ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.06.2023Справа № 910/4453/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ», Донецька обл., Мар'їнський р-н, с. Вовчанка
до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
про стягнення 128 595,55 грн,
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (далі - ТзОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»/відповідач) про стягнення 128 595,55 грн - вартості недостачі вантажу.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.03.2023 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
11.04.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому АТ «Українська залізниця» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем не доведено, що втрата вантажу сталася з вини залізниці, а також належним чином не доведено розмір фактично заподіяної шкоди.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
У липні-серпні 2022 року ТзОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» завантажило вугілля кам'яне та передало вантаж для перевезення АТ «Укрзалізниця» за залізничними накладними, в саме:
- №53827804 від 24.07.2022 (досильна накладна №40332132): у вагони №61151965 в кількості 70 300 кг, №63179527 в кількості 70 000 кг, №64420151 в кількості 69 500 кг;
- №53827796 від 24.07.2022 (досильна накладна №40332165): у вагони №61520318 в кількості 70 000 кг, №56278633 в кількості 69 000 кг;
- №53828133 від 24.07.2022 (досильна накладна №40332116): у вагон №58941220 в кількості 70 000 кг;
- №53883864 від 20.08.2022 (досильна накладна №45754652): у вагон №52590478 в кількості 69 800 кг;
- №53884946 від 20.08.2022 (досильна накладна №45752946): у вагон №63869838 в кількості 70 000 кг, №64021025 в кількості 69 800 кг;
- №53885968 від 21.08.2022 (досильна накладна №45754413): у вагон №59724930 в кількості 70 000 кг.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України та пункту 2.1. Правил оформлення перевізних документів, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Так, згідно накладних №53827804 (досильна накладна №40332132), №53827796 (досильна накладна №40332165), №53828133 (досильна накладна №40332116), №53883864 (досильна накладна №45754652), №53884946 (досильна накладна №45752946), №53885968 (досильна накладна №45754413) АТ «Укрзалізниця» прийняло вантаж у ТзОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» на станції «Курахівка» Донецької залізниці.
Під час перевезення на станції «Знам'янка» Одеської залізниці та «Нижньодніпровськ-вузол» Придніпровської залізниці складені комерційні акти: №410006/109/294, №410006/107/297, №410006/108/298, №410006/105/295, №410006/106/296, №410006/102/291, №410003/109/307, №410003/192/309, №410003/193,310, №410003/191/308.
Зокрема, згідно з даними перелічених вище комерційних актів, а саме:
- №410006/109/294 недостача вантажу у вагоні №61151965 складає 3 150 кг;
- №410006/107/297 недостача вантажу у вагоні №63179527 складає 3 200 кг;
- №410006/108/298 недостача вантажу у вагоні №64420151 складає 2 000 кг;
- №410006/105/295 недостача вантажу у вагоні №61520318 складає 3 400 кг;
- №410006/106/296 недостача вантажу у вагоні №56278633 складає 3 000 кг;
- №410006/102/291 недостача вантажу у вагоні №58941220 складає 2 500 кг;
- №410003/190/307 недостача вантажу у вагоні №52590478 складає 5 600 кг;
- №410003/192/309 недостача вантажу у вагоні №63869838 складає 4 600 кг;
- №410003/193/310 недостача вантажу у вагоні №64021025 складає 5 500 кг;
- №410003/191/308 недостача вантажу у вагоні №59724930 складає 4 450 кг.
Отже, з позовної заяви вбачається, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, внаслідок чого зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість недостачі вантажу, прийнятого до перевезення згідно залізничних накладних №53827804 (досильна накладна №40332132), №53827796 (досильна накладна №40332165), №53828133 (досильна накладна №40332116), №53883864 (досильна накладна №45754652), №53884946 (досильна накладна №45752946), №53885968 (досильна накладна №45754413) у загальному розмірі 128 595,55 грн.
За таких обставин, ТзОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення 128 595,55 грн - вартості недостачі вантажу, внаслідок незбереження під час його перевезення.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно частини 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно зі статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з незалежних від перевізника причин.
Статтею 623 ЦК України зазначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Положення частини 2 статті 623 ЦК України кореспондується зі змістом статті 74 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно частин 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно із частиною 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 30 Статуту залізниць України завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.
За змістом статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Згідно зі статтею 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.
Положеннями пунктів 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Матеріалами справи підтверджується, що завантаження у вагонах №61151965, №63179527, №64420151, №61520318, №56278633, №58941220, №52590478, №63869838, №64021025, №59724930 здійснено вантажовідправником.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Приписами частини 3 статті 917 ЦК України визначено право перевізника відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Судом встановлено, що вантаж прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, оскільки залізничні накладні №53827804 (досильна накладна №40332132), №53827796 (досильна накладна №40332165), №53828133 (досильна накладна №40332116), №53883864 (досильна накладна №45754652), №53884946 (досильна накладна №45752946), №53885968 (досильна накладна №45754413) таких відміток не містять.
Згідно статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Факти нестачі за спірним перевезенням підтверджені відповідними комерційними актами.
Зокрема, відповідно до комерційного акту №410006/109/294, недостача товару у вагоні №61151965 складає 3 150 кг, що з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто для вугілля кам'яного, яка складає 1% маси, зазначеної в перевізних документах, встановленої пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованого в Мінюсті України 24.11.2000 за № 862/5083, становить 2 447 кг.
Згідно комерційного акту №410006/107/297, недостача товару у вагоні №63179527 складає 3 200 кг, що з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто для вугілля кам'яного, яка складає 1% маси, зазначеної в перевізних документах, встановленої пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованого в Мінюсті України 24.11.2000 за № 862/5083, становить 2 500 кг.
Відповідно до комерційного акту №410006/108/298, недостача товару у вагоні №64420151 складає 2 000 кг, що з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто для вугілля кам'яного, яка складає 1% маси, зазначеної в перевізних документах, встановленої пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Мінюсті України 24.11.2000 за № 862/5083, становить 1 305 кг.
Згідно комерційного акту №410006/105/295, недостача товару у вагоні №61520318 складає 3 400 кг, що з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто для вугілля кам'яного, яка складає 1% маси, зазначеної в перевізних документах, встановленої пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Мінюсті України 24.11.2000 за № 862/5083, становить 2 700 кг.
Відповідно до комерційного акту №410006/106/296, недостача товару у вагоні №56278633 складає 3 000 кг, що з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто для вугілля кам'яного, яка складає 1% маси, зазначеної в перевізних документах, встановленої пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Мінюсті України 24.11.2000 за № 862/5083, становить 2 310 кг.
Згідно комерційного акту №410006/102/291, недостача товару у вагоні №58941220 складає 2 500 кг, що з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто для вугілля кам'яного, яка складає 1% маси, зазначеної в перевізних документах, встановленої пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованого в Мінюсті України 24.11.2000 за № 862/5083, становить 1 800 кг.
Відповідно до комерційного акту №410003/190/307, недостача товару у вагоні №52590478 складає 5 600 кг, що з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто для вугілля кам'яного, яка складає 1% маси, зазначеної в перевізних документах, встановленої пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Мінюсті України 24.11.2000 за № 862/5083, становить 4 902 кг.
Згідно комерційного акту №410003/192/309, недостача товару у вагоні №63869838 складає 4 600 кг, що з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто для вугілля кам'яного, яка складає 1% маси, зазначеної в перевізних документах, встановленої пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Мінюсті України 24.11.2000 за № 862/5083, становить 3 900 кг.
Відповідно до комерційного акту №410003/193/310, недостача товару у вагоні №64021025 складає 5 500 кг, що з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто для вугілля кам'яного, яка складає 1% маси, зазначеної в перевізних документах, встановленої пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Мінюсті України 24.11.2000 за № 862/5083, становить 4 802 кг.
Згідно комерційного акту №410003/191/308, недостача товару у вагоні №59724930 складає 4 450 кг, що з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто для вугілля кам'яного, яка складає 1% маси, зазначеної в перевізних документах, встановленої пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Мінюсті України 24.11.2000 за № 862/5083, становить 3 750 кг.
Отже, залізниця зобов'язана відшкодувати збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.
Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно частини 2 статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідки про вартість вугільної продукції, які містяться в матеріалах справи.
У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 зазначено, що згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України, статтею 314 Господарського кодексу України і статей 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).
Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з пунктом "г" статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
За змістом пункту 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:
- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;
- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Отже, підсумовуючи наведене вище, сума втраченого вантажу розраховується наступним чином: вартість 1 тони вантажу * фактичну недостачу вантажу з урахуванням норми природної втрати 1%.
Таким чином, під час здійснення відповідачем перевезення за залізничними накладними №53827804 (досильна накладна №40332132), №53827796 (досильна накладна №40332165), №53828133 (досильна накладна №40332116), №53883864 (досильна накладна №45754652), №53884946 (досильна накладна №45752946), №53885968 (досильна накладна №45754413) відбулась втрата вантажу на загальну суму 128 595,55 грн.
На підтвердження вартості вантажу, позивачем надано суду довідки про вартість вугільної продукції, згідно з якими:
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля, що перевозилось у вагонах №61151965, №63179527, №64420151 складає 4 236,35 грн;
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля, що перевозилось у вагонах №61520318, №56278633, №58941220 складає 4 379,96 грн;
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля, що перевозилось у вагоні №52590478 складає 4 498,76 грн;
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля, що перевозилось у вагонах №63869838, №64021025 складає 4 060,28 грн;
- фактична вартість 1 тони кам'яного вугілля, що перевозилось у вагоні №59724930 складає 3 972,50 грн.
При цьому, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що недостача вантажу у вагонах №61151965, №63179527, №64420151, №61520318, №56278633, №58941220, №52590478, №63869838, №64021025, №59724930 сталась не з вини залізниці або з причин, що не залежали від неї.
Таким чином, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, зокрема вартості нестачі вугілля, є обґрунтованими.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи встановлене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином, відповідно підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (85621, Донецька область, Мар'їнський район, село Вовчанка, вулиця Нагорна, будинок 1А; ідентифікаційний код 33959754) 128 595 (сто двадцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн 55 коп. - вартості нестачі вугілля та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. - судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В. В. Бондарчук