ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.06.2023Справа № 910/1328/23
За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глорія Парк"
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"
про стягнення 50004,33 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (далі - відповідач) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глорія Парк" (далі - позивач, ОСББ) заборгованості по сплаті щомісячних внесків до ремонтного та резервного фондів у сумі 50004,33 грн, оскільки відповідач має у власності нежитлове приміщення №7, вбудоване приміщення розподільчого пункту №7 (розподільчий пункт №537) у будинку №2-Л по вул. Нивській (Невській) в м. Києві (далі - Будинок), площею 109,9 м2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 було відкрито провадження у справі №910/1328/23, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
02.03.2023 до канцелярії суду відповідачем було подано відзив на позовну заяву у якому він не погоджується з вимогами позову, зазначає, що він не був повідомлений належним чином позивачем про дату та місце проведення зборів співвласників, не приймав участі в голосуванні на загальних зборах стосовно встановлення тарифів на обслуговування будинку. Відповідач зазначає, що він не був ознайомлений із рішенням загальних зборів позивача про затверджені тарифи у період з лютого 2019 року по січень 2023 року.
Відповідач стверджує, що він не користується усіма послугами, витрати за які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території ОСББ.
Також у відзиві на позов відповідач просить суд застосувати строки позовної давності, оскільки вважає, що заявлені позивачем вимоги, які стосуються заборгованості з лютого 2019 року по лютий 2020 року подані поза межами позовної давності.
У відзиві на позовну заяву відповідач заявив орієнтовний розрахунок судових витрат, які він планує понести у зв'язку із розглядом даного спору.
09.03.2023 позивачем було подано відповідь на відзив, де він зазначив, що відповідні рішення загальних зборів ОСББ були прийняті відповідно до норм чинного законодавства, є чинними та виконуються усіма співвласниками. Позивач вказує на те, що не залежно від того використовує своє майно відповідач чи ні, останній зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна Будинку.
20.03.2023 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив у яких він знову наголосив на тому, що не був повідомлений ОСББ про проведення зборів на яких вирішувалось питання щодо вартості за утримання будинку, вважає, що затверджені позивачем тарифи на Загальних зборах ОСББ не можуть братися судом до уваги, як належні та допустимі докази, оскільки є такими, що прийняті з порушенням приписів Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
27.03.2023 позивачем подано клопотання з доказами понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
03.04.2023 відповідач подав письмові заперечення щодо заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глорія Парк" здійснює управління житловим будинком №2-Л по вул. Нивській (Невській) в м. Києві (далі - Будинок) на підставі Статуту затвердженого установчими зборами ОСББ (протокол №1 від 05.02.2019).
Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що управління багатоквартирним будинком полягає у вчиненні співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Згідно зі статтями 4, 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
05.02.2019 позивачем було проведено Загальні збори ОСББ, на яких згідно з протоколом від 05.02.2019 було встановлено:
- щомісячний внесок за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 6,50 грн. (шість гривень 50 коп.) за 1 м2;
- щомісячний внесок до резервного фонду ОСББ у розмірі 0,25 грн. за 1 м2;
- щомісячний внесок до ремонтного фонду ОСББ у розмірі 0,25 грн. за 1 м2;
- всі внески нараховуються пропорційно належним у власності співвласників приміщень щомісячно і мають сплачуватись до 20 числа поточного місяця.
21.06.2020 було проведено Загальні збори ОСББ на яких згідно з протоколом від 21.06.2020 було встановлено:
- розмір внеску на управління (утримання багатоквартирних будинків та прибудинкової території) за адресою: вул. Олександрівська, 1, вул. Нивська (Невська), 2-Л, вул. Нивська (Невська), 4-Г в місті Києві (далі по тексту «Будинки») з 1 липня 2020 року в розмірі 7 грн/м2 для власників/співвласників квартир та 9 грн/м2 для власників/співвласників нежитлових приміщень;
- для власників/співвласників квартир та нежитлових приміщень розмір внеску в резервний фонд 0,50 грн/м2 та в ремонтний фонд 0,50 грн/м2;
- внесок на управління багатоквартирним будинком та інші внески або платежі ОСББ повинні сплачуватись співвласниками до 20-го числа розрахункового місяця (включно).
19.09.2021 було проведено Загальні збори ОСББ, на яких згідно з протоколом від 19.09.2021 було затверджено:
- розмір базового щомісячного внеску на управління (утримання багатоквартирних будинків та прибудинкової території) за адресою: вул. Олександрівська, 1, вул. Нивська (Невська), 2-Л, вул. Нивська (Невська), 4-Г в місті Києві (далі по тексту «Будинки») з 1 січня 2022 року в розмірі 9 грн/м2 для власників/співвласників квартир та 11 грн/м2 для власників/співвласників нежитлових приміщень;
- для власників/співвласників квартир та нежитлових приміщень розмір внеску в резервний фонд 0,50 грн/м2 та в ремонтний фонд 0,50 грн/м2.
З пояснень позивача вбачається, що відповідач, як власник нежитлового приміщення у будинку №2-Л по вул. Нивській (Невській) в м. Києві, не здійснював відповідних внесків та платежів у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість за період з лютого 2019 року по січень 2023 року у сумі 50004,33 грн.
Відповідач заперечуючи проти вимог позову зазначає, що він не був повідомлений належним чином позивачем про дату та місце проведення зборів співвласників, не приймав участі в голосуванні на загальних зборах стосовно встановлення тарифів на обслуговування будинку. Відповідач зазначає, що він не був ознайомлений із рішенням загальних зборів позивача про затверджені тарифи у період з лютого 2019 року по січень 2023 року, вважає прийняті позивачем рішення щодо встановлених тарифів такими, що прийняте з порушенням норм Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Також відповідач стверджує, що він не користується усіма послугами, витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території ОСББ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та статуту об'єднання.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у статуті має бути визначено порядок прийняття кошторису, створення та використання фондів об'єднання, включаючи резервні, а також порядок оплати спільних витрат.
