майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"01" червня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/626/23
Господарський суд Житомирської області у складі судді Вельмакіної Т.М.,
розглядаючи заяву ТОВ "ФКТН АГРО ПЛЮС" про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКТН АГРО ПЛЮС"
до Фізичної особи-підприємця Святун Наталії Віталіївни
про стягнення 1718697,61 грн,
(Без участі представників сторін),
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФКТН АГРО ПЛЮС" звернулось до суду з позовом, згідно якого просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Святун Наталії Віталіївни 1718697,61 грн грн попередньої оплати.
Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем зобов'язань за договором на виконання лісозаготівельних робіт б/н від 31.08.2020.
Ухвалою від 16.05.2023 суддя Лозинська І.В. прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначила підготовче засідання на 13.06.2023.
31.05.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої останній просить суд накласти арешт на все майно та всі банківські рахунки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Житомирської області від 31.05.2023 №46/2023, у зв'язку з перебуванням судді Лозинської І.В. у відпустці з 30.05.2023 по 09.06.2023, призначено повторний автоматизований розподіл заяви про забезпечення позову у справі №906/626/23.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2023, матеріали заяви про забезпечення позову у справі №906/626/23 передано судді Вельмакіній Т.М.
Розглядаючи заяву ТОВ "ФКТН АГРО ПЛЮС" про забезпечення позову, суд враховує, що відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" та постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ТОВ "ФКТН АГРО ПЛЮС" вказало, що ціна позову у даній справі є значною, а тривале невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором свідчить про намір не виконувати свої зобов'язання за договором.
На думку заявника, відповідач в будь який час може розпорядитися майном, на яке може бути звернене стягнення, передати в іпотеку, заставу, тощо.
Також позивач вказав, що враховуючи попередню поведінку відповідача, очікує, що з метою наявного у відповідача нерухомого майна, на яке позивач може звернути стягнення під час примусового виконання рішення суду у даній справі, боржник може вчиняти дії, спрямовані на відчуження майна в будь який спосіб, приховування майна шляхом вчинення фіктивних правочинів, передання майна в заставу (іпотеку) третім особам, що може в подальшому призвести до невиконання рішення суду у даній справі, або значно ускладнити виконання даного рішення.
Зауважив, що відповідач протягом тривалого строку користується грошовими коштами позивача та не повертає зазначені кошти з моменту припинення дії договору, а саме з 01.09.2022 року, позивач восьмий місяць не може отримати кошти, за рахунок яких міг би оплатити послуги з розліснення орендованих земельних ділянок іншим суб'єктам підприємницької діяльності, у зв'язку з чим несе непрямі збитки від неповернення коштів, а тому вартість майна повинна бути достатньою для задоволення всіх майнових прав позивача. При цьому зауважив, що в цей самий час відповідач здійснює підприємницьку діяльність та користується грошовими коштами позивача, тому, з метою гарантованого та швидкого виконання рішення суду про стягнення з останнього грошових коштів, слід накласти арешт на його банківські рахунки.
Зважаючи на зміст та вимоги поданої заяви, суд вважає за доцільне звернути увагу заявника, що згідно зі ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а не на банківські рахунки, як це зазначено у поданій заяві.
Разом з тим, на думку суду, вищевказані обґрунтування заяви, не можуть свідчити про ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у даній справі в разі невжиття судом заходів до забезпечення позову, оскільки доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна та грошових коштів, належних відповідачу, позивачем не надано.
Тобто, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях останнього, так як жодних доказів, які свідчили б про необхідність вжиття заходів для забезпечення позову, не надано, в той час як відповідно до вимог ст.74 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
У свою чергу, лише посилання на недобросовісність дій відповідача, які дають підстави вважати, що останній може ухилятись від виконання судового рішення, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, оскільки є припущенням, не підтвердженим доказами (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №918/702/18).
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України, змагальність сторін є однією з основних засад господарського судочинства.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Слід також зазначити, що принцип змагальності, закріплений у статті 13 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу. При цьому, відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту майна та грошових коштів.
Водночас, суд вважає за доцільне зауважити, що вжиття визначених позивачем заходів забезпечення позову може призвести до негативних наслідків, як для позивача, так і для інших контрагентів відповідача, враховуючи їх можливий негативний вплив на господарську діяльність останнього.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості заяви позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позову, адекватності вимог позивача про забезпечення позову, з урахуванням збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність на даній стадії судового процесу підстав для забезпечення позову згідно заяви "ФКТН Агро Плюс" від 28.05.2023, у зв'язку з чим у задоволенні поданої заяви слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Судовий збір, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладається на заявника.
На підставі викладеного, керуючись ст. 74, 136, 137, 140, 233-234 ГПК України, господарський суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКТН Агро Плюс" від 28.05.2023 про забезпечення позову відмовити у повному обсязі.
Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст. 256, 257 ГПК України.
Ухвалу підписано 01.06.2023
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - у справу
2,3 - сторонам (рек.)