного щодобового споживання газу, який підлягає постачанню у місяці постачання, споживач зобов'язаний до 15:00 дня, що передує дню, з якого змінюється плановий обсяг газу, подати постачальнику заявку про збільшення/зменшення планового обсягу газу із зазначенням планових щодобових обсягів споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання.
У разі необхідності коригування обсягів планового споживання природного газу у газовій добі споживання споживач зобов'язаний надіслати скориговану заявку про збільшення/зменшення планового обсягу газу на добу постачання не пізніше ніж 17:00 год. газової доби постачання природного газу. Заявка також має містити планові щодобові обсяги споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання. Скориговані заявки подаються постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв'язку (Укрпошта) та/або Е-mail.
Відповідно до п. 4.3.1 Договору обсяг споживання природнього газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу в розмірі +/-3% підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу.
Відповідальність за вчинення небалансів (перевищення відбору або недобір фактичних обсягів у порівнянні з підтвердженими обсягами), передбачені у розділі 6 Договору.
У пункті 6.11 Договору передбачено, що відшкодування збитків споживачем постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках, передбачених розділом Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп)хЦхК, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу; К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,25.
Розмір збитків постачальника за підсумком розрахункового періоду розраховується з урахуванням п. 4.1 та п. 4.3.1 цього договору.
У період з 01 по 09 січня 2022 року та 14,15,16 січня 2022 року відповідач спожив природного газу менше від замовленого обсягу природного газу, і таке відхилення споживання обсягу природного газу перевищило 3%.
Зокрема, підтверджений обсяг природного газу на:
1 січня 2022 року становив 208175,48 куб.м., спожито 194608,24 куб.м.;
2 січня 2022 року становив 214853,47 куб.м., спожито 204815,62 куб.м.;
3 січня 2022 року становив 222739,47 куб.м., спожито 199862,19 куб.м.;
4 січня 2022 року становив 209816,47 куб.м., спожито 199392,15 куб.м.;
5 січня 2022 року становив 207218,47 куб.м., спожито 191239,44 куб.м.;
6 січня 2022 року становив 227948,47 куб.м., спожито 187940,72 куб.м.;
7 січня 2022 року становив 197395,47 куб.м., спожито 190212,65 куб.м.;
8 січня 2022 року становив 223908,47 куб.м., спожито 197885,7 куб.м.;
9 січня 2022 року становив 232082,47 куб.м., спожито 201330,34 куб.м.;
14 січня 2022 року становив 224324,47 куб.м., спожито 215881,49 куб.м.;
15 січня 2022 року становив 211186,47 куб.м., спожито 204409,8 куб.м.;
16 січня 2022 року становив 258876,47 куб.м., спожито 250165,27 куб.м..
Ці обставини визнаються сторонами, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню.
За розрахунком позивача, перевірений судом, розмір подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу у цей період становить 2256000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо покладення на відповідача відповідальності у вигляді збитків у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу суд виходить з такого.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Отже, підставою для такої відповідальності, як відшкодування збитків, є порушення зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях щодо застосування господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України).
За змістом частини 1 статті 230 зазначеного Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 (провадження № 12-117гс19) зазначено, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і в порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
У пунктах 6.14-6.16 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду вказано також, що нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності.
Водночас за змістом статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Так, за пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов'язання має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) зазначено, що приписами частин 2 та 3 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Таким чином, цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Приписи частини 2 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 3 Закону України «Про ринок природного газу» ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій, та за принципом, зокрема, щодо відповідальності суб'єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.
Статтею 12 Закону України «Про ринок природного газу» передбачені правила постачання природного газу та встановлено, зокрема, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку (абзаци перший та другий зазначеної норми).
За змістом частин 3, 4 статті 12 вказаного Закону права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов'язковим для виконання всіма постачальниками та споживачами.
У частині 5 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначені істотні умови договору, зокрема, згідно з пунктом 6 передбачено, що договір постачання повинен містити таку істотну умову, як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
Відповідно до пункту 6.11 Договору споживач зобов'язався відшкодувати постачальникові збитки таким чином та в таких випадках, передбачених розділом VІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496.
Отже, з огляду на положення чинного законодавства щодо обов'язковості умов укладеного між сторонами договору, з урахуванням положень Закону України «Про ринок природного газу», в якому визначені істотні умови договору про постачання природного газу, зокрема, порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання, а також здійснення постачальником нарахування збитків за формулою та в порядку, визначеному договором та Правилами постачання природного газу, та здійснення належного повідомлення споживача про заподіяння та нарахування збитків шляхом складання та направлення акта-претензії, постачальник природного газу має право на відшкодування споживачем збитків за перевищення/зменшення фактично спожитого обсягу природного газу, що відрізняється від замовленого споживачем обсягу.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20 та від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20, що свідчить про відсутність підстав для відступу від таких правових висновків.
Водночас, за змістом частини 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, що виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Суд виходить з того, що у цьому випадку позивач не надав доказів на підтвердження реальності понесення останнім збитків та не довів втрати, спричинені відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу з підстав його необґрунтованих дій.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладається судовий збір з вимог про стягнення 2256000,00 грн з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 202, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Газенерго-трейд» у позові до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва».
Покласти судові витрати на товариство з обмеженою відповідальністю «Газенерго-трей».
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Газенерго-трейд» (вул. Стрийська, 86В, оф. 1, м. Львів, 79026, код 42827548) з Державного бюджету України 6786,63 грн судового збору.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 01.06.2023.
Суддя С. А. Ковтун