За змістом статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори до виключної компетенції
яких, між іншим, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту, визначення розмірів внесків та платежів об'єднання. Рішення Загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Згідно частини 4 розділу 2 Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глорія Парк", Об'єднання має право встановлювати розміри платежів і внесків власників приміщень, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів. Вищим органом управління об'єднанням є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів об'єднання належить саме визначення розмірів внесків та платежів власників приміщень.
За приписами статті 15 «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник, зокрема, зобов'язаний: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; брати участь у проведенні реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Частиною першою статті 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Кожен співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (ч. 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів (ч. 3 ст. 23 «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Статтею 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» передбачено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зміст положення частини четвертої статті 319 ЦК України про те, що власність зобов'язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, чинним на момент виникнення спірних правовідносини законодавством України встановлено обов'язок співвласника брати участь в утриманні спільного майна багатоквартирного будинку, рішення загальних зборів ОСББ про створення ремонтного фонду є обов'язковим до виконання всіма співвласниками.
Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10136/16-ц.
Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 №910/582/17 зазначив, що обов'язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку.
Отже, на відповідача, як власника нежитлового приміщення №7 (розподільчий пункт 537) в будинку №2-Л по вул. Невській (Нивській) у м. Києві, площею 109,9 м2, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об'єкта нерухомого майна, покладено обов'язок виконувати чинні рішення статутних органів ОСББ, якими зокрема є загальні збори учасників та правління ОСББ, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право:
- вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;
- звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені ним Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Спірні внески за утримання Будинку та прибудинкової території, ремонтного та резервного фондів у сумі 50004,33 грн, нараховані на підставі вищеописаних чинних рішень ОСББ, відповідачем сплачено не було, матеріали справи не містять доказів протилежного.
Розрахунок суми 50004,33 грн нарахованих позивачем внесків, наведений у позові та здійснений пропорційно до площі приміщень відповідача судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним.
Що ж стосується заперечень відповідача стосовно того, що прийняті ОСББ рішення є такими, що прийняті з порушенням норм Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», то стаття 10 «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачає можливість оскарження в судовому порядку рішення загальних зборів. Проте у матеріалах справи відсутні докази оскарження та скасування рішень загальних зборів ОСББ, внаслідок прийняття яких було вирішено затвердити розміри щомісячних внесків на управління Будинком та внески по резервному і ремонтному фондах Будинку на підставі яких відповідачу було проведено нарахування у сумі 50004,33 грн.
Стосовно тверджень відповідача, що позивачем при зверненні позову було пропущено строки позовної давності, то суд зауважує наступне.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до п. 12 Перехідних Положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 установлено на всій території України карантин. Наразі дія карантину продовжена до 30.06.2023.
Враховуючи наведене вище, позивачем не було пропущено строки позовної давності при зверненні до суду із заявленими позовними вимогами.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з положеннями статей 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, з огляду на наведене, оскільки судом встановлено невиконання відповідачем його обов'язку щодо сплати суми 50004,33 грн внесків на утримання Будинку та ремонтного і резервного фондів Будинку, на підставі прийнятих ОСББ рішень, які є чинними, то вимоги позову підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Що ж стосується заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8500 грн, то суд зазначає наступне.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копії наступних документів:
- договір про надання правничої допомоги №01/06 від 01.06.2022 з додатковоб угодою до нього від 02.01.2023;
- акт прийому-передачі наданих послуг №2/02/01/23 від 22.03.2023 на суму 5000 грн з переліком виконаних робіт: підготовка та подання відповіді на відзив 2500 грн, підготовка та подання клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу 2500 грн;
- акт прийому-передачі наданих послуг №1/02/01/23 від 31.01.2023 на суму 3500 грн з переліком виконаних робіт: підготовка та подання позовної заяви 3500 грн.
- платіжні інструкції: №1058 від 22.03.2023 на суму 5000 грн та № 1132 від 06.02.2023 на суму 3500 грн;
- ордер ВХ №1039234 від 23.01.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ХМ №000352.
Відповідачем подані заперечення щодо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу понесені позивачем під час розгляду даної справи, де він вважає, що сума таких витрат є завищеною та не відповідає складності справи, обсягам наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Відповідач стверджує, що адвокат позивача не приймав участі у судових засіданнях, оскільки спір вирішується за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань, адвокатом складено всього три процесуальні документи по справі, у відповіді на відзив адвокатом наведені аналогічні доводи та обґрунтування, що і в позовній заяві, вирішення цього спору не вплине будь-яким чином на репутацію позивача.
З огляду на спірні правовідносини сторін, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, заперечення відповідача щодо заявленої суми витрат, з урахуванням пропорційності заявлених позивачем витрат на послуги адвокату до розміру предмету спору, суд дійшов висновку про зменшення заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу до 5000 грн. У зв'язку із чим, суд покладає на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.
Решта заявленої позивачем суми стягнення (3500 грн) за витрати на професійну правничу допомогу відшкодуванню позивачу не підлягає.
Керуючись статтями 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (місто Київ, вул. Новокостянтинівська, будинок 20; ідентифікаційний код 41946011) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глорія Парк" (місто Київ, вул. Нивська, будинок 4-Г; ідентифікаційний код 42852396) 50004 (п'ятдесят тисяч чотири) грн заборгованості по сплаті щомісячних внесків за утримання будинку та прибудинкової території, ремонтного та резервного фондів, а також 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору та 5000 (п'ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу .
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